Постанова

від 23.09.2019 по справі 344/15753/16-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/15753/16-ц

Провадження № 22-ц/4808/1047/19

Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.

Суддя-доповідач Мелінишин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (суддя-доповідач) Мелінишин Г.П.

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,

за участю секретаря Бойчука Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду в складі судді Пастернак І.А., ухвалене 28 травня 2019 року в м. Івано-Франківську, повний текст якого виготовлено 11 червня 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до Страхової компанії Провідна , ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом, уточнивши його в подальшому, до Страхової компанії Провідна , ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 16 березня 2016 року водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки Рено Кенго , д.н.з. НОМЕР_1 , здійснюючи виїзд на дорогу від будинку по вул. Івасюка,11 не дав дорогу мотоциклу марки Кавасакі , д.н.з. НОМЕР_2 , під його керуванням. Відповідно допустив зіткнення з мотоциклом, внаслідок чого транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень. Згідно висновку експерта №558 від 24 вересня 2016 року матеріальний збиток, завданий власнику пошкодженого мотоцикла складає 83 470,00 грн. На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована в СК Провідна відповідно до поліса АІ/8014764 від 9 вересня 2015 року. В жовтні 2016 року він звернувся до страхової компанії із заявою про відшкодування шкоди. Листом від 25 жовтня 2016 року №17-10/13120 йому в цьому відмовлено в зв`язку із тим, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, а отже, і підстави цивільно-правової відповідальності. Вважав рішення про відмову у виплаті йому матеріальної шкоди незаконним та необґрунтованим.

Окрім того, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди він позбавлений можливості використовувати мотоцикл за призначенням, втратив душевний спокій, погіршився стан його здоров`я тощо, що призвело до моральної шкоди, оцінивши її у 5 000,00 грн.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 16 травня 2019 року позов задоволено. Стягнуто на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з СК Провідна у розмірі 50 000,00 грн, а з ОСОБА_1 у розмірі 38 470,00 грн.

Також з СК Провідна та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто з кожного по 1500,00 грн моральної шкоди, 500,00 грн витрат на проведення експертного автотоварознавчого дослідження, 1 250,00 грн витрат на надання правової допомоги та 442,35 грн витрат по оплаті судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що дорожньо-транспортна пригода 16 березня 2016 року за участю ОСОБА_1 , який керував автомобілем Рено Кенго , д.н.з. НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , який керував мотоциклом Кавасакі , є страховим випадком. Відповідно страхова компанія повинна відшкодувати йому завдану майнову шкоду в межах ліміту відповідальності згідно поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - у розмірі 50 000,00 грн. Решта суми майнової шкоди у розмірі 38 470,00 грн підлягає стягненню із ОСОБА_1 Враховуючи стан здоров`я позивача, протиправність діяння відповідачів, яке виразилось у спричиненні матеріальної шкоди потерпілому, у відмові добровільно відшкодувати цю шкоду тощо, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності суд дійшов висновку про стягнення на користь ОСОБА_2 з кожного із відповідачів по 1 500,00 грн моральної шкоди.

Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права. Просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 .

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд дійшов необґрунтованого висновку про заподіяння позивачу майнової шкоди саме ним. При цьому не враховано, що в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно нього за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, встановлено, що він таким не являється. Аналогічно із висновку судової інженерно-транспортної експертизи від 30 жовтня 2018 року №4.2-596/18 не вбачається, що саме його дії або бездіяльність призвели до виникнення дорожньо-транспортної пригоди та відповідно до заподіяння шкоди власнику іншого транспортного засобу.

Також вказує, що при вирішенні цієї справи місцевий суд помилково не застосував положення статті 1188 ЦК України, які поширюються на спірні правовідносини.

Інші учасники своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник - адвокат Якубчак О.Р. доводи апеляційної скарги підтримали з наведених у ній підстав.

ОСОБА_2 та його представник - адвокат Синишин П.Є. доводів апеляційної скарги не визнали посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

Представник СК Провідна в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Відтак, відповідно до статті 372 ЦПК України перешкод розглядові справи у його відсутності не встановлено.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 16 березня 2016 року близько 18.10 год. по вул. Миколайчука в м. Івано-Франківську за участю автомобіля марки Рено Кенго , д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та мотоцикла марки Кавасакі , д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , сталася дорожньо-транспортна пригода. Внаслідок такої обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Івано-Франківського міського суду від 23 червня 2016 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, провадження по справі закрито на підставі статті 38, пункту 7 статті 247 КУпАП у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 липня 2016 року вказану постанову скасовано, а провадження закрито на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП (а.с.9-10, 11-14).

Також постановою Івано-Франківського міського суду від 12 квітня 2016 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15 червня 2016 року, провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за статтею 124 КУпАП закрито на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП (а.с.15-16).

Відповідно до висновку №558 експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку від 24 вересня 2016 року вартість відновлювального ремонту мотоцикла становить 121 564,23 грн, а ринкова вартість транспортного засобу - 83 470,00 грн. Оскільки, вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість мотоцикла, відновлення цього транспортного засобу є економічно недоцільним. Тому експерт дійшов висновку, що завданий власнику пошкодженого мотоцикла матеріальний збиток приймається в розмірі, що дорівнює його ринковій вартості на час дослідження і складає 83 470,00 грн (а.с.27-38).

Зі змісту довідки №1510 від 16 березня 2016 року міської клінічної лікарні №1 вбачається, що ОСОБА_2 звертався за наданням медичної допомоги, де йому встановлено діагноз: множинні садна ділянок обох колінних, правого кульшового і ліктевого суглобів, тилу лівої кисті. При цьому зазначено, шо травма отримана в 18.10 год. ДТП (а.с.41).

На час скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована у ПрАТ СК Провідна згідно поліса № АІ/8014764 від 9 вересня 2015 року (а.с. 82). За умовами поліса страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить - 100 000 грн; за шкоду, заподіяну майну - 50 000 грн; франшиза - 0 грн.

З матеріалів справи вбачається, що у жовтні 2016 року позивач звернувся із претензією до відповідачів про відшкодування матеріальної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою (а.с.17-18, 19).

Листом від 25 жовтня 2016 року №17-10/13120 ПрАТ Провідна відмовило йому у виплаті страхового відшкодування. Відмова мотивована тим, що згідно із постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 липня 2016 року за результатами розгляду матеріалів справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за статті 124 КУпАП провадження в справі закрито у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення. А тому цивільна-правова відповідальність водія забезпеченого транспортного засобу марки Рено Кенго , д.н.з. НОМЕР_1 , не настала, відповідно у страхової компанії не виникло зобов`язання відшкодувати заподіяну шкоду (а.с.20).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно положень статтей 77, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За змістом пункту 2.1 статті 2 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України Про страхування , цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Статтею 6 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно пункту 32.1 статті 32 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик або МТСБУ не відшкодовує: шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, але за спричинення якої не виникає цивільно-правової відповідальності відповідно до закону.

В силу вимог статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно із частиною 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_2 покликався на те, що вина ОСОБА_1 у дорожньо-транспортній пригоді та спричиненні йому шкоди встановлена постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15 червня 2016 року.

За змістом частини шостої статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У мотивувальній частині постанови Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15 червня 2016 року зазначено, що ОСОБА_1 здійснюючи виїзд на дорогу з двору будинку (прилеглої території) зобов`язаний був дотримуватися вимог п. 10.1., п. 10.2 ПДР України, зокрема згідно: п.10.1 перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, п.10.2 виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з`їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху, яких він перетинає по ній. Однак, цих вимог ПДР ОСОБА_1 не було дотримано, що і стало причиною дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження .

Разом з тим, вказане судове рішення постановлено за результатами розгляду матеріалів справи щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП (справа 344/5656/16-п).

А отже, в розумінні частини шостої статті 82 ЦПК України ОСОБА_1 не є особою, стосовно якої ухвалено постанову Апеляційного суду Івано-Франківської області від 15 червня 2016 року.

Натомість, зі змісту постанови Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 липня 2016 року за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду від 23 червня 2016 року (справа №244/3653-16-ц) вбачається встановлення судом відсутності у матеріалах справи доказів щодо порушення останнім пункту 10.2 ПДР України.

Відповідно до висновку експерта Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС від 30 жовтня 2018 року №4.2-596/18 за результатами судової інженерно-транспортної експертизи, в умовах даної дорожньо-транспортної ситуації, в загальному випадку водій автомобіля марки Рено Кенго , д.н.з НОМЕР_1 ОСОБА_1 повинен був, із технічної точки зору, керуватися вимогами пункту 10.1 та 10.2 Правил дорожнього руху України. Згідно з вимогами цих пунктів ПДР України, водій автомобіля повинен був, з технічної точки зору, виїжджаючи із двору будинку № 11 по вулиці Івасюка, дати дорогу мотоциклу марки Кавасакі , д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , а перед безпосереднім виконанням маневру повороту ліворуч переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху (а.с.170-175).

Також експертом зазначено, що водій мотоцикла ОСОБА_2 , у відповідності до вимог пунктів 12.3, 12.4 ПДР України повинен був, із технічної точки зору, рухатися даною ділянкою дороги із швидкістю, яка не повинна перевищувати 50 км/год, а з моменту початку виїзду автомобіля марки Рено Кенго , д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 з прилеглої території на проїзну частину вулиці Миколайчука, - негайно вжити заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу. У зв`язку із відсутністю в експерта вихідних даних, які б дали можливість визначити відстань, на якій міг знаходитись мотоцикл марки Кавасакі - його передня частина - від місця зіткнення, в момент початку автомобілем марки Рено Кенго маневру повороту ліворуч, вирішення питання технічної можливості у водія ОСОБА_2 . попередити дану ДТП шляхом застосування заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, тобто виконати вимоги пункту 12.3 ПДР України, експертним шляхом не є можливим. Мінімально можлива швидкість руху транспортного засобу в екпертній практиці розраховується при наявності слідів гальмування (юзу), які залишаються під час екстреного гальмування транспортного засобу, бокового ковзання або вільного кочення, що залишається на місці пригоди від коліс транспотного засобу. Із схеми слідує, що на проїзній частині дороги відсутні сліди коліс мотоцикла, а в Івано-Франківському НДЕКЦ МВС не проводяться дослідження з визначення швидкості транспортних засобів виходячи із отриманих ними пошкоджень (деформацій). Задана швидкість руху мотоцикла 50-60 км/год не дає експертові можливості в категоричній формі вирішити питання стосовно відповідності або ж невідповідності дій водія ОСОБА_2 вимогам пункту 12.4 ПДР України, оскільки при швидкості 50 км/год його дії будуть відповідати вимогам пункту 12.4 ПДР України, а за умови руху мотоцикла із швидкістю 60 км/год - дії останнього не будуть відповідати вимогам зазначеного пункту ПДР України. Враховуючи зазначене експерт зробив висновок про те, що вирішити питання стосовно відповідності або невідповідності дій водія мотоцикла ОСОБА_2 вимогам пунктів 12.4 та 12.3 ПДР України, а також встановити причинно-наслідковий зв`язок із настанням даної ДТП, в ході проведення даного дослідження не є можливим.

Крім того, з урахуванням відсутності у наданих на дослідження матеріалах, як і в ухвалі суду, даних стосовно відстані, яку подолав автомобіль марки Рено Кенго з моменту початку виконання маневру повороту ліворуч до місця зіткнення із мотоциклом, часу виконання даного маневру, а також швидкості руху автомобіля під керуванням відповідача, експерт вказав про неможливість вирішення питання, - чи створював водій автомобіль марки Рено Кенго ОСОБА_1 для водія мотоцикла ОСОБА_2 небезпеку руху. Тобто, чи змушували дії водія автомобіля, а саме виконання маневру повороту ліворуч, вживати заходів для екстреного гальмування транспортного засобу водієм мотоцикла. Відтак, експерт прийшов до висновку, що вирішити питання стосовно відповідності або ж невідповідності дій водія автомобіля ОСОБА_1 вимогам пунктів 10.1 та 10.2 ПДР України, а також встановити причинно-наслідковий зв`язок із настанням даної ДТП, в ході проведеного дослідження не є можливим.

Приймаючи до уваги вищенаведене, колегія суддів дійшла переконання, що позивачем не надано суду жодних доказів того, що йому саме з вини відповідача ОСОБА_1 (відповідальність якого застрахована у ПрАТ Страхова компанія Провідна ) у дорожньо-транспортній пригоді в результаті взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки завдана майнова шкода.

За таких обставин, враховуючи засади змагальності сторін у цивільному судочинстві тощо підстави для задоволення позовної заяви про стягнення з відповідачів матеріальної шкоди відсутні. А оскільки позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від позовної вимоги про стягнення матеріальної шкоди, суд також дійшов висновку, що вона не підлягає до задоволення.

Згідно положень статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 в цілому, оскільки вимоги щодо моральної шкоди є похідними від позовних вимог в частині стягнення майнової шкоди.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи наведене, судові витрати у справі підлягають перерозподілу.

Згідно матеріалів справи розмір судового збору за подання позову складав 884,70 грн, а тому з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1 327,05 грн (884,70 *150%) судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності є малозначними справами.

Предметом позову у цій справі є стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у загальному розмірі 88 470,00 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому справа є малозначною в силу закону.

За приписами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381 - 384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 28 травня 2019 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до Страхової компанії Провідна , ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) 1 327,05 грн судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий Г.П. Мелінишин

Судді: О.В. Пнівчук

О.О. Томин

Повний текст постанови виготовлено 24 вересня 2019 року