Рішення

від 16.09.2019 по справі 906/576/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/576/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

секретар судового засідання: Стретович Н.К.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Саелір" (м.Чернігів)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайтвуд" (с. Кодня Житомирський район

Житомирська область)

про стягнення 145818,72 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Саелір" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайтвуд" про стягнення 145818,72грн., з яких: 137000,77грн. - основний борг, 2044,00грн. - 3% річних, 6773,95грн. - інфляційні. Також просить стягнути з відповідача 3000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу та 2187,29грн. судового збору.

Позовні вимоги мотивовані несвоєчасним виконанням з боку відповідача своїх зобов`язань щодо оплати транспортних послуг по договорам-замовленням №1-17.

Позивач в судове засідання не з`явився, надіслав заяви (вих.№б/н від 18.06.2019 та від 23.07.2019) про розгляд справи без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Саелір".

Відповідач своїм правом на надання відзиву на позов не скористався, свого представника в судове засідання не направив.

За ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч.4 ст.161 ГПК України подання заяв по суті справи є правом учасників процесу.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.1997 гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, в якій вона є стороною.

Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, проте не скористався правами, передбаченими ст.165 ГПК України та виходячи з того, що участь в судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши надані документи і матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Саелір", як перевізником, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Вайтвуд", як замовником, було укладено договори-замовлення про надання транспортних послуг: №1 від 11.09.2018, №2 від 14.09.2018, №3 від 24.09.2019, №4 від 26.09.2018, №5 від 02.10.2018, №6 від 02.10.2018, №7 від 11.10.2018, №8 від 11.10.2018, №9 від 23.10.2018, №10 від 26.10.2018, №11 від 30.10.2018, №12 від 08.11.2018, №13 від 19.11.2018, №14 від 21.11.2018, №15 від 30.11.2018, №16 від 04.12.2018, №17 від 12.12.2018 (а.с.52, 55, 58, 61, 64, 67, 70, 73, 76, 79, 82, 85, 89, 91, 94, 97, 100), за умовами якого перевізник надає замовнику послуги з перевезення вантажу (п.1 зазначених договорів).

За умовами п.3.1 вищезазначених договорів-замовлень, замовник здійснює оплату послуг перевізника шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок на протязі 10 днів після вивантаження.

Згідно вказаних договорів-замовлень: маршрут перевезення становив - Житомирська область, с. Кодня (Україна) - м. Бобруйск (Республіка Білорусь); вантаж - листи, адреса розвантаження: 0-759 Gdansk, ul. Mostek. 2/8; вантажоодержувач - ОАО Фандок, Могилевская область, Беларусь, Бобруйск, ул. Ленина, 95.

Вартість послуг була визначена сторонами у замовленнях та становила:

- у замовленні №1-9 - 550 дол. (по курсу НБУ на день відвантаження);

- у замовленні №10 - 700 дол. (по курсу НБУ на день відвантаження);

- у замовленні №11-13 - 550 дол. (по курсу НБУ на день відвантаження);

- у замовленні №14-17 - 500 дол. (по курсу НБУ на день відвантаження).

Відповідно до 2.1 договорів-замовлень перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту його отримання до моменту передачі згідно товарно-транспортних документів, а у випадку виявлення нестачі, оплатити її; своєчасну подачу автомобіля зі всіма необхідними для перевезення документами; своєчасну доставку вантажу, згідно п.1.7 даного договору.

Факт належного виконання перевізником (позивачем) своїх зобов`язань за договорами-замовленнями підтверджується відповідними накладними СМR з відповідними відмітками про доставку вантажу та актами надання послуг, долученими до матеріалів справи (а.с. 53, 54, 56, 57, 59, 60, 62, 63, 65, 66, 68, 69, 71, 72, 74, 75, 77, 78, 80, 81, 83, 84, 86, 87, 89, 90, 92, 93, 95, 96, 98, 99, 101, 102).

Загальна вартість наданих послуг по договорам-замовленням становила 260987,93грн.

Відповідно до акту звірки станом на 31.12.2018 у відповідача перед позивачем існувала заборгованість 168112,77грн. (а.с.105).

За даними позивача, 13.02.2019 та 27.02.2019 відповідач сплатив грошові кошти у загальній сумі 31112,00грн. без призначення платежу, які позивач зарахував як додаток до сплати за попередніми 8 договорами та 388,88грн. за 9 договором-замовленням, що підтверджується розшифровкою рахунку 361 (а.с.133).

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день розгляду справи не змінилась та становить 137000,77грн., що підтверджується розрахунком позивача, матеріалами справи та актом звірки розрахунків.

Не проведення відповідачем розрахунків за отримані послуги перевезення стало приводом для звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

За змістом ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір та інші правочини.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Наведена правова норма кореспондується зі ст.509 Цивільного кодексу України: зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За своєю правовою природою договори-замовлення є договорами перевезення, відтак до них застосовуються положення глави 64 Цивільного кодексу України та глави 32 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Частиною першою статті 306 ГК України визначено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Згідно з ч. 1 ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Наведена правова норма кореспондується з пп.6 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (із змінами і доповненнями), відповідно до якого договір про перевезення вантажів - це двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання.

При цьому, оскільки відповідно до умов договорів-замовлень, укладених між сторонами, перевезення здійснювалося автомобільним транспортом, до даних договорів застосовуються приписи Закону України "Про автомобільний транспорт", згідно з ч. 1 ст. 50 якого договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений момент пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

В силу ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань не надав, доводи позивача не спростував.

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем договірних зобов`язань, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 137000,77грн. боргу є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлені вимоги про стягнення інфляційних втрат в розмірі 6773,95 грн. та 2044,00грн. - 3% річних.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, наведені в тексті позовної заяви (а.с.11-18), прийшов до висновку, що 3% річних в сумі 2044,00грн. нараховані позивачем вірно та обґрунтовано.

При перевірці розрахунку втрат від інфляції судом виявлено помилки в періодах нарахування.

У п.3.2 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" роз`яснено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що правомірним є нарахування інфляційних у загальній сумі 5230,58грн., зокрема нарахованих:

- в сумі 642,90грн. за період з 01.12.2018 по 30.04.2019 на суму боргу 15055,34 грн.;

- в сумі 847,00грн. за період з 01.12.2018 по 30.04.2019 на суму боргу 19834,91 грн.;

- в сумі 661,48грн. за період з 01.12.2018 по 30.04.2019 на суму боргу 15490,44 грн.;

- в сумі 655,90грн. за період з 01.12.2018 по 30.04.2019 на суму боргу 15359,70 грн.;

- в сумі 525,73грн. за період з 01.01.2019 по 30.04.2019 на суму боргу 15270,66 грн.;

- в сумі 447,61грн. за період з 01.01.2019 по 30.04.2019 на суму боргу 13872,92 грн.;

- в сумі 488,71грн. за період з 01.01.2019 по 30.04.2019 на суму боргу 14195,47 грн.;

- в сумі 481,56грн. за період з 01.01.2019 по 30.04.2019 на суму боргу 13987,83 грн.;

- в сумі 479,69грн. за період з 01.01.2019 по 30.04.2019 на суму боргу 13933,50 грн. В частині стягнення інфляційних в сумі 1543,37грн. суд відмовляє за необґрунтованістю нарахування.

Щодо обґрунтованості заявлених сум судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема: на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 123 ГПК України).

За ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвокати, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Стаття 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Крім того, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, "Гімадуліна та інші проти України" від 10.12.2009, "Двойних проти України" від 12.10.2006, "Меріт проти України" від 30.03.2004, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як свідчать матеріали справи, 30.05.2018 між позивачем та Адвокатським бюро "Бюро адвоката Ігоря Мурашка" укладено договір про надання професійної правничої допомоги (а.с.106-110).

Право на заняття адвокатською діяльністю підтверджено ордером серії ЧН №066158 від 30.05.2019 за підписом адвоката Мурашко І.М. (а.с.114).

В матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, видане 28.09.2017 гр. Мурашко І.М. (а.с. 115).

Згідно платіжного доручення №180 від 03.06.2019 ТОВ "Саелір" сплачено Адвокатському бюро "Бюро адвоката Ігоря Мурашка" 3000,00грн. за адвокатські послуги згідно договору від 30.05.2019 (а.с.113).

Зважаючи на викладене та враховуючи фактичність понесених витрат позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

З врахуванням приписів ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайтвуд" (14026, м.Чернігів, Новозаводський район, вул. Китицина Підводника , буд. 15А, код 41011218)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Саелір" (12452, Житомирська область, Житомирський район, с. Кодня, вул. Гонти, буд.1, код 41850639):

- 137000,77грн. - основного боргу,

- 2044,00грн. - 3% річних,

- 5230,58грн. - інфляційних втрат,

- 2164,14грн. - судового збору,

- 3000,00грн. - витрат на правничу допомогу.

3. Відмовити в позові в частині стягнення 1543,37грн. інфляційних втрат.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 24.09.19

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу (14026, м. Чернігів, Новозаводський район, вул. Китицина Підводника , буд. 15А - рек. з повід.)

3 - відповідачу (12452, Житомирська область, Житомирський район, с. Кодня, вул. Гонти, буд.1 - рек. з повід.)