Рішення

від 18.09.2019 по справі 916/1781/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/1781/19

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Савченко А.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Красюк О.О. за довіреністю №01-9/27-37 від 20.12.2018р.;

Від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом державного підприємства „Стивідорна компанія „Ольвія» до товариства з обмеженою відповідальністю „Ефемджі Одеса» про розірвання договору, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Стивідорна компанія „Ольвія» (далі по тексту - ДП „Стивідорна компанія „Ольвія» ) звернулося до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Ефемджі Одеса» (далі по тексту - ТОВ „Ефемджі Одеса» ) про розірвання договору №456-П-2014 від 30.12.2014р., укладеного між позивачем, який є правонаступником державного підприємства „Спеціалізований морський порт „Октябрьск» , та відповідачем. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань прийнятих на себе за умовами договору №456-П-2014 від 30.12.2014р. в частині оплати вартості наданих позивачем послуг щодо зберігання майна, а також зміною обставин, якими сторони керувались під час укладення договору.

Відповідач не скористався наданим законом правом на участь свого представника у даному судовому процесі. При цьому, суд зазначає, що конверти із поштовими відправленням суду, які були надіслані на адресу місцезнаходження ТОВ „Ефемджі Одеса» згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /65026, м. Одеса, площа Грецька, ?, офіс 736/ були повернуті суду у зв`язку із неможливістю вручення адресату.

Разом з тим до господарського суду було повернуто одне рекомендоване повідомлення, з якого вбачається, що ухвала суду від 28.08.2019р. про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 18.09.2019 р. о 12:15 год. була вручена ТОВ „Ефемджі Одеса» . Оскільки ТОВ „Ефемджі Одеса» не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

30.12.2014р. між державним підприємством „Спеціалізований морський порт „Октябрьск» (Портовий оператор) та ТОВ „Ефемджі Одеса» (Замовник) було укладено договір №456-П-2014, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого визначено порядок та умови надання послуг з вантажних операцій за замовленням Замовника на території Портового оператора з вантажами, які прибули для Замовника, що перевозяться водним, залізничним, автомобільним видами транспорту та пов`язаних з цим робіт і послуг. Варіанти вантажних операцій, послуги, їх вартість, строки завезення, об`єм робіт та інше стосовно вантажу окремої номенклатури наводяться у додатках до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. п. 2.1.1, 2.1.4, 2.1.6 договору №456-П-2014 від 30.12.2014р. Портовий оператор визначає обсяг, строки завезення на територію Портового оператора вантажу на підставі поданої Замовником заявки згідно умов цього договору у відповідності до можливостей Портового оператора; забезпечує приймання, здавання, ведення обліку вантажів, що надійшли для виконання Портовим оператором вантажних операцій; забезпечує правильність обліку вантажу, який надійшов до Портового оператора по строкам зберігання, визначеним умовами договору.

Згідно з п. 3.5 договору №456-П-2014 від 30.12.2014р. у разі перебування вантажу Замовника на території Портового оператора понад 65 діб, Портовий оператор має право провести звірку по кількості наявного вантажу та нараховувати і виставляти щоквартально (з моменту надходження вантажу) плату за зберігання вантажу та інші пов`язані із цим послуги, а Замовник зобов`язується їх оплачувати.

Відповідно до п. п. 8.6, 8.7 договору №456-П-2014 від 30.12.2014р. граничний термін зберігання вантажів Портовим оператором становить шість місяців з дати останнього надходження вантажу до Портового оператора (якщо інший строк зберігання не обумовлений додатками до договору). По закінченню цього терміну та за відсутності оплати Замовником послуг за зберігання вантажу, Портовий оператор має право ініціювати вилучення та реалізацію цього вантажу як такого, що зберігається у порту понад встановлені договором терміни (залежаний вантаж) через обласну комісію з витань вилучення та реалізацію вантажів, що знаходяться в морських торговельних портах і на припортових залізничних станціях понад установлені терміни відповідно до чинного законодавства України. У випадках довготривалого зберігання (більше шести місяців) Портовий оператор один раз на рік проводить інвентаризацію вантажу Замовника, що перебуває на території Портового оператора, за рахунок Замовника. За узгодженням із Портовим оператором може бути проведена позапланова інвентаризація, але не більше одного разу на рік.

Положеннями п. 8.17 договору №456-П-2014 від 30.12.2014р. передбачено, що у випадку ліквідації, злиття, реорганізації, зміни організаційно-правової форми чи форми власності або складу керівництва будь-якої із сторін, права та обов`язки за даним договором залишаються незмінними і переходять до правонаступника сторони, щодо якої відбулися зміни, з обов`язковим письмовим повідомленням іншої сторони (не пізніше, ніж за 15 календарних днів з моменту, коли такі зміни відбулися) та оформленням супровідних документів.

Згідно з п. 9.1 договору №456-П-2014 від 30.12.2014р. даний договір вступає в силу з 01.01.2015 р. та діє по 31.12.2015 р. При цьому, умови цього договору зберігають силу протягом усього строку дії цього договору, а в частині зобов`язань Замовника щодо сплати заборгованості та інших зобов`язань Замовника - до виконання зобов`язань. Якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін письмово не заявить іншій стороні про бажання не продовжувати правовідносини за цим договором - договір вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний рік.

Умовами п. п. 9.2, 9.3 договору №456-П-2014 від 30.12.2014р. визначено, що даний договір може бути розірваний виключно за згодою сторін крім випадків прямо передбачених цим договором. Дія цього договору припиняється у випадках: закінчення терміну дії, на який його було укладено; за взаємною згодою сторін шляхом оформлення відповідної додаткової угоди щодо припинення дії договору; за рішенням суду.

11.07.2015р. між сторонами по справі було підписано акт приймання-передачі, відповідно до якого відповідачем було передано на зберігання позивача 12 причепів разом із комплектуючими, кількість та перелік яких був наведений у підписаному акті. Відповідно до складської довідки ДП „Стивідорна компанія „Ольвія» вантаж відповідача знаходиться на відкритих складських ділянках №1, 2, а також на складі розрядних вантажів №2.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.03.2016р. по справі №916/192/16 позовні вимоги ДП „Спеціалізований морський порт „Октябрьск» до ТОВ „Ефемджі Одеса» було задоволено шляхом присудження до стягнення на користь позивача суми основного боргу у розмірі 221 660, 47 грн., пені у розмірі 23057, 90 грн., 3% річних в сумі 1571,47 грн.

На підставі наказу Міністерства юстиції України №354 від 17.10.2016р. державне підприємство „Спеціалізований морський порт „Октябрьск» було перейменовано у державне підприємство „Стивідорна компанія „Ольвія» .

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.01.2017р. по справі №916/3305/16 позовні вимоги ДП „Стивідорна компанія „Ольвія» до ТОВ „Ефемджі Одеса» було задоволено шляхом присудження до стягнення на користь позивача суми основного боргу у розмірі 372 106,32 грн., пені у розмірі 39 005,17 грн., трьох відсотків річних у розмірі 4137,98 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.07.2017р. по справі №916/1173/17 позовні вимоги ДП „Стивідорна компанія „Ольвія» до ТОВ „Ефемджі Одеса» було задоволено шляхом присудження до стягнення на користь позивача суми основного боргу у розмірі 209 266,83 грн., пені у розмірі 11 640,10 грн., 3% річних в сумі 1 285,86 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 06.03.2018р. по справі №916/2727/17 позовні вимоги ДП „Стивідорна компанія „Ольвія» до ТОВ „Ефемджі Одеса» було задоволено шляхом присудження до стягнення на користь позивача суми основного боргу у розмірі 203 845,69 грн., пені у розмірі 9 740,81 грн., трьох відсотків річних у розмірі 1 154,15 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.10.2018р. по справі №916/1076/18 позовні вимоги ДП „Стивідорна компанія „Ольвія» до ТОВ „Ефемджі Одеса» було задоволено шляхом присудження до стягнення на користь позивача суми основного боргу у розмірі 210 456,44 грн., пені у розмірі 17 250,21 грн. та три відсотки річних у розмірі 1 552,46 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.01.2019р. по справі №916/2745/18 позовні вимоги ДП „Стивідорна компанія „Ольвія» до ТОВ „Ефемджі Одеса» було задоволено шляхом присудження до стягнення на користь позивача суми основного боргу у розмірі 2778, 75 грн., пені у розмірі 5147,94 грн., трьох відсотків річних у розмірі 144,05 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Необхідно зауважити, що підставами для звернення ДП „Стивідорна компанія „Ольвія» із позовними вимогами до ТОВ „Ефемджі Одеса» про стягнення заборгованості, за результатами розгляду яких судом були поставлені вищевказані рішення, стало неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором №456-П-2014 від 30.12.2014р. в частині оплати вартості наданих позивачем послуг зі зберігання вантажу відповідача на території Портового оператора.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №87-р від 20.02.2019р. нерухоме майно із сфери управління Міністерства інфраструктури України було передано в управління концерну „Укроборонпром» згідно з переліком, що додається до розпорядження.

На підставі наказу державного концерну „Укроборонпром» №77 від 29.03.2019р. було утворено комісію з питань передачі державного майна зі сфери управління Міністерства інфраструктури України в управління концерну „Укроборонпром» , доручено комісії у місячний термін здійснити передачу державного майна з балансу ДП „Стивідорна компанія „Ольвія» на баланс дочірнього підприємства державної компанії „Укрспецекспорт» - державного підприємства „Укрборонсервіс» на праві господарського відання.

Відповідно до переліку державного майна, який є додатком до наказу державного концерну „Укроборонпром» №77 від 29.03.2019р., з балансу ДП „Стивідорна компанія „Ольвія» було здійснено передачу на баланс іншого державного підприємства складів, відкритих складських ділянок розрядних вантажів, вишок, залізничних колій, пожежних резервуарів тощо. 31.05.2019р. комісією, утвореною згідно наказу №77 від 29.03.2019р., було складено акт приймання - передачі майна з балансу „Стивідорна компанія „Ольвія» , в тому числі складських приміщень, на території яких позивач забезпечує зберігання майна відповідача.

Листом №01-2/962 від 13.05.2019р. ДП „Стивідорна компанія „Ольвія» звернулось до ТОВ „Ефемджі Одеса» із пропозицією розірвати договір №456-П-2014 від 30.12.2014р., з огляду на неналежне виконання прийнятих відповідачем на себе зобов`язань. До вказаного листа позивачем було додано підписану додаткову угоду №2 про розірвання договору №456-П-2014 від 30.12.2014р.

Листом №01-2/1045 від 22.05.2019р. ДП „Стивідорна компанія „Ольвія» було надіслано на адресу відповідача рахунки на оплату №1343 від 31.12.2018р., №364 від 31.03.2019р., акти наданих послуг №1347 від 31.12.2018р., №436 від 31.03.2019р. та відомості зберігання вантажу, складені відповідно до умов договору №456-П-2014 від 30.12.2014р. При цьому, позивач просив підписати та повернути по одному примірнику актів наданих послуг, а також оплатити виставлені рахунки.

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ТОВ „Ефемджі Одеса» про розірвання договору, ДП „Стивідорна компанія „Ольвія» було наголошено, що неналежне виконання відповідачем зобов`язань прийнятих на себе за умовами договору №456-П-2014 від 30.12.2014р. в частині оплати вартості наданих позивачем послуг щодо зберігання майна, а також передача майна позивача, на території якого останній забезпечує зберігання майна відповідача, в управління іншого державного підприємства є підставою для розірвання договору у судовому порядку.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи вимог, суд виходить з наступного.

В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 936, ч. 2 ст. 938 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Відповідно до ст. 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання. Установчим документом юридичної особи або договором може бути передбачено безоплатне зберігання речі.

Господарський судом під час вирішення даного спору було встановлено, що умовами договору №456-П-2014 від 30.12.2014р. передбачено обов`язок Портового оператора забезпечувати зберігання вантажу Замовника. При цьому, договором передбачено право позивача на отримання плати за зберігання вантажу ТОВ „Ефемджі Одеса» шляхом направлення на адресу останнього відповідних рахунків, які відповідач зобов`язаний оплатити. При цьому судом також було встановлено, що 11.07.2015р. між сторонами по справі було підписано акт приймання-передачі майна на зберігання, доказів повернення якого у розпорядження відповідача матеріали справи не містять.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

В силу положень ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В той же час, згідно з положеннями ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Як вбачається із змісту ч. 2 ст. 651 ЦК України, чинним законодавством України під істотним розуміється таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

Верховним Судом у постанові від 13.09.2019р. по справі № 911/1433/18 наголошено, що розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо в договорі та можуть як ставитись в залежність від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору). Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Як зазначено у постанові судових палат у цивільних та у господарських справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 р. у справі N 6-75цс13, оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ „Ефемджі Одеса» в порушення зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору №456-П-2014 від 30.12.2014р., не здійснювало оплати вартості наданих позивачем послуг зберігання протягом періоду з вересня 2015р. по березень 2019р., що, в тому числі, підтверджено численними судовими рішеннями, постановленими за результатами вирішення спорів про стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за договором №456-П-2014 від 30.12.2014р.

Господарський суд зауважує, що у спірних правовідносинах відповідачем належним чином не виконуються прийняті на себе за договором №456-П-2014 від 30.12.2014р. зобов`язання в частині оплати наданих позивачем послуг зберігання майна ТОВ „Ефемджі Одеса» . За переконанням суду, така протиправна поведінка позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, а саме: отримання плати за надані відповідачу послуги зберігання за період з вересня 2015р. по березень 2019р., у зв`язку з чим, суд визнає допущене відповідачем порушення власних зобов`язань у спірних правовідносинах істотним та таким, що дозволяє суду зробити висновок про правомірність розірвання договору №456-П-2014 від 30.12.2014р. з передбачених ч. 2 ст. 651 ЦК України підстав.

При вирішенні питання щодо наявності правових підстав для розірвання договору №456-П-2014 від 30.12.2014р., у зв`язку зі зміною обставин, якими сторони керувались під час укладення договору, а саме: з огляду на передання частини майна позивача на баланс іншого підприємства, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Положеннями ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України передбачено наступне: якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний , а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов`язує можливість зміни або розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч.2 ст.652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зауважує, що на позивача покладено обов`язок довести суду належними та допустимими доказами наявність підстав, передбачених ст. 652 ЦК України, у даному випадку, істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. При цьому, істотні обставини в розумінні ст. 652 ЦК України повинні мати місце або стати відомими сторонам після укладення договору.

Верховним Судом у постанові від 12.06.2019р. по справі № 904/9459/17 наголошено, що ч. 4 ст. 652 ЦК України визначено, що зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Господарський суд вважає за необхідне зауважити, що настання обставин, які змінилися, та які за переконанням позивача є істотними, не повинні залежати від волі сторін та не повинні бути пов`язані з їх діями. При цьому, саме на позивача покладено обов`язок доведення суду факту істотної зміни обставин.

Як зазначалось вище по тексту рішення розпорядженням Кабінету Міністрів України №87-р від 20.02.2019р. нерухоме майно із сфери управління Міністерства інфраструктури України було передано в управління концерну „Укроборонпром» згідно з переліком, що додається до розпорядження. При цьому, відповідно до акту приймання - передачі майно позивача було передано в управління іншого підприємства 31.05.2019р.

Господарський суд зауважує, що ДП „Стивідорна компанія „Ольвія» не було доведено суду існування таких умов для розірвання договору як порушення співвідношення майнових інтересів позивача та позбавлення останнього того, на що він розраховував при укладенні договору. Так, передача складських приміщень, на території яких позивач забезпечував зберігання майна відповідача, не свідчить про відсутність у позивача можливості виконати договір №456-П-2014 від 30.12.2014р. шляхом зміни місця зберігання майна.

Крім того, господарський суд зауважує, що позивачем не було надано суду жодного доказу на підтвердження понесення додаткових витрат для забезпечення зберігання майна позивача після передачі складських приміщень в управління іншого державного підприємства або укладення договору оренди з таким підприємством з метою забезпечення зберігання майна відповідача. Господарський суд критично оцінює доводи позивача, яким у позовній заяві було наголошено про необхідність укладення договору оренди складу з метою зберігання майна відповідача як на підтвердження існування умов для розірвання договору, оскільки складські приміщення вибули з управління позивача 31.05.2019р., а до суду дана позовна заява надійшла 24.06.2019р. Проте, доказів на підтвердження укладення договору оренди складу або врегулювання даного питання з третіми особами - орендодавцями, позивачем суду надано не було.

За таких обставин, враховуючи недоведеність з боку ДП „Стивідорна компанія „Ольвія» існування передбачених ст. 652 ЦК України умов, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розірвання договору №456-П-2014 від 30.12.2014р. з передбачених ст. 652 ЦК України підстав.

Підсумовуючи вище наведене, враховуючи наявність передбачених ч. 2 ст. 651 ЦК України підстав для розірвання договору №456-П-2014 від 30.12.2014р. у зв`язку з істотним порушенням відповідачем прийнятого на себе договірного зобов`язання, господарський суд дійшов висновку про необхідність задоволення заявлених ДП „Стивідорна компанія „Ольвія» позовних вимог до ТОВ „Ефемджі Одеса» .

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених державним підприємством „Стивідорна компанія „Ольвія» позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю „Ефемджі Одеса» шляхом розірвання договору №456-П-2014 від 30.12.2014р., укладеного між сторонами по справі, відповідно до ст. ст. ст. 15, 16, 509, 525, 526, 610 - 612, 628, 651, 652, 936, 938, 946 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 193 Господарського кодексу України.

Судові витрати зі сплати судового збору розподіляються судом відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір №456-П-2014 від 30.12.2014р., укладений між державним підприємством „Стивідорна компанія „Ольвія» /54052, м. Миколаїв, а/с 170, ідентифікаційний код 19290012/ та товариством з обмеженою відповідальністю „Ефемджі Одеса» /65026, м. Одеса, площа Грецька, ?, офіс 736, ідентифікаційний код 38437170/.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Ефемджі Одеса» /65026, м. Одеса, площа Грецька, ?, офіс 736, ідентифікаційний код 38437170/ на користь державного підприємства „Стивідорна компанія „Ольвія» /54052, м. Миколаїв, а/с 170, ідентифікаційний код 19290012/ судовий збір у розмірі 1921,00 грн. /одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 24.09.2019р.

Суддя С.П. Желєзна