Рішення

від 24.09.2019 по справі 520/7492/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

24 вересня 2019 р. № 520/7492/19

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Тітов О.М., розглянувши адміністративний позов та додані до нього документи ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 27.06.2019 р. № 105826-5306-2023 щодо нарахування суми податкового зобов`язання за платежем: оренда плата з фізичних осіб 18010900, податковий період 2019 р., сума податкового зобов`язання 3028,66 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковий орган під час прийняття спірних податкових повідомлень-рішень невірно визначив розмір земельного податку, оскільки земельна ділянка, на яку контролюючим органом було нараховано податок, йому не належать та не використовуються, а відтак відсутній обов`язок зі сплати земельного податку з фізичних осіб. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 01.08.2019 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.

Представник відповідача у наданому до суду відзиві на позов проти заявленого позову заперечував та зазначив, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на помилкових висновках, оскільки позивач є користувачем земельної ділянки на підставі договору оренди, не зважаючи на відчуження нежитлових приміщень, розташованих на такій земельні ділянці, оскільки право користування на земельну ділянку не перейшло до нових землекористувачів. Отже, представником відповідача вказано, що хоча позивач оформив відповідно до законодавства право користування землею та є набувачем цього права відповідно до договору. Тому, відповідачем на законних підставах, у встановленому законодавством порядку з урахуванням нормативно грошової оцінки земельних ділянок нараховано земельний податок з фізичних осіб. З врахуванням вказаного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову.

Суд зазначає, що відповідно до положень ч.1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

19.08.2005 року укладений договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та Зміївською районною державною адміністрацією, що зареєстрований 02.03.2006 року у Зміївському районному відділі Харківської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах за № 040669100001 (а.с. 14-19).

Цільове призначення земельної ділянки - для обслуговування АЗС, загальна площа - 0,15 га.

На вказаній земельній ділянці збудована нежитлова будівля (стаціонарна АЗС), загальна площа 16,2 кв. м., що включає: операторна літ. А-1, вбиральня літ. Б., літній душ літ. В, навіс літ. Г, ємкість №1, огорожа №2.

11 грудня 2014 року позивач відчужив належну йому нежитлову будівлю (стаціонарну АЗС), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 11.12.2014 року (а.с. 21, 22).

Перехід права власності на вказану нежитлову будівлю до покупців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна, що підтверджується інформаційною довідкою (а.с. 24).

Після відчуження стаціонарної АЗС, 02 березня 2015 року позивач з письмовою заявою звернувся до Харківської обласної державної адміністрації з питання припинення права користування вказаною земельною ділянкою.

24 березня 2015 року директор юридичного департаменту Харківської обласної державної адміністрації направив лист, яким ОСОБА_1 роз`яснено про необхідність подання документів про відсутність заборгованості по орендній платі за земельну ділянку та документу, який підтверджує набуття іншою особою права власності на нерухоме майно, яке розташоване на орендованій земельній ділянці.

На виконання вказаного листа позивач 12 квітня 2018 року цінним листом з описом направив на адресу Харківської обласної державної адміністрації заяву про припинення права користування земельною ділянкою та надав копії необхідних документів.

В травні 2018 року позивач отримав лист за підписом в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Харківській області віл 04.05.2018 року за вих. № 32-20-10-3514/0/19-18, в якому йому було запропоновано для підготовки розпорядження голови обласної державної адміністрації про припинення права оренди земельної ділянки додатково надати Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (кадастровий номер 6321782500:02:001:0005) та Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (право оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6321782500:02:001:0005).

25 травня 2018 року позивач направив до Головного управління Держгеокадастру у Харківській обдаси оригінал Витяту з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (кадастровий номер 6321782500:02:001:0005 та інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна (номер довідки 124649545), копія листа з копією опису вкладення в цінний лист додаються.

В вересні 2018 року позивач отримав лист за підписом в.о. начальника ГУ Держтеокадастру у Харківській області від 13.09.2018 року від 13 вересня 2018 року за вих. № Ш-1010/0/10-1436/0/21-18, в якому ОСОБА_1 повідомляється, що юридичним департаментом Харківської обласної державної адміністрації звернуто увагу на невідповідність Витягу з Державного земельного кадастру № НВ-6306022562018 віх 22 травня 2018 року вимогам додатку №47 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 року № 1051, а саме помилково зазначення в Державному реєстрі прав на нерухоме майно власника земельної ділянки кадастровий номер 6321782500:02:001:0005 Зміївської районної державної адміністрації, тому зміна власника зазначеної земельної ділянки у Витязі з державного земельного кадастру можлива лише після внесення змін у Державному реєстрі речових прав па нерухоме майно у встановленому законом порядку.

18 липня 2019 року в Харківському управління ГУ ДФС у Харківській області позивачу вручено податкове повідомлення - рішення від 27 червня 2019 року № 105826-5306-2023 про суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб 18010900 за 2019 рік (податковий період) в сумі 3028, 66 грн. (а.с. 13)

04 жовтня 2018 року позивач направив на адресу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області повідомлення про заміну сторони в зобов`язанні - договорі оренди земельної ділянки від 19.08.2005 року в зв`язку з продажем нежитлової будівлі та повідомив про відсутність у нього зобов`язання щодо сплати орендної плати щодо цієї земельної ділянки.

В грудні 2018 року позивач отримав лист від ГУ ДФС у Харківській області від 10.12.2018 року, в якому повідомляється, що в зв`язку з відсутністю в Державному реєстрі прав на нерухоме майно інформації про припинення іншого речового права ОСОБА_1 , відсутні законні підстави щодо скасування нарахованих зобов`язань по орендній платі за землю.

18 липня 2019 року в Харківському управління ГУ ДФС у Харківській області позивачу вручено податкове повідомлення - рішення від 27 червня 2019 року № 105826-5306-2023 про суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб 18010900 за 2019 рік (податковий період) в сумі 3028, 66 грн. (а.с. 13).

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення винесене відповідачем безпідставним та незаконним рішення та у зв`язку із цим звернувся до суду.

Представник відповідача у відзиві зазначає, що використання землі в Україні є платним.

Зазначає, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна щодо суб`єкта за орендодавцем ОСОБА_1 05.12.2014 року зареєстроване інше речове право за №79755822.

Просить звернути увагу суду, що на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 11.12.2014 приватним нотаріусом в Державному реєстрі прав на нерухоме майно не внесено інформацію щодо припинення іншого речового права у ОСОБА_1 , не проведено державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку на нових власників нежитлових приміщень.

До відзиву надано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, час формування 16.08.2019 року, в якому за кадастровим номером 6321782500:02:001:0005 земельна ділянка площею 0,15 га зареєстровано право оренди за ОСОБА_1 .

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу спірних рішень на відповідність вимогам діючого законодавства України, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України:

земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу) (підпункт 14.1.72);

землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (підпункт 14.1.73);

земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами (підпункт 14.1.74);

плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147).

Згідно з пунктом 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платники земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) (підпункт 269.1.1); землекористувачі (підпункт 269.1.2).

Відповідно до підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Згідно з пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Відповідно до абзацу 1 пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статті 58 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 287.6 статті 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з частинами першою і другою статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Положення статті 120 Земельного кодексу кореспондують з положеннями статті 377 Цивільного кодексу України, з яких вбачається, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Суд встановив, що позивач був власником нежитлових будівель та споруд, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

На підставі договору купівлі - продажу будівель і споруд від 11.12.2014 року стаціонарна АЗС продана ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , про що внесено дані до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з пунктом абз. 3 п. 1.2. вищеназваного Договору вказано, що нежитлова будівля розташована на земельній ділянці, загальною площею: 0,1500 га, цільове призначення земельної ділянки для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій, землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони, та іншого призначення (обслуговування АЗС).

У п. 4.13 Договору купівлі-продажу вказано, що покупець в порядку і на умовах, визначених в статті 377 Цивільного кодексу України набуває права користування земельною ділянкою, на якій розташовано будівлі і споруди.

Зазначена земельна ділянка використовувалася продавцем на підставі договору оренди земельної ділянки від 19.08.2005 року між ОСОБА_1 та Зміївською районною державною адміністрацією, що зареєстрований 02.03.2006 року у Зміївському районному відділі Харківської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах за №040669100001.

Таким чином, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, які зобов`язані сплачувати земельний податок за земельні ділянки, що перебувають у їх власності або користуванні. Обов`язок сплачувати земельний податок виникає у власників земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачів з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У власника будівлі, споруди (їх частини) обов`язок зі сплати земельного податку за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), виникає з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку. Водночас у разі набуття права власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення (нежитлові будівлі), що розміщені на землі, та не оформлення права власності або права користування на таку земельну ділянку обов`язок зі сплати податку за землю виникає з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення, що розміщено на цій землі, адже якщо фізична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Користувач має сплачувати земельний податок за фактичне використання землі.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 28.05.2019 року по справі 816/352/17.

Суд зазначає, що цільове призначення земельної ділянки - обслуговування АЗС. Стаціонарна АЗС була відчужена позивачем у власність третіх осіб. Покупцям роз`яснено положення ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, що до набувачів будівлі (споруди) АЗС переходять права користування земельною ділянкою, а отже і обов`язки зі сплати податків та обов`язкових платежів пов`язаних з користуванням.

Суд прийшов до висновку, що позивач не в змозі використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, оскільки фактичними користувачами є треті особи. Натомість, позивач вжив необхідних заходів щодо припинення права користування земельною ділянкою.

Враховуючи вищевикладене, податкове повідомлення - рішення від 27.06.2019 р. №105826-5306-2023 щодо нарахування суми податкового зобов`язання за платежем: оренда плата з фізичних осіб 18010900, податковий період 2019 р., сума податкового зобов`язання 3028,66 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 27.06.2019 року №105826-5306-2023 щодо нарахування суми податкового зобов`язання за платежем: оренда плата з фізичних осіб 18010900, податковий період 2019 р., сума податкового зобов`язання 3028,66 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код 39599198) суму сплаченого судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 24.09.2019 року.

Суддя О.М. Тітов