Постанова

від 16.09.2019 по справі 370/2290/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2019 року м. Київ

Справа №370/2290/15-ц

Апеляційне провадження № 22-ц/824/12212/2019

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В.

секретар Луговий Р.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду Київської області ухваленого під головуванням судді Мазка Н.Б. 26 червня 2019 року у смт. Макарів, повний текст рішення складений 08 липня 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про припинення права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні жилою квартирою, про відновлення попереднього стану квартири,

В С Т А Н О В И В

В серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просив:

- припинити право власності ОСОБА_2 на 2/5 частки квартири АДРЕСА_1 , стягнувши з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вартість цієї частки;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/5 частини квартири АДРЕСА_1 (т.1 а.с.5-8, 117).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого Державною адміністрацією Макарівського району 20 липня 1994 року, квартира АДРЕСА_1 , належала на праві спільної часткової власності (в рівних частках) ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

13 січня 2001 року у вказаній квартирі виникла пожежа, внаслідок якої проживання у ній стало неможливим, фінансової можливості для відновлення співвласники не мали тому були відселені в будинок АДРЕСА_2.

В подальшому між позивачем та іншими співвласниками спірної квартири була досягнута домовленість щодо відчуження квартири. 19 жовтня 2010 року між позивачем та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 був укладений договір дарування 3/5 частки у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 , який був посвідчений приватним нотаріусом МРНО Київської області, реєстровий номер 2382. Державну реєстрацію права власності позивача на частку у спірній квартирі здійснено 27 травня 2011 року. Таким чином, у позивача виникло право власності на 3/5 часток квартири АДРЕСА_1 .

З часу набуття права власності на частку спірної квартири ним проведені за власний рахунок ремонтно-відновлювані роботи на загальну суму приблизно 130000,00 грн. Ремонтні роботи виконані за рахунок власних коштів позивача у всій квартирі, оскільки існувала домовленість щодо відчуження належних відповідачам 2/5 частин спірної квартири на користь позивача. Однак, в подальшому після виконання усіх ремонтно-відновлюваних робіт відповідачі відмовились укладати відповідний договір у позасудовому порядку.

Згідно з технічним паспортом спірна квартира складається з двох житлових кімнат площею 18,6 кв м, 7,3 кв м, кухні площею 7,6 кв м, ванної кімнати площею 5,3 кв м, коридору площею 1,2 кв м.

Частка позивача у спірній квартирі складає 26 кв м загальної площі та 15,6 кв м житлової площі. Частка відповідача ОСОБА_2 дорівнює 8,64 кв м загальної площі та 8,18 кв м житлової площі. Частка відповідача ОСОБА_3 становить 8,64 кв м загальної площі та 8,18 кв м житлової площі.

Виходячи з планування квартири, встановити порядок користування спірною квартирою між співвласниками або виділити частку позивача в натурні не вбачається за можливе. Крім того, припинення права відповідачів на їхню частку у спільному майні не завдавсь істотної шкоди їх інтересам, оскільки після виникнення пожежі відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були відселені до квартири АДРЕСА_4 , у спірній квартирі не проживають близько 15 років, обов`язки власника з утримання спільного майна, здійснення ремонтно-відновлюваних робіт не виконують.

В ході розгляду справи відповідачем ОСОБА_2 поданий зустрічний позов до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , в якому з урахуванням уточнень він просив:

- усунути перешкоди з боку Кашпрука ОД ОСОБА_6 у користування жилою квартирою АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати ОСОБА_1 за свій рахунок відновити попередній стан квартири, який існував до проведення будівельних робіт з переобладнання (перепланування) квартири АДРЕСА_1 відповідно до технічного паспорта, виданого Макарівським бюро технічної інвентаризації Київської області 09 липня 2010 року інвентарний номер 32 (т.1 а.с.89-92,138).

Вимоги зустрічного позову ґрунтуються на тому, що позивачем були проведені ремонті роботи без погодження зі співвласниками, здійснено переобладнання зазначеної двох-кімнатної квартири в одну-кімнатну квартиру, без отримання документів дозвільного характеру, внаслідок цього виділ в натурі часток інших співвласників у цій квартирі є неможливим. ОСОБА_7 ОСОБА_1 фактично став одноособовим користувачем квартири, перешкоджаючи відповідачам у реалізації їх права користування квартирою як співвласників.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 26 червня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.

Усунуто перешкоди з боку ОСОБА_1 у користуванні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 жилою квартирою АДРЕСА_1 та зобов`язано ОСОБА_1 за свій рахунок відновити попередній стан квартири, який існував до проведення будівельних робіт з переобладнання (перепланування) квартири АДРЕСА_1 відповідно до технічного паспорта, виданого Макарівським бюро технічної інвентаризації Київської області 09 липня 2010 року інвентарний номер 32.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено, що спірна квартира є неподільною, а частка квартири відповідача є незначною і не може бути виділена в натурі. Суд критично оцінив висновок експерта складений за результатами проведення судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної експертизи №08/07-2016 від 06 липня 2016 року, оскільки експертом брались до уваги технічні характеристики квартири, які наведені в технічному паспорті станом на 01 червня 2011 року, коли в технічному паспорті вказано, що квартира складається з двох кімнат житловою площею 18,6 кв м та 7,3 кв м, кухні площею 7,6 кв м, коридору площею 1,2 кв м, вбиральні площею 5,3 кв м, а експертом фактично обстежувалась квартира переобладнана з двокімнатної в однокімнатну, на яку відсутній технічний паспорт. Таким чином, технічний стан квартири на момент її дослідження експертом відрізнявся від технічного стану квартири, який зазначений в наданій експерту технічній документації.

Зустрічний позов суд вважав таким, що підлягає задоволенню, оскільки встановлено, що спірна квартира перепланована/переобладнана без згоди співвласників, без передбаченої законодавством дозвільної документації, а переобладнання/перепланування спірної квартири є перешкодою для співвласника позивача за зустрічним позовом в праві користування квартирою.

Не погодився із вказаними рішеннями суду ОСОБА_1 , ним подана апеляційна скарга, в якій він посилається на незаконність і необґрунтованість рішення суду першої інстанції. Позивач наголошує на тому, що спірна квартира є річчю неподільною, що підтверджується висновком судового експерта від 06 липня 2016 року, в якому вказується про неможливість виділу в натурі 2/5 частин спірної квартири та визначена їх вартість. В судовому засіданні був допитаний експерт, який підтримав свій висновок. Судом не враховані покази свідків, які підтвердили, що позивач особисто займався відновленням спірної квартири після пожежі. Жодних конфліктів з приводу спірної квартири між ним та відповідачем не виникало. Також судом не враховані дані про те, що відповідач ОСОБА_2 має у власності 1/3 частину квартири АДРЕСА_4 , що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та має інше житло. Натомість позивач будучи учасником бойових дій на даний час іншого житла увласності крім частки спірної квартири не має.

Задовольняючи вимоги зустрічного позову, суд взагалі не з`ясував обставин справи. Зокрема, судом безпідставно вказано про усунення перешкод у відношенні ОСОБА_3 з огляду на те, що вона не висувала будь-яких вимог до ОСОБА_1 та не є співвласником спірної квартири. Крім цього, в резолютивній частині є посилання на технічний паспорт, виданий Макарівським бюро технічної інвентаризації Київської області 09 липня 2010 року інвентарний номер 32, проте цей документ не досліджувався судом як доказ у справі, що вбачається з мотивувальної частини рішення.

Позивач ОСОБА_1 вважає за необхідне зазначити, що для приведення спірної квартири у стан, який існував до проведення будівельних робіт, її потрібно фактично зруйнувати, що не є можливим та прийнятним для позивача ОСОБА_1

На підставі вищевикладеного позивач ОСОБА_1 вважає, що його позов є законним та обґрунтованим, а вимоги зустрічного позову безпідставними. Тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує на абсолютну неаргументованість апеляційної скарги, так як суд мотивував відхилення висновку експертиз. Завчає, що припинення права власності на частку у спільному майні можливо лише за умов, що частка не є значною і це не завдасть істотної шкоди. Натомість частка відповідача становить 40 %, що не може вважатися незначною, а склад сім'ї відповідача на сьогодні становить 4 особи, тому позбавлення його права власності завдасть істотної шкоди.

В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_8. підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених і ній, просив про задоволення заявлених вимог.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Дубовик О.В. заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на житло від 20 липня 1994 року виданого Державною адміністрацією Макарівського району, квартира, яка находиться за адресою: АДРЕСА_5 , дійсно належить на праві спільної власності громадянам: по 1/5 частки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Загальна площа квартири 43,2 кв м. Свідоцтво видане згідно з розпорядженням від 20 липня 1994 року №5 (т.1 а.с.16, 19).

З технічного паспорта інвентарний №32 реєстровий №14/21 на квартиру АДРЕСА_1 , який складений станом на 03 лютого 1994 року, вбачається, що житлові та підсобні приміщення квартири розташовані на другому поверсі двоповерхового будинку і складають окрему ізольовану квартиру з двох жилих кімнат, площею 25,9 кв м, з них одна кімната має площу 18,6 кв м, а друга - 7,3 кв м. Кухня, окреме приміщення площею 7,6 кв м, ванна площею 5,3 кв м, коридор площею 1,2 кв.м, комора 3,1 кв.м (т.1 а.с.17).

Довідкою №367 від 16 грудня 2001 року, виданої самостійною Державною пожежною частиною №36 смт Макарів Київської області підтверджується, що 13 грудня 2001 року в АДРЕСА_6 виникла пожежа в приватизованій квартирі громадянки ОСОБА_9 . В результаті пожежі вогнем знищено та пошкоджені меблі, домашні речі, майно, яке знаходилось в кімнатах квартири на момент пожежі (т.1 а.с.20).

Відповідно до довідки №759 від 18 листопада 2015 року, виданої Копилівською сільською радою Макарівського району Київської області, будинок АДРЕСА_7 , після пожежі 13 грудня 2001 року став непридатним для проживання. Будинок до 2010 року не був газифікований (т.1 а.с.122).

З довідки №83 від 14 травня 2015 року, виданої Копилівською сільською радою Макарівського району Київської області, вбачається, що ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 після пожежі в будинку АДРЕСА_7 , яка сталася 13 грудня 2001 року, були відселені в будинок АДРЕСА_2 АДРЕСА_3 та АДРЕСА_8 (т.1 а.с.22).

Згідно з договором дарування від 19 жовтня 2010 року, зареєстрованому в реєстрі №2382, ОСОБА_1 отримав в дар 3/5 частки у праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 (т.1 а.с.11-15).

Згідно з архівною довідкою виданою КП Київської обласної ради Північне бюро технічної інветариції 10 лютого 2016 року, станом на 31 грудня 2012 року право власності на об`єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано в частинах:

2/5 - за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1/5 частині на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 виданого 20 липня 1994 року Макарівською районною державною адміністрацією згідно з розпорядженням № 5 від 20 липня 1994 року

3/5 - за ОСОБА_1 на підставі договору дарування посвідченого 19 жовтня 2010 року приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Ольшевським В.С. за реєстровим № 2382.

В довідці також зазначені технічні характеристики об`єкту: загальна площа 43,2 кв м., житлова площа 25,9 кв м (2 житлові кімнати) (т.1 а.с.113).

За умовами договору дарування від 16 лютого 2016 року, зареєстрованого в реєстрі за №280, ОСОБА_10 подарувала ОСОБА_2 1/5 частку у праві спільної часткової власності на квартиру за номером АДРЕСА_9 АДРЕСА_7 , право власності на відчужувану квартиру зареєстровано Макарівським бюро технічної інвентаризації 25 вересня 2010 року, реєстраційний номер майна 31594311. Квартира складається з двох кімнат, загальною площею 43,2 кв м, житловою площею 25,9 кв м (т.1 а.с.107-112,114).

В розрахунку витрат коштів ОСОБА_1 на відновлення квартири АДРЕСА_1 , вказана сума витрат в розмірі 80833,43 грн, які частково підтверджуються актами виконаних робіт за договором підряду та квитанціями (т.1 а.с.23-43).

Згідно з технічним паспортом № 14/21 від 01 червня 2011 року виданого на ім`я ОСОБА_1 квартира АДРЕСА_1 , має наступні технічні характеристики квартири: квартира загальною площею 43,2 кв м, складається з двох кімнат житловою площею 25,9 кв м: одна кімната 18,6 кв м, друга - 7,3 кв м; кухня 7,6 кв м; вбиральня (сполучена) 5,3 кв м; коридор 1,2 кв м; комора 3,2 кв м (т.1 а.с.123-124).

Відповідно до листа Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області №10/10-55/2212/02 від 22 грудня 2015 року в Департаменті відсутні інформація щодо видачі Інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю у Київської області за період з 2008 року по 2011 рік документів дозвільного характеру (дозволів на виконання будівельних робіт, сертифікатів) та реєстрації документів декларативного характеру (повідомлень про початок виконання підготовчих (будівельних) робіт, декларацій про готовність об`єкту до експлуатації) ОСОБА_1 на об`єкт будівництва, що розташований за адресою: АДРЕСА_5 . Крім того, зазначено, що в реєстрі також відсутня інформація щодо видачі документів дозвільного характеру (дозволів на виконання будівельних робіт сертифікатів) та реєстрації документів декларативного характеру (повідомлень про початок виконання підготовчих (будівельних) робіт, декларацій про початок виконання підготовчих (будівельних) робіт, декларацій про готовність об`єкту до експлуатації) ОСОБА_1 на об`єкт будівництва, що розташований за адресою: АДРЕСА_5 (т.1 а.с.139-140).

Відповідно до висновку експерта, складеного за результатами проведення судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної експертизи №08/07-2016 від 06 липня 2016 року, на виконання ухвали суду від 31 березня 2016 року, виділ в натурі 2/5 частин квартири АДРЕСА_1 , з технічної точки зору неможливий. Ринкова вартість даної квартири станом на час складання висновку визначена експертом в розмірі 238521,99 грн. Вартість ремонтних робіт проведених в квартирі в цінах станом на момент проведення дослідження складає 106882,49 грн без урахування ПДВ, а з урахуванням ПДВ 129040,49 грн.

В зв`язку з ненаданням експерту необхідних вихідних даних про стан квартири після пожежі, і до здійснення ремонтних робіт, відповідь на поставлене судом питання про ринкову вартість частки станом на 14 грудня 2001 року не надано.

В результаті обстеження та вивчення матеріалів експертом також встановлено, що досліджувана квартира, за заявою ОСОБА_1 і відповідним рішенням №54 виконавчого комітету Копилівської сільської ради Макарівського району Київської області була переобладнана з двокімнатної в однокімнатну шляхом об`єднання приміщень кухні та житлової кімнати (т. 1 а.с.158-188).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно сформованого 15 лютого 2016 року ОСОБА_2 з 19 січня 2007 року є власником 1/3 частини квартири АДРЕСА_4 (т.1 а.с.131-132).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно сформованого 30 березня 2016 року ОСОБА_2 значиться власником з 16 лютого 2016 року 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 , з 20 травня 2015 року земельної ділянки в АДРЕСА_12, з 06 травня 2006 року 1/4 частини квартири АДРЕСА_11 , 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 , з 25 вересня 2010 року 1/5 частини квартири АДРЕСА_1 , з 19 січня 2007 року 1/3 частини квартири АДРЕСА_4 (т.1 а.с.111-112,254-257).

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 27 квітня 2016 року дозволено внести на депозитний рахунок суду грошові кошти в розмірі 43792,60 грн, як розмір вартості 2/5 частин спірної квартири (т.1 а.с.224). Квитанцією ПАТ КБ ПриватБанк від 16 липня 2018 року підтверджується факт внесення ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі 43792,60 грн (т.2 а.с.22)

Допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 підтвердили обставини здійснення ремонтних робіт позивачем, після пожежі в квартирі АДРЕСА_1 .

Згідно з положеннями ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб

Відповідно до ст. 318 ЦК України суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

В порядку ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

В силу положень ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Положеннями ст. 327 ЦК України визначено право комунальної власності. У комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Згідно положень ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року № 406 був затверджений перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію.

До будівельних робіт, які не потребують отримання дозволів, віднесено, зокрема, переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення, а також нежилого будинку, будівлі, споруди, приміщення в них, виконання яких не передбачає втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1).

Роботи із заміни покрівлі будівель і споруд згідно з будівельними нормами, виконання яких не передбачає втручання в несучі конструкції.

Технічне переоснащення згідно з державними будівельними нормами внутрішніх систем опалення, вентиляції, водопостачання, водовідведення, газопостачання (включаючи спеціальне), силових та слабкострумових систем, які забезпечують функціонування будівель і споруд; обладнання (переобладнання) будівель і споруд приладами для ведення відокремленого обліку енергоносіїв, гарячої і холодної води.

Заміна існуючих заповнень віконних, балконних та дверних блоків.

З наведених обставин справи вбачається, що позивач є власником 3/5 частин квартири, а відповідач власником 2/5 частин спірної квартири. Сторонами визнані обставини щодо пожежі в 2001 році внаслідок, якої спірне житлове приміщення перетворилось у непридатний стан, його відновлення здійснювалось виключно зусиллями позивача, без наявності проектної чи дозвільної документації.

Матеріали справи не містять даних про стан спірної квартири після пожежі і до здійснення відновлювального ремонту позивачем. Також відсутні документально підтверджені дані про обсяг виконаних робіт, і чи відбувалось при цьому втручання в огороджувальні та несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування.

За наявними даними квартира станом на 1999 рік та станом на 2011 рік мала наступні технічні характеристики: це ізольована квартира загальною площею 43,2 кв м, яка складається з двох жилих кімнат, площею 25,9 кв м, з них одна кімната має площу 18,6 кв м, а друга - 7,3 кв м. Кухня, окреме приміщення площею 7,6 кв м, ванна площею 5,3 кв м, коридор площею 1,2 кв м, комора 3,1 кв м. Експертом встановлено та визнається сторонами, що на даний час квартира є фактично однокімнатною, так як відсутня перегородка між кухнею і однією з кімнат. Однак, дані що ця перегородка є несучою конструкцією, що зумовлює отримання дозволу на таке перепланування матеріали справи не містять.

А отже висновок суду першої інстанції про те, що позивач здійснив незаконне перепланування не ґрунтується на належних доказах та нормах чинного законодавства. Сама по собі відсутність погодження другого співвласника на виконання ремонтних робіт в квартирі також не свідчить про їх незаконність. До того ж відповідач не заперечує щодо факту виконання позивачем ремонтних робіт, заперечує щодо відсутності визначення двох кімнат, що вбачається з тексту його зустрічного позову, в якому він просить про приведення квартири відповідно до технічного паспорту виданого Макарівським бюро технічної інвентаризації Київської області 09 липня 2010 року інвентарний номер 32. Проте, як вірно вказує позивач в доводах апеляційної скарги такий технічний паспорт відсутній в матеріалах справи і судом не досліджувався, а тому посилання на нього в резолютивній частині рішення суду першої інстанції є безпідставним.

Крім того, слід зазначити, що розглядаючи вимоги зустрічного позову про відновлення попереднього стану квартири, судом визначено стан який існував до здійснення ремонтних робіт позивачем, проте в матеріалах справи відсутні дані про стан квартири до здійснення ремонтних робіт позивачем. Відповідач як у вимогах зустрічного позову, такі в ході розгляду справи просив про приведення квартири відповідно до схеми, де наявні дві окремі кімнати. Тобто, фактично відповідач не беручи участі у проведені ремонтних робіт після пожежі просить про покладення на позивача обов`язку здійснення подальших ремонтних робіт, що не можна вважати законним, обґрунтованим і справедливим.

Виходячи із часток сторін як співвласників спірного майна, загальна площа якого становить 43,2 кв м, а житлова - 25,98 кв м, частка позивача у цьому спільному майні дорівнює 25,92 кв м загальної площі і 15,54 кв м житлової площі, частка відповідача становить 17,28 кв м загальної площі і 10,36 кв м житлової площі. Жодна із житлових кімнат визначених на схемі не відповідає часткам сторін у справі, з технічної точки зору виділ часток сторонам у справі неможливий, про що вказано у висновку судової експертизи.

До речі, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відхилення висновку експерта, оскільки він проведений на підставі технічного паспорту 2011 року, без врахування перепланування квартири в однокімнатну, так як з мотивувальної частини висновку вбачається, що експертом був здійснений огляд квартири та зазначено про наявність такого роду перепланування.

У своїх вимогах первісного позову, позивач посилається на всі визначені ст. 365 ЦК України підстави, а тому кожна із цих підстав підлягає перевірці, хоча аналіз цієї норми і усталена судова практика свідчить про те, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин.

Пункт 1 ч. 1 ст. 365 ЦК України визначає в якості підстави припинення права особи на частку у спільному майні, якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі.

З наведених вище обставин справи вбачається, що позивач є власником 3/5 частин квартири, відповідач є власником 2/5 частин цієї квартири, тобто частки сторін у справі не є такими, що значно відрізняються, а тому вважати частку відповідача незначною не вбачається можливим.

Визначення речі, що є предметом спору, як неподільної, що визначено п. 2 ч. 1 ст. 365 ЦК України в якості підстави припинення права особи на частку у спільному майні матеріалами не підтверджується, та обставина що частка не може бути виділена в натурі не свідчить про її неподільність. Також не є підтвердженими належними та допустимими доказами у справі обставини щодо неможливості спільного володіння і користування майном (п.3 ч.1 ст. 365 ЦК України). Та обставина, що відповідач не приймав участь у ремонтних роботах не є такою, що унеможливлює спільне володіння і користування майном так як сторони не позбавлені права вирішити питання компенсації понесених витрат, яке в даному провадженні сторонами поставлено не було.

Пункт 4 ч. 1 ст. 365 ЦК України визначає умову, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Виходячи із загальних положень про право власності вказана умова є обов`язковою і саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Ринкова вартість даної квартири була визначена експертом на час складення висновку в розмірі 238521,99 грн, інших даних матеріали справи не містять. А отже вартість частки відповідача становить 95408,8 грн, така вартість не може вважатися незначною. Проте не лише грошове визначення визначає істотність шкоди інтересам співвласника, суд має брати до уваги також баланс інтересів обох сторін. В даній справі співвласниками є фізичні особи, матеріалами справи підтверджується наявність на праві власності у відповідача ще 1/3 частини та 1/4 частин в інших квартирах, дані про належність на праві власності позивачу інших житлових приміщень відсутні.

У контексті дослідження істотності шкоди інтересам співвласника, слід також враховувати положення ч.2 ст. 365 ЦК України, згідно з якими суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. Ця умова є обов`язковою.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на депозит суду було внесено суму в розмірі 43792,60 грн, що не є повною вартістю частки відповідача. Таку суму позивач мотивує тим, що ним було здійснено відрахування відповідної частини вартості проведених ним робіт, яка також була визначена експертом при проведенні судової експертизи. Але таку позицію не можна визнати обґрунтованою, з огляду на те, що позивачем не було заявлено позовних вимог про здійснення йому відшкодування за рахунок відповідача вартості проведених ремонтних робіт. А в разі задоволення вимоги позивача про визнання за ними права власності на частку належну відповідачеві, підстав для компенсації понесених витрат не вбачається. До того ж, з мотивувальної частини висновку експерта вбачається, що проведені ремонті роботи не є такими, що значно вплинули на визначення вартості об`єкту в цілому.

Таким чином, не можна стверджувати, що позбавлення відповідача права власності на частку у спільному з позивачем майні не завдасть йому істотної шкоди.

Враховуючи вищевикладене, правові підстави для задоволення заявлених позивачем вимог про припинення права власності відповідача на частку в спільному майні із здійсненням компенсації задоволенню не підлягають.

Вирішуючи вимоги зустрічного позову про усунення перешкод у користуванні власністю, суд першої інстанції вказав про здійснення позивачем незаконного перепланування, що відповідно створює перешкоди відповідачеві у користуванні власністю. Проте, як вже вказано вище, вказані обставини не є доведеними. В матеріалах справи відсутні будь-які дані про наявність у відповідача перешкод у користуванні власністю і взагалі про його здійснення реалізації наявних у нього прав. А отже вказані вимоги зустрічного позову задоволені судом першої інстанції без наявності належних та допустимих доказів.

Крім того, слід погодитись з доводами апеляційної скарги позивача про безпідставне зобов`язання його не чинити перешкоди ОСОБА_3 , так як такі вимоги не були заявлені сторонами у справі. До того ж в первісному позові ОСОБА_3 була визначена відповідачем у справі, в уточненнях позовних вимог позивач виключив вимоги до неї, і її як відповідача у справі, проте судом першої інстанції не було вчинено відповідних процесуальних дій. У зустрічних позовних вимогах ОСОБА_3 залучена в якості третьої особи, але самостійні вимоги нею не заявлялись.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження частко. Судом першої інстанції визнані встановленими обставин справи, які є недоведеними, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв`язку з цим рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заявлених первісних та зустрічних позовних вимог.

Враховуючи, що вимоги як первісного позову, так і зустрічного позову задоволенню не підлягають, колегія суддів не вбачає підстав для здійснення компенсації сторонам понесених судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 26 червня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про припинення права власності - залишити без задоволення.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні жилою квартирою, про відновлення попереднього стану квартири - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: Н.В. Поліщук

А.М. Андрієнко

Повний текст постанови складений 23 вересня 2019 року.