Постанова

від 28.05.2008 по справі 13/4

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ВСТУПНА ТА РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА)

м. Київ

28.05.2008 р. № 13/4

Відкрите акціонерне товариство "Київський завод "Радар" до Контрольно-ревізійне управління в м.Києві про визнання нечинним пункт 3 вимог Контрольно-ревізійного управління у місті Києві оформлених листом № 26-08-14/2195 від 26.03.2008 р., що складені на підставі акту ревізії фінансово-господарської діяльності ВАТ "Київський завод "Радар" за період з 01.01.200 ,

Представники:

від Позивача Шатохіна О.І. , Полякова К.В . , Ковальчук В.О.

від відповідача Загродська Л.М. , Жерегіна О.Ю. , Демиденко Т.М. , Максименко Т.І .

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 28.05.2008 року о 17 год. 10 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи:

Відкрите акціонерне товариство Київський завод Радар`звернулось до суду з позовом до Контрольно-ревізійного управління в м.Києві. У позовній заяві та у заяві про зміну позовних вимог Позивач просить суд визнати не чинними пункти 3, 4, 6, 7, 8 Вимог Контрольно-ревізійного управління у м.Києві, оформлених листом №26-08-14/2195 від 26.03.2008 року. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що при проведенні ревізії фінансово-господарської діяльності ВАТ Київський завод Радар`контролери-ревізори розширили свої повноваження та самостійно взяли на себе контроль за повнотою та своєчасністю сплати до бюджету частини прибутку (доходу) Позивача. Списання та віднесення Позивачем на витрати у 2006 році дебіторської заборгованості на суму 2088,0 тис. грн.. та на суму 537,7 тис. грн. відбулося згідно вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.11 Інструкції №69 по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків. Коригування фактичних витрат при формуванні собівартості продукції, визначенні доходу та витрат підприємства у четвертому кварталі 2004 року, 2005 та 2006 роках у сумі 5735 тис. грн., коригування та внесення змін у бухгалтерському обліку щодо кредиторської заборгованості в сумі 252,1 тис. грн.. та дебіторської заборгованості в сумі 218,5 тис. грн.. по рахунках з ДП НДІ Буран , оприбуткування у складі основних засобів земельної ділянки площею 12 га, яка знаходиться у постійному користуванні Позивача вчинені в законодавчо встановлених межах.

У письмовому запереченні проти позову та додатковому запереченні, а також повноважні представники відповідача у судовому засіданні повідомили, що проти позову заперечують. В обгрунтування свого заперечення вказують, що ревізія фінансово-господарської діяльності Позивача проведена відповідно до Закону України Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні , згідно ст.2 якого головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби у бюджетних коштах та взяття зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб`єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому. У результаті ревізії фінансово-господарської діяльності за період з 011.01.2005 року по 01.10.2007 року було виявлено порушення та Відповідач виставив вимоги на усунення зазначених порушень. Також усно у засіданні звернули увагу суду, що Позивач є суб`єктом господарювання державного сектора економіки, оскільки створений і діє на основі державної власності. Вважають, що майно Позивача є державним та Держава в особі Міністерства промислової політики здійснює права власника.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Згідно програми ревізії фінансово-господарської діяльності ВАТ Київський завод Радар`за період з 01.01.2005 року по 01.10.2007 року та направлень №2069 та №2070 від 20.11.2007 року, №2111 від 26.11.2007 року, №2143 від 30.11.2007 року, №2157 від 03.12.2007 року, №240 та №241 від 13.02.2008 року, Відповідачем проведена ревізія дотримання вимог законодавства щодо відповідності фактичної діяльності підприємства передбаченій Статутом та іншим регуляторним актам; правильності складання та стану виконання фінансових планів; відповідності положень наказу про облікову політику підприємства вимогам чинного законодавства; повноти достовірності і правильності визначення доходів від усіх видів діяльності; достовірності і законності здійснених витрат; законності операцій з власним та залученим капіталом; цільового використання бюджетних коштів; правильності визначення фінансових результатів; стану збереження майна; правильності ведення бухгалтерського обліку та достовірності фінансової звітності.

За наслідками якої складений акт від №08-30/148 від 15.02.2008 року.

Перевіркою встановлено, крім іншого, що Позивач вчинив ряд порушень, з приводу яких на підставі п.7 ст. 10 Закону Про державну контрольно-ревізійну службу`Відповідачем були пред`явлені вимоги згідно листа 26-08-14/2195 від 26.03.2008 року.

Через порушення , на думку Позивача, його прав та інтересів Відповідачем Позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Приписом статті 2 Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" зазначено,що головни м завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах і у суб`єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Пунктами 7 та 10 ст.10 Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" передбачено, що Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право, зокрема, пред`являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів та звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач є акціонерним товариством, статутний капітал якого, згідно вимог ст. 152 ЦК України, ст. 80 ч.2 ГП України, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості. Акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями всім своїм майном. Акціонери не відповідають за зобов`язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах вартості належних їм акцій (іменних цінних паперів, які посвідчують майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку АТ у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна АТ у разі його ліквідації, право на управління АТ, а також немайнові права, передбачені законодавством, що реулює питання створенння, діяльності та припинення АТ).

Відповідно до ст. 115 ЦК України, ст. 85 ГП України, господарське товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів, іншого майна, набутого на підставах, що не заборонеі законом.

Законодавством України, ст. 154 ЦК України, передбачено, що установчим документом акціонерного товариства є його статут, який повинен містити, крім загальних вимог, передбачених ст. 88 ЦК України також відомості про: розмір статутного капіталу; умови про категорії акцій, що випускаються товариством, та їхню номінальну вартість і кількість; права акціонерів; склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень.

Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю є правління або інший орган визначений статутом. Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного овариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства.виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом АТ і законом, що зазначено у ст. 161 ЦК України.

Затверджений та зареєстрований в установленому законом порядку Статут Відкритого акціонерного товариства Київський завод Радар передбачає, що Товариство є власником: майна, переданого йому Засновником у власність; продукції, виробленої Товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених чинним законодавством України (п.3.5). Засновником Товариства є держава в особі Міністерства промислової політики України (п.4.1). Акціонером товариства є держава в особі Міністерства промислової політики України (п. 4.2).

Управління Товариством здійснюють: Вищий орган Товариства; Спостережна рада; Правління Товраиства; Ревізійна комісія (п.8.1).

Виконавчим органом Позивача, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є Правління (п. 8.4.1), до складу якого входять 7 осіб: Голова Правління -Генеральний директор; Заступники Голови Правління - Директор із комерційних питань, Технічний директор, Директор з питань економіки, Директор із питань виробництва; члени Правління - Директор філії №1, Головний бухгалтер Товариства (п. 8.4.4).

Держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб`єктами господарювання, згідно ч.1 ст. 8 ГК України.

Таким чином акціонер -держава, в особі Міністерства промислової політики України є власником не майна Позивача, а лише своїх акцій, тобто корпоративних прав, що посвідчується наявними акціями, тобто власником майна Позивача є не держава в особі Міністерства промислової політики України, а саме відкрите акціонерне товариство - Позивач. При цьому держава є власником корпоративних прав, які посвідчуються акціями.

У разі порушення прав держави як акціонера, вона може реалізувати право на захист таких у спосіб, що визначений нормами чинного законодавства.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року у справі №1-10/2004 визначено, що акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства; інтереси АТ не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів.

Згідно наведеного вище Рішення Конституційного Суду України, акціонер може здійснювати захист своїх прав у випадку їх порушення шляхом звернення до суду.

Наявність корпоративних прав у держави не є доказом наявності права власності на майно Позивача.

Відповідачем не надано суду доказів, що у Позивача у користуванні є державна власність та фінанси.

Виходячи з вимог п.7 ст.10 Закону України Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні`Відповідач у даному випадку, за відсутності державної власності та фінансів у ВАТ Київський завод Радар , не наділений повноваженнями пред`являти оспорювану вимогу Голові правління - генеральному директору останнього.

А тому Відповідач здійснив ревізію фінансово-господарської діяльності Позивача з перевищенням наданих йому повноважень.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однак, відповідачем всупереч цієї норми та ч. 3 ст. 2 КАС України зазначеного не доведено безспірними доказами та допущено безпідставні висновки, які не ґрунтуються на приписах чинного законодавства.

При цьому згідно ч.2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечення Відповідача проти позову суд до уваги не приймає, так як вони на законі не грунтуються та спростовуються матеріалами справи.

Відповідачем не доведено правомірності пред`явлення оспорюваних пунктів вимоги, що оформлені листом № 26-08-14/2195 від 26.03.2008 року, а тому позов слід задоволити та визнати їх нечинними.

керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати не чинним пункти 3, 4, 6, 7, 8 вимог Контрольно-ревізійного управління в м. Києві, що оформлені листом № 26-08-14/2195 від 26.03.2008 р.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя А. Степанюк