Рішення

від 23.09.2019 по справі 917/1284/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.19 Справа № 917/1284/19

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засідання Отюговій О.І ., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу №917/1284/19

за позовною заявою Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, Полтавська область,36022

до відповідача Кременчуцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня №20 Кременчуцької міської ради Полтавської області вул. Академіка Маслова, 12, м. Кременчук, Полтавська область,39614

про стягнення 55 390,78 грн. заборгованості

ВСТАНОВИВ:

26.07.2019 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до відповідача Кременчуцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня №20 Кременчуцької міської ради Полтавської області про стягнення 55 390,78 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 29.07.2019 року відкрито провадження у даній справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст.167,184 ГПК України. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст.165 ГПК України).

13.08.2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує посилаючись на те, що позивачем в рамках даної справи ставляться вимоги про стягнення штрафних санкцій на заборгованість за договором про постачання теплової енергії за грудень 2018 року, січень, лютий, березень, квітень 2019 року у розмірі 278 545,43 грн. 08.07.2019 року господарським судом Полтавської області було видано судові накази про стягнення заборгованості за теплову енергію з відповідача: по справі № 917/1111/19 - на суму 146 314,26 грн. та по справі № 917/1108/19 - на суму 132 231,17 грн. Ухвалами від 24.07.2019 року зазначені судові накази було скасовано. Отже, на думку відповідача, заборгованість в сумі 278 545,43 грн. є непідтвердженою. Крім того, відповідач вказує на те, що позивачем здійснено нарахування пені за період, що перевищує шість місяців, а отже з порушенням вимог ст. 232 ГК України.

27.08.2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив.

13.09.2019 року від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач, зокрема, просить зменшити розмір пені на 90 відсотків, оскільки заборгованість виникала не з його вини, а внаслідок неузгодженості в сфері виділення бюджетних коштів.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення ( ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

01.01.2010 року між Позивачем і Відповідачем було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1742 (далі -Договір), відповідно до якого позивач зобов`язався надавати в вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді з додатками (арк. с. 14-19)

Відповідно до п. 1.1. позивач зобов`язався надавати відповідачу вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, а відповідач зобов`язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки та на умовах передбачених договором та додатками до нього.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що тарифи на послуги з теплопостачання затверджуються в установленому порядку відповідно до ЗУ «Про теплопостачання» та діючого законодавства України.

Додатком № 2 до Договору встановлено фактичні обсяги теплового навантаження та теплопостачання і орієнтовна вартість теплової енергії відпущеної «Споживачу» за поточний рік відповідно до тарифів діючих на момент укладання Договору, а Додатком № 3 до Договору встановлено тариф на момент укладення Договору, можливість його зміни і повідомлення про це Споживача.

Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються у відповідності до п. 23 «Правил користування тепловою енергією» (далі Правила) затверджених постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007 року, п. 2.2.2 Договору та Додатку № 4 «Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію» до Договору .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач систематично порушував терміни оплати за теплову енергію за листопад 2018 року, грудень 2018 року, січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року та квітень 2019 року, встановлені Договором, що підтверджується виставленими рахунками та документами про їх отримання (арк. с. 23-34).

Так, за грудень 2018 року, січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року та квітень 2019 року відповідачем до теперішнього часу не сплачена вартість за спожиту теплову енергію в сумі 278 545,43 грн.

Споживання відповідачем теплової енергії за період з листопада 2018 року по квітень 2019 року підтверджується актами про обсяги (поставленої) споживачу (субспоживачу) за період з листопада 2018 року по квітень 2019 року, які складені на підставі відомостей про фактичні покази засобів обліку теплової енергії за період з листопада 2018 року по квітень 2019 року (арк. с. 35-40).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача пені за зобов`язаннями за листопад, 2018 року грудень 2018 року, січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року та квітень 2019 року на загальну суму 43 538,75 грн., інфляційних нарахувань за зобов`язаннями за грудень 2018 року, січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року в розмірі 8 194,53 грн. та 3 % річних за зобов`язаннями за листопад, 2018 року грудень 2018 року, січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року та квітень 2019 року на загальну суму 3 657,50 грн. (розрахунки арк. с. 9-13).

При вирішенні спору суд виходив з наступного.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України (далі ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 ГК України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав зобов`язання за вищезазначеним Договором щодо постачання теплової енергії відповідачу. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України надані послуги з поставки теплової енергії у вигляді гарячої води оплачував з порушенням строків, визначених у договорі. Дана обставина не спростовується відповідачем.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

На підставі даної норми позивач заявив до стягнення інфляційні нарахування в розмірі 8 194,53 грн. та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 3 657,50 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

У відповідності до п. 6 Додатку № 4 до Договору, п. 4.2.2 Договору № 1702 про постачання теплової енергії в гарячій воді. ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» - за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію Споживач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується.

З огляду на що позивачем за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію Відповідачу нарахована пеня за зобов`язаннями за листопад, 2018 року грудень 2018 року, січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року та квітень 2019 року на загальну суму 43 538,75 грн.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати за договором позивачем правомірно нараховані та заявлені до стягнення пеня, річні та інфляційні.

Заперечення відповідача стосовно того, що існування заборгованості в сумі в сумі 278 545,43 грн. є не підтвердженим судом до уваги не приймається, оскільки наданими до справи доказами підтверджуються факт існування між сторонами заснованих на договорі постачання електричної енергії правовідносин з приводу на постачання теплової енергії в гарячій воді, обсяги та вартість поставленої за договором енергії. Докази оплати з дотриманням строків відповідач не надав суду.

Заперечення відповідача в частині того, що позивачем здійснено нарахування пені з порушенням вимог ст. 232 ГК України судом також до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку пені (арк. с. 10), вона обрахована останнім за порушення відповідачем умов договору в частині оплати за теплову енергію окремо за зобов`язаннями за листопад 2018 року, грудень 2018 року, січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року та квітень 2019 року та за період, що не перевищує шість місяців.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач у запереченнях на доповнення до відповіді на відзив заявив клопотання про зменшення пені на 90%, оскільки відповідач є закладом освіти, що фінансується з місцевого бюджету. Зазначена заборгованість виникла не з вини відповідача, а внаслідок відсутність своєчасного бюджетного фінансування з боку Кременчуцької міської ради.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Враховуючи те, що 1) терміни прострочки сплати основного боргу є незначними; 2) відповідач є бюджетною організацією; 3) відповідач є соціально-значущим закладом освіти, а також ступінь виконання боржником зобов`язань за укладеним договором, керуючись ч. 2 ст. 233 ГК України, суд дійшов висновку про наявність виключних обставин, які дають підстави для зменшення розміру пені на 50% та стягнення з відповідача 21 769,37 грн. пені. Дана сума, на думку господарського суду, є достатньою мірою відповідальності для відповідача за порушення умов договору та несвоєчасну оплату поставленої теплової енергії позивачем.

На підставі матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені в сумі 21 769,37 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 8 194,53 грн. та 3 % річних від простроченої суми в розмірі 3 657,50 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судовий збір згідно ст. 129 ГПК України відшкодовується позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 129, 232-233,237-238,240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги частково.

2. Стягнути з Кременчуцької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня №20 Кременчуцької міської ради Полтавської області вул. Академіка Маслова, 12, м. Кременчук, Полтавська область,39614, ідентифікаційний код 24830485) на користь Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, Полтавська область,36022, ідентифікаційний код 00131819) пеню в сумі 21 769,37 грн., інфляційних нарахувань в сумі 8 194,53 грн., 3 % річних в сумі 3 657,50 грн., 1921,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набранням рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити в задоволенні вимог.

Рішення підписано 23.09.2019 року

Суддя Тимощенко О.М.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.