Постанова

від 17.09.2019 по справі 826/5163/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/5163/17 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Шрамко Ю.Т.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 вересня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Літвіної Н.М.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2018 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Поларіум до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області №0001651405 від 23.01.2017.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2018 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим та правомірним.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що у період з 21.11.2016 по 25.11.2016 Головним управлінням ДФС у Київській області здійснено позапланову виїзну перевірку ТОВ Паларіум з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Форест-Таун за період з 01.01.2014 по 29.07.2016.

За результатами перевірки складено акт від 02.12.2016 №2112/14-00/35309458, згідно висновків якого за позивачем встановлено порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, абзацу г пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК), внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 136 578 грн, в тому числі по періодах: червень 2016 року - 65 358 грн; липень 2016 року - 71 220 грн.

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення від 23.01.2017 №0001651405, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених у Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 170 723 грн, зокрема, суму грошового зобов`язання за податковими зобов`язаннями збільшено на 136 578 грн, а за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 34 145 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що позивачем надано належні копії первинних документів, які підтверджують зв`язок між господарськими операціями з ТОВ Форест-Таун 2015 , а тому, прийняте ГУ ДФС у Київській області податкове повідомлення рішення від 23.01.2017 №0001651405 є протиправним, та таким, що підлягає скасуванню.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до пп.пп. а , б п. 185.1 ст. 185 ПК об`єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.2 ст. 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст. 44 ПК. Так, згідно з положеннями п. 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому, варто звернути увагу, що одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону № 996-XIV). У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувавати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася.

Відповідно до ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладені норми первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та витрат позивача.

Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування позивачем спірних сум податкової звітності контролюючий орган вказав на нереальність господарських операцій позивача з ТОВ Форест-Таун 2015 .

Так, як вбачається з матеріалів справи, 30.05.2016 між ТОВ Поларіум (замовник) та ТОВ Форест-Таун 2015 (виконавець), укладено договір №300516 про виконання робіт/надання послуг, відповідно до п. 1 якого виконавець зобов`язується виконувати творчі та/або технічні роботи, або надавати послуги для замовника. В свою чергу замовник зобов`язується приймати та оплачувати роботи/послуги виконавця.

Послугами за цим договором є: створення рекламних матеріалів; створення елементів для рекламних матеріалів (музики, пісень, графічних елементів та ін..); адаптація рекламних матеріалів (озвучення рекламних матеріалів, розміщення титрів у рекламних матеріалах та ін.); зміна формату рекламних матеріалів; інші види робіт/послуг, виконання яких погоджується сторонами в рахунках-фактурах до Договору та додатках, що являються його невід`ємною частиною.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, до даного договору сторони уклали 4 додатки:

1) Додаток №1 від 30.05.2016 до Договору №300516 від 30.05.2016, яким визначено найменування робіт - Розробка та виробництво 3-х макетів для магазину оформленого в стилі під умовною назвою Ямайка на суму 97 250 грн. в строк до 08.06.2016; 30.05.2016 року між ТОВ Форест-Таун 2015 та ТОВ Поларіум укладено додаткову угоду №1 до Додатку №1 від 30.05.2016 року до Договору №300516 від 30.05.2016 року, в якій наводиться технічне завдання за Додатком №1.

На підтвердження виконання визначених Додатком № 1 умов, позивач надав до суду акт №ФТ000000389 здачі-прийняття (робіт послуг) від 08.06.2016, рахунок-фактура №ФТ000000389 від 08.06.2016, платіжне доручення №197 від 09.06.2016, якими підтверджено, що позивачем бути отримані та оплачені послуги з розробки та виробництва 3-х макетів для магазину оформленого в стилі під умовною назвою Ямайка на суму 116 700 грн з ПДВ.

2) Додаток №2 від 30.05.2016 до Договору №300516 від 30.05.2016, яким визначено найменування робіт - Послуги з виробництва креативу та контенту для рекламного сайту Silpo.ua під назвою Стікіз з глибин на суму 179 587,50 грн в строк до 08.06.2016; 06.06.2016 між ТОВ Форест-Таун 2015 укладено додаткову угоду №1 до Додатку №2 від 06.06.2016 року до Договору №300516 від 30.05.2016 рок, в якій наводиться технічне завдання за Додатком №2.

На підтвердження виконання визначених Додатком № 2 умов, позивач надав до суду акт №ФТ000000390 здачі-прийняття (робіт послуг) від 08.06.2016, рахунок-фактура №ФТ000000390 від 08.06.2016, платіжні доручення №98 від 09.06.2016 та №102 від 29.06.2016 року, якими підтверджується отримання та плата позивачем послуг з виробництва креативу та контенту для рекламного сайту Silpo.ua під назвою Стікіз з глибин на суму 215 505 грн з ПДВ.

3) Додаток №3 від 30.05.2016 до Договору №300516 від 30.05.2016, яким визначено найменування робіт - Послуги з розробки сторіборду та зйомки ролику для сайту Silpo.ua до 2-х хв. Стікіз із глибин на суму 49950,00 грн. в строк до 20.06.2016; 20.06.2016 між ТОВ Форест-Таун 2015 укладено додаткову угоду №1 до Додатку №3 від 20.06.2016 до Договору №300516 від 30.05.2016, в якій наводиться технічне завдання за Додатком №3.

На підтвердження виконання визначених Додатком № 3 умов, позивач надав до суду акт №ФТ000000523 здачі-прийняття (робіт послуг) від 20.06.2016 рахунк-фактуру №ФТ000000633, платіжне доручення №104 від 20.06.2016, якими підтверджується отримання та плата позивачем послуг з розробки сторіборду та зйомки ролику для сайту Silpo.ua до 2-х хв. Стікіз із глибин на суму 59 940 грн з ПДВ.

4) Додаток №4 від 30.05.2016 до Договору №300516 від 30.05.2016, яким визначено найменування робіт Цветокорекция и создание мп4 для Henkel, Super Mocio & Turbo Grading на суму 144850,00 грн. в строк до 12.07.2016; 01.06.2016 між ТОВ Форест-Таун 2015 укладено додаткову угоду №1 до Додатку №4 від 01.06.2016 до Договору №300516 від 30.05.2016, в якій наводиться технічне завдання за Додатком №4.

На підтвердження виконання визначених Додатком № 4 умов, позивач надав до суду акт №ФТ000000627 здачі-прийняття (робіт послуг) від 12.07.2016, рахунок-фактуру №ФТ000000633 від 12.07.2016, платіжне доручення №121 від 19.07.2016, якими підтверджується отримання та плата позивачем послуг зі кольрокорекції та створення мп4 для Henkel, Super Mocio & Turbo Grading на суму 173 820 грн з ПДВ.

5) Додаток №5 від 30.05.2016 до Договору №300516 від 30.05.2016, яким визначено найменування робіт - Адаптація відео-ролику Кіндер Сюрприз - Фіуксики 15 сек., виробництво Фіксики Тег 5 сек., монтаж Кіндер Сюрприз - Фіксики + Промо , 20 сек. на суму 211250,00 грн. в строк до 08.07.2016; 08.07.2016 між ТОВ Форест-Таун 2015 укладено додаткову угоду №1 до Додатку №5 від 08.07.2016 до Договору №300516 від 30.05.2016, у якій наводиться технічне завдання за Додатком №5.

На підтвердження виконання визначених Додатком № 4 умов, позивач надав до суду акт №ФТ000000662 здачі-прийняття (робіт послуг) від 14.07.2016, рахунок-фактуру №ФТ000000671 від 14.07.2016, якими підтверджується отримання позивачем послуг з адаптації відео-ролику Кіндер Сюрприз - Фіуксики 15 сек., виробництво Фіксики Тег 5 сек., монтаж Кіндер Сюрприз - Фіксики + Промо , 20 сек. на суму 253 500 грн з ПДВ.

Проаналізувавши викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем надано належні первинні документи для цілей формування спірних сум податкової звітності.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, договір про надання зазначених вище послуг з ТОВ Форест-Таун 2015 був укладений позивачем з метою забезпечення виконання власних зобов`язань за договорами, що укладені з ТОВ Фоззі-Фуд , фірмою Red art workshop d.o.o (нерезидент), ТОВ Табаско Гроуп , за якими позивачем були надані послуги з: розробки та виробництва 3-х макетів 3х6 для зовнішньої реклами про відкриття магазину Сільпо у м. Бровари, вул. Київська, №241, оформленого в стилі під умовною назвою Ямайка ; виробництва концепції дизайну та контенту для рекламного сайту Silpo.ua з умовною назвою Стікіз з глибин для клієнта замовника ТМ Сільпо ; кольорокорекція та створення мп4 для Henkel, Super Mocio & Turbo Grading ; послуги з адаптації наданого рекламного аудіовізуального твору під умовною назвою Киндер Сюрприз - Фиксики (Кіндер Сюрприз - Фіксики) хронометражем 15 секунд (надалі - Ролик), а сааме: адаптація тексту Ролика заданого Замовником; переозвучування Ролика українською мовою згідно з затвердженим Замовником текстом озвучування Ролика; заміна титрів на пекшоті Ролику (останній кадр Ролику) згідно з затвердженим текстом титрування Ролика; заміна зображення продукції згідно наданого Замовником зображення; підготовка формату адаптованого Ролика для телевізійних каналів згідно вимог Замовника; послуги з виробництва анімаційного аудіовізуального твору - під умовною назвою Фіксики Тег , хронометраж 5 секунд (надалі - Промо-тег), а саме: розробка творчої ідеї Промо-тегу; розробка сторіборду (покадровий опис та зображення) відповідно до затвердженої Замовником творчої ідеї; виробництво графічних візуальних елементів за допомогою 3D анімації для використання у складі Промо-тегу; компонування кадрів наданого Замовником Ролику та об`єднання створених графічних візуальних елементів та кадрів Ролику в одне цілісне зображення (композитинг); озвучування Промо-тега українською мовою згідно з затвердженим Замовником текстом озвучування Промо-тега; додавання титрів у Промо-тег, згідно з затвердженим текстом титрування Промо-тегу; додавання у Промо-тег наданого Замовником музичного твору під умовною назвою Киндер Сюрприз - Фиксики ; проведення фінального редагування та обробки Промо-тегу; проведення фінального зведення фінальної версії Промо-тегу.

Зазначені договори не є предметом даного спору, проте матеріали справи містять докази їх виконання як підтвердження використання позивачем придбаних у ТОВ Форест-Таун 2015 послуг у власній господарській діяльності.

Враховуючи викладені обставини, суд апеляційної інстанції підтримує висновок суду першої інстанції про правомірність формування позивачем спірних сум податкової звітності за результатами взаємовідносин із ТОВ Форест-Таун 2015 , оскільки наявні в матеріалах справи документи свідчать про реальність спірних операцій, використання їх результатів у господарській діяльності позивача та наявність в останнього ділової мети на укладення з ТОВ Форест-Таун 2015 спірного договору.

У свою чергу, окремі недоліки чи відсутність у первинних документах певної інформації, не може слугувати підставою для висновку про нереальність господарської операції. Тому, посилання скаржника на відсутність в актах виконаних робіт інформації щодо обсягу прибутку, обґрунтування вартості, підтвердження витрат матеріальних ресурсів тощо, суд апеляційної інстанції відхиляє.

Відповідач в апеляційній скарзі також посилається на відомості інформаційних ресурсів ДФС, згідно яких ТОВ Форест-Таун 2015 не є виробником, імпортером послуг, відсутня достатня кількість трудових ресурсів. Проте, суд відхиляє наведені доводи, оскільки відомості інформаційних ресурсів ДФС не є належними та допустимими доказами зазначених фактів, а інших доказів відповідач не надав.

Суд першої інстанції також обґрунтовано відхилив посилання відповідача на факт розслідування та відомості кримінального провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України, оскільки самі лише відомості, отримані у ході розслідування кримінального провадження, не є належним джерелом доказової інформації у даній адміністративній справі, а вироку суду в кримінальній справі або ухвали про закриття кримінального провадження щодо посадових осіб позивача чи його контрагентів матеріали справи не містять, а відповідачем не надано. Не надано відповідачем також і жодних судових рішень, у яких би було встановлено факт протиправності формування позивачем спірних сум податкової звітності.

Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини п. 70 рішення від 22 січня 2009 року у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) зазначив, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

У п. 71 вказаного рішення зазначено що компанія-заявник (платник податків) не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника (платника податків), що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 .

Подібну позицію висловив і Верховний Суд України, який у постанові від 11 грудня 2007 року (№21-1376во06), зазначивши, що у разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Враховуючи викладені обставини, суд апеляційної інстанції підтримує висновок суду першої інстанції щодо помилковості висновків відповідача щодо протиправності формування позивачем спірних сум податкової звітності за результатами господарських операцій з ТОВ Форест-Таун 2015 .

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Літвіна

Суддя І.В. Федотов

Повний текст постанови складений 23.09.2019.