Постанова

від 18.09.2019 по справі 640/17943/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Донець В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2019 року Справа № 640/17943/18

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Степанюка А.Г., Чаку Є.В.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

представників позивача Мартинова К.В., Скібіцької О.О.,

представника відповідача Диби Ю.Д.,розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скарги Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 червня 2019 року у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю КиївКлімат

до Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві

про визнання протиправними та скасування

податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Історія справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю КиївКлімат (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.10.2018 р. №№ 0013441401, 0013431401.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 червня 2019 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що фактичне здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ Бліц Профіт , ТОВ Буд Еліт Констракшин і ТОВ Іррідіум підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що позивач правомірно відобразив результати господарських взаємовідносин з вказаними суб`єктами у своїй бухгалтерській та податковій звітності, а висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість та податку на прибуток з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, наполягаючи на тому, що операції позивача з ТОВ Бліц Профіт , ТОВ Буд Еліт Констракшин і ТОВ Іррідіум відображені лише на папері та є безтоварними, що по двом із зазначених контрагентів наявні вироки суду, якими встановлено фіктивність їх діяльності.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2019 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

У строк, установлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2019 р. витребувано додаткові докази у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю КиївКлімат (далі - ТОВ КиївКлімат ) є юридичною особою, платником ПДВ та перебуває на податковому обліку в ГУ ДФС у м. Києві.

Видом діяльності ТОВ КиївКлімат період виникнення спірних правовідносин відповідно до КВЕД 43.22 був монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування.

Між ТОВ КиївКлімат і ТОВ Бліц Профіт укладено договір поставки від 03.08.2015 р. № 308, відповідно до якого позивач (покупець) придбавав у ТОВ Бліц Профіт (постачальник) кондиціонерне/вентиляційне обладнання та комплектуючі до нього, інші товарно-матеріальні цінності (кондиціонери, внутрішні та зовнішні блоки кондиціонерів, припливно-витяжні установки, зимові комплекти до кондиціонерів, монтажні комплекти, компресорно-конденсаторні блоки, пульти, мотори та інше обладнання).

Товарність операцій за вказаним договором підтверджується видатковими та податковими накладними, рахунками на оплату товарів. Розрахунки між сторонами підтверджуються відповідними банківськими виписками.

Також між позивачем і ТОВ Іррідіум укладено договір поставки від 10.04.2015 р. № 104/15, на виконання якого позивачем придбано кліматичне обладнання (кондиціонери, внутрішні та зовнішні блоки кондиціонерів, припливно-витяжні установки, зимові комплекти до кондиціонерів, монтажні комплекти та інше).

Реальність операцій між позивачем і ТОВ Іррідіум підтверджується видатковими та податковими накладними, рахунками-фактури.

Між Позивачем та ТОВ Буд Еліт Констракшн укладено договір поставки від 06.03.2015 р. № 603.

На виконання вказаного договору було придбано кліматичне обладнання (кондиціонери та комплектуючі, внутрішні та зовнішні блоки кондиціонерів, пульти, двигун вентилятора внутрішнього блоку та ін.)

Операції за цим договором підтверджуються видатковими та податковими накладними, рахунками-фактури. Розрахунки між сторонами підтверджуються відповідними банківськими виписками.

Поставка товару за вказаними договорами здійснювалась автомобілем ЗАЗ, модель 11057, вантажний фургон, який обліковується на балансі ТОВ КиївКлімат (технічний паспорт ААС477327 ).

На підставі направлень від 30.05.2018 р. №№ 990/26-15-14-01-01, 991/26-15-14-01-01; 903/26-15-42-08, 1614/26-15-14-06-03, від 31.05.2018 р. № 3047/26-15-14-09, виданих ГУ ДФС у м. Києві та на плану-графіку проведення документальних перевірок суб`єктів господарювання на 2018 рік, наказу ГУ ДФС у м. Києві від 08.05.2018 р. № 8064 відповідачем було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ КиївКлімат з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.03.2018 р., валютного - за період з 01.01.2015 р. по 31.03.2018 р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період 01.04.2011 р. по 31.03.2018 р.

За результатами проведеної перевірки ГУ ДФС у м. Києві складено акт від 27.09.2018 р. № 620/26-15-14-01-01/31629990, в якому встановлено порушення ТОВ КиївКлімат :

1) пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 1.759.727,00 грн., у тому числі: за 2015 рік на суму 1.759.727,00 грн.;

2) пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, з урахуванням строків давності, визначених пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 1.894.850,00 грн., у тому числі за періодами: серпень 2015 року - 691.335,00 грн., вересень 2015 року - 576.860,00 грн/, жовтень 2015 року - 143.363,00 грн., листопад 2015 року - 68.738,00 грн., січень 2016 року - 154220,00 грн., березень 2016 року - 260.334,00 грн.

На підставі акта перевірки від 27.09.2018 № 620/26-15-14-01-01/31629990 ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.10.2018 р.:

- № 0013441401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 1 759 727,00 грн.;

- № 0013431401, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 2 368 563,00 грн., а саме за податковим зобов`язанням у розмірі 1.894.850,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 473.713,00 грн.

Вважаючи такі податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України), Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пп. 14.1.27, 14.1.36, 14.1.39, 14.1.156, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове зобов`язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 135.1 статті 135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно зі статтею 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У п. 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Відповідно до п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

У ч. 1, 2 ст. 9 Закону №996-XIV закріплено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що для встановлення правомірності визначення платником податків його податкових зобов`язань з ПДВ та обчислення податку на прибуток належить з`ясувати реальність руху активів і коштів у процесі здійснення господарських операцій, а також господарську мету укладання відповідних договорів та економічний результат їх вчинення.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що операції позивача з ТОВ Бліц Профіт , ТОВ Буд Еліт Констракшин і ТОВ Іррідіум за договорами поставки від 03.08.2015 р. № 308, від 06.03.2015 р. № 603, від 10.04.2015 р. № 104/15 підтверджується первинними документами, а саме: податковими та видатковими накладними та рахунками-фактури, розрахунки між сторонами за вказаними операціями відображені у відповідних банківських виписках.

При цьому, апеляційний суд відзначає, що у позивача наявна технічна спроможність для придбання відповідного товару та його транспортування, а саме транспортний засіб ЗАЗ 11057 (вантажний фургон), який обліковується на балансі ТОВ КиївКлімат .

Крім того, операції, вчинені за такими договорами, щодо поставки кліматичного обладнання відповідають виду економічної діяльності позивача за КВЕД (зокрема, монтаж систем кондиціонування), тобто узгоджуються з його господарською діяльністю.

Доводи апелянта про те, що судовими рішеннями, а саме ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29.01.2018 р. № 757/76592/17-к, вироком Печерського районного суду м. Києва від 19.07.2017 р. № 757/36560/17-к, вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 12.08.2016 р. № 760/13613/16 встановлено фіктивність господарської діяльності контрагентів позивача ТОВ Бліц Профіт , ТОВ Буд Еліт Констракшин і ТОВ Іррідіум , що за твердженням податкового органу, виключає товарність спірних операцій позивача з такими юридичними особами, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Так, дослідивши вказані судові рішення, колегія суддів встановила, що жодним з них не встановлено фіктивності безпосередньо операцій між позивачем і ТОВ Бліц Профіт , ТОВ Буд Еліт Констракшин і ТОВ Іррідіум , зокрема за договорами поставки від 03.08.2015 р. № 308, від 06.03.2015 р. № 603, від 10.04.2015 р. № 104/15 у періоди, що є спірними у цій справі.

Крім того, відповідачем не доведено, що між позивачем та зазначеними контрагентами мали місце злагоджені узгоджені дії, спрямовані на формальне оформлення господарських операцій без їх фактичного вчинення для отримання податкових вигід.

Разом з тим, статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 р. по справі № 816/809/17, від 13.03.2018 р. по справі № 814/3520/13-а, а також є сталою у практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні по справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 р. (2009 р., заява № 3991/03) Європейським судом зазначено, що платник податків не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, апеляційний суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену в п. 50 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України , в якому ЄСПЛ, зокрема зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним

У рішеннях від 09 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України , від 10 березня 2010 року у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії ЄСПЛ наголосив, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Відповідно до ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини висновки ЄСПЛ є джерелом права.

Щодо доводів податкового органу з приводу відсутності товарно-транспортних накладних по вищенаведеним операціям колегія суддів зазначає, що це не суперечить умовам вищенаведених договірних зобов`язань сторін, а навпаки, враховуючи наявність у позивача вищезазначеного вантажного фургону та технічної спроможності транспортувати придбаний товар, вказує на формальний підхід контролюючого органу до з`ясування сутності і змісту підконтрольних операцій, на застосування поверхневого, необ`єктивного та невиваженого підходу під час перевірки, на підставі висновків якої позивачу нараховані спірні зобов`язання.

Крім того, ТТН не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а призначені для обліку їх руху, а тому обставини, на які посилається відповідач, не є достатньою та необхідною правовою підставою для невизнання реальності господарських операцій з поставки товару.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 р. по справі № 816/166/15-а.

Посилання апелянта на відсутність у ТОВ Буд Еліт Констракшин і ТОВ Іррідіум умов та спроможності для вчинення спірних операцій з постачання товарів не підтверджуються жодними доказами, податковим органом не аргументовано, які саме умови та засоби були необхідні для продажу відповідних товарів, з урахуванням того, що їх транспортування здійснювалося позивачем.

Крім того, ухвалою суду апеляційної інстанції в апелянта було витребувано додаткові докази на підтвердження доводів його апеляційної скарги, але жодних з таких доказів суду надано не було та не доведено безтоварності операцій позивача із зазначеними контрагентами, хоча саме це стало підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Разом з тим, апеляційний суд відзначає, що постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень (ч.2 ст.77 КАС України).

У свою чергу податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України).

Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов`язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов`язань, та правомірність прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2018 р. у справі № 817/149/17, від 29.03.2018 р. у справі № 813/2758/16 та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов`язковим для колегії суддів при вирішенні даної справи.

Судова колегія також враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 23.07.2002 р. у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції , відповідно до яких адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, має саме податкове управління.

Крім того, надаючи оцінку доводам апелянта, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що …хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід… .

Отже, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду і позивач не довів тих обставин, на які він посилається, а судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 червня 2019 року - без змін.

Розподіл судових витрат.

Оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 червня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлено 23 вересня 2019 року.

Головуючий суддя

Судді: