Постанова

від 10.07.2009 по справі 12/76-09

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № < Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10.07.2009 р. № 12/76-09

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі - Рудик Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Белнефтехим`до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Позивач звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

В суді представник позивача позовні вимоги підтримав і, враховуючи уточнені позовні вимоги, просив: - визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0000262320/0 від 26.02.2008 року Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про визначення суми податкового зобов`язання за основним платежем в розмірі 1 422 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 711 грн.; - визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0000812320/3 від 01.10.2008 р. Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про визначення суми податкового зобов`язання за основним платежем в розмірі 348 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 174 грн.: - визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0000852320/3 від 01.10.2008року Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про зменшення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 968 грн., а також просив відшкодувати позивачу судові витрати.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що факти порушень податкового законодавства зафіксовані актом перевірки, а тому вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам законодавства України, крім того подав письмові заперечення, в яких виклав свою позицію та доводи стосовно позовних вимог.

Суд, вислухавши представників сторін та дослідивши письмові докази, встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва за результатами виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Белнефтехим" складено Акт №569/23-616-32305906 від 13.02.2008 року, у п. 3.1.5. якого зазначено, що в порушення п.п. 7.2.1. п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість без зазначення основних реквізитів податкової накладної -номера свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ та юридичної адреси.

На підставі вказаного акта ДПІ у Дніпровському районі міста Києва прийняла податкове повідомлення-рішення №0000262320/0 від 26 лютого 2008 року про визначення суми податкового зобов`язання за основним платежем в розмірі 1 422 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 711 грн..

За результатами апеляційного оскарження позивачем в адміністративному порядку цього податкового повідомлення-рішення, ДПІ у Дніпровському районі міста Києва прийняла податкове повідомлення-рішення №0000812320/3 від 01.10.2008 року про визначення суми податкового зобов`язання за основним платежем в розмірі 348 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 174 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000852320/3 від 01.10.2008 року про зменшення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 968 грн..

Однак з висновками відповідача суд не погоджується, виходячи з наступного.

Позивачем надано наступні податкові накладні на підтвердження податкового кредиту: №1451 від 19.03.2007р. на загальну суму 361,80грн., в тому числі ПДВ -60,05грн.; №0166 від 14.04.2006р. на загальну суму 277,68грн., в тому числі ПДВ -46,28грн.; №692 від 11.04.2007р. на загальну суму 5244,06грн., в тому числі ПДВ -870,38грн.; №799 від 19.04.2007р. на загальну суму 310грн., в тому числі ПДВ -51,45грн.; №381 від 24.04.2007р. на загальну суму 277,68грн., в тому числі ПДВ -46,28грн.; №773 від 27.07.2007р. на загальну суму 278,40грн., в тому числі ПДВ -46,40грн.; №132 від 06.04.2006р. на загальну суму 4780,08грн., в тому числі ПДВ -796,68грн.

Відповідачем вказано на те, що в даних податкових накладних були відсутні юридична адреса покупця та замість номера свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість покупця помилково вказано код ЄДРПОУ позивача.

Однак є підстави вважати, що названі податкові накладні оформлені належним чином, із заповненням усіх необхідних обов`язкових реквізитів.

Так, недоліки, які мали місце у цих податкових накладних, в ході перевірки позивача працівниками ДПІ у Дніпровському районі міста Києва були усунені шляхом зазначення його контрагентами юридичної адреси в податкових накладних та заміни контрагентом однієї накладної із зазначенням вірного номера свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість покупця.

Згідно з п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що позивач, перерахувавши кошти, отримав податкові накладні та відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" відніс суми за цими податковими накладними до податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку, що взагалі не підтверджені податковими накладними, але всі вищезазначені податкові накладні на момент перевірки були в наявності у позивача.

У п. 3.1.5. Акта перевірки зазначено, що позивачем допущено порушення п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яке полягало в тому, що позивачем включено до складу податкового кредиту суми на підставі податкових накладних, виписаних із порушенням п.п. 7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, придбанням основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено факт проведення господарських операцій згідно з вищезазначеними податковими накладними на підставі платіжних доручень №852 від 24.04.2007 року, №1745 від 27.07.2007 року, №623 від 10.04.2006 року, №702 від 11.04.2007 року, від 19.04.2007 року, №611 від 06.04.2006 року, №489 від 19.03.2007 року про перерахування коштів.

Також слід відзначити те, що в Законі України "Про податок на додану вартість" не вказується, що відсутність хоча б одного із реквізитів податкової накладної, чи помилка в її реквізитах, позбавляє покупця права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість на підставі такої податкової накладної.

Ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 2 ст.71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак представник відповідача правомірності своєї позиції в судовому засіданні не довів.

Таким чином, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову.

На основі встановленого, керуючись ст.ст.86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Белнефтехим -задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000262320/0 від 26.02.2008року Державної податкової інспекції у Дніпровському районні м. Києва про визначення суми податкового зобов`язання за основним платежем в розмірі 1422 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 711 грн..

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000812320/3 від 01.10.2008 року Державної податкової інспекції у Дніпровському районні м. Києва про визначення суми податкового зобов`язання за основним платежем в розмірі 348 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 174 грн..

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000852320/3 від 01.10.2008року Державної податкової інспекції у Дніпровському районні м. Києва про зменшення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 968грн..

Стягнути (відшкодувати) з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Белнефтехим" (02002, м. Київ, вул. Марини Раскової, 19, код ЄДРПОУ 32305906) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 (сорок) коп.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява і скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції у порядку, що передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий-суддя: Ю.І. Цвіркун