Рішення

від 19.09.2019 по справі 917/1143/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.19 Справа № 917/1143/19

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавакультторг", 36034, м. Полтава, вул. Половки, буд. 72,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіавто", 36034, м. Полтава, вул. Буровиків, 4

про стягнення 41 721,00 грн.

Суддя Мацко О.С.

Секретар судового засідання Гуйван Д.П.

Представники у судовому засіданні 12.09.2019р. та 19.09.2019р.:

від позивача: Ємець А.М., директор

від відповідача: Панченко О.О., ордер ПТ №130475 від 19.07.2019р.

У судовому засіданні 19.09.2019р. оглошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного тексту рішення.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 12.07.2019 р. прийнято до розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавакультторг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіавто" про стягнення 41 721,00 грн. заборгованості з орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення № 54 від 10.05.2018 р. та відкрито провадження у справі № 917/1143/19. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, засідання призначено на 02.08.2019р. У зв`язку з перебуванням судді у відпустці, засідання не відбулося, ухвалою суду від 27.08.2019 року призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 12.09.19 року на 09:00 год., в засіданні оголошено перерву до 19.09.2019р.

Позивач надав суду заяви про збільшення позовних вимог (вих.№48 від 26.07.2019р. та вих.№51 від 06.09.2019р.), позовні вимоги підтримує у редакції заяви від 06.09.2019р. та просить стягнути з відповідача 58 635,00 грн. заборгованості зі сплати орендної плати по вересень 2019р., 5591,13 грн. пені, 845,70 грн. штрафу, 248,07 грн. інфляційних, 483, 10 грн. річних (заява - арк.справи 146-149). Згідно ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого провадження або до початку першого підготовчого засідання якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Під збільшенням позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов`язано з пред`явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. У даному випадку в заяві про збільшення позовних вимог позивач пред`являє нові вимоги, які пов`язані з раніше пред`явленими підставою виникнення та доказами, проте які не були заявлені у позові (пеня, річні, інфляційні, штраф), а також збільшує період нарахування заборгованості за рахунок включення до нього нових місяців, тож фактично дана заява розцінюється судом як заява про зміну предмету позову. Право позивача на таку процесуальну дію передбачено ст.46 ГПК України: у справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмету позову допускається не пізніше як за 5 днів до початку першого судового засідання у справі. Враховуючи, що перше засідання у справі відбулося 12.09.2019р., заява подана до суду 06.09.2019р., позивачем направлено копію заяви відповідачу, суд приймає заяву позивача №51 від 06.09.2019р. до розгляду та розглядає позовні вимоги у новій редакції, згідно даної заяви.

Відповідач у відзиві на позов та запереченнях від 12.09.2019р. позовні вимоги визнає частково, на суму 2819,00 грн. основного боргу та 334,26 грн. пені, 33,78 грн. інфляційних, 28,50 грн. річних, вважаючи, що договірні відносини між сторонами припинені внаслідок односторонньої відмови відповідача від договору, право на яку було передбачено договором; акти виконаних робіт та рахунки після відмови від договору позивачем не надавалися (відзив на позові вих.22 від 31.07.2019р. - арк. справи 45-50). Відповідачем також заявлено клопотання про стягнення з позивача витрат на професійну правову допомогу у сумі 7000,00 грн. (клопотання вих.№23 від 31.07.2019р., арк. справи 121-125).

У відповіді на відзив (вих.№53 від 10.09.2019р., арк. справи 154-160) позивач спростовує доводи відповідача стосовно припинення договірних відносин між сторонами та просить відмовити у задоволенні клопотання про покладення на позивача витрат на професійну правову допомогу. У клопотаннях від 16.09.2019р. та від 18.09.2019р. позивач зазначає, що ним направлялися на адресу відповідача рахунок по сплаті орендної плати за травень 2019р. та Акти з надання послуг з оренди приміщення за березень та квітень 2019р., однак повернулися без вручення адресату.

16.09.2019р. відповідач звернувся до суду з клопотанням про постановлення окремої ухвали в порядку ст.246 ГПК України щодо позивача у зв`язку з виявленим фактом порушення податкового законодавства, а саме: не складання та не реєстрацію податкових накладних. У клопотанні від 18.09.2019р. позивач надав пояснення щодо цього.

У судових засіданнях 12.09.2019р. та 19.09.2019р. представники сторін підтримали доводи, викладені у письмових заявах по суті справи та заявах з процесуальних питань. У засіданні 12.09.2019р. судом було досліджено докази, наявні у матеріалах справи, зокрема, диск з відеозаписом, наданий відповідачем у підтвердження факту звільнення приміщення 03.04.2019р. та направлення ключів позивачу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

10.05.2018р. між ПАТ Полтавакультторг , яке 03.07.2018р. було реорганізовано в ТОВ Полтавакультторг (копія статуту у матер.справи, позивач ) та відповідачем було укладено договір №54 оренди нежитлового приміщення, згідно якого орендодавець (позивач) передає, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування частину нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул..Половки , буд.72, загальною площею 140,95 кв.м. для здійснення господарської діяльності (копія договору - арк.справи 10-16).

Згідно умов договору:

2.1. Орендодавець зобов`язаний передати, а орендар в цей же день - прийняти об`єкт оренди за Актом приймання-передачі. Об`єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання вищезазначеного акту (згідно Акту приймання-передачі майна від 10.05.2018р. приміщення передано в оренду, що визнається обома сторонами, копія акту - а.с.17);

2.3. Орендар зобов`язаний протягом 1 календарного дня з моменту припинення строку оренди цього договору (в.т.ч. дострокового розірвання, передбаченого договором) повернути за актом приймання-передачі Об`єкт оренди, а Орендодавець зобов`язаний прийняти об`єкт оренди в стані не гіршому ніж в момент його отримання;

2.4. Орендар зобов`язаний здійснити оплату всіх платежів, передбачених цим договором, до моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі про повернення Об`єкту оренди орендодавцю.

3.1. Строк оренди складає: з моменту передачі Орендодавцем Об`єкта оренди Орендарю за актом приймання-передачі до 31.12.2019р.

Статтею 4 договору передбачено розмір орендної плати та порядок її внесення. Так, встановлено, що орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату щомісяця авансом у безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця до 25-го числа поточного місяця за наступний без надання рахунку на підставі цього Договору (п.4.4). У разі припинення цього договору орендар здійснює остаточний розрахунок з орендодавцем не пізніше дня фактичної передачі об`єкту оренди відповідно до Акту приймання-передачі об`єкта оренди від орендаря орендодавцю (п.4.10).

Додатковою угодою до договору від 22.10.2018р. було змінено розмір орендної плати, інші умови договору не змінювалися (а.с.18).

Підставою для звернення до суду з даним позовом стало неналежне, на думку позивача, виконання відповідачем своїх зобов`язань в частині сплати орендної плати за договором: так, з березня 2019р. по серпень 2019р. відповідач не сплачує орендну плату (за винятком часткової оплати за квітень 2019р., яка врахована позивачем при розрахунку суми боргу).

У запереченнях проти позову відповідач наполягає на тому, що договір оренди є припиненим, останнім днем дії договору є 13.04.2019р. , у зв`язку з чим визнає заборгованість з орендної плати частково, у сумі 2819,00 грн.

Так, судом встановлено, що умовами договору оренди від 10.05.2018р. передбачено право орендаря на дострокове припинення договору за умови письмового повідомлення про це Орендодавця не пізніше, ніж за 1 (один) місяць до дати такого припинення (п.5.4.3). Судом також встановлено, що листом від 13.03.2019р. №10 відповідач звернувся до позивача та просив припинити дію договору №54 з 03.04.2019р.; даний лист отриманий представником позивача 13.03.2013р., про що свідчить розписка на екземплярі листа та не заперечується позивачем (копія листа - а.с.105). В подальшому відповідач направив позивачу лист від 24.06.2019р. та відправив ключі від приміщення у зв`язку з тим, що з 03.04.2019р. приміщення ним фактично не використовується; у листі-вимозі від 10.07.2019р. та листі від 23.07.2019р. №20 визнавав факт припинення договору з 13.04.2019р. та просив повторно прийняти міри щодо оформлення акту приймання-передачі приміщення з оренди. Листом від 12.07.2019р. позивач повідомив, коли можна буде оформити документи у випадку звернення про дострокове припинення договору, проте на робочому місці директора позивача застати не вдалося, що підтверджується актами, складеними в односторонньому порядку представниками відповідача 24.07.2019р. та 25.07.2019р. (копія листування сторін та актів - арк.справи 105-116).

Представник позивача пояснив у засіданні, що попереднє звернення про припинення договору з 03.04.2019р. він вважає не припиненням договору в порядку п.5.4.3 договору, а односторонньою зміною умов договору, право на яку у орендаря за договором не передбачено; тож позивач вважає, що з 14.04.2019р. договір не припинив свою дію, оскільки орендар не скористався правом, наданим йому п.5.4.3 на дострокове припинення договору. Проте суд критично оцінює таке твердження позивача, адже умовами договору надано право орендарю достроково припинити дію договору з однією умовою: за умови письмового повідомлення орендодавця не пізніше, ніж за 1 місяць до дати такого припинення. Таке положення договору не суперечить чинному законодавству, відповідний пункт не визнаний недійсним у судовому порядку; більше того, припинення договірних відносин у такому випадку не потребує оформлення будь-яких документів (додаткової угоди про припинення договору і т.д.). Таким чином, не дивлячись на дату, вказану у повідомленні - 03.04.2019р., орендар не мав права вважати договір припиненим раніше, ніж з 13.04.2019р., що визнано і самим орендарем, як вбачається з його подальшого листування з орендодавцем.

Однак, суд не може погодитися також і з доводами відповідача стосовно того, що з 14.04.2019р. припинився його обов`язок по сплаті орендної плати, з наступних підстав:

Згідно ст.628 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Загальними положеннями про найм (оренду) передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов"язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди) (ст.759 ЦК України). Ч.3 ст.653 ЦК України встановлено, що в разі зміни або розірвання договору зобов"язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або не обумовлено характером його зміни.

Об`єктом оренди за даним договором є частина нежитлового приміщення.

Згідно ст.795 ЦК України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору . З цього моменту договір найму припиняється.

Фактом початку та відповідно припинення правовідносин є підписання акта приймання-передачі нерухомого майна як від орендаря до орендодавця, так і від орендодавця до орендаря. Сторони можуть установити й інший момент відліку строку, однак цю обставину вони повинні узгодити та викласти у договорі оренди (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 127/14633/16-ц).

Отже, законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) з фактом повернення об`єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. Тобто законодавець передбачив загальне правило, за яким визначається як початок, так і припинення договірних правовідносин з оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини).

Таким чином, у розгляді справ зі спорів, що виникають з договорів оренди будівель або інших капітальних споруд чи їх частин, мають бути враховані умови договору та спеціальні норми статті 795 ЦК України , в силу яких договір найму припиняється з моменту оформлення відповідних документів (актів), що підтверджують повернення наймачем предмета договору найму. При цьому, основне зобов`язання відповідача сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном, яке виникло з договору оренди, не припиняється, оскільки його припинення у розумінні ст. 795 ЦК України пов`язано не з закінченням строку, на який було укладено договір (чи його достроковим припиненням, як у даному випадку), а з моментом підписання сторонами відповідного документу (акта) про повернення орендарем предмета договору оренди.

Суд, досліджуючи правовідносини сторін, встановив, що Акт приймання-передачі майна з оренди сторонами не складався. Відповідач у листі вих.№20 від 23.07.2019р. стверджує, що звертатися для укладення акту про повернення приміщення за даним договором він не зобов`язаний; проте повідомляє, що все ж намагався зустрітися з представником позивача в т.ч. і для підписання акту, однак останній ухилився від такої зустрічі.

Суд звертає увагу на положення п.2.3 Договору, згідно якого Орендар зобов`язаний протягом 1 календарного дня з моменту припинення строку оренди цього договору (в.т.ч. дострокового розірвання, передбаченого договором) повернути за актом приймання-передачі Об`єкт оренди, а Орендодавець зобов`язаний прийняти об`єкт оренди в стані не гіршому ніж в момент його отримання; п.4.10, відповідно до якого у разі припинення цього договору орендар здійснює остаточний розрахунок з орендодавцем не пізніше дня фактичної передачі об`єкту оренди відповідно до акту приймання-передачі від орендаря до орендодавця. Тобто, умовами договору сторони погодили повернення об`єкту оренди згідно Акту приймання-передачі, що повністю узгоджується з приписами законодавства. Договором та законом не передбачено, хто саме (орендар чи орендодавець) повинен складати Акт приймання-передачі майна з оренди та не встановлено його обов`язкову форму, проте орендар як ініціатор припинення договору, з урахуванням п.2.3 договору, безперечно був зацікавлений у належному оформленні передачі майна з оренди. Відповідач стверджує, що саме позивач ухилився від прийняття майна з оренди, однак у такому випадку тягар доказування ухилення орендодавця від прийняття майна з оренди покладено саме на відповідача. Жодних доказів цього суду не надано.

Так, статтею 10 договору передбачено, що для цілей цього пункту усі повідомлення, листи і інші документи, які надсилаються стороні на виконання цього договору або у зв`язку з ним, повинні бути складені у письмовій формі і підписані представником іншої сторони, який має на це повноваження. Вказані документи вважатимуться переданими Стороні належним чином, якщо вони вручені нарочно повноважному представнику відповідної сторони, передані кур`єрською службою, або відправлені поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або цінним листом з описом вкладення. Аналогічне положення міститься в п.12.9 договору.

З огляду на даний пункт договору, відповідачем не надано доказів ухилення позивача від підписання акту передачі-приймання майна з оренди; не подано жодних доказів того, що відповідач направляв чи іншим чином передавав позивачу такий акт. Посилання на те, що відповідач з`являвся до позивача, проте не зміг застати його на робочому місці, не є такими доказами, оскільки, по-перше, підтверджуються тільки Актами, складеними у односторонньому порядку відповідачем; по-друге, стаття 10 договору передбачає декілька способів передачі документів, крім особистого вручення, і жодним з них відповідач не скористався.

Крім того, судом при вирішенні спору враховується наведене у постанові Пленуму ВГСУ №12 від 29.05.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна , а саме: з урахуванням положень статей 653, 795 ЦК України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним. Умовами договору (п.2.4) передбачено, що орендар зобов`язаний здійснити оплату всіх платежів, передбачених цим договором, до моменту підписання сторонами акту приймання-передачі про повернення об`єкту оренди орендодавцю, що також спростовує доводи відповідача про неправомірне нарахування орендної плати.

Посилання відповідача на те, що з квітня 2019р. йому не направлялися рахунки та Акти виконаних робіт, не спростовують позовних вимог, оскільки умовами договору передбачено оплату орендної плати безпосередньо на підставі договору, а заборгованість за електропостачання, водопостачання і т.д. (п.4.7 договору) в межах даного позову не заявлена.

Відповідач також посилається на п.4.3.1 договору та стверджує, що навіть у разі неналежного виконання зобов`язання відповідачем позивач повинен був зарахувати гарантійний платіж в рахунок погашення заборгованості з орендної плати. Дане твердження суперечить умовам договору, згідно яких таке зарахування є правом, а не обов`язком позивача. Так само правом, а не обов`язком орендодавця є складання Акту повернення приміщення у складі комісії Орендавця у разі виїзду орендаря з приміщення без його передачі та надання такому Акту сили належного документа, що підтверджує повернення приміщення по Акту приймання-передачі Приміщення із орендного користування (п.5.2.6), та право орендаря обмежити доступ орендодавцю до об`єкту оренди у разі затримки сплати орендної плати (п.6.4 договору).

Проте судом приймається до уваги посилання відповідача на те, що позивач як кредитор у даному зобов`язанні частково сприяв своїми діями збільшенню розміру заборгованості відповідача (зокрема, не провівши зустрічі з представниками відповідача для підготовки та оформлення Акту приймання-передачі приміщення, достеменно знаючи, що приміщення з 03.04.2019р. фактично не використовується відповідачем; ненаданням відповідачу Акту повернення майна з оренди, хоча законодавством та умовами договору не заборонено складання такого акту і самим орендодавцем і т.д). Вказане не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, проте дає суду підстави для зменшення за власною ініціативою розміру пені, заявленої до стягнення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у сумі 58 635,00 грн.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання). Правові наслідки порушення зобов"язання передбачені ст.611 ЦК України, серед яких, зокрема - сплата неустойки. Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідальність сторін за договором врегульовано статтею 6 договору оренди. Так, у випадку несвоєчасної сплати орендної плати та інших платежів, передбачених договором, орендар сплачує орендодавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується та сплачується за весь період прострочення. Крім того, в разі порушення пунктів 5.3.1-5.3.2, 5.3.4-5.3.10 цього договору, орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі 50% від розміру орендної плати, передбаченої п.4.1 цього договору, а у разі порушення інших умов договору - штраф у розмірі 10% від розміру орендної плати.

Судом перевірено нарахування пені, річних, інфляційних втрат та штрафу. За результатами перевірки встановлено, що позивачем неправильно визначено початок перебігу прострочення виконання зобов`язань у травні 2019р. (останній день виконання зобов`язання припадав на вихідний день - суботу, тож з урахуванням приписів ч.5 ст.254 ЦК України, першим днем прострочення є 28.05.2019р.); дана помилка вплинула на правильність обрахування неустойки та річних. За розрахунками суду, обґрунтованими сумами є 5 582,80 грн. неустойки та 485,86 грн. річних. Враховуючи, що позивач просить стягнути 483,10 грн. річних, суд не виходить за межі позовних вимог в цій частині.

Стосовно вимог про стягнення неустойки, як вже зазначалося вище, з урахуванням усіх обставин справи у сукупності, поведінки позивача при виконанні договірного зобов`язання, виходячи з загальних засад цивільного законодавства - принципів справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи, що порушення зобов`язання відповідачем не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд користується правами, наданими йому ст.551 ЦК України, 219 та 233 ГК України та за власною ініціативою зменшує розмір пені, належної до стягнення, на 90% - до 558,28 грн.

Нарахування штрафу у сумі 845,70 грн. проведено у відповідності до умов договору, його стягнення є правомірним та не суперечить чинному законодавству.

Судом також перевірено правильність нарахування інфляційних та встановлено, що позивачем неправомірно включено до періоду, за який здійснюється нарахування, індексу інфляції за місяці, у яких повинен був бути здійснений платіж (враховуючи, що сплата повинна бути проведена до 25-го числа поточного місяця за наступний). За перерахунком суду, стягненню підлягає 126,57 грн. інфляційних на заборгованість березня 2019р. та 46,67 грн. - на заборгованість квітня 2019р., всього - 173,24 грн.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про постановлення окремої ухвали щодо позивача, оскільки вирішення питання про постановлення окремої ухвали є прерогативою суду, і тільки виявивши при розгляді справи факт порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, суд постановляє окрему ухвалу. Відповідач вбачає порушення законодавства у тому, що позивачем не виписувалися та не реєструвалися податкові накладні за період з травня 2019р. по серпень 2019р., в той же час відповідач категорично заперечує наявність обов`язку по сплаті орендної плати в цей період з посиланням на припинення дії договору. Правомірність вимог позивача та наявність боргу за вказаний період встановлено даним судовим рішенням, проте до набрання ним законної сили відсутні підстави однозначно стверджувати про порушення податкового законодавства позивачем. Крім того, відповідач як контрагент позивача у даних правовідносинах, вправі самостійно звернутися до органів, що здійснюють контроль за дотриманням податкового законодавства у разі виявлення порушень, допущених позивачем.

Стосовно розподілу судових витрат, зокрема, витрат відповідача на професійну правову допомогу: Відповідач звертався до суду з клопотанням про стягнення витрат на професійну правову допомогу та надав докази понесення таких витрат на суму 7 000,00 грн. Суду надані ордер №130475 від 19.07.2019р., договір №02-15/07/19, платіжне доручення №139 від 23.07.2019р., рахунок, Акт виконаних робіт та детальний опис робіт, виконаних адвокатом, копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (арк. справи 121-135). Позивач у відповіді на відзив (вих..№53 від 10.09.2019р., а.с.154) вважає дану суму завищеною, неспівмірною зі складністю справи, враховуючи невеликий, на думку позивача, обсяг виконаних адвокатом робіт та необґрунтованість заперечень проти позову. Суд, оцінюючи доводи сторін, враховуючи приписи ст.129 ГПК України, доходить до висновку про необґрунтованість заперечень позивача проти розміру адвокатських витрат, вважає їх розмір обґрунтованим, спів мірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою, а надані докази їх фактичного понесення - належними та допустимими.

Розподіл судових витрат, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, здійснюється відповідно до ст.129 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог (при цьому зменшення судом неустойки не враховується судом при розподілі судових витрат).

Керуючись статтями 13, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіавто "( 36034, м. Полтава, вул. Буровиків, 4, код 42099581, п/р НОМЕР_1 в ПРУ КБ "Приватбанк" м.Полтава, код банку 331401) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавакультторг"(36034, м. Полтава, вул. Половки, буд. 72, код 01553095) 58635,00 грн основного боргу, 558,28 грн пені, 483,10 грн. річних, 173,24 грн. інфляційних, 845, 70 грн. штрафу, 1918,57 грн. судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавакультторг" (36034, м. Полтава, вул. Половки, буд. 72, код 01553095) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіавто "( 36034, м. Полтава, вул. Буровиків, 4, код 42099581, п/р НОМЕР_1 в ПРУ КБ "Приватбанк" м.Полтава, код банку 331401) 8,85 грн. витрат на правову допомогу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 24.09.2019р.

Суддя О.С.Мацко