Рішення

від 24.09.2019 по справі 905/1255/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.09.2019р. Справа №905/1255/19

за позовом Українського національного інформаційного агентства Укрінформ , м.Київ

до відповідача Акціонерного товариства Київенерго , м.Курахове

про стягнення заборгованості в сумі 404993,62 грн.

Суддя Левшина Г.В.

при секретарі судового засідання Купченко Р.В.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

В засіданні суду брали участь:

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий зміст позовних вимог:

Українське національне інформаційне агентство Укрінформ , м.Київ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Акціонерного товариства Київенерго , м.Курахове, про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 404993,62 грн., у тому числі основний борг у розмірі 379330,60 грн., інфляційні втрати у розмірі 25663,02 грн.

Позов обґрунтований тим, що у зв`язку із розірванням договору №1532773 від 01.02.2018р. на постачання теплової енергії у гарячій воді, наявні підстави для повернення відповідачем на користь позивача надлишково сплачених коштів.

2. Стислий зміст заперечень відповідача:

Відповідач 26.07.2019р. надав відзив на позовну заяву від 24.07.2019р., в якому проти позовних вимог заперечує, посилаючись на ті обставини, що:

- умовами договору не передбачено зобов`язання відповідача зі сплати на користь позивача коштів, відповідно примушування відповідача до сплати коштів на користь позивача із визначенням останнім підстав (невиконання/порушення виконання відповідачем норм ст.ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.509, 525, 526, 530, 596, 626, 627, 629 Цивільного кодексу України) є неправомірним, оскільки вони застосовуються до зобов`язальних правовідносин між сторонами в частині належного їх виконання;

- позивачем не додано до позовної заяви розрахунку утвореної переплати, не зазначено інформації щодо сальдо на початок періоду та кінець періоду, а також розмір відповідних нарахувань;

- акт звірки не можна вважати документом, що підтверджує наявність зобов`язань за господарським договором, оскільки не відповідає вимогам до первинних документів, акт звірки є другорядним документом, а викладені в ньому факти потребують документального підтвердження;

- вимоги позивача щодо стягнення інфляційних та трьох процентів річних не можуть розцінюватися як грошове зобов`язання в розуміння статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки повернення суми гарантійного платежу є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов`язанням), на який можуть нараховуватися лише проценти, передбачені статтею 536 Цивільного кодексу України.

3. Стислий зміст відповіді позивача на заперечення відповідача:

Позивач 27.08.2019р. надав відповідь на відзив №03-22/15/15 від 21.08.2019р., в якій заперечує проти викладеного у відповіді на позовну заяву повністю посилаючись на наступне:

- на підтвердження наявності переплати за договірними зобов`язаннями позивачем надались документи до позовної заяви та окрім вже долучених документів позивачем долучено на вказаного відзиву наступні документи: договір про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) №1532773 від 06.02.2017р., додаткова угода №1 від 06.12.2017р. до договору №1532773 від 06.02.2017р., додаткову угоду №2 від 27.12.2017р. до договору №1532773 від 06.02.2017р., обсяги постачання теплової енергії замовнику додаток №1 до договору про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) №1532773 від 06.02.2017р., акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 28.02.2017р., облікову картку за січень 2017р., оборотно-сальдова відомість за 06.02.2017р.-31.12.2017р., оборотно-сальдову відомість за січень 2018 року, акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.12.2017р.;

- закупівля теплової енергії у гарячій воді здійснювалася позивачем у відповідача безперервно, протягом декількох років, при цьому у своїх взаємовідносинах сторони керувались ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України у відповідності до якої умови договору застосовуються до відносин, що виникли між сторонами до моменту укладання договору (п.10.2 договору №1532773);

- згідно позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 06.03.2019 по справі №910/1389/18 акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. При цьому підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу;

- умовами договору прямо передбачено повернення відповідачем набутих ним коштів, які були отримані ним від свого контрагента як попередня оплата за товар, який у подальшому не поставлений ним не був;

- у позовній заяві в жодній мірі не говориться про стягнення трьох процентів річних, а тому посилання відповідача про неправомірність їх нарахування є безпідставною;

- згідно правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, від 16.05.2018 у справі № 14-16цс18, дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України, а тому вимоги про стягнення інфляційних втрат є правомірними, ґрунтуються на вимогах закону і приписах договору, укладеного між сторонами.

4. Щодо порядку господарського судочинства під час розгляду справи судом першої інстанції:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.07.2019р. відкрите провадження у справі №905/1255/19, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 06.08.2019 року об 11:15 год.

Разом із позовною заявою позивач надав заяву від 04.07.2019р. №03-32/15/11 про вирішення питання про остаточні судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

28.07.2019р. до канцелярії суду надійшло клопотання позивача про долучення документів до матеріалів справи.

У підготовче судове засідання 06.08.2019р. представники сторін не з`явились.

Ухвалою суду від 06.08.2019р. відкладено підготовче засідання на 03.09.2019 року об 11:15 год.

У підготовче судове засідання 03.09.2019р. представники сторін не з`явились.

Ухвалою суду від 03.09.2019р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 24.09.2019 року об 11:00 год.

В судове засідання 24.09.2019р. сторони не з`явились.

5. Встановлені судом та неоспорені сторонами обставини справи:

06.02.2017р. між ПАТ Київенерго (відповідач, учасник) та Українським національним інформаційним агентством Укрінформ (позивач, замовник) було підписано договір про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) №1532773, за умовами якого учасник зобов`язався поставити замовнику товар, зазначений в п.1.2 договору, а замовник - прийняти і оплатити товар, в порядку і строки згідно з цим договором.

При цьому, судом встановлено на момент розгляду справи згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що здійснений за запитом суду, відповідач (ЄДРПОУ 00131305) змінив своє найменування та наразі є Акціонерним товариством К.ЕНЕРГО (ЄДРПОУ 00131305).

Отже, станом на час розгляду справи найменуванням відповідача є Акціонерне товариство К.ЕНЕРГО , що враховується судом при вирішенні спору.

Згідно з п.1.2 договору про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) №1532773 від 06.02.2017р. найменування товару (код визначається згідно національного класифікатора України ДК 021:2015 (09320000-8) Пара, гаряча вода та пов`язана продукція) (теплова енергія), (далі - товар). Товар за цим договором постачається замовнику за допомогою технічних засобів передачі та розподілу гарячої води та пари. Одиницею виміру теплової енергії є 1 Гкал.

Відповідно до п.1.3 договору про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) №1532773 від 06.02.2017р. теплова енергія поставляється замовнику у кількості 894,849 Гкал, згідно з Додатком 1 до цього договору.

Ціна цього договору становить 1259954,85 грн. без ПДВ, крім того ПДВ сумою 251990,97 грн. в т.ч. загальний фонд 1285000,00 грн., складається із суми очікуваної вартості обсягів місячних поставок теплової енергії протягом вказаного у п.10.1 строку дії договору (п.3.1 договору про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) №1532773 від 06.02.2017р.).

За умовами п.4.2 договору про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) №1532773 від 06.02.2017р. розрахунки проводяться щомісяця:

- шляхом оплати замовником вартості спожитої теплової енергії протягом 3-х діб після пред`явлення учасником рахунка на оплату товару (далі - рахунок) або після підписання сторонами акта приймання-передавання товарної продукції за звітній період згідно з додатком 4;

- шляхом попередньої оплати, яка здійснюється на підставі п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 №117 Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти у термін до 01 числа звітного періоду у розмірі згідно з Додатком №1 до договору.

Згідно п.4.3 договору про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) №1532773 від 06.02.2017р. до рахунку на оплату товарної продукції учасником додаються: облікові картки за звітний період, акти приймання-передавання товарної продукції за звітний період та акти звіряння розрахунків на звітну дату.

Пунктом 5.1 договору про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) №1532773 від 06.02.2017р. сторонами встановлено, що строк (термін) поставки товарів до 31.12.2017р.

В розділі VI договору про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) №1532773 від 06.02.2017р. сторонами встановлено права та обов`язки сторін, зокрема, замовник зобов`язаний додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії (п.6.1.1); виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору (п.6.1.2); учасник зобов`язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води для потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком №1 до цього договору у період його дії (п.6.3.1 договору); підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською державною адміністрацією (додатком №2), крім випадків, зазначених у п.6.4.8 договору (п.6.3.2 договору); повідомляти замовника про зміну тарифів (додаток №3 до договору) шляхом оприлюднення на сайті ПАТ Київенерго , у засобах масової інформації (п.6.3.3 договору).

Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2017 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п.10.1 договору про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) №1532773 від 06.02.2017р.).

06.02.2017р. в п.2 додатку №1 до договору №1532773 від 06.02.2017р. сторонами встановлено, що орієнтована вартість теплової енергії, відпущеної абоненту за поточний рік, відповідно до тарифів діючих на момент укладення договору, становить 1259954,85 грн., ПДВ 251990,97 грн., всього 1511945,82 грн.

Додатком №4 до договору №1532773 від 06.02.2017р. сторонами погоджено порядок розрахунків за теплову енергію, яким передбачено, що замовник щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в ЦОК Корпоративний за адресою проспект Голосіївський, 30б: облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період, акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акта звіряння замовник повертає в ЦОК, акт приймання-передавання товарної продукції, рахунок-фактуру, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

06.12.2017р. сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору №1532773 від 06.02.2017р. якою внесено зміни до п.п.3.1, 1.3, 10.1 договору та викладено їх в наступних редакціях:

п.3.1 ціна цього договору становить 1259954,85 грн. (з ПДВ), крім того ПДВ сумою 251990,97 грн., разом 1511945,82 грн. Загальний фонд 731159,96 грн. (з ПДВ).

п.1.3 теплова енергія поставляється замовнику у кількості 894,849 Гкал, згідно з додатком 1 до цього договору.

п.10.1 цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2017 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення. .

27.12.2017р. сторонами підписано додаткову угоду №2 до договору №1532773 від 06.02.2017р. якою внесено зміни до п.п.3.1, 10.1 договору та викладено їх в наступних редакціях:

п.3.1 ціна цього договору становить (з урахуванням збільшення до 20% (171515,46 грн.) суми, визначеної у договорі, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку 857577,32 грн. (без ПДВ), крім того ПДВ сумою 171515,46 грн., разом 1029092,78 грн. Загальний фонд: 146131,17 грн. Бюджетні зобов`язання у замовника за договором з урахуванням цієї додаткової угоди виникають при наявності кошторису або тимчасового кошторису.

п.10.1 цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє щодо постачання теплової енергії до 01.02.2018р., а в частині здійснення розрахунків до повного його виконання. .

Згідно п.2 додатку №1 від 27.12.2017р. до договору №1532773 від 06.02.2017р. орієнтовна вартість теплової енергії, відпущеної замовнику за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладання договору становить 857577,32 грн. ПДВ 171515,46 грн. Всього 1029092,78 грн.

01.02.2018р. між сторонами було підписано договір про закуплю товару (теплова енергія у гарячій воді) №1532773, за умовами якого учасник зобов`язується поставити замовнику товар, зазначений в п. 1.2 договору, а замовник - прийняти і оплатити товар, в порядку і строки згідно з цим договором.

Відповідно до п.1.3 договору про закуплю товару (теплова енергія у гарячій воді) №1532773 від 01.02.2018р. теплова енергія поставляється замовнику у кількості 920,890 Гкал, згідно з додатком 1 до цього договору.

За умовами п.3.1 договору про закуплю товару (теплова енергія у гарячій воді) №1532773 від 01.02.2018р. ціна цього договору становить 1400865,54 грн. без ПДВ, крім того ПДВ сумою 280173,11 грн., разом 1681038,65 грн, в т.ч. загальний фонд 1512934,78 грн. та складається із суми очікуваної вартості обсягів місячних поставок теплової енергії протягом вказаного у п. 10.1 строку дії договору.

За умовами п.4.2 договору про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/) №1532773 від 01.02.2018р. розрахунки проводяться щомісяця:

- шляхом оплати замовником вартості спожитої теплової енергії протягом 3-х діб після пред`явлення учасником рахунка на оплату товару (далі - рахунок) або після підписання сторонами акта приймання-передавання товарної продукції за звітній період згідно з додатком 4;

- шляхом попередньої оплати, яка здійснюється на підставі п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 №117 Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти у термін до 01 числа звітного періоду у розмірі згідно з Додатком №1 до договору.

Згідно п.4.3 договору про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді) №1532773 від 01.02.2018р. до рахунку на оплату товарної продукції учасником додаються: облікові картки за звітний період, акти приймання-передавання товарної продукції за звітний період та акти звіряння розрахунків на звітну дату.

Пунктом 5.1 договору про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді) №1532773 від 01.02.2018р. сторонами встановлено, що строк (термін) поставки товарів до 31.12.2018р.

В розділі VI договору про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді) №1532773 від 01.02.2018р. сторонами встановлено права та обов`язки сторін, зокрема, замовник зобов`язаний додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії (п.6.1.1); виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору (п.6.1.2); учасник зобов`язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води для потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком №1 до цього договору у період його дії (п.6.3.1 договору); підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською державною адміністрацією (додатком №2), крім випадків, зазначених у п.6.4.8 договору (п.6.3.2 договору); повідомляти замовника про зміну тарифів (додаток №3 до договору) шляхом оприлюднення на сайті ПАТ Київенерго , у засобах масової інформації (п. 6.3.3 договору).

Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2018 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п.10.1 договору про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді/парі) №1532773 від 01.02.2018р.).

01.02.2018р. в п.2 додатку №1 до договору №1532773 від 01.02.2018р. сторонами встановлено, що орієнтована вартість теплової енергії, відпущеної абоненту за поточний рік, відповідно до тарифів діючих на момент укладення договору, становить 1400865,54 грн., ПДВ 280173,11 грн., всього 1681038,65 грн.

Додатком №4 до договору №1532773 від 01.02.2018р. сторонами погоджено порядок розрахунків за теплову енергію, яким передбачено, що замовник щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Центрі Обслуговування клієнтів проспект Голосіївський, 30б: облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період, акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акта звіряння замовник повертає в ЦОК, акт приймання-передавання товарної продукції, рахунок-фактуру, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

01.10.2018р. сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору №1532773 від 01.02.2018р. якою внесено зміни до п.п.3.1, 1.3, 5.1, 10.1 договору та викладено їх в наступних редакціях:

п.3.1 ціна цього договору становить 558734,34 грн. (з ПДВ), крім того ПДВ сумою 111746,87 грн., разом 670481,21 грн. Загальний фонд 590057,27 грн. (з ПДВ).

п.1.3 теплова енергія поставляється замовнику у кількості 325,554 Гкал, згідно з додатком 1 до цього договору.

п.5.1 строк (термін) поставка товарів з 01.01.2018 по 30.04.2018.

п.10.1 цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2018 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення. .

Позивачем до матеріалів справи долучено акти звіряння розрахунків за теплову енергію за договором №1532773 від 06.02.2017р. між сторонами станом на 01.12.2017р., 01.03.2017р. та за договором №1532773 від 01.02.2018р. станом на 01.02.2018р., 01.03.2018р., 01.04.2018р., 01.05.2018р., 01.06.2018р., 01.07.2018р.

Так, відповідно до акту звіряння розрахунків за теплову енергію від 31.01.2018р. за договором №1532773 від 01.02.2018р. сальдо розрахунків за теплову енергію з урахуванням ПДВ в грн. на 01.02.2018р. становило за даними ПАТ Київенерго : дебет - 0,00 грн., кредит - 383869,37 грн.

Вказаний акт звірки підписаний сторонами без будь-яких зауважень або заперечень, відповідачем, відомості, зазначені у акті не заперечуються та не спростовані.

Отже, станом на 01.02.2018р. у позивача була переплата за договором №1532773 від 01.02.2018р. в сумі 383869,37 грн.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивачем, на виконання умов договору, з метою отримання теплової енергії, було перераховано на рахунок відповідача передплату в розмірі 841996,67 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №70 від 24.01.2018р. на суму 146131,17 грн., №74 від 25.01.2018р. на суму 25384,29 грн., №203 від 14.02.2018р. на суму 36509,04 грн., №201 від 14.02.2018р. на суму 328581,36 грн., №499 від 11.04.2018р. на суму 185969,74 грн., №503 від 11.04.2018р. на суму 32054,94 грн., №997 від 15.06.2019р. на суму 11859,96 грн., №988 від 15.06.2018р. на суму 75506,17 грн.

На підтвердження обсягу та вартості спожитої теплової енергії за період з січня 2018р. по квітень 2018р. позивачем додано до матеріалів справи акти приймання-передання товарної продукції: №1/2018-1532773 від 31.01.2018р. за січень 2018р. на суму 252252,25 грн., №2/2018-1532773 від 28.02.2018р. за лютий 2018р. на суму 288892,38 грн., №3/2018-1532773 від 31.03.2018р. за березень 2018р. на суму 218024,68 грн., 34/2018-1532773 від 30.04.2018р. за квітень 2018р. на суму 87366,13 грн., всього на суму 846535,44 грн.

Разом з тим, як вбачається з відомостей зазначеного в акті звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.06.2018р. по договору від 01.02.2018р. №1532773 у відповідача перед позивачем станом на 01.07.2018р. існує переплата позивача на користь відповідача за теплову енергію з урахування ПДВ в сумі 379330,60 грн.

Водночас, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017р. № 1693 Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією Київенерго , Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) Київтеплоенерго визначено підприємством, за яким буде закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що буде повернуто з володіння та користування ПАТ КИЇВЕНЕРГО після припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією Київенерго .

Рішенням Київської міської ради від 24.04.2018р. №517/4581 для забезпечення неперервності технологічного процесу виробництва, транспортування та постачання теплової енергії споживачам міста Києва та недопущення виникнення позаштатних ситуацій під час опалювального сезону 2018/2019 років вирішено продовжити дію Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією Київенерго на підставі рішень Київської міської ради від 21.12.2000 № 128/1105, від 21.12.2000 № 129/1106, від 21.12.2000 № 131/1108 (зі змінами, внесеними додатковими угодами від 25.11.2002, від 28.09.2006, від 29.12.2006, від 30.04.2007, від 07.11.2013, від 30.11.2016, від 19.12.2017 відповідно до рішень Київської міської ради від 28.09.2006 № 31/88, від 28.09.2006 № 102/159, від 26.04.2007 № 474/1135, від 23.10.2013 № 274/9762, від 28.07.2016 № 854/854, від 20.06.2017 № 439/2661, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29.12.2006 № 1868) (далі - угода), щодо:

- користування майном ТЕЦ № 5 та ТЕЦ № 6, електроенергетичним майном, необхідним для передачі та постачання електричної енергії, майном сміттєспалювального заводу, розташованого на вул. Колекторній, 44 у Дарницькому районі м. Києва (завод Енергія ), що є комунальною власністю територіальної громади міста Києва та відповідно до Угоди перебуває у володінні та користуванні ПАТ Київенерго , до 31 липня 2018 року включно (п.1.1 угоди);

- користування іншим майном комунальної власності територіальної громади міста Києва, що відповідно до Угоди перебуває у володінні та користуванні ПАТ Київенерго , крім майна, зазначеного у підпункті 1.1 пункту 1 цього рішення, до 30 квітня 2018 року включно (п.1.2 угоди).

01.10.2018р., у зв`язку з припиненням 30.04.2018р. дії Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001 та керуючись ст.652 Цивільного кодексу України сторони уклали додаткову угоду про розірвання договору від 01.02.2018р. №1532773.

У п.1 вказаної додаткової угоди, сторони дійшли згоди розірвати з 30.04.2018р. договір від 01.02.2018р. №1532773, у зв`язку з чим з вказаної дати припиняються зобов`язання енергопостачальної організації перед абонентом щодо здійснення постачання теплової енергії, а грошові зобов`язання абонента, що виникли за договором та залишилися невиконаними на дату підписання цієї угоди, підлягають виконанню до 31.12.2018р.

22.11.2018р. позивач звернувся до відповідача з претензією №03-22/15/350 з вимогою про сплату боргу в сумі 379330,60 грн.

Зазначена вимога згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення було отримано відповідачем 26.11.2018р.

22.03.2019р. позивач звернувся до відповідача з претензією №2, в якій у зв`язку з розірванням 30.04.2018р. договору від 01.02.2018р. №1532773 та наявності надмірно сплачених коштів відповідачу авансових платежів у розмірі 379330,60 грн., вимагав повернути зазначені кошти з урахуванням інфляційних втрат.

Ця вимога згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення було отримано відповідачем 25.03.2019р.

Однак, відповідач на момент звернення позивача з даним позовом вказані вимоги залишені без відповіді та задоволення.

З огляду на наведене, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 379330,60 грн. на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.

5. Оцінка суду і визначені відповідно до встановлених обставин правовідносини:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Статтею 714 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст.1 Закону України Про житлово-комунальні послуги житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.13 Закону України Про житлово-комунальні послуги залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Дослідивши зміст укладеного договору на закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді) №1532773 від 01.02.2018р., суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання житлово-комунальних послуг.

Судом встановлено, що станом на 31.01.2018р. у позивача була переплата за договором №1532773 від 01.02.2018р. в сумі 383869,37 грн. При цьому, з наявних у матеріалах справи первісних документів вбачається, що загальна сума яка була перерахована позивачем в якості оплати теплової енергії за договором №1532773 від 01.02.2018р. згідно платіжних доручень за період з 24.01.2018р. по 15.06.2018р. становить 841996,67 грн., а відповідачем було поставлено теплову енергію на загальну суму 846535,44 грн.

Отже, сума здійсненої позивачем переплати за теплову енергію за договором на закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді) №1532773 від 01.02.2018р. становить в суму 379330,60 грн.

Факт переплати позивачем на користь відповідача за договором про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді) №1532773 від 01.02.2018р. в сумі 379330,60 грн. підтверджується також актом звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.06.2018р.

При цьому, суд враховує, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадка - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємства та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг, оскільки не є первинним бухгалтерським документом» .

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі №910/1389/18.

Оскільки акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.06.2018р. підписано та скріплено печатками сторін, вказане свідчить про визнання відповідачем суми передоплати в розмірі 379330,60 грн.

Зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України). Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

За загальним правилом зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст.598 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України). Ці підстави наведено у ст.ст.599-601, 604-609 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно абз.2 пп.1.12 п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» , відповідно до частин другої і третьої статті 653 Цивільного кодексу України в разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Зі змісту цих норм випливає, що домовленість сторін про розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов`язаннями, що виникли до розірвання договору, в тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) грошових зобов`язань.

Судом встановлено, що додатковою угодою від 01.10.2018р. договір від 01.02.2018р. №1532773 розірваний сторонами з 30.04.2018р. Сторонами погоджено, що з вказаної дати - 30.04.2018р. припиняються зобов`язання енергопостачальної компанії перед абонентом щодо здійснення постачання теплової енергії, а грошові зобов`язання абонента, що виникли за договором та залишаться невиконаними на дату підписання цієї угоди, підлягають виконанню до 01.10.2018р.

За приписами частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Водночас, суд зазначає, що у даному випадку між сторонами припинили існувати договірні відносини у зв`язку з тим, що відповідач з 01.05.2018р. втратив підстави виступати стороною в договорі про закупівлю товару (теплова енергія у гарячій воді) від 01.02.2018р., а відтак, до вказаних правовідносин мають бути застосовані правові норми, визначені главою 83 Цивільного Кодексу України, яка встановлює загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

За положеннями ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

- повернення виконаного за недійсним правочином;

- витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

- повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

- відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Як вбачається з зазначеної норми, цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Суд зазначає, що норми розділу 83 Цивільного кодексу України (Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) є загальними нормами, що регулюють зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, що можуть слугувати засобом регулювання правовідносин за відсутності спеціальних норм.

При цьому, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24 вересня 2014 року у справі № 6-122цс14, відповідно до змісту ст.1212 Цивільного Кодексу України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 Цивільного Кодексу України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Разом з тим, оскільки між сторонами у справі було укладено договір, на підставі якого позивачем було сплачено кошти, що позивач просить стягнути, однак зобов`язання за цим договором припинилось у зв`язку з неможливістю його виконання та його розірванням за згодою сторін, в тому числі зобов`язання відповідача щодо надання послуг з постачання теплової енергії у гарячій воді, за яким відповідачем було набуто грошові кошти, зокрема, у надмірному розмірі 379330,60 грн., суд доходить висновку, що у зв`язку з припиненням зобов`язання за таким договором, правова підстава набуття відповідачем коштів від позивача відпала, а отже майно - грошові кошти - є таким, що збережене відповідачем без достатньої правової підстави.

З огляду на наведене, за відсутності спеціальних норм, які регулюють порядок повернення грошових коштів за договором про надання послуг, правова підстава набуття яких відпала, позивач вправі вимагати повернення йому безпідставно збережених відповідачем грошових коштів за ст.1212 Цивільного Кодексу України, зокрема, у заявленій ним сумі 379330,60 грн.

За таких обставин, виходячи з того, що позов в цій частині вимог повністю доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, вимоги про стягнення з відповідача суми безпідставно набутих коштів в сумі 379330,60 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача інфляцію в сумі 25663,02 грн. за період травня 2018р. по лютий 2019р.

Виходячи з вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

В силу приписів статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтю 625 Цивільного кодексу України розміщено у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 Цивільного кодексу України. Отже, положення розділу І книги 5 Цивільного кодексу України поширюються як на договірні (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 ЦК України).

Таким чином, дія статті 625 Цивільного кодексу України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України. Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, від 16.05.2018 у справі № 14-16цс18.

З урахуванням викладено твердження відповідача, стосовного того, що вимоги позивача щодо стягнення інфляційних не можуть розцінюватися як грошове зобов`язання в розуміння статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки повернення суми гарантійного платежу є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов`язанням), на який можуть нараховуватися лише проценти, передбачені статтею 536 Цивільного кодексу України до уваги суду не приймаються.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляції, суд визнає його арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, внаслідок чого позов в частині вимог про стягнення інфляції також підлягає задоволенню.

Суд критично ставиться і до заперечення відповідача щодо стягнення з останнього трьох процентів річних, оскільки позивачем в межах справи №905/1255/19 не було заявлено про їх стягнення.

Судовий збір підлягає віднесенню на відповідача повністю.

Позивачем у позовній заяві від 04.07.2019р. №03-32/15/10 також заявлено про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 3900,00 грн.

Разом з тим, 10.07.2019р. до суду від позивача надійшла заява №03-32/15/11 від 04.07.2019р. про вирішення питання про остаточні судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно ч.ч.1 та 2 ст.221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п.5 ч.6 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.

У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає занеобхідне призначити заяву №03-32/15/11 від 04.07.2019р. до розгляду в судовому засіданні для вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 74, 76, 129, 165, 221, 238, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Українського національного інформаційного агентство Укрінформ , м.Київ до Акціонерного товариства К.Енерго , м.Курахове про стягнення безпідставно набутих коштів в сумі 404993,62 грн., у тому числі основний борг у розмірі 379330,60 грн., інфляційні втрати у розмірі 25663,02 грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства К.ЕНЕРГО (85612, Донецька обл., Мар`їнський район, м. Курахове, вул. Енергетиків, буд. 34, ЄДРПОУ 00131305) на користь Українського національного інформаційного агентство Укрінформ (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 8/16, п/р № НОМЕР_1 в філії Головного управління ПАТ Державний ощадний банк України , мфо 322669, ЄДРПОУ 00015332) основний борг у розмірі 379330,60 грн., інфляційні втрати у розмірі 25663,02 грн., всього заборгованість в сумі 404993,62 грн., судовий збір в сумі 6074,90 грн.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем на 07.10.2019р. о 12:20 год. (каб.316, третій поверх).

В судовому засіданні 24.09.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 25.09.2019р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Г.В. Левшина