Постанова

від 24.09.2019 по справі 120/1733/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/1733/19-а Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук Ірина Миколаївна

Суддя-доповідач: Охрімчук І.Г.

24 вересня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Охрімчук І.Г.

суддів: Моніча Б.С. Капустинського М.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 від імені та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року (повний текст ухвали складено 03.06.2019 року, м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 від імені та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Комунального підприємства "Ладижинський міський центр первинної медико - санітарної допомоги Ладижинської міської ради" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 поданої від імені та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до комунального підприємства "Ладижинський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Ладижинської міської ради", в якій позивачка просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні дозволу неповнолітній дитині на відвідування навчального закладу з мотивів відсутності у дитини всіх обов`язкових профілактичних щеплень та зобов`язати відповідача надати такий дозвіл при відсутності у дитини всіх обов`язкових профілактичних щеплень.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивачка є мамою неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , яку вона хотіла влаштувати на навчання до дошкільного навчального закладу. При цьому, одним із документів, який подається при влаштуванні дитини до навчального закладу являється медична довідка про допуск дитини до відвідування навчального закладу. Проте, такий допуск їй не надають по причині відсутності у дитини всіх необхідних щеплень. Позивачка вважає, що відсутність щеплень у здорової дитини не може бути перешкодою для відвідування нею навчального закладу. Відтак позивачка звернулася до відповідача із заявою про видачу документа, що дозволить її дитині відвідувати навчальний заклад, не дивлячись на відсутність всіх необхідних щеплень. Проте відповідач надав письмову відмову та повідомив, що законних підстав для видачі вказаного документа немає. Позивачка вважає такі дії протиправними та зазначає, що відсутність щеплень фактично позбавляє її дитину конституційного права на освіту і дискримінує її в порівнянні з іншими дітьми, які мають всі необхідні щеплення. Тому за захистом прав своєї дитини вона вимушена звертатися до суду. Водночас, на думку позивачки, спір між сторонами має публічно-правовий характер, а відповідач у спірних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень. Отже, справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.06.2019 року відмовлено у відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_1 поданої від імені та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до комунального підприємства "Ладижинський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Ладижинської міської ради" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Роз`яснено позивачці можливість звернення за захистом своїх прав та інтересів до суду в порядку цивільного судочинства.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачка звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що суд дійшов хибного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки за своїм характером цей спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки оскаржуються виключно владні, управлінські рішення та дії відповідача, який в межах спірних правовідносин діяв як суб`єкт владних повноважень.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2019 року відкрито апеляційне провадження, а ухвалою суду від 09.09.2019 року призначено до апеляційного розгляду.

Відповідач, правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, інших заяв чи клопотань суду теж не надав.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 звертаючись до адміністративного суду з цим позовом, оскаржує відмову комунального підприємства "Ладижинський міський центр первинної медико-санітарної допомоги Ладижинської міської ради" у наданні дозволу неповнолітній дитині позивачки на відвідування навчального закладу з мотивів відсутності у дитини всіх обов`язкових профілактичних щеплень. Такий дозвіл необхідний позивачці для відвідування її дитиною навчального закладу. З метою отримання медичної довідки на право відвідування її сином ОСОБА_2 , 2017 року народження навчального закладу без необхідних щеплень, звернулась із відповідною заявою до Комунального підприємства "Ладижинський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" Ладижинської міської ради. Позивачка отримала від відповідача лист-відповідь, з якого слідує, що Комунальне підприємство "Ладижинський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" Ладижинської міської ради відмовляє у видачі довідки з посиланням на відсутність законних підстав.

З таким рішенням позивачка не погодилась і звернулась в суд за захистом порушеного права з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач у спірних правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій, а в основі цього спору лежать приватноправові відносини, то й спір у цій справі не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Підстави та порядок відмови у відкритті провадження в адміністративній справі визначені статтею 170 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України вказав: фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін судом, встановленим законом у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…) . Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, встановленим законом .

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративною справою у розумінні п. 1 частини першої статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. В свою чергу, публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України). Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.

Ознаками справи адміністративної юрисдикції є особливий суб`єктний склад публічно-правового спору, участь суб`єкта владних повноважень, суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом оскарження є дії та рішення відповідача щодо відмови видати позивачці медичну довідку для відвідування неповнолітньою дитиною навчального закладу без проведення необхідних щеплень.

Підставою для звернення ОСОБА_1 до відповідача із вказаним зверненням, стала вимога статті 15 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб про те, що навчального закладу не може бути прийнято дитину без проведення відповідного медичного обстеження та надання висновку ЛКК (у разі відсутності у дитини щеплень) про відсутність протипоказань для відвідування дошкільного навчального закладу.

Відповідно до ч. 1 , 3 ст. 15 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 6 квітня 2000 року № 1645-III прийом дітей до виховних, навчальних, оздоровчих та інших дитячих закладів проводиться за наявності відповідної довідки закладу охорони здоров`я, в якому дитина перебуває під медичним наглядом. Довідка видається на підставі даних медичного огляду дитини, якщо відсутні медичні протипоказання для її перебування у цьому закладі, а також якщо їй проведено профілактичні щеплення згідно з календарем щеплень і вона не перебувала в контакті з хворими на інфекційні хвороби або бактеріоносіями. Порядок проведення медичних оглядів дітей і форма довідки для прийому їх до дитячих закладів установлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Відповідно до ст. 12, 15 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб медичні працівники, які проводять профілактичні щеплення, зобов`язані надавати об`єктивну інформацію особам, яким проводять щеплення, або їх законним представникам про ефективність профілактичних щеплень і можливі післявакцинальні ускладнення.

При цьому, дане право на відмову від щеплень закріплене і в п. 18 Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказам МОЗ України від 03.02.2006 р. № 48. У разі, якщо профілактичні щеплення дітям проведено з порушенням установлених строків у зв`язку з медичними протипоказаннями, при благополучній епідемічній ситуації за рішенням консиліуму відповідних лікарів, вони можуть бути прийняті до відповідного дитячого закладу та відвідувати його.

Стосовно питання відвідування дошкільного навчального закладу дитиною, батьки яких відмовилися від щеплень, вирішується лікарсько-консультативною комісією, як це передбачено наказом Міністерства охорони здоров`я України № 434 від 29 листопада 2002 року Про затвердження Положення про підготовку дітей на педіатричній дільниці до відвідування дошкільного та шкільного загальноосвітнього навчального закладу , колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті статті 15 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб ЛКК має право видати довідку про можливість відвідування дитиною шкільного закладу без проведення щеплень тільки у разі наявності у дитини медичних протипоказань для проведення вакцинації.

Аналіз наведених нормативних актів дає підстави для висновку про те, що довідка про можливість відвідування дитиною шкільного закладу без проведення щеплень надається за результатами обстеження ЛКК.

Положення про лікарсько-консультативну комісію затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 №917 (далі Положення №917).

Згідно п.3 Положення №917 лікарсько-консультативні комісії функціонують у закладах охорони здоров`я Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських райдержадміністрацій.

Висновки комісії, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації дитини-інваліда, обов`язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними установами, іншими підприємствами, установами та організаціями, в яких навчаються або перебувають діти.

Центр первинної медичної (медико-санітарної) допомоги є закладом охорони здоров`я , що створюється з метою забезпечення потреб населення у первинній медичній допомозі, створюється за рішенням органу/органів місцевого самоврядування, у тому числі об`єднаної територіальної громади і діє на підставі Положення про центр первинної медичної (медико-санітарної) допомоги, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України 29.07.2016 № 801.

Таким чином, Комунальне підприємство "Ладижинський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" Ладижинської міської ради, дії якого фактично оскаржує позивач, перебуває у віданні МОЗ, у межах та у порядку, встановленому Положенням, наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем права її дитини на освіту і мають обов`язковий характер для інших суб`єктів владних повноважень.

Підсумовуючи наведене, у даному випадку, Комунальне підприємство "Ладижинський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" Ладижинської міської ради, у якому створена і функціонує ЛКК, діє як суб`єкт владних повноважень, а відтак, спір про оскарження рішень, дій чи бездіяльності, вчинених Комунальним підприємством "Ладижинський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" Ладижинської міської ради є публічно-правовим і має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Однак, суд першої інстанції, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, на це уваги не звернув і прийняв передчасно помилкове рішення.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції (Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950 року, ратифікована Законом України від 17.07.1997 №4 75/97), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. У справі Bellet v. Frаnсе Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Таким чином, на думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи.

Відповідно до ст. 320 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, коли має місце неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Відтак, з врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, оскільки винесена з порушенням норм процесуального права та з неповним з`ясуванням обставин справи, що мають значення для справи.

Підстави для розподілу судових витрат у відповідності до ст.139 КАС України - відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 від імені та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 від імені та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Комунального підприємства "Ладижинський міський центр первинної медико - санітарної допомоги Ладижинської міської ради" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії скасувати.

Справу 120/1733/19-а направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Постанова суду складена в повному обсязі 24 вересня 2019 року.

Головуючий Охрімчук І.Г. Судді Моніч Б.С. Капустинський М.М.