Рішення

від 05.09.2019 по справі 160/3634/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2019 року Справа № 160/3634/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.,

за участі:

секретаря судового засідання Трайдук С.В.,

представника позивача Жданова Г.С.,

представника відповідача Панковська Е.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом комунального підприємства Тернівське житлово-комунальне підприємство (51500, Дніпропетровська область, м. Тернівка, вул. Маяковського, 29, код ЄДРПОУ 31657751) до головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2019 року комунальне підприємство Тернівське житлово-комунальне підприємство (далі - КП Тернівське житлово-комунальне підприємство , позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000081417 від 03.01.2019 року повністю.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, оскільки спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими під час перевірки видатковими накладними, податковими накладними, приймальними актами, списками на отримання товарно-матеріальних цінностей, актами списання товарів. Отримані підприємством від ТОВ Лайт Трейд товарно-матеріальні цінності були використані в господарській діяльності платника податків відповідно до видів діяльності. Позивач зазначає, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних встановлено, що фактичний рух активів або зміну у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

На думку позивача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, у зв`язку з чим він звернувся до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2019 року позовна заява залишена без руху з наданням строку для усунення недоліків у становлений судом строк.

На виконання умов ухвали суду від 24.04.2019 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви в строк встановлений судом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 18.06.2019 року.

В подальшому розгляд справи переносився на 25.06.2019, 16.07.2019.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.07.2019 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30 липня 2019 року о 13:00 год.

В подальшому підготовче засідання перенесено на 05.09.2019.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2019 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 05.09.2019.

На виконання вимог ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.05.2019 року на адресу суду від відповідача 05.06.2019 року надійшов відзив на позовну заяву.

В наданому до суду відзиві зазначено, що в ході перевірки було встановлено, що в наданих до перевірки рахунках-фактурах не зазначена відповідальна особа, яка виписала ці рахунки. Крім того, зазначено, що рахунок-фактура №СФ-0000053 від 04.07.2018 року дійсний до сплати до 04.07.2018 року, але сплата відбулась 05.07.2018 року. Рахунок-фактура №СФ-0000059 від 27.07.2018 року дійсний до сплати до 13.03.2018 року, але сплата відбулась 30.07.2018 року. Надані до перевірки приймальні акти мають недоліки, до перевірки не надано договір, укладений з ТОВ Лайт Трейд , документи, які підтверджують перевезення товарно-матеріальних цінностей, сертифікатів на придбану продукцію. Згідно з базою даних ЄРНП ТОВ Лайт Трейд з моменту реєстрації не купувало послуг перевезення, транспортно-експедиційних послуг, при неможливості надання таких послуг власними силами. При дослідженні ланцюга постачання встановлено, що придбані позивачем товарно-матеріальні цінності контрагентами ТОВ Лайт Трейд не придбавались. Таким чином, прийняте податкове повідомлення-рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

Згідно з наказом головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 27.11.2018 року № 6728-п проведена позапланова виїзна документальна перевірка КП Тернівське житлово-комунальне підприємство (код ЄДРПОУ 31657751) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ Лайт Трейд (код ЄДРПОУ 41643188) за період з 01.07.2018 року по 31.07.2018 року, за результатами якої складено акт від 13.12.2018 року № 72461/04-36-14-17/31657751.

Перевіркою встановлено порушення п. 44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого КП Тернівське житлово-комунальне підприємство занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 103299,04 грн., в тому числі у липні 2018 року у сумі 103299,04 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 03.01.2019 року № 0000081417, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 103299 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 51649,50 грн.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що спірна сума податкових нарахувань виникла з наступних господарських правовідносин позивача.

В ході перевірки встановлено взаємовідносини позивача з ТОВ Лайт Трейд за період з 01.07.2018 року по 31.07.2018 року на загальну суму 619794,24 грн., в тому числі ПДВ 103299,04 грн.

Сума по взаємовідносинам з ТОВ Лайт Трейд включено до складу податкового кредиту позивача за липень 2018 року у сумі 103299,04 грн.

У липні 2018 року позивачем було придбано у ТОВ Лайт Трейд руковиці брезент.двонитка у кількості 250 пар, мило госп. у кількості 500 шт., порошок у кількості 500 пач., печатки ПВХ крапка у кількості 250 пар, труба 325 ГОСТ 8732 у кількості 7,7 тон, труба 273 ГОСТ 8732 у кількості 5,5 тон на загальну вартість 619794,24 грн., в тому числі ПДВ 103299,04 грн.

Позивачем до перевірки на підтвердження проведеної господарської операції надано:

- рахунок-фактуру №СФ-0000053 від 04.07.2018 року та видаткову накладну №РН-0000046 від 10.07.2018 року на загальну суму 73622,00 грн., в тому числі ПДВ 97181,04 грн.;

- рахунок-фактуру №СФ-0000059 від 27.07.2018 року та видаткову накладну №РН-0000051 від 31.07.2018 року на загальну суму 442873,20 грн., в тому числі ПДВ 6118,00 грн.

Оплата за поставлений товар здійснена в повному обсязі платіжними дорученнями №244 від 05.07.2018 року на суму 583086,24 грн. та №320 від 30.07.2018 року на суму 36708,00 грн.

Безпосередньо товар отримано позивачем відповідно до приймальних актів №853 від 10.07.2018 року, №898 від 31.07.2018 року, №899 від 31.07.2018 року.

Позивач є кінцевим споживачем отриманого товару, який використано у власній господарській діяльності, що підтверджується актами, відомостями та списками працівників на отримання порошка, мила, рукавиць у серпні 2018 року.

В судовому засіданні 30.07.2019 року було допитано свідка ОСОБА_1 , яка, на момент вчинення господарської операції з ТОВ Лайт Трейд , виконувала обов`язки начальника відділу постачання, що підтверджується наказом по підприємству №194 від 02.07.2018 року.

Свідком зазначено, що товар, отриманий від ТОВ Лайт Трейд дійсно було поставлено до КП Тернівське житлово-комунальне підприємство у номенклатурі та обсязі згідно з приймальними актами №853 від 10.07.2018 року, №898 від 31.07.2018 року, №899 від 31.07.2018 року, які нею були підписані.

Повноваження на підписання приймальних актів надані свідку ОСОБА_1 , як начальнику відділу постачання наказом №194 від 02.07.2018 року та посадовою інструкцією начальника відділу постачання, затвердженої директором КП Тернівське житлово-комунальне підприємство від 23.01.2015 року.

Крім того, ОСОБА_1 підписано договір про матеріальну відповідальність від 15.09.2003 року, згідно з яким у випадку недостачі товарно-матеріальних цінностей, ОСОБА_1 повинна буде повернути підприємству збитки.

Також, в судовому засіданні свідок ОСОБА_1 підтвердила свій підпис на видатковій накладній № РН-0000051 від 31.07.2018 року, в якій органом контролю було встановлено порушення складання цієї видаткової накладної без зазначення особи, яка його поставила.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи при вирішенні справи по суті, суд виходив з таких міркувань.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України).

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абзацу 3 п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, для виникнення у платника податків права на податковий кредит достатньо наявності факту поставки товарів, підтвердженої належним чином, а також складеної та зареєстрованої податкової накладної.

У спірних правовідносинах факт поставки товарів підтверджується видатковими накладними, а також зареєстрованими належним чином податковими накладними.

На виконання зазначених ст.ст. 198.2, 198.3 та 198.6 Податкового кодексу України, позивач відобразив податковий кредит, сформований за липень 2018 року, по взаємовідносинах з ТОВ Лайт Трейд за першою подією: датою отримання платником податку (позивачем) товару, що відповідає нормам ст.198 Податкового кодексу України. Жодного порушення, що стосуються оформлення податкових накладних, перевіркою не виявлено, і їх реєстрація не була зупинена.

Згідно з ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Позивач відобразив операції з придбання продукції в бухгалтерському обліку, що не заперечується в акті перевірки від 13.12.2018 року № 72461/04-36-14-17/31657751.

У позивача, з моменту отримання продукції, виникло право власності на нього відповідно до ч.1 ст. 334 ЦК України, та придбання продукції спричинило зміни в структурі активів позивача, оскільки придбана продукція була поставлена на баланс та використана у власній господарській діяльності, докази чого долучені до матеріалів справи.

В наданих для перевірки первинних документах: рахунках-фактурах №СФ-0000053 від 04.07.2018 року, №СФ-0000059 від 27.07.2018 року та видаткових накладних №РН-0000046 від 10.07.2018 року №РН-0000051 від 31.07.2018 року містяться всі реквізити, які вимагаються чинним законодавством України до первинного документу.

Факт наявності певних неточностей в оформленні документів, якщо вони мали місце, не спростовує того, що господарська операція мала місце, спрямована на реальне настання правових наслідків, зважаючи на принцип превалювання сутності над формою.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само як і деякі помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Аналогічна позиція висловлена Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постановах по справах №822/1815/17 від 21.03.2018р., №804/939/16 від 20.03.2018р.

Твердження відповідача про нереальність здійснення господарської операції з тих підстав, що у рахунку-фактурі №СФ-0000053 від 04.07.2018 року, зазначено, що він дійсний до сплати до 04.07.2018 року, але сплата відбулась 05.07.2018 року, та у рахунку-фактурі №СФ-0000059 від 27.07.2018 року зазначено, що він дійсний до сплати до 13.03.2018 року, але сплата відбулась 30.07.2018 року, спростовано в ході розгляду справи, оскільки вказані рахунки-фактури були складені пізніше ніж строк їх сплати, що фактично є технічної помилкою відповідальної особи, а не підтвердженням нереальності господарської операції.

Відповідно не знайшли свого підтвердження посилання відповідача на складання документів з порушенням, а саме: видаткову накладну № РН-0000051 від 31.07.2018 підписано без зазначення особи, яка її підписала, оскільки такі порушення спростовані показами свідка ОСОБА_1

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відсутність письмово укладеного договору про постачання товарно-матеріальних цінностей не свідчить про відсутність господарської операції.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Отже, законодавством надано позивачу право вільно обирати форму правочину, а тому позивачем не порушено вимоги законодавства щодо усної форми договору з ТОВ Лайт Трейд .

Щодо твердження відповідача про непідтвердження постачання отриманого позивачем товару по ланцюгу постачання від контрагентів ТОВ Лайт Трейд , то суд зазначає наступне.

Формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі Булвес АД проти Болгарії (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того суд зазначає, що рішення ЄСПЛ Булвес АД проти Болгарії як на звичну практику країн Європейського Союзу в питанні відповідальності платників податку за податкові делікти посилається на два рішення Суду Європейського союзу: об`єднане рішення (консультативний висновок) Суду ЄС від 12 січня 2006 року в справі Optigen Ltd (C354/03), Fulcrum Electronics Ltd (C355/03) and Bond House Systems Ltd (C484/03) v Commissioners of Customs Ц Excise і об`єднане рішення Суду ЄС від 6 липня 2006 року в справі Axel Kittel v. Belgian State, (C439/04) і Belgian State v. Recolta Recycling (SPRL, C440/04) (ECR 2006, page I0616).

Так, у рішенні Суду ЄС від 12 січня 2006 року зазначається:... право на вирахування податку на додану вартість особою, що має статус платника ПДВ, яка здійснює відповідні операції, не може зачіпатися тією обставиною, що в ланцюгу поставок, в яку входять зазначені операції, попередня або наступна операція будуть пов`язані з шахрайством при сплаті податку на додану вартість, про яку платник податку не знав та не міг знати.

В даному випадку, контролюючим органом не доведено недобросовісність платника податку КП Тернівське житлово-комунальне підприємство у взаємовідносинах з ТОВ Лайт Трейд

Слід зауважити, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товар, незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Такий висновок узгоджується із позицією колегії суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові по справі №К/9901/1349/17.

Щодо твердження відповідача про відсутність сертифікатів якості на придбані позивачем товари, то суд зазначає, що Перелік продукції, що підлягає обов`язковій сертифікації в Україні, затверджений наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 01.02.2005 року №28, не містить положень, які б вказували на обов`язковість сертифікації товару, що було поставлену позивачу від ТОВ Лайт Трейд .

Оскільки така продукція не відповідає обов`язковій сертифікації, то відсутність сертифікатів якості та відповідності не свідчить про безтоварність досліджуваної операції.

Також, суд зазначає, що відсутність ТТН на транспортування продукції не може автоматично свідчити про безтоварність господарської операції за наявності інших належних доказів. З огляду на що певні недоліки у ТТН або відсутність певних ТТН не може спричиняти для позивача негативних наслідків в аспекті свідчення про безтоварність господарської операції.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №821/589/17.

Відповідачем не спростовано факт наявності у ТОВ Лайт Трейд податкових накладних, які належним чином оформлені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також те, що за даними накладними сплачено постачальником у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості поставлених товарів, належним чином оформлені та здані декларації, як це узгоджується з положеннями Податкового кодексу України то, відповідно, свідчить про наявність у позивача права на включення до податкового кредиту сплачених сум податку на додану вартість.

Відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області №0000081417 від 03.01.2019 року є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене та приписи ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України , суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані постанови, діяв не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та без дотримання процедури винесення постанов про накладення штрафу, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1921,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням № 53 від 17.04.2019 року.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1921,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст.ст. 241 - 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву комунального підприємства Тернівське житлово-комунальне підприємство (51500, Дніпропетровська область, м. Тернівка, вул. Маяковського, 29, код ЄДРПОУ 31657751) до головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0000081417 від 03.01.2019 року

Стягнути на користь комунального підприємства Тернівське житлово-комунальне підприємство (51500, Дніпропетровська область, м. Тернівка, вул. Маяковського, 29, код ЄДРПОУ 31657751) за рахунок бюджетних асигнувань головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) сплачені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1921 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 16 вересня 2019 року.

Суддя С.В. Ніколайчук