Постанова

від 17.09.2019 по справі 390/1544/18

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 вересня 2019 року м. Кропивницький

справа № 390/1544/18

провадження № 22-ц/4809/1228/19

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Дьомич Л.М., Кіселика С.А.,

за участю секретаря судового засідання Деменко О.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 ,

відповідачі - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Громадська організація "НАРОДНЕ КОЛО",

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 07 травня 2019 року у складі судді Гершкула І.М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду в інтересах малолітньої ОСОБА_2 в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив зобов`язати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 знести самовільно збудоване складське приміщення (будівлю), яке знаходиться в безпосередній близькості (10,8 метрів) до їдальні Могутненського навчально-виховного комплексу Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад Кіровоградської районної державної адміністрації Кіровоградської області, розташоване на земельних ділянках із кадастровими номерами 3522584500:51:000: 0015 та 3522584500:51:000:0034 за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на належних відповідачам земельних ділянках знаходиться самовільно збудоване складське приміщення (будівля), що розташоване у безпосередній близькості (10,8 метрів) до їдальні Могутненського НВК Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, в якому навчається його дочка.

У зазначеному складському приміщені зберігається механізована техніка, сільськогосподарська продукція, паливо-мастильні матеріали, засоби захисту рослин, а також інші хімічні речовини.

Відстань між складським приміщенням і навчальним закладом становить 47 метрів, між шкільною їдальнею - 10,8 метрів, між шкільним гуртожитком - 20,4 метрів, що є порушенням вимог додатку 6 до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених Наказом МОЗ України №173 від 19.06.1996 року. Пунктом 5.4. Наказу №173 від 19.06.1996 та додатком 6 до Наказу встановлено, що відстань від складів для зберігання сільськогосподарської продукції до споруд дитячих і навчальних установ повинна становити 50 метрів.

Вважає, що причиною погіршення здоров`я його дочки, яка під час перебування в школі та шкільній їдальні постійно скаржиться на погане самопочуття, першіння в горлі, утруднене дихання, кашель, сухість і печіння органів дихання є близьке розташування складського приміщення.

Короткий зміст рішення суду

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 07 травня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов пред`явлено до неналежних відповідачів, а також суду не надано належних, допустимих і достатніх доказів, які підтверджують позовні вимоги .

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі позивач просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення неповно з`ясував обставини, що мають істотне значення для справи, неправильно застосував норми матеріального і процесуального права.

Посилається на те, що судом не було враховано, що відповідачі були притягнуті до адміністративної відповідальності за виконання будівельних робіт без повідомлення та у зв`язку з використанням складського приміщення без введення його в експлуатацію.

Також, суд безпідставно не задовольнив клопотання позивача про залучення до участі у справі співвідповідача ОСОБА_5 який за договором купівлі - продажу набув право власності на спірну будову.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

Відзивів на апеляційну скаргу від відповідачів та третьої особи не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

В судовому засіданні представник позивача та представник третьої особи підтримала доводи апеляційної скарги, представник відповідачів просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Суд першої інстанції встановив такі обставини

Позивач ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка навчається в Могутненському навчально-виховному комплексі Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад Кіровоградської районної державної адміністрації Кіровоградської області.

Комплекс нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , до якого входить і оспорюване складське приміщення, розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 3522584500:51:000:0015.

Листом Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області від 20.10.2017 року повідомлено, що за результатами перевірок за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 виконав будівельні роботи з будівництва душа літнього, навісу напівзакритого типу, офісного та побутового приміщень без повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із незначними наслідками (СС1), а також встановлено факт експлуатації об`єкта будівництва не прийнятого в експлуатацію (на час перевірки виявлено зберігання зерна під навісом напівзакритого типу). Перевіркою за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3522584500:51:000:0034, встановлено, що ОСОБА_4 виконав будівельні роботи з будівництва двох навісів напівзакритого типу без повідомлення про початок виконання будівельних робіт об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із незначними наслідками (СС1), а також встановлено факт експлуатації об`єкта будівництва не прийнятого в експлуатацію (на час перевірки виявлено зберігання сільгосптехніки під навісом напівзакритого типу).

За даними фактами 23.10.2017 винесено постанови про накладення штрафу на ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за правопорушення у сфері містобудівної діяльності. (а.с.14, 61).

Починаючи з 20.03.2018 новим власником комплексу будівель за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_6 . У зв`язку з цим суд встановив, що позов подано до належного відповідача.

Судом також встановлено, що позивачем не надано доказів та підтвердження погіршення стану здоров`я дочки ОСОБА_2 у зв`язку з розташуванням спірного складського приміщення (будівлі), яке знаходиться в безпосередній близькості (10,8 метрів) до їдальні Могутненського навчально-виховного комплексу Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад Кіровоградської районної державної адміністрації Кіровоградської області.

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно ст.48 ЦПК України сторонами в справі можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Відповідачем в цивільному процесі є особа, яка на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у справі для відповіді за пред`явленими позовними вимогами.

Відповідно з положеннями цивільного процесуального законодавства відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Разом з тим, як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , починаючи з 20.03.2018, не є власниками комплексу будівель, розташованого в АДРЕСА_1 , до якого входить будівля складу, а тому на час звернення до них із позовом втратили безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами.

У пункті 5 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва) судам роз`яснено, що відповідно до вимог статті 376 ЦК України право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.

У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 ЦК України).

Відповідно до положень статті 38 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об`єктів містобудування належить також відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред`явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об`єкта є неможливою.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач (його дочка) не є власником чи користувачем земельної ділянки, на якій збудовано споруду (склад), або сусідніх ділянок, що виключає можливість застосування до даних правовідносин превентивних способів захисту права власності.

Також позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження того, що немайнові права порушуються діями відповідачів, не надано, що є його процесуальним обов`язком.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що посилання ОСОБА_1 щодо усунення загрози життю, здоров`ю його дочки ОСОБА_2 безпідставні, так як ним не підтверджено, що близьке розташування складського приміщення (будівлі) до школи, в якій та навчається, становить небезпеку, безпосередньо, її життю чи здоров`ю.

Доводи апеляційної скарги, які зводяться до переоцінки доказів, висновків суду не спростовують.

Для здійснення контролю за дотриманням норм у галузі містобудування та охоронних зон створені уповноважені державні органи, які мають право звернення до суду з позовом про знесення самочинного будівництва з метою захисту прав та інтересів громадян. Відомостей звернення уповноважених органів з позовом про знесення самочинного будівництва, чи його перебудови, матеріали справи не містять.

Також, матеріали справи не містять доказів наявності негативного впливу розташування складу у близькій відстані до школи на здоров`я чи загрози життю дочки позивача унаслідок чого він має право на звернення до суду з позовом про знесення самочинного будівництва.

Посилання апеляційної скарги на те, що суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача ОСОБА_6 є необґрунтованими.

Відповідно ст. 51 ч.ч.1,3 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Як убачається з матеріалів справи позов подано до суду 03 жовтня 2018 року, ухвалою суду від 08 жовтня 2018 року відкрито провадження по справі та вирішено, що розгляд справи необхідно провести за правилами загального позовного провадження. Ухвалою суду від 10 грудня 2018 року вирішено всі заяви та клопотання сторін у справі та закрито підготовче провадження.

20 березня 2018 року ОСОБА_6 набув право власності на спірний комплекс будівель, тобто на момент подачі позову до суду інформація про вказану особу була наявною у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та могла бути отримана позивачем або його представниками чи витребувана судом за клопотанням останніх. Однак таких дій позивачем (представником) вчинено не було.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін з підстав передбачених ст. 375 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення .

Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 07 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення буде складено 23 вересня 2019 року.

Головуючий суддя А.М. Головань

Судді Л.М. Дьомич

С.А. Кіселик