Рішення

від 24.09.2019 по справі 910/9677/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.09.2019Справа № 910/9677/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" (04128, м. Київ, вул. Берковецька, 6-К)

до Приватного підприємства "ТРУБОЧИСТ" (04108, м. Київ, проспект Правди, 17-А, кв. 27)

про стягнення 134 777,63 грн.

Представники: без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Трубочист" про стягнення 134 777,63 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч умовам укладеного між сторонами договору №72-П/ТВ відповідач не здійснив оплати за надані позивачем транспортні послуги, що стало наслідком виникнення у останнього заборгованості у розмірі 134 777,63 грн та підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2019 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/9677/19 та вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та його право подати відзив на позовну заяву, на адресу останнього, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (04128, м. Київ, вул. Берковецька буд. 6-К), та на поштову адресу (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3), яка була вказана позивачем у позовній заяві, направлялась ухвала Господарського суду міста Києва від 26.07.2019.

Станом на 03.09.2019 конверти з ухвалами про відкриття провадження у справі були повернуті до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".

З метою повторного повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, на юридичну адресу останнього направлялась судова повістка з ухвалою суду від 26.07.2019, яка була повернута до суду із зазначенням інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення .

За приписами пунктів 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень ( www.reyestr.court.gov.ua ).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

06 лютого 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" (надалі - позивач, перевізник) та Приватним підприємством "Трубочист" (надалі - відповідач, замовник/експедитор) був укладений договір про надання транспортних послуг №72-П/ТВ (надалі - договір).

Даний договір регулює порядок відносин, що виникають між сторонами при перевезенні вантажів автомобільним транспортом в Україні та у міжнародному сполучені (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору замовник доручає перевізнику, а перевізник приймає на себе зобов`язання надати послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом та надати інші допоміжні послуги, пов`язані з перевезенням (надалі- послуги).

Замовник зобов`язується приймати та сплачувати послуги, надані перевізником, на умовах, визначених даним договором (п. 1.3. договору).

Згідно з п. 3.1. договору перевезення здійснюється на підставі погоджених з перевізником письмових заявок замовника. Замовник зобов`язаний передати заявку на перевезення вантажу перевізнику за допомогою електронного зв`язку (електронною поштою). Заявка, завірена факсимільними підписами відповідальних осіб та печаткою (за наявності) відповідно до умов цього договору і передана електронним зв`язком має юридичну силу для обох сторін.

Пунктом 3.20. договору передбачено, що перевезення вважається завершеним після підписання товарно-транспортних документів на вантаж.

Відповідно до п. 5.1 договору вартість послуг за даним договором встановлюється в гривнях і визначається у заявці та вказується в рахунку на оплату та акті наданих послуг.

За умовами п. 5.2. договору замовник здійснює оплату послуг перевізника протягом 5 (п`яти) календарних днів, якщо інший строк не вказаний в заявці. Строк здійснення оплати розпочинається з моменту отримання від перевізника наступних документів: рахунок на оплату, акт наданих послуг (два екземпляра), електронна податкова накладна, товарно-транспортна накладна (CMR) з відмітками (підписом уповноваженої особи, засвідченої печаткою або штампом при наявності) про прийняття вантажу вантажоодержувачем та вразі необхідності акти бою, псування чи недостачі вантажу, при наявності запису в товарно-транспортній накладній (CMR) про складення відповідного акту, лист простою, чи інші документи на підтвердження простою (у випадку наднормативного простою в місцях розвантаження-завантаження автомобіля).

Згідно з п. 5.3. договору акт надання послуг оформляється, підписується й направляється перевізником замовнику, останній зобов`язаний зі своєї сторони його підписати і відправити протягом 3 (трьох) календарних днів зворотно перевізнику або, при вивалені недоліків, направляє перевізнику відповідний лист з мотивованою відмовою від підписання. Послуги з відповідного перевезення вважаються наданими належним чином, прийнятими в повному обсязі та підлягають оплаті замовником у відповідності до умов цього договору та/або заявки, у випадку не повернення замовником у вказаний строк підписаного екземпляру акту наданих послуг перевізнику.

Відповідно до п. 6.1. договору у разі невиконання чи неналежного виконання своїх зобов`язань сторони несуть відповідальністю згідно з даним договором та чинним законодавством.

За несвоєчасне проведення розрахунків, що виникають на підставі даного договору, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України, від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати (п. 6.12. договору).

Пунктом 6.13. договору передбачено, що у разі порушення замовником строку оплати послуг перевізника більш ніж на 10 робочих днів від граничного строку оплати, встановленого п. 5.2. договору, замовник зобов`язаний сплатити на користь перевізника штраф у розмірі 20% від вартості відповідних неоплачених послуг.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2019 року або до моменту розірвання його за згодою сторін, або на вимогу однією із сторін. Строк дії даного договору вважається автоматично продовженим на кожний наступний календарний рік на тих же умовах.

У день підписання вищевказаного договору сторонами було погоджено заявку №1 щодо перевезення вантажу транспортним засобом MERCEDES-BENZ Actros 1845 LS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , SCHMITZ SCS 24L, реєстраційний номер, НОМЕР_2 , за маршрутом Сарни д. Немовичи (Україна) - VICENZA (ІТАЛІЯ). Вартість перевезення була встановлена сторонами у розмірі 1600 Євро по курсу на день розвантаження.

Крім того, у відповідності до умов договору 14.02.2019 сторонами було також погоджено заявку №1 щодо перевезення вантажу транспортним засобом MERCEDES- BENZ Actros 1845 LS, реєстраційний номер НОМЕР_3 , SCHMITZ SCS 24L, реєстраційний номер, НОМЕР_4 . за маршрутом Сарни д. Немовичи (Україна) - VICENZA (ІТАЛІЯ). Вартість перевезення була встановлена сторонами у розмірі 1600 Євро по курсу на день розвантаження.

На виконання умов договору позивач здійснив вищевказані перевезення, про що свідчать товарно-транспортні накладні від 06.02.2019, 14.02.2019 та підписані між сторонами Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №Ком/00-0005223 від 11.02.2019 на суму 48 833,17 грн. з ПДВ та № Ком/00-0005224 від 19.02.2019 на суму 49 273,92 грн. з ПДВ.

Спір у справі виник внаслідок неналежного, на думку позивача, виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати наданих послуг перевезень, що стало наслідком виникнення у останнього заборгованості у розмірі 98 107,09 грн та підставою для нарахування 3% річних у розмірі 1 169,04 грн, інфляційних втрат у розмірі 2 069,32 грн, пені у розмірі 13 810,76 грн та штрафу у розмірі 19 621,42 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Судом встановлено, що укладений договір за своїм змістом та правовою природою є договором перевезення вантажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Глави 64 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковими для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довіреній їй другою особою (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Аналогічна норма міститься в ст. 307 Господарського кодексу України. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Як встановлено судом, факт надання позивачем послуг з вантажних автоперевезень в період з 06.02.2019 по 16.02.2019 підтверджується наявними у матеріалах справи товарно-транспортними накладними CMR від 06.02.2019 та 16.02.2019, а також підписаними та скріпленими печатками сторін без жодних зауважень та заперечень Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № Ком/00-0005223 від 11.02.2019 на суму 48 833,17 грн. з ПДВ та № Ком/00-0005224 від 19.02.2019 на суму 49 273,92 грн. з ПДВ.

Згідно зі ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що 11.02.2019 та 19.02.2019 для здійснення відповідачем оплати за надані послуги позивач виставляв рахунки на оплату №Сч/42-01011 на суму 48 833,17 грн та №Сч/42-01012 на суму 49 273,92 грн відповідно.

Згідно зі статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 5.2 договору, строк виконання грошового зобов`язання відповідача по оплаті здійсненого перевезення на момент вирішення спору настав.

Проте, судом встановлено, що ні у встановлений договором строк ні на момент розгляду справи, жодної оплати з боку відповідача не надходило. Факт існування заборгованості за договором підтверджується підписаним з обох сторін та скріпленим печатками товариств актом звірки взаємних розрахунків станом на 12.06.2019 на суму 98 107,09 грн.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконання, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Беручи до уваги зазначене, суд приходить до висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором №72-П/ТВ від 06.02.2019 належним чином доведений, документально підтверджений та строк оплати є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 98 107,09 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За змістом ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв`язку з простроченням грошового зобов`язання позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1 169,04 грн та інфляційні втрати у розмірі 2 069,32 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши заявлену до стягнення з відповідача суму 3% річних, суд встановив, що при обрахуванні останніх позивачем було невірно визначено період прострочення за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №Ком/00-0005223 від 11.02.2019 на суму 48 833,17 грн, а саме з 16.02.2019, при цьому з урахуванням п. 5.2. договору вказана дата є останнім днем оплати вищевказаної суми, а тому прострочення відбулось з 17.02.2019.

Отже, здійснивши перерахунок 3% річних за загальний період прострочення з 17.02.2019 по 15.07.2019, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають задоволенню 3 % річних у розмірі 1 165,03 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, за порушення відповідачем строків виконання зобов`язання за договором останньому було нараховано пеню у розмірі 13 810,76 грн та штраф у розмірі 19 621,42 грн.

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання.

При укладанні договору сторони передбачили, що за несвоєчасне проведення розрахунків, що виникають на підставі даного договору, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України, від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати (п. 6.12. договору), та у разі порушення замовником строку оплати послуг перевізника більш ніж на 10 робочих днів від граничного строку оплати, встановленого п. 5.2. договору, замовник зобов`язаний сплатити на користь перевізника штраф у розмірі 20% від вартості відповідних неоплачених послуг (п. 6.13.договору).

Перевіривши розрахунок заявленого до стягнення штрафу у розмірі 19 621,42 грн, суд встановив, що останній відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та умовам договору, а відтак, позовні вимоги щодо його стягнення підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується заявленої до стягнення пені, то за перерахунком суду, з урахуванням того, що прострочення за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №Ком/00-0005223 від 11.02.2019 на суму 48 833,17 грн відбулось з 17.02.2019, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 13 762,60 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов`язань за договором, як і не надано доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у нього обов`язку оплатити існуючу заборгованість в заявленому позивачем розмірі.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К".

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 236 - 239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ТРУБОЧИСТ" (04108, м. Київ, проспект Правди, буд. 17-А, кв. 27; ідентифікаційний код 39950034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" (04128, м. Київ, вул. Берковецька буд. 6-К; ідентифікаційний код 32490244) основну суму боргу у розмірі 98 107 (дев`яносто вісім тисяч сто сім) грн 09 коп.; 3 % річних у розмірі 1 165 (одна тисяча сто шістдесят п`ять) грн 03 коп.; інфляційні втрати у розмірі 2 069 (дві тисячі шістдесят дев`ять) грн 32 коп.; пеню у розмірі 13 762 (тринадцять тисяч сімсот шістдесят дві) грн 60 коп.; штраф у розмірі 19 621 (дев`ятнадцять тисяч шістсот двадцять одна) грн 42 коп. та судовий збір у розмірі 2 020 (дві тисячі двадцять) грн 88 коп.

3. В іншій частині відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 24.09.2019

Суддя Л. Г. Пукшин