Рішення

від 20.09.2019 по справі 380/1163/19

ТЕТІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20.09.2019 Провадження по справі № 2/380/393/19

Справа № 380/1163/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2019 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді: Косович Т.П.

за участю секретаря: Романовської Л.І.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м.Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просить визнати за нею право право власності на земельну ділянку площею 0,1000га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_3, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона є власником житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці, яка згідно Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_4 належить відповідачу ОСОБА_2 . До цього часу, відповідач відмовляється укласти договір на відчуження земельної ділянки, що унеможливлює вільно володіти, користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою, на якій розташований будинок, тому, позивач змушений за захистом свого порушеного права звернутися до суду.

В підготовче засідання позивач ОСОБА_1 не прибула, представник позивача адвокат Порхун О.П. надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в підготовче засідання не прибув, надав до суду клопотання, в якому просить справу розглядати за його відсутності, проти позову не заперечує.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачці ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №163927027 від 17.04.2019 року. (а.с.7).

Даний житловий будинок розташований на земельній ділянці, кадастровий номер НОМЕР_3, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка є приватною власністю ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_4, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №176004801 від 01.08.2019 року та Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-3210383552017 від 09.11.2017 року. (а.с.8-9,15).

03.08.2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася із заявою до ОСОБА_2 укласти договір дарування чи /або купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,1000га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , однак, ОСОБА_2 вказав, що земельну ділянку передав, продати або подарувати не має змоги. (а.с.23).

Відповідно до ч.1 ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Положеннями ч.1 ст. 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об?єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщеній на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Вищевикладене узгоджується із правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду України в цивільних справах № 6-253цс16 та № 6-2225цс16.

Відповідно до ч.3 ст. 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до до ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України, досліджених доказів, враховуючи, що вказані обставини сторони не оспорюють, ними визнаютьсяі їх визнання не суперечить закону та не порушує права інших осіб, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки, позивач ОСОБА_1 набула права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , то до неї перейшло і право власності на земельну ділянку, площею 0,1000га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_3, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 768грн. 40коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 10,12,81,141,200, 264-268,354 ЦПК України, ст. 377 Цивільного кодексу України, ст.ст.120,152 Земельного кодексу України, суд -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку площею 0,1000га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер НОМЕР_3, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , понесені судові витрати у виді судового збору в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення: 24.09.2019 року.

Суддя: Т.П.Косович