Рішення

від 24.09.2019 по справі 910/8942/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.09.2019Справа № 910/8942/19 За позовом Приватного підприємства "БУКОВИНА АГРОСВІТ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АІП АГРОГРУП"

про стягнення 799185,63 грн

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "БУКОВИНА АГРОСВІТ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АІП АГРОГРУП" про стягнення у розмірі 799185,63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано свої зобов`язання за Договором №15-01/2018БА від 15.01.2018 з оплати поставленого товару, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість та штрафні санкції.

Ухвалою суду від 15.07.2019 відкрито провадження у справі № 910/8942/19, постановлено, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 01030 5126299 2 отримав 18.07.2019 ухвалу суду від 15.07.2019 про відкриття провадження у справі № 910/8942/19 проте не скористався своїм правом, забезпеченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив у встановлений строк суду не надав. Про наслідки не подання відзиву відповідач був повідомлений ухвалою суду від 15.07.2019 про відкриття провадження у справі № 910/8942/19.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

15.01.2018 між Приватним підприємством Буковина АГРОСВІТ (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю АІП Агрогруп (покупець) укладено Договір поставки № 15 - 01/2018БА, за умовами якого, постачальник зобов`язується, в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупцю фрукти (товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього договору. Найменування, асортимент, кількість, ціна за одиницю товарної позиції та загальна вартість за конкретну партію товару вказується у видаткових накладних (п. 1.1., 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1. - 2.2. договору, ціна одиниці товару визначається в гривнях з урахуванням ПДВ та зазначається у видаткових накладних. За поставлений постачальником товар покупець здійснює оплату грошовими коштами шляхом їх перерахування на банківський рахунок постачальника шляхом 100 процентної передоплати.

Відповідно до п. 3.2. договору, прийом товару за кількістю та якістю здійснюється на складі постачальника в присутності представників сторін.

Згідно з п. 4.1. - 4.2. договору, сторони домовились, що доставка товару за цим договором здійснюється наступним чином: покупець організовує вивіз товару зі складу постачальника автомобільним транспортом ( в т.ч. силами третьої сторони). Строки отримання товару покупцем від постачальника визначаються сторонами за попередньою домовленістю.

Відповідно до п. 4.4. - 4.5. договору, покупець зобов`язаний прийняти та оформити документи за отриманий ним товар. Зобов`язання постачальника щодо здійснення поставки товару вважаються виконаними з моменту, коли товар наданий у розпорядження покупця у вказаному місці поставки, належним чином виділений для покупця, обміряний та перевірений.

Відповідно до п. 5.1. договору, право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі товару за видатковою накладною.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що за прострочення платежів по цьому договору покупець повинен сплатити пеню у розмірі 5,0% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки, за весь період прострочення.

Відповідно до п. 7.4. договору, збитки, які спричинилися невиконанням або неналежним виконанням сторонами зобов`язань по цьому договору, мають бути відшкодовані в повному обсязі незалежно від сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 8.1. - 8.3. договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг з моменту, визначеному п. 8.1. договору та закінчується 31 грудня 2018 року. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Пунктом 8.14. договору передбачено, що незалежно від сплати пені за договором, сторона зобов`язана відшкодувати іншій стороні всі обґрунтовані збитки, завдані невиконанням чи неналежним виконанням своїх зобов`язань.

До матеріалів справи позивачем додано видаткові накладні на підтвердження поставки товару: № 7 від 15.01.2018 на суму 392070,00 грн, № 37 від 01.02.2018 на суму 197895,94 грн, № 86 від 07.03.2018 на суму 297024,00 грн, № 87 від 12.03.2018 на суму 320771,66 грн, № 98 від 13.03.2018 на суму 184180,39 грн, № 105 від 15.03.2018 на суму 275913,00 грн. Накладні містять підписи та печатки сторін. Відповідно до накладних було поставлено товару на загальну суму 1667854,99 грн.

До матеріалів справи позивачем додані платіжні доручення № 394 від 06.03.2018 на суму 392070,00 грн, №436 від 04.04.2018 на суму 100000,00 грн, №670 від 13.09.2018 на суму 200000,00 грн, № 679 від 20.09.2018 на суму 255784,99 грн, № 972 від 16.05.2019 на суму 25000,00 грн. Платником за даними платіжними дорученнями є ТОВ АІП Агрогруп , отримувачем ПП Буковина Агросвіт . Відповідно до доручень відповідачем в оплату поставленого товару за договором № 15 - 01/2018БА від 15.01.2018 було перераховано коштів позивачу на загальну суму 972854,99 грн. Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків станом за період з 01.01.2018 по 13.06.2019 між, укладений між ПП Буковина Агросвіт і ТОВ АІП Агрогруп за договором № 15 - 01/2018БА від 15.01.2018, 01.02.2018 відповідачем було повернуто товару на суму 20000,00 грн.

Також вартість поставленого товару, суми, що були частково оплачені відповідачем та вартість повернутого товару підтверджується копією картки рахунку № 631 за період з 01.01.2018 по 20.06.2019, за договором № 15 - 01/2018БА від 15.01.2018, відповідно до якої заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю АІП АГРОГРУП перед Приватним підприємством Буковина Агросвіт визначено у розмірі 675000,00 грн.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків станом за період з 01.01.2018 по 13.06.2019 між ПП Буковина Агросвіт і ТОВ АІП Агрогруп за договором № 15 - 01/2018БА від 15.01.2018. Відповідно до акту звірки заборгованість ТОВ АІП Агрогруп складає 675000,00 грн. Акт містить підписи та печатки сторін.

У матеріалах міститься вимога № 1 про стягнення заборгованості від 22.10.2018 №46 (докази направлення містяться в матеріалах справи) та вимога № 2 про стягнення заборгованості від 02.05.2019 №14, відповідно до яких, позивач просить відповідача повернути грошову суму в розмірі 6454462,56 грн., за яких 700000,00 грн. основного боргу та 5754462,56 грн пені.

У матеріалах справи міститься відповідь на вимогу № 02/11-3 від 02.11.2018. Відповідач у своїй відповіді на вимогу позивача № 46 від 22.10.2018 визнає суму заборгованості у розмірі 700000,00 грн.; зобов`язується надати строки погашення заборгованості в строк до 09.11.2018; а також просить позивача не застосовувати пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань.

Позивач надав виписки по своєму рахунку на підтвердження наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за договором № 15 - 01/2018БА від 15.01.2018.

Інформації щодо інших платежів виконаних відповідачем на користь позивача до матеріалів справи сторонами не додано.

Таким чином, заборгованість Відповідача (Покупця) за договором № 15 - 01/2018БА від 15.01.2018, яка підтверджена доданими до матеріалів справи первинними документами складає 675000,00 грн..

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується факт постачання позивачем товару на суму 1667854,99 грн., з яких відповідачем було сплачено вартість товару на суму 972854,99 грн., та повернуто товару на 20000,00 грн. Зобов`язання з оплати решти товару на суму 675000,00 грн. відповідачем виконано не було.

Відповідач наданим йому правом ст. 165 Господарського процесуального кодексу не скористався, доказів в спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 2.2. договору, за поставлений постачальником товару покупець здійснює оплати грошовими коштами шляхом їх перерахування на банківський рахунок постачальника шляхом 100% процентної передоплати.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Станом на день звернення до суду заборгованість відповідачем не сплачена та становить 675000,00 грн.

Відповідачем наданим йому правом ст. 165 Господарського процесуального кодексу не скористався, доказів в спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Отже, позовні вимоги позивача щодо стягнення 675000,00 грн. основного боргу з не оплати поставленого за договором № 15 - 01/2018БА від 15.01.2018 товару, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позовною вимогою позивача є стягнути з відповідача 88222,83 грн. втрат від інфляції та 35962,80 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Позивач просить стягнути з відповідача втрати від інфляції за період з 15.01.2018 по 25.06.2019, нарахованої на суму заборгованості з урахуванням дат її виникнення та часткової оплати за договором № 15 - 01/2018БА від 15.01.2018 на загальну суму 88222,83 грн.

Згідно перерахунку суду сума втрат від інфляції (за заявлені періоди) є більшою, ніж та, що визначена позивачем до стягнення. Відповідно до частини 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. З огляду на вищезазначене сума втрат від інфляції річних підлягає стягненню у розмірі, заявленому позивачем до стягнення - 88222,83 грн.

Керуючись приписами ст.625 ЦК України, позивачем було нараховано 3% річних в період з 15.01.2018 по 25.06.2019, нарахованої на суму заборгованості на загальну суму 35962,00 грн.

Згідно перерахунку суду сума 3% річних (за заявлені періоди) є більшою, ніж та, що визначена позивачем до стягнення. Відповідно до частини 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. З огляду на вищезазначене сума 3% річних підлягає стягненню у розмірі, заявленому позивачем до стягнення - 35962,80 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідач наданим йому правом ст. 165 ГПК України не скористався, відзив на позовну заяву до суду не надав.

Крім того, відповідач в спростування, заявлених позивачем обставин не надав жодних доказів погашення заборгованості в розмірі 675000,00 грн., а також нарахованих позивачем 3% річних від суми боргу за час прострочення на суму 35962,80 грн та втрат від інфляції у розмірі 88222,83 грн.

З вищезазначеного вбачається, що позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АІП Агрогруп (01024, м. Київ, вул. Богомольця, будинок 7/14, приміщення 182, к. 72, ідентифікаційний код 39025732) на користь Приватного підприємства "Буковина Агросвіт" (60230, Чернівецька обл.., Сокирянський район, село Сербичани, ідентифікаційний код 35125869) суму основного боргу у розмірі 675000 (шістсот сімдесят п`ять тисяч) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 35962 (тридцять п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят дві) грн 80 коп., втрати від інфляції у розмірі 88222 (вісімдесят вісім тисяч двісті двадцять дві) грн 83 коп., судовий збір у розмірі 11987 (одинадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят сім) грн. 79 коп.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко