Постанова

від 20.10.2009 по справі 8/355

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № < Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 жовтня 2009 року 09 год. 45 хв. № 8/355

Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Ісаковій Є.К.

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Дейв експрес ДоКиївської міської державної адміністрації Третя особа Кабінет Міністрів України Провизнання нечинним розпорядження

За участю представників сторін

від позивача: Носко Ю.Ю. за дов. № 1359 від 19.08.2009 р.

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: Андреєва О.Г. за дов. № 29-22/172 від 23.12.2008 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Дейв експрес`звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської державної адміністрації про визнання нечинним розпорядження від 11.03.2008 р. № 323 зі змінами згідно з розпорядженням від 30.04.2008 р. № 606 Про внесення змін та доповнень до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11.03.2008 р. № 323 повністю.

10.09.2008 р. від позивача через Відділ документального обігу та контролю надійшла заява про зміну предмету адміністративного позову, в якій просить визнати нечинним розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.07.2008 р. № 1024 Про додаткові заходи щодо впорядкування руху вантажного автотранспорту в м. Києві`повністю.

07.10.2008 р. позивач звернувся до суду з заявою про збільшення позовних вимог, в якій просить суд визнати незаконними та протиправними розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11.03.2008 р. № 323 Про додаткові заходи щодо впорядкування руху вантажного автотранспорту в місті Києві (зі змінами згідно з розпорядженням КМДА від 03.07.2008 р. № 911, розпорядженням КМДА від 30.04.2008 р. № 606, розпорядження КМДА від 29.05.2008 р. № 772) та розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.07.2008 р. № 1024 Про додаткові заходи щодо впорядкування руху вантажного автотранспорту в м. Києві`та зобов`язання відповідача в 10 денний термін після набрання постановою законної сили офіційно оприлюднити резолютивну частину постанови в газеті Хрещатик .

Позивач адміністративний позов підтримав, просив визнати нечинним Розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.07.2008 р. № 1024 Про додаткові заходи щодо впорядкування руху вантажного автотранспорту в м. Києві . Позивач вважає спірне розпорядження таким, що прийняте з перевищенням компетенції та не відповідає низці нормативних актів, що доводиться Європейською угодою стосовно роботи екіпажів транспортних засобів, що виконують міжнародні автомобільні перевезення, Венською конвенцією про міжнародні договори, Основною багатосторонньою угодою про міжнародний транспорт щодо розвитку коридору Європа-Кавказ-Азія, ст. 153 Кодексу Законів про працю України, ст. 19, п. 1 ст. 23 Господарського кодексу України, ст. ст. 24, 26, 26 Закону України Про дорожній рух , ст. 5 Закону України Про автомобільний транспорт , ст. 4, 13 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності , ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.1993 р., указом Президента України про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади , а також таким, що позбавляє позивача виконувати належним чином приписи чинного законодавства України та міжнародних правових актів .

Відповідач проти позовних вимог заперечував, просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову, вважає оскаржуване розпорядження таким, що видане в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, узгоджується з міжнародними договорами і не суперечить Конституції України.

Третя особа проти адміністративного позову не заперечувала.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення учасників судового процесу, суд приходить до наступних висновків.

Пред`явлені позовні вимоги про визнання нечинним Розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.07.2008 р. № 1024 Про додаткові заходи щодо впорядкування руху вантажного автотранспорту в м. Києві .

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно -правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Згідно з оскаржуваним розпорядженням з 01.06. р. заїзд вантажного транспорту загальною масою 4,5 тонни в межі міста Києва з 07-00 год. до 20-00 год., крім автомобілів, які здійснюють перевезення вантажів у міжнародному сполученні, заборонено. Заїзд в межі міста Києва автомобілів, які здійснюють перевезення вантажів у міжнародному сполученні, дозволено з 11-00 год. до 16-00 год. у кількості не більше 500 одиниць за годину та не більше 2500 одиниць упродовж всього проміжку часу при наявності у водіїв міжнародні товарно-транспортної накладної CMR або книжки міжнародних дорожніх перевезень (МДП) та обладнання автомобіля знаком TIR .

Позивач вважає, що прийняття відповідачем спірного розпорядження порушує інтереси позивача та інших вітчизняних та міжнародних перевізників, є протиправним та підлягає скасуванню, адже розпорядження не узгоджується з положеннями міжнародних договорів, вимогами діючого законодавства України та не відповідає принципам державної регуляторної політики, визначених Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності .

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 Закону Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності`принципами державної регуляторної політики є доцільність, адекватність, ефективність, збалансованість, передбачуваність, прозорість та врахування громадської думки щодо прийняття будь-яких регуляторних актів.

Статтею 13 зазначеного Закону передбачено, що план діяльності регуляторного органу з підготовки проектів регуляторних актів та зміни до нього оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації цього регуляторного органу, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених цим регуляторним органом, та/або шляхом розміщення плану та змін до нього на офіційній сторінці відповідного регуляторного органу в мережі Інтернет.

Повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації визначених розробником цього проекту, та/або шляхом розміщення на офіційній сторінці розробника проекту регуляторного акта в мережі Інтернет.

При підготовці розпорядження, що оскаржується відповідачем не було враховано вимоги зазначеного вище Закону, що підтверджується листом Представництва державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва в м. Києві від 25.03.2008 р. № 370/0/1767, яким було прийнято рішення про відмову відповідачу у погодженні проекту розпорядження.

Відповідно до ст. 6 Європейської угоди стосовно роботи екіпажів транспортних засобів, що виконують міжнародні автомобільні перевезення, яка набрала чинності 28.02.1995 р., кожен член екіпажу транспортного засобу, що виконує міжнародні автомобільні перевезення вантажів, повинен мати безперервний, принаймні 11 годин, на протязі доби щоденний відпочинок, що передує будь-якому моменту, коли він здійснює один із видів своєї виробничої діяльності. Періоди відпочинку, згадані у цій статті, повинні використовуватися поза транспортним засобом, однак, якщо на транспортному засобі є спальне місце, що дозволяє членам екіпажу зручно відпочивати у лежачому положенні, можливо відпочивати на цьому спальному місці за умови, що транспортний засіб знаходиться на стоянці.

На сьогоднішній день загальновідомим є факт відсутності на під`їздах до міста Києва прилаштованих місць для зупинок транспортних засобів, стоянок для відпочинку учасників дорожнього руху та об`єктів дорожнього сервісу.

Відсутність об`єктів дорожнього сервісу на під`їздах до м. Києва випливає із змісту розпорядження Київської міської державної адміністрації, яке оскаржується.

Так, в тексті оскаржуваного розпорядження зазначається: Просити Київську обласну державну адміністрацію опрацювати питання можливості власників існуючих логістичних центрів, автотермінальних комплексів, митних ліцензійних складів, а також; об`єктів дорожнього сервісу, які мають площадки для відстою вантажного транспорту, розміщені на території Київської області, здійснювати на відповідних умовах відстій вантажних транспортних засобів у години, коли рух територією м. Києва заборонено .

Відповідно до п. 1 ст. 3 Додатку до Основної багатосторонньої угоди про міжнародний транспорт щодо розвитку коридору Європа - Кавказ -Азія (далі -Основна угода), підписаного 08.09.1998 р. та ратифікованого Законом України Про ратифікацію Основної багатосторонньої угоди про міжнародний транспорт щодо розвитку коридору Європа - Кавказ - Азія та технічних додатків до неї , кожна Сторона дозволяє перевізнику, зареєстрованому в іншій Стороні, перевозити вантажі або пасажирів між будь-яким пунктом на своїй території і пунктом на території інших Сторін або в зворотньому напрямку, а також транзитом по своїй території, при наявності дозволу, без будь-яких необгрунтованих затримок або обмежень.

Пунктами 1 та 2 ст. 8 Основної угоди встановлено, що Сторони, з метою регулювання питань, що стосуються здійснення і застосування положень Основної Угоди, створюють Міжурядову Комісію. Міжурядова Комісія складається з вищих урядових посадових осіб Сторін або їхніх представників з повноваженнями ухвалення рішення в рамках Основної Угоди.

Згідно з пунктом г`пункту 6 цієї ж статті Основної угоди, Міжурядова Комісія виробляє рішення для прийняття Сторонами та відповідні рекомендації з питань у рамках Основної Угоди, в тому числі гармонічного розвитку перевезень між Сторонами з урахуванням, насамперед, безпеки руху, схоронності вантажів та екологічних аспектів.

Юридична сила міжнародних договорів, обов`язкових для України, визначається статтею 9 Конституції, згідно з якою чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Крім того, Венською конвенцією про право міжнародних договорів закріплено найважливіший в сфері міжнародних відносин принцип, що договори повинні виконуватись. Статтею 27 зазначеної Конвенції прямо передбачено, що учасник не може посилатись на положення свого внутрішнього права в якості виправдовування невиконання ним договору.

Прийняття розпорядження до вирішення питання будівництва на всіх основних в`їздах до міста транспортних терміналів у комплексі з майданчиками для зберігання транзитного автотранспорту та мережею об`єктів придорожнього сервісу, будівництва Великої кільцевої дороги з винесенням вздовж неї всіх митно-ліцензійних складів, облаштуванням усіх основних в`їздів до міста датчиками підрахунку інтенсивності автотранспорту, системою відео спостереження, вагових постів, а також будівництва багатоповерхових паркінгів для всіх категорій автотранспорту у визначених вузлових точках не тільки не узгоджується з зазначеними вище міжнародними договорами, а й суперечить Конституції та чинному законодавству України.

Відповідно до статті 24 Закону України Про дорожній рух`саме на відповідача покладено відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

Статтею 25 Закону України Про дорожній рух`передбачено, що місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані разом з дорожніми органами здійснювати заходи щодо обладнання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів об`єктами автомобільного сервісу згідно із затвердженими нормативами проектування, планами будівництва і генеральними схемами розміщення таких об`єктів, з дотриманням екологічно безпечних умов, а також організувати їх роботу з метою максимального задоволення потреб учасників дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди з інтенсивним рухом обладнуються засобами аварійного зв`язку для виклику служб швидкої медичної допомоги, працівників органів внутрішніх справ і дорожньо-експлуатаційних організацій.

З положень статті 26 Закону України Про дорожній рух`випливає, що обмеження або заборона руху автомобільного транспорту можлива лише при виконанні робіт в смузі відведення автомобільної дороги, вулиці та залізничного переїзду, якщо це загрожує безпечному чи безперебійному руху транспорту і пішоходів, організації, що відповідають за утримання автомобільної дороги, вулиці та залізничного переїзду, та за умови наявності ордера, який видається відповідним дорожнім органом, а в містах - службою місцевого державного органу виконавчої влади та місцевого самоврядування. У ордері викладаються умови заборони або обмеження руху, порядок інформування про це учасників дорожнього руху, заходи щодо безпеки дорожнього руху і строки проведення робіт.

Обмеження або заборона руху без ордера можливі лише у випадках, пов`язаних із стихійними явищами, а також з необхідністю виконання аварійних робіт, про що повідомляється місцевим органам державної виконавчої влади, органам місцевого самоврядування і Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України.

Згідно з пунктом 7 статті 20 Закону України Про автомобільні дороги , органи місцевого самоврядування в частині управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів мають право, зокрема, обмежувати або забороняти рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, визначені для низ державними стандартами, у разі відсутності відповідного спеціального погодження.

Рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ст. 33 Закону України Про автомобільні дороги ).

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1993 року № 1094, встановлено, що за спеціальними правилами здійснюються перевезення небезпечних вантажів і не знешкодженої тари з-під них, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,65 м, за висотою від поверхні дороги -4м (для контейнеровозів на встановлених маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактична маса понад 38 т, навантаження на одиночну вісь -10 т, здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (на встановлених Мінтрансом і Державтоінспекцією маршрутах -40 т, для контейнеровозів на встановлених маршрутах - 44 т, навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Відтак, оскаржуване розпорядження Київської міської державної адміністрації прийняте Відповідачем з перевищенням ним своїх повноважень.

Прийняття відповідачем спірного розпорядження призводить до дискримінації суб`єктів господарювання на автомобільному транспорті, адже в разі його реалізації, в порушення статті 43 Конституції України, перевізники позбавляються конституційного права на належні, безпечні та здорові умови праці.

Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту, відповідно до статті 5 Закону України Про автомобільний транспорт`спрямовані на забезпечення балансу інтересів держави, органів місцевого самоврядування, користувачів транспортних послуг та підприємств, установ, організацій, інших юридичних та фізичних осіб - суб`єктів господарювання на автомобільному транспорті незалежно від форм власності.

В силу статті 21 зазначеного Закону обов`язком органів місцевого самоврядування є обов`язок щодо організації місць зберігання транспортних засобів на відповідній території та здійснення контролю за їх діяльністю відповідно до законодавства.

Невиконання з боку відповідача зазначеного вище обов`язку унеможливлює реалізацію виданого ним розпорядження, оскільки відсутність місць для зберігання транспортних засобів зумовлюватиме інші порушення, які неминуче допускатимуть перевізники в частині дотримання вимог Закону України Про автомобільний транспорт`щодо утримання транспортних засобів в належному технічному і санітарному стані, їх зберігання відповідно до вимог Закону та забезпечення умов праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства України.

Відповідно до Указу Президента України Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади (із змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента України від 21.05.1998 року № 493/98) з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видають міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Державну реєстрацію нормативно-правових актів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, їх управлінь, відділів, інших підрозділів, а також місцевих органів господарського управління та контролю здійснюють обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції.

Як вбачається з листа Головного управління юстиції у м. Києві від 14.04.2008 року № 3280 розпорядження Київської міської державної адміністрації в порушення вимог вище згадуваного Указу Президента до Київського міського управлінні юстиції не подавалось.

З огляду на вищевикладене оскаржуване розпорядження Київської міської державної адміністрації винесено з порушенням норм чинного законодавства України, міжнародного законодавства та погіршує умови руху на дорогах при в`їзді до м. Києва, а відтак і в м. Києві.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акт державного чи іншого органу -це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, тому у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині (ч. 8 ст. 171 КАС України).

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача належить задовольнити, а саме необхідно визнати нечинним Розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.07.2008 р. № 1024 Про додаткові заходи щодо впорядкування руху вантажного автотранспорту в м. Києві`повністю.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 11 ст. 171 КАС України, резолютивна частина постанови суду про визнання нормативно-правового акта незаконним або таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, і про визнання його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати нечинним Розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 25.07.2008 р. № 1024 Про додаткові заходи щодо впорядкування руху вантажного автотранспорту в м. Києві`повністю.

3. Судові витрати у сумі 3 грн. 40 коп. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Дейв експрес`за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.Є. Пилипенко

Дата підписання повного тексту постанови: 23.10.2009 р.