Постанова

від 18.09.2019 по справі 140/247/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2019 рокуЛьвів№ 857/5013/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Іщук Л. П.,

суддів - Обрізка І. М., Онишкевича Т. В.,

за участю секретаря судового засідання - Кітраль Х. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року, ухвалене головуючим суддею Денисюком Р. С. у м. Луцьку, у справі № 140/247/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Камінь-Каширської міської ради Волинської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

04 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Камінь-Каширської міської ради Волинської області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 21 грудня 2018 року № 34/35 Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 жителя АДРЕСА_2 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_2 та зобов`язати відповідача розглянути на найближчому пленарному засіданні сесії подану ним заяву про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,0897 га за адресою: АДРЕСА_2 .

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що йому відмовлено в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд без законних для цього правових підстав, перелік яких є вичерпним. Зазначив, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем без надання попереднього висновку про недоліки проекту землеустрою та можливості усунути ці недоліки.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення про задоволення позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції безпідставно взято до уваги доводи відповідача, що виготовлені на його замовлення документи не відповідають генеральному плану, оскільки такі висновки не конкретизовані та не дають можливості встановити в чому полягає така невідповідність. Зазначає, що він є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , а відповідач унеможливлює реалізацію його права на отримання у власність земельної ділянки для його обслуговування.

В судове засідання з розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до частини четвертої статті 229, статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь головуючого судді, проаналізувавши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку по АДРЕСА_2 .

Рішенням Камінь - Каширської міської ради Волинської області від 18 лютого 2014 року № 44/13 ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 , орієнтовною площею до 0,1000 га.

28 травня 2014 року Камінь-Каширською міською радою прийнято рішення № 46/13, яким ОСОБА_1 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0897 га за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 0721410100:01:003:0927.

На підставі вказаного рішення, позивачу 06 червня 2014 року видано свідоцтво про право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2 , площею 0,0897 га.

Рішенням Камінь-Каширського міського суду Волинської області від 05 серпня 2014 року у справі № 157/907/14-ц, яке набрало законної сили, визнано незаконними і скасовано рішення Камінь-Каширської міської ради від 28 травня 2014 року № 46/13 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність ОСОБА_1 площею 0,0897 га для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_2 , свідоцтво про право власності на таке нерухоме майно та державну реєстрацію цього свідоцтва.

За результатами розгляду заяви позивача про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд рішенням Камінь-Каширської міської ради Волинської області від 11 липня 2016 року № 9/47 йому відмовлено в її задоволенні.

Розглянувши заяву позивача аналогічного змісту на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 травня 2018 року у справі № 803/484/18, відповідачем прийнято рішення від 21 грудня 2018 року № 34/35 Про розгляд заяви громадянина ОСОБА_1 жителя АДРЕСА_2 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2 , яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у зв`язку з тим, що дана технічна документація, розроблена підприємцем ОСОБА_2 , була затверджена Камінь-Каширською міською радою 28 травня 2014 року № 46/13 та скасована рішенням Камінь-Каширського міського суду Волинської області від 05 серпня 2014 року. Також зазначено, що технічна документація залишилася без змін і не була розроблена по-новому відповідно до генерального плану м. Камінь-Каширський.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем у встановленому законом порядку вирішено заяву позивача про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2 , а тому відсутні підстави для повторного її розгляду.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною першою статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до частин восьмої-десятої статті 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин відповідно до приписів статті 186-1 Земельного кодексу України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому, з вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Аналогічний висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2019 року у справі № 808/3081/17.

Як встановлено з матеріалів справи, позивачем було отримано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 , орієнтовною площею до 0,1000 га (рішення Камінь-Каширської міської ради від 18 лютого 2014 року № 44/13), виготовлено проект землеустрою та затверджено його (рішення Камінь-Каширської міської ради від 28 травня 2014 року № 46/13).

Слід зазначити, що вказані рішення Камінь-Каширської міської ради були реалізовані шляхом видачі свідоцтва про право власності і такі рішення, як ненормативні акти, вичерпали свою дію після їх реалізації.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 26 червня 2019 року № 1840/2580/18.

Доводи скаржника про подальше скасування в судовому порядку рішення Камінь-Каширської міської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність позивачу площею 0,0897 га для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_2 , свідоцтва про право власності на таке нерухоме майно та державної реєстрації цього свідоцтва на зазначений вище висновок суду не можуть впливати, є необґрунтованими, оскільки рішення органу місцевого самоврядування, на підставі яких виготовлено проект землеустрою та видано правовстановлюючі документи на землю вже є зреалізованими.

В матеріалах справи відсутні відомості щодо повторного звернення позивача до Камінь-Каширської міської ради із клопотанням щодо отримання земельної ділянки у власність та вчинення ним наступних дій і отримання відповідних рішень, які в обов`язковому порядку повинні передувати прийняттю рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

З огляду на викладене, а також те, що позивачем не дотримано встановленої Земельним кодексом України процедури отримання земельної ділянки у власність, що передує затвердженню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність відмови позивачу в задоволенні заяви про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,0897 га за адресою: АДРЕСА_2 , що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.

За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат судом не змінюється.

Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 березня 2019 року у справі № 140/247/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 24 вересня 2019 року.