Рішення

від 16.09.2019 по справі 910/8717/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.09.2019Справа № 910/8717/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В. В., за участі секретаря судового засідання Топіхи І. О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Науково-технічного комплексу Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України, м. Київ

до Державного підприємства Науково-технічний центр "Перспективні технології" Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України, м. Київ

про стягнення 29 823,65 грн,

Представники:

від позивача: Савицький В. І.;

від відповідача: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Науково-технічний комплекс Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства Науково-технічний центр "Перспективні технології" ІЕЗ ім. Є. О. Патона НАН України про стягнення 29 823,65 грн. заборгованості, у тому числі: 25 147,23 грн. - основного боргу, 3 588,47 грн. - пені, 302, 91 грн. - 3% річних та 785,04 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань згідно договору безоплатного тимчасового користування нерухомим майном НАН України №012-А0309 від 01.03.2009 щодо оплати комунальних послуг та послуг допоміжних підрозділів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2019 позовну заяву Науково-технічного комплексу Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків поданої позовної заяви.

11.07.2019 до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. Зважаючи на викладені в заяві обставини та долучені докази, суд дійшов висновку про усунення позивачем недоліків позовної заяви у встановлений строк.

Господарським судом міста Києва ухвалою від 12.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 22.08.2019.

У судове засідання 22.08.2019 з`явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Господарським судом міста Києва у судовому засіданні 22.08.2019 оголошено перерву до 16.09.2019 у зв`язку із неявкою відповідача.

У судове засідання 16.09.2019 представник відповідача вдруге не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Представник позивача у судовому засіданні просив суд задовольнити позовні вимоги.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.2009 між Науково-технічним комплексом Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України (далі - балансоутримувач/позивач) та Державним підприємством Науково-технічний центр "Перспективні технології" Інституту Електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України (далі - користувач/відповідач) було укладено договір №012-А0309 безоплатного тимчасового користування нерухомим майном НАН України, відповідно до якого балансоутримувач передав, а користувач прийняв у безоплатне тимчасове користування нерухоме майно за адресою: вул. Горького, 62-Б, приміщення в корпусі №13-А, 1 поверх загальною площею 109,71 кв.м., в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 3.3.5. договору, користувач зобов`язаний щомісяця, не пізніше 20 числа сплачувати виставлені рахунки за комунальні послуги (додаток №1), послуги допоміжних підрозділів (додаток №2) станом на перше число місяця наступного за звітним. Відшкодування витрат за комунальні послуги (додаток №1), проводиться по тарифу у відповідності до фактичного використання. Оплата за надані послуги за додатками №1 та №3 здійснюється за двосторонніми актами виконаних робіт.

За несвоєчасні розрахунки користувач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

В подальшому сторонами підписувалися додаткові угоди до вказаного договору, якими дія договору продовжувалась, зокрема, 25.12.2018 було підписано додаткову угоду №10 до договору безоплатного тимчасового користування нерухомим майном НАН України №012-А0309 від 01.03.2009, якою дію договору було продовжено до 31.12.2019.

Так, позивачем у період з травня 2018 по травень 2019 було виставлено акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг): №НТ-0000085 від 31.05.2018 на суму 883,54 грн, №НТ-0000125 від 30.06.2018 на суму 889,51 грн, №НТ-0000144 від 31.07.2018 на суму 798,89 грн, №НТ-0000163 від 31.08.2018 на суму 986,02 грн, №НТ-0000182 від 30.09.2018 на суму 619,36 грн, №НТ-0000201 від 31.10.2018 на суму 727,72 грн, №НТ-0000220 від 30.11.2018 на суму 1 256,74 грн, №НТ0000239 від 31.12.2018 на суму 6 227,80 грн, №НТ-0000008 від 31.01.2019 на суму 933,38 грн, №НТ-0000033 від 28.02.2019 на суму 4 116,34 грн, №НТ-0000058 від 31.03.2019 на суму 3 643,45 грн, №НТ-0000083 від 30.04.2019 на суму 2 880,26 грн, №НТ-0000108 від 31.05.2019 на суму 1 184,22 грн., а всього на загальну суму 25 147,23 грн. Вказані акти підписані відповідачем без будь-яких зауважень.

Проте, відповідач надані послуги не оплатив, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 25 147,23 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 588,47 грн. - пені, 302,91 грн - 3% річних та 785,04 грн. - інфляційних втрат з травня 2018 по травень 2019.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. (ч. 2 ст. 509 ЦК України)

За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.

За приписами статті 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений договір №012-А0309 безоплатного тимчасового користування нерухомим майном НАН України від 01.03.2009, відповідно до якого відповідач зобов`язався сплачувати виставлені рахунки за комунальні послуги та послуги допоміжних підрозділів.

Судом встановлено, що у період з травня 2018 по травень 2019 позивачем були надані відповідачу акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які були підписані відповідачем без будь-яких зауважень на загальну суму 25 147,23 грн. Проте відповідач надані позивачем послуги не оплатив, на підтвердження зворотного відповідачем не надано суду відповідних доказів.

Статтею 530 ЦК України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Судом встановлено, що відповідно до п. 3.3.5. договору користувач зобов`язаний щомісяця, не пізніше 20 числа сплачувати виставлені рахунки за комунальні послуги (додаток №1), послуги допоміжних підрозділів (додаток №2) станом на перше число місяця наступного за звітним.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору №012-А0309 від 01.03.2009, та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 25 147,23 грн.

Враховуючи невиконання відповідачем свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 588,47 грн. - пені, 302,91 грн - 3% річних та 785,04 грн. - інфляційних втрат.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Судом встановлено, що відповідно до п. 3.3.5. договору за несвоєчасні розрахунки користувач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій відповідно припиняється зі сплином 6 (шести) місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що в останньому допущено помилку у визначенні періоду простроченого грошового зобов`язання згідно актів здачі-прийняття робіт №НТ-0000085, №НТ-0000125, №НТ-0000144, №НТ-0000163, №НТ-0000182, №НТ-0000201, №НТ-0000220 та відповідно у розмірі нарахування пені.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені у розмірі 3 001,97 грн., що розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання протягом 6 місяців згідно кожного акту, а тому ця вимога підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, і встановив, що в останньому допущено помилку, зокрема, за розрахунком суду підлягає стягненню сума інфляційних втрат у розмірі 675,69 грн. та 3 % річних в сумі 302,91 грн.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Науково-технічного комплексу Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Науково-технічний центр "Перспективні технології" Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України (03150, місто Київ, вулиця Боженка, будинок 11; ідентифікаційний код 33440676) на користь Науково-технічного комплексу Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України (03150, місто Київ, вулиця Боженка, будинок 11; ідентифікаційний код 30179417) 25 147 (двадцять п`ять тисяч сто сорок сім) грн. 23 коп. - основного боргу, 3 001 (три тисячі одну) грн. 97 коп. - пені, 675 (шістсот сімдесят п`ять) грн 69 коп. - інфляційних втрат, 302 (триста дві) грн 91 коп. - 3% річних та 1 876 (одну тисячу вісімсот сімдесят шість) грн 18 коп. - судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено: 23.09.2019.

Суддя В. В. Бондарчук