Рішення

від 24.09.2019 по справі 902/640/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" вересня 2019 р. Cправа № 902/640/19

Господарський суд Вінницької області у складу судді Маслія І.В. , при секретарі судового засідання Кузьменко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом :Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" (пров. Щорса, 24, м. Вінниця, 21012)

до :Відділу культури та туризму Вінницької районної державної адміністрації (вул. Брацлавська, 31, м. Вінниця, 21100)

про стягнення 5976,28 грн. заборгованості

представники сторін:

позивача Бобко Т.Є., довіреність №007.2Др-27-1218 від 27.12.2019;

відповідача не з`явився.

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" до Відділу культури та туризму Вінницької районної державної адміністрації про стягнення 5976,28 грн. заборгованості, з яких: 5515,28 грн - пені та 461,00 грн. - три проценти річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 1141026АНUАВ038 від 27.03.2018.

Ухвалою від 05.08.2019 відкрито провадження у справі № 902/640/19 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 29.08.2019.

27.08.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

28.08.2019 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, зі спростуванням підстав викладених відповідачем у відзиві.

29.08.2019 від позивача до суду надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою від 29.08.2019 відкладено розгляд справи на 24.09.2019 з підстав викладених у відповідній ухвалі.

06.09.2019 до суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача та зазначено що позовні вимоги відповідачем не визнаються в зв`язку з порушенням процедури досудового врегулювання спору.

На визначену судом дату з`явився представник позивача. Відповідач явки уповноваженого представника в засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи останній повідомлений завчасно та належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, зокрема, клопотання від 06.09.2019 про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 24.09.2019 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на наступне. Між Товариством з обмеженою відповідальністю Вінницягаз Збут (надалі - позивач, за договором Постачальник) та Відділом культури і туризму Вінницької районної державної адміністрації (далі - відповідач, за договором Споживач) укладено договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 1141026АНЦАВ038 від 27.03.2018 р. (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу у 2018 році природний газ (далі - газ), а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Розрахунки за поставлений Споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між Постачальником та Споживачем (п. 3.1. Договору).

Розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць - з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно. Оплата газу здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в наступному порядку: 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду Споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п`ятиденний строк після збільшення цього обсягу. Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу. Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника. У разі виникнення у Споживача заборгованості з оплати вартості газу, Сторони за взаємною згодою можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього Договору. Укладення Сторонами та дотримання Споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє Споживача від виконання поточних зобов`язань за Договором. У разі відсутності графіка погашення заборгованості Постачальник має право грошові кошти, отримані від Споживача за газ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача відповідно до черговості її виникнення (п. 4.1. - 4.5. Договору).

Відповідно до п. 6.1 та 6.2.1. Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність згідно з Договором і чинним законодавством України. У разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) Сторін і діє в частині постачання газу з 27.03.2018року до 31.12.2018 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною зі Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 11.1. та 11.2. Договору).

На підставі даного договору позивач поставив споживачу природний газ за період з січня 2019 року по квітень 2019 року включно, на загальну суму 214164,12 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу, обопільно підписаних сторонами.

Разом з тим, за період січень 2019 - лютий 2019 відповідач розрахувався з позивачем не в встановлені Договором строки, що стало підставою для нарахування пені та трьох відсотків річних, розмір яких, за розрахунком позивача становить: 5515,28 грн - пені та 461,00 грн. - три проценти річних.

Відповідач у відзиві від 27.08.2019 зазначає, що ознайомившись зі змістом позовної заяви вважає що її подано передчасно, оскільки позивачем не здійснено досудового врегулювання спору, з огляду на це вважає вимоги позивача незаконними, необґрунтованими, такими що не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому не можуть бути задоволені.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до умов договору укладеного між сторонами оплата газу здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в наступному порядку: 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу. Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи обопільно підписаних Актах приймання - передачі природного газу за січень 2019 позивач на виконання умов договору поставив відповідачу природний газ на суму 67597,13 грн. за який відповідач мав розрахуватись до 10 лютого 2019, а за лютий 2019 на суму 71898,12 грн. - до 10 березня 2019.

Загальна сума поставленого природного газу за січень-лютий 2019 складає 139495,25 грн.

Разом з тим, відповідно до наявних в матеріалах справи виписок по рахунку позивача, відповідач здійснив розрахунок за поставлений природний газ за січень-лютий 2019 на загальну суму 139495,25 грн., однак з порушенням строків, передбачених договором, а саме 28.02.2019 на суму 28786,00 грн., 29.03.2019 на суму 42767,83 грн., 09.04.2019 на суму 3406,01 грн., 10.04.2019 на суму 13781,00 грн., 25.04.2019 на суму 33461,72 грн. та 20.06.2019 на суму 17292,69 грн.

З огляду на це позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача пені та трьох відсотків річних.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.1 та п. 6.2.1. Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність згідно з Договором і чинним законодавством України. У разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Суд, здійснивши перерахунок в системі Ліга Закон заявлених до стягнення сум пені та трьох відсотків річних, помилок в періодах нарахування та в сумах не виявив, а тому заявлені позивачем 5515,28 грн. - пені та 461,00 грн. - трьох відсотків річних підлягають задоволенню, як такі що передбачені договором та законом.

Відповідач у відзиві, як на підставу відмови в задоволенні позову посилається на не вжиття позивачем заходів досудового врегулювання спору.

Дане твердження відповідача судом оцінюється критично, з огляду на наступне.

Конституційний Суд України у рішенні від 09.07.2002 р. №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначив, що положення ч.2ст,124 Конституції України у системному зв`язку з іншими положеннями Основного Закону України, передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи і встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами. Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту своїх прав і свобод.

Норма ст.124 Конституції України, як і інші її положення, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.

Спосіб захисту свого порушеного права шляхом досудового врегулювання спору не є обов`язковим до правовідносин, що складаються між сторонами, оскільки право особи на звернення до суду передбачено статтею 55 Конституції України, статтями 15, 16 Цивільного кодексу України та відповідними нормами Господарського процесуального кодексу, а тому зобов`язання особи перед зверненням до суду скористатися даним способом захисту своїх прав є порушенням Конституції та інших нормативно- правових актів України.

Крім того, відповідно до статті 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частини 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору; обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист; обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист (рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. №15-рп/2002).

Щодо судової практики, на яку посилається Відповідач у відзиві на позовну заяву, слід зазначити, що вона не стосується предмету спору у даній справі, оскільки висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 914/2649/17 стосуються правовідносин щодо внесення змін у договір оренди нежитлових приміщень.

Відтак, приймаючи до уваги викладене, доводи відповідача щодо обов`язковості вжиття позивачем заходів досудового врегулювання спору в даних правовідносинах, оцінюються судом критично та не беруться до уваги при вирішенні даного спору, оскільки досудове врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Відповідно ст.13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.ст. 76,77,78,79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховується, що згідно ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Враховуючи вищезазначені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

У зв`язку із задоволенням позову витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відділу культури та туризму Вінницької районної державної адміністрації (вул. Брацлавська, 31, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 02226642) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" (пров. Щорса, 24, м. Вінниця, 21012, код ЄДРПОУ 39593306) 5515,28 грн - пені, 461,00 грн. - три проценти річних та 1921,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 256, 257 ГПК України). До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 25 вересня 2019 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (пров. Щорса, 24, м. Вінниця, 21012)

3 - відповідачу (вул. Брацлавська, 31, м. Вінниця, 21100)