Рішення

від 18.09.2019 по справі 160/7446/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2019 року Справа № 160/7446/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Агро-Союз" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

02.08.2019р. Приватне акціонерне товариство Агро-Союз (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р від 26.07.2019 року № 0021971409;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми В4 від 26.07.2019 року № 0021961409.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що контролюючим органом протиправно та необґрунтовано прийняті оскаржувані рішення. Так, у ході проведення перевірки Приватного акціонерного товариство Агро-Союз контролюючому органу надано всі необхідні документи для підтвердження дотримання вимог Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту з податку на додану вартість із контрагентами-постачальниками товарів та послуг за періоди, що перевірялись. Окрім цього, позивач зазначає, що господарські операції між Приватним акціонерним товариством Агро-Союз та ТОВ ТГ Млин 2012 (код ЄДРПОУ 38529528), ТОВ Оман Груп (код ЄДРПОУ 40881069) та ТОВ Менор Трейд (код ЄДРПОУ 41535442) мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність викладених в акті перевірки висновків податкового контролюючого органу, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, внаслідок чого останні є такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню та визнанню протиправними.

Ухвалою від 06.08.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

04.09.2019 року представником відповідача подано до суду пояснення проти адміністративного позову, де проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що надані позивачем первинні документи видані від імені контрагентів та докази перерахування грошових коштів не можуть самі по собі підтверджувати реальність виконання господарських угод, оскільки за інформацією податкового органу вказані суб`єкти господарювання не виконували та об`єктивно не мали можливості виконати поставку на адресу позивача обумовленого у господарських договорах товарів та послуг.

10.09.2019 року позивач подав відповідь на відзив, у якій зазначено, що довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційного з`ясування обставин справи в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Зазначив, що доводи податкового органу ґрунтуються лише на інформації, отриманій за результатами здійснення податкового контролю по взаємовідносинам контрагентів позивача та з іншими особами та без будь-яких фактів фіксації порушення зроблено висновок про нереальність господарських операцій позивача.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Проти подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження не заперечував.

Представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на викладене у поясненнях, що наявні у матеріалах справи. Проти подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження не заперечувала.

10.09.2019 року судом ухвалено продовжувати розгляд справи у порядку письмового провадження.

У відповідності до вимог ст. ст. 205, 243 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.

Посадовими особами Відповідача, а саме головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління аудиту ГУ ДФС України в Дніпропетровській області Дегтярем О.В., на підставі наказу ГУ ДФС України в Дніпропетровській області від 13.06.2019 року №3532-п було проведено документальної позапланової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства Агро-Союз (код ЄДРПОУ 24437204) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ ТГ Млин 2012 (код 38529528) за період з 01.05.2018 по 31.05.2018 року, ТОВ Оман Груп (код ЄДРПОУ 40881069) за період з 01.10.2018 по 31.10.2018 року, ТОВ Менор Трейд (код ЄДРПОУ 41535442) за період з 01.12.2018 по 31.12.2018 року.

За результатами перевірки було складено Акт від 04.07.2019 року №36758/04-36-14-09/24437204 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства Агро-Союз (код ЄДРПОУ 24437204) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ ТГ Млин 2012 (код 38529528) за період з 01.05.2018 по 31.05.2018 року, ТОВ Оман Груп (код ЄДРПОУ 40881069) за період з 01.10.2018 по 31.10.2018 року, ТОВ Менор Трейд (код ЄДРПОУ 41535442) за період з 01.12.2018 по 31.12.2018 року (надалі - Акт перевірки), відповідно до якого податковий орган зазначає, що враховуючи той факт, що при відстеженні ланцюга постачання товарів, робіт, послуг виявлено обрив ланцюга постачання даного виду товарів (послуг), неможливо підтвердити факт отримання товарів, робіт, послуг підприємством ПрАТ Агро-Союз та власне підтвердити реальність здійснення фінансово-господарської операції з постачальниками ТОВ ТГ Млин 2012 , ТОВ Оман Груп та ТОВ Менор Трейд та на підставі чого робить наступний висновок:

Порушення ст.1, п.2 ст.3, п.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. №996 (із змінами та доповненнями); пп.1.1 п.1, пп.1.2 п.1, п.2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. №88 та зареєстрованим у Мін`юсті України 05.06.1995 р. за № 168/704; п.п14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 за №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податок на додану вартість що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету всього на суму 705203 грн., в т.ч. за жовтень 2018 року - 333586 грн., за грудень 2018 року - 371617 грн. та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у травні 2018 року на суму 200622 грн. та у грудні 2018 року на суму 1028383 грн.

Позивач отримав Акт перевірки у поштовому відправленні 08.07.2019 року.

12.07.2019 року за вих.№85 позивачем у відповідності до п.86.7 ст.86 ПК України надано до податкового органу заперечення на Акт перевірки.

30.07.2019 року позивачем від податкового органу отримано відповідь про результати розгляду заперечень від 23.07.2019 року №85359/10/04-36-14-09, відповідно до якого висновки акту перевірки було залишено без змін.

На підставі Акту перевірки відповідачем було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- форми Р від 26.07.2019 року № 0021971409, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму один мільйон п`ятдесят сім тисяч вісімсот чотири гривні 50 копійок, в тому числі 705203,00 грн. - за податковим зобов`язанням та 352601,50 грн. - за штрафними (фінансовим санкціями);

- форми В4 від 26.07.2019 року № 0021961409, яким позивачу з податку на додану вартість із вироблених в Україні встановлено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 1229005 (один мільйон двісті двадцять дев`ять тисяч п`ять) грн.

Відтак, правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, винесених ГУ ДФС у Дніпропетровській області, є предметом розгляду цієї адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Водночас, в силу приписів п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як - от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки, з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. Встановлення спеціальної правосуб`єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. Встановлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Суд зазначає, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Отже, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ ТГ Млин 2012 (код 38529528), ТОВ Оман Груп (код ЄДРПОУ 40881069) та ТОВ Менор Трейд (код ЄДРПОУ 41535442).

Як видно з матеріалів справи, 01.01.2018 р. позивач та ТОВ ТГ Млин 2012 уклали договір поставки, згідно з яким ТОВ ТГ Млин 2012 поставляв на адресу позивача макуху соєву.

У травні 2018 року ТОВ ТГ Млин 2012 поставив на адресу позивача макуху соєву на загальну суму 820933,50 грн, в т.ч. ПДВ - 136822,25 грн. Оплату в травні 2018 року було здійснено на загальну суму 1203733,50 грн. позивач у травні 2018 року було включено до складу податкового кредиту в сумі 200622,25 грн.

В Акті перевірки податковий орган зазначає, що на підставі аналізу інформаційних баз контролюючих органів він встановив, що ТОВ ТГ Млин 2012 не є виробником макухи соєвої, а придбав товар в у ТОВ Містленд та ТОВ Корті-М . Аналізуючи інформаційні бази контролюючих органів, відповідач встановив, що у четвертій ланці ланцюгу придбання макухи є обрив ланцюга та наводить схему придбання, згідно якої ТОВ Містленд та ТОВ Корті-М відсутні. На цій підставі відповідач зазначає що ним встановлено нереальність продажу ідентифікованого за номенклатурою товару (робіт/послуг), відмінного від номенклатури попередньо придбаних товарів (робіт/послуг) за відсутності придбання товарів (робіт/послуг), що продано від інших (не задіяних у ланцюгу нереальної поставки) постачальників, тобто за результатами аналізу даних податкової звітності неможливо встановити основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів необхідних для ведення господарської діяльності, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ ТГ Млин 2012 . Таким чином, перевіркою не підтверджено факт продажу ТМЦ (робіт/послуг) у ТОВ ТГ Млин 2012 . Враховуючи зазначене, первинні документи, що надані у ході перевірки не мають юридичної сили первинних документів у зв`язку з зазначенням у них господарських операцій, які фактично не відбулись.

Проте, позивач стверджує, що є реальним покупцем макухи соєвої у ТОВ ТГ Млин 2012 , яку в подальшому було використано у годуванні худоби для виробництва м`яса та молока.

У ході проведення документальної позапланової перевірки позивачем надано первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ ТГ Млин 2012 , а саме: договір поставки від 01.01.2018 року № 0101-1; видаткові накладні; рахунки-фактури; товарно-транспортні накладні; платіжні доручення; обігово-сальдові відомості по рахунку 63-1-3-1; податкові накладні; приймальні акти на зерносклад; акти виготовлення комбікормів; накладні на внутрішнє переміщення комбікормів.

У бухгалтерському обліку позивача господарські операції по взаємовідносинах з ТОВ ТГ Млин 2012 відображені відповідними бухгалтерськими проводками. Податкові накладні складені ТОВ ТГ Млин 2012 на користь позивача своєчасно зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №117, зазначені податкові накладні пройшли автоматизований моніторинг відповідності податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, за результатами чого можливе зупинення їх реєстрації. За результатами цього моніторингу податкова накладна була визнана такою, що не відповідає критеріям ризиковості, тому підлягає реєстрації в ЄРПН.

Суми ПДВ відображені своєчасно і в повному обсязі в декларації з ПДВ позивача у податковому кредиті, а у контрагента - постачальника - в декларації з ПДВ в податковому зобов`язанні.

Так, позивачем сформовано податковий кредит на підставі зареєстрованих податкових накладних в ЄРПН.

Окрім того, в Акті перевірки відсутні будь-які відомості щодо невідповідності податкових накладних, виписаних ТОВ ТГ Млин 2012 на користь позивача, вимогам чинного законодавства України.

Суд зазначає, що предметом документальної позапланової виїзної перевірки були саме взаємовідносини між позивачем та ТОВ ТГ Млин 2012 , при цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Таким чином, суд відхиляє доводи відповідача про те, що правочини укладені ним з ТОВ ТГ Млин 2012 не спрямовані на реальне настання правових наслідків через те, що є обрив у четвертій ланці за ланцюгом попередніх контрагентів ТОВ ТГ Млин 2012 , оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 02.04.2019 року у справі №826/6245/18, висловив правову позицію щодо безтоварності господарських операцій, зазначивши, що непідтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Щодо товарно-транспортних накладних суд зазначає, що поставки макухи соєвої, відповідно до товарно-транспортних накладних були здійсненні на автомобілі ДАФ держномер НОМЕР_1 . Позивач не перевіряв та не мав такого обов`язку визначати відповідність документів на авто із загальнодержавним реєстром Моторного транспортного страхового бюро України. У графі Пункт розвантаження товарно-транспортних накладних дійсно зазначається адреса: с. Майське, пер. Радгоспний,5. Судом встановлено, що це є технічною помилкою, тому що колись саме ця адреса, була юридичною адресою позивача, і співробітник позивача, що приймав товар не звернув на це уваги, в дійсності розвантаження товару відбувалося за адресою вул. Герцена, 16 в комплексі переробки зерна. Зазначена адреса знаходяться на одній території з офісом позивача - за адресою: с. Майське, вул. Герцена, 16-а, в одному комплексі будівель, що обнесено єдиною огорожею.

Щодо реєстру МТСБУ суд вважає правильними доводи позивача про те, що без особливого порядку реєстрації до нього звернутися неможливо, крім того, на сайті МТСБУ зазначено, що система може на один запит видавати декілька варіантів відповіді. Це обумовлено тим, що під одним державним номером можуть бути зареєстровані транспортні засоби різних категорій (наприклад, автобус і легковий автомобіль) або некоректністю внесення страховиком даних до ЦБД.

Крім того, Верховний Суд у тій же постанові від 02.04.2019 року у справі №826/6245/18 сформулював правову позицію, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому. У межах спірних відносин податковий кредит по факту придбання послуг перевезення позивачем не формувався, що обумовлює неприйнятність доводів податкового органу у цій частин.

Також Верховний Суд у Постанові у справі №815/6869/16 від 09.04.2019 року зазначає, що окремі недоліки первинних документів не є свідченням нереальності господарських операцій.

Щодо зазначення в акті перевірки про те, що у ході проведення перевірки підприємством не надано інформації стосовно походження товару (сертифікати якості, інші документи) придбаного від ТОВ ТГ Млин 2012 , судом встановлено, що цих документів ніхто й не вимагав для перевірки, тим більше, Верховний Суд у постанові від 02.04.2019 року у справі №805/4979/15-а зазначає, що відсутність у платника сертифікатів само по собі не є свідченням безтоварності розглядуваних операцій, оскільки сертифікаційні документи на товар, які не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції, сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів.

Також з матеріалів справи видно, що 09.07.2018 р. позивач та ТОВ Оман Груп уклали договір поставки №10, згідно з яким ТОВ Оман Груп поставляв на адресу позивача добриво Фосфоорганік плюс .

У жовтні 2018 року ТОВ Оман Груп поставив на адресу позивача добрива Фосфоорганік плюс на загальну суму 2001515,26 грн., в т.ч. ПДВ - 333585,87 грн. Позивачем у жовтні 2018 року включено до складу податкового кредиту у сумі 333585,87 грн.

В Акті перевірки відповідач зазначає, що ТОВ Оман Груп не є виробником добрива Фосфоорганік плюс та по ланцюгу придбання не здійснював придбання чи імпорт вказаного товару чи компонентів для його виробництва (обрив ланцюга). Також з аналізу податкової звітності встановлено відсутність достатньої кількості працюючих на ТОВ Оман Груп , що вказує на нереальність оформлених операцій, а саме відсутність кваліфікованих кадрів та технологічних можливостей здійснення переробки соєвих бобів. Також з аналізу АІС Податковий Блок встановлено відсутність у ТОВ Оман Груп земельних ділянок та орендованих земельних ділянок. Проте, погодитись із такими висновками не можна з огляду на таке.

Так, позивач не має обов`язку здійснювати перевірки своїх контрагентів з питань повноти і достовірності оформлення ними трудових відносин з працівниками, порядку нарахування доходів, утримання і сплати податків, зборів з таки доходів. У цьому випадку кожне підприємство самостійно зобов`язане нараховувати, утримувати та сплачувати податок до бюджету від імені та за рахунок фізичної особам з доходів, що виплачується такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести індивідуальну відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому Податковим кодексом України.

Норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №815/3526/17.

Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати у постачальника на праві оренди або лізингу.

Вказана позиція також міститься у Постанові Верховного Суду від 08.05.2018 р. у справі №814/937/15 і не тільки.

Крім того, з тексту акта не є зрозумілим навіщо ТОВ Оман Груп необхідно мати технологічні можливості здійснення переробки соєвих бобів та мати земельні ділянки.

Позивач стверджує, що є реальним покупцем добрива Фосфоорганік плюс у ТОВ Оман Груп , яку в подальшому було використано при внесенні у ґрунт на поля позивача.

У ході проведення документальної позапланової перевірки позивачем надано первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ Оман Груп , а саме: договір поставки від 09.07.2018 року №10; видаткові накладні; товарно-транспортні накладні; сертифікат відповідальності; обігово-сальдові відомості по рахунку 63-1-3-1; податкові накладні; обігово-сальдові відомості по рахунку 64-4; акти про використання мінеральних добрив; журнал-ордер по рахунку 20-8-1.

У бухгалтерському обліку позивача господарські операції по взаємовідносинах з ТОВ Оман Груп відображені відповідними бухгалтерськими проводками.

Податкові накладні складені ТОВ Оман Груп на користь позивача своєчасно зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №117 зазначені податкові накладні пройшли автоматизований моніторинг відповідності податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, за результатами чого можливе зупинення їх реєстрації. За результатами даного моніторингу податкова накладна була визнана такою, що не відповідає критеріям ризиковості, тому підлягає реєстрації в ЄРПН. Суми ПДВ відображені своєчасно і в повному обсязі в декларації з ПДВ позивачем в податковому кредиті, а у контрагента - постачальника - в декларації з ПДВ в податковому зобов`язанні.

Тобто позивачем сформовано податковий кредит на підставі зареєстрованих податкових накладних в ЄРПН.

Окрім того, в Акті перевірки відсутні будь-які відомості щодо невідповідності податкових накладних, виписаних ТОВ Оман Груп на користь позивача, вимогам чинного законодавства України.

Предметом документальної позапланової виїзної перевірки були саме взаємовідносини між позивачем та ТОВ Оман Груп , при цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Таким чином, суд відхиляє доводи відповідача про те, що правочини укладені ним з ТОВ Оман Груп не спрямовані на реальне настання правових наслідків через те, що є обрив у ланці за ланцюгом попередніх контрагентів ТОВ Оман Груп , оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, Верховний Суд у Постанові від 02.04.2019 року у справі №826/6245/18 висловив правову позицію щодо безтоварності господарських операцій, зазначивши, що непідтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Щодо товарно-транспортних накладних податковий орган у акті перевірки зазначає про відсутність у товарно-транспортних накладних відомостей стосовно конкретного пункту навантаження товару, хоча судом встановлено, що в наданих до перевірки товарно-транспортних накладних ця інформація є.

Крім того, Верховний Суд у Постанові від 02.04.2019 року у справі №826/6245/18 висловив правову позицію щодо того, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому. У межах спірних відносин податковий кредит по факту придбання послуг перевезення позивачем не формувався, що обумовлює неприйнятність доводів податкового органу у цій частині.

Також в акті перевірки зазначено, що ГУ ДФС у Київський області складено узагальнену податкову інформацію від 12.02.2019 №1776/10-36-14-13 за період з 01.01.2018 по 31.12.2018, в якій зазначено, що ТОВ Оман Груп відсутній за податковою адресою. Суд зазначає, що позивач не має обов`язку здійснювати перевірки своїх контрагентів. У цьому випадку, кожне підприємство самостійно зобов`язане нараховувати, утримувати та сплачувати податок до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачується такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести індивідуальну відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому Податковим кодексом України.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №815/3526/17.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Звітування контрагентів до контролюючих органів, а також перебування господарюючих суб`єктів за юридичною адресою не є критерієм правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 12.06.2018 року у справі №2а-1484/12/1370.

Також, Верховний Суд дійшов висновку про те, що посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, оскільки така носить виключно інформативний характер та не є належним доказом у розумінні процесуального Закону.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 29.03.2019 р. справа №808/3412/16.

Також з матеріалів справи видно, що 03.12.2018 р. позивач та ТОВ Менор Трейд уклали договір 03/12-2018, згідно з яким ТОВ Менор Трейд надавав позивачу послуги з ремонту ангарів свинокомплексу в с. Максимівка та згідно з яким у грудні 2018 року було проведено роботи з ремонту ангарів.

В Акті перевірки, податковий орган зазначає, що на підставі аналізу інформаційних баз контролюючих органів він встановив, що у п`ятій ланці ланцюга придбання послуг є обрив ланцюга та про відсутність в ТОВ Менор Трейд власних основних засобів та відсутність технологічної можливості для здійснення господарських операцій, що вказує на нереальність оформлених операцій.

Також в акті перевірки вказано, що ТОВ Менор Трейд є фігурантом кримінального провадження №42018041440000239 від 06.12.2018 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191 КК України. Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень (даних ухвал суду по вищезазначеному кримінальному провадженню) зазначено: …Досудовим розслідуванням встановлено, що ТОВ Менор Трейд має явні ознаки фіктивності. Крім того, у ході досудового розслідування виявлено численні обставини, які вказують на те, що при виконанні зазначених робіт службовими особами багаторазово вносились завідомо неправдиві відомості у проектно-кошторисну документацію, акти виконаних робіт, інші офіційні документи, щодо вартості придбаних матеріалів та виконаних робіт, об`єму виконаних робіт, завдяки чому було розтрачено та привласнено грошові кошти… .

Суд зазначає, що вказана фраза в акті перевірки є вирваною з контексту ухвали, оскільки ТОВ Менор Трейд не є фігурантом цього кримінального провадження, хоча суд і зазначає що ТОВ Менор Трейд має явні ознаки фіктивності. Жодного процесуального рішення щодо фіктивності ТОВ Менор Трейд в Єдиному державному реєстрі судових рішень немає.

До того ж інформація, отримана органами досудового розслідування у ході розслідування кримінальних справ є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. Сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для платника податків. Вищезазначена позиція викладена в Постановах Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі №809/1139/17, у справі № 816/809/17 від 27.03.2018 року та не тільки.

Позивач стверджує, що є реальним покупцем послуги з ремонту ангарів свинокомплексу в с. Максимівка у ТОВ Менор Трейд . Одним з основних видів діяльності є розведення свиней. Крім того, підтримання задовільного стану свинарників необхідно не лише для ведення господарства, а й на виконання зобов`язань перед кредиторами, в іпотеці яких знаходиться ангари свинокомплексу.

У ході проведення документальної позапланової перевірки позивачем надано первинні документи по взаємовідносинам з ТОВ Менор Трейд , а саме: договір від 03.12.2018 року № 0312-2018; протокол; акти виконаних робіт; рахунки-фактури; товарно-транспортні накладні; платіжні доручення; обігово-сальдові відомості по рахунку 62-1-3; податкові накладні.

У бухгалтерському обліку позивача господарські операції по взаємовідносинах з ТОВ Менор Трейд відображені відповідними бухгалтерськими проводками.

Податкові накладні складені ТОВ Менор Трейд на користь позивача своєчасно зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №117, зазначені податкові накладні пройшли автоматизований моніторинг відповідності податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків, за результатами чого можливе зупинення їх реєстрації. За результатами цього моніторингу податкова накладна була визнана такою, що не відповідає критеріям ризиковості, тому підлягає реєстрації в ЄРПН.

Суми ПДВ відображені своєчасно і в повному обсязі в декларації з ПДВ позивача у податковому кредиті, а у контрагента - постачальника - в декларації з ПДВ в податковому зобов`язанні.

Так, позивачем сформовано податковий кредит на підставі зареєстрованих податкових накладних в ЄРПН.

Окрім того, в Акті перевірки відсутні будь-які відомості щодо невідповідності податкових накладних, виписаних ТОВ Менор Трейд на користь позивача, вимогам чинного законодавства України.

Суд зазначає, що предметом документальної позапланової виїзної перевірки були саме взаємовідносини між позивачем та ТОВ Менор Трейд , при цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Таким чином, суд відхиляє доводи відповідача про те, що правочини укладені позивачем з ТОВ Менор Трейд не спрямовані на реальне настання правових наслідків через те, що є обрив у п`ятій ланці за ланцюгом попередніх контрагентів ТОВ Менор Трейд , оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, Верховний Суд у Постанові від 02.04.2019 року у справі № 826/6245/18 висловив правову позицію щодо безтоварності господарських операцій, зазначивши, що непідтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Крім того, судом встановлено що ТОВ Менор Трейд (код ЄДРПОУ 41535442) припинено 22.04.2019 року.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази, що стосуються господарських операцій з контрагентами позивача, суд надає перевагу належним письмовим доказам, а саме документам первинного бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Згідно з пункту 98.1, статті 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3, статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних фондів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6, статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Держбюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з цим пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Податкового кодексу, а при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з цим розділом.

Суд зазначає, що підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному місяці, в якому вони були здійснені.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Суд звертає увагу на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів у разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їхньому оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судом були досліджені первинні документи, на підставі яких формується бухгалтерський та податковий облік, які були складені на підставі договорів із зазначеним контрагентом-постачальником позивача, та встановлено, що вказані господарські операції пов`язані з господарською діяльністю позивача, а первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому, суд вважає висновки податкового органу, викладені в акті перевірки стосовно виконання умов досліджуваних договорів, неправомірними, оскільки правомірність формування податкового кредиту по вказаному контрагенту підтверджується долученими до матеріалів справи первинними документами.

При цьому, суд зазначає, що в акті не міститься висновків стосовно невідповідності наданих для перевірки бухгалтерських документів, зокрема, податкових накладних, видаткових накладних, інших первинних документів, вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , отже, податкові накладні відповідають вимогам, визначеним п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

На думку суду, надані позивачем первинні документи підтверджують формування показників податкової звітності позивача та вказують на реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку підприємства.

Так, рух активів при здійсненні вказаних операцій підтверджується документами про оплату, видатковими накладними, укладеними договорами, документами податкового обліку, копії яких долучені до матеріалів справи та були досліджені судом.

Зазначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу 198, 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

На підставі викладеного суд доходить висновку про те, що позивач у повному обсязі виконував вимоги Податкового кодексу України та правомірно формував показники податкового кредиту по взаємовідносинам з вищенаведеним контрагентом в розрізі укладеного договору.

Крім цього, відповідно до п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п. 6 цього Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Всупереч зазначеній нормі податковий орган досліджував дійсність правочинів тобто фактично контролював дотримання платником податків цивільного законодавства, проте, у матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсними в установленому порядку договорів та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних. Водночас, зібраними у справі доказами підтверджується реальність господарський операцій позивача, а відтак, спростовуються висновки акта перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Крім того, суд зазначає, що податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних у всіх первинних документах та документах бухгалтерської звітності (договори, рахунки, банківські виписки), а також не зазначав про порушення вимог чинного податкового законодавства при їх формуванні.

Також відповідач не наводить в акті обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки податкового органу ґрунтуються лише на даних інформаційних систем, а не аналізі суті та наслідках господарських операцій, які мали місце у періоді, що перевірявся, що може бути безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів.

Щодо факту наявності кримінальних проваджень, відкритих відносно контрагента позивача, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, будь-які відомості досудового розслідування не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Суд зазначає, що як на момент здійснення перевірки контролюючим органом та фіксації її наслідків, так і станом на час розгляду справи, інформація стосовно винесення вироків за наслідками розслідування кримінальних проваджень, що були зазначені у акті перевірки, відсутня.

Відтак, факт порушення кримінальної справи та (або) отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 06.11.2018 року у справі №822/551/18 (К/9901/61751/18).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд доходить висновку про необхідність задовольнити позовну заяву повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Приватного акціонерного товариства Агро-Союз судовий збір у розмірі 19210,00 грн., згідно з платіжним дорученням №939 від 02.08.2019 р.

Керуючись ст. ст. 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства Агро-Союз (вул. Герцена, буд.16А, с. Майське, Синельникивський район, Дніпропетровська область, 52511, код ЄДРПОУ 24437204) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17А, м. Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р від 26.07.2019 року № 0021971409.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми В4 від 26.07.2019 року № 0021961409.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 39394856) на користь Приватного акціонерного товариства Агро-Союз (ЄДРПОУ 24437204) судовий збір у розмірі 19210 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн. згідно з платіжним дорученням №939 від 02.08.2019 р.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський