Рішення

від 25.09.2019 по справі 920/834/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.09.2019 Справа № 920/834/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи № 920/834/19

за позовом Фізичної особи-підприємця Івченка Володимира Семеновича, м.Суми,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк 2015", м. Суми,

про зобов`язання повернути об`єкт оренди та стягнення 148000 грн.,

УСТАНОВИВ :

06.08.2019 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить зобов`язати відповідача повернути Фізичній особі-підприємцю Івченко Володимиру Семеновичу об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди №23/02 від 25.02.2016 року, а саме майно - станок стрічковий СУІ6800 УХЛ2 № 25 та дві балки на адресу позивача - 40016, м . Суми , пл. Пришибська, буд. 27 та стягнути з відповідача 148000 грн. заборгованості з орендної плати за договором оренди обладнання від 25.02.2016 № 23/02, укладеного між сторонами даного спору, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 12.08.2019 у справі №920/834/19 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі № 920/834/19; справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; встановити відповідачу строк для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позов до 02.09.2019; встановити позивач строк для подання до суду відповіді на відзив до 12.09.2019; а також встановити відповідачу строк для подання до суду заперечення до 23.09.2019 .

Копію вищезазначеної ухвали судом направлено на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві.

Однак, ухвала суду про відкриття провадження у справі, направлена на адресу відповідача: 40000, м. Суми, вул. І. Сірка, 2 кв. 52 , повернута на адресу суду 16.09.2019. В довідці відділення поштового зв`язку зазначено причину повернення: за закінченням встановленого строку зберігання .

Частиною четвертою статті 89 Цивільного кодексу України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який зроблено судом, у відповідності до вимог статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", за запитом № 1005634275 від 08.08.2019, станом на 08.08.2019 відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Маяк 2015" знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Дем`яна Коротченка (І. Сірка), б. 2 кв. 52.

Таким чином, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи Господарським судом Сумської області.

Станом на 24.09.2019 від відповідача на адресу суду не надходило відзиву та письмових заперечень щодо позовних вимог позивача.

Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

25.02.2016 між Фізичною особою - підприємцем Івченко Володимиром Семеновичем (позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Маяк 2015 (відповідач, орендар) було укладено договір оренди обладнання № 23/02 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове оплатне користування станок стрічковий СЛ 6800УХЛ2 № 25 серійний номер 25, рік випуску 2001 та балки у кількості 2 шт., яке є об`єктом власності орендодавця. Орендар використовує отримане за цим договором обладнання у власній господарській діяльності дотримуючись вимог законодавства України та положень цього договору.

Згідно з умовами вказаного вище Договору та акту приймання - передачі від 26.02.2016 №1 за Договором, Позивачем передано, а Відповідачем прийнято станок стрічковий СЛ 6800УХЛ2 № 25 та дві балки.

Згідно з п. 6.1., 6.2, Договору, розмір орендної плати за весь об`єкт, що орендується, у цілому складає 4000 грн. за місяць без урахування ПДВ. Орендар сплачує орендну плату на розрахунковий рахунок Орендодавця, за кожен місяць користування орендованим обладнанням, починаючи з дати підписання акту приймання - передачі обладнання в оренду згідно п. 3.2. Договору і закінчуючи датою підписання акту повернення обладнання Орендодавцю, згідно п. 5.10. Договору.

Розділом 4 Договору сторони унормували строк оренди, зокрема зазначили, що початок перебігу строку оренди кожної одиниці обладнання, за який нараховується орендна плата, відраховується з дати підписання акту прийому-передачі такого обладнання (п.4.1.). Строк оренди обладнання за цим договором визначається в акті прийому-передачі одиниці такого обладнання. Строк оренди обладнання обчислюється годинами та добами. ( п. 4.2.) В акті прийому-передачці, іншому двосторонньому документі, підписаному сторонами до цього договору, може бути визначена тільки дата передачі обладнання в оренду, яка також є датою початку перебігу строку оренди. В такому випадку обладнання вважається переданим в оренду на невизначений строк, до отримання орендарем вимоги орендодавця про повернення обладнання у визначений орендодавцем строк, або дату (п. 4.3.) Мінімальний строк оренди обладнання складає один рік, яка розпочинається з дня підписання акту прийому-передачі обладнання. Якщо строк фактичного користування обладнанням орендарем склав менше одного року, вважається що обладнання було орендоване строком на один рік і орендна плата в такому випадку стягується не менше ніж за один рік (п. 4.4.)

В пункті 15.1. Договору зазначено, що термін дії даного договору становить з дати його укладення до 31 грудня 2011 року.

В позовній заяві, позивач вказує, що термін дії договору до 31.12.2011 є помилковим, оскільки договір укладений 25.02.2016 року, а майно по акту передане 26.02.2016 року.

Відповідно до п. 6.4. Договору сторони погодили, що період розрахунків становить місяць, в якому здійснюється оренда обладнання і вноситься орендна плата в

наступному порядку:

- орендна плата вноситься попередньо: після підписання цього договору, і до фактичного отримання обладнання в оренду (п. 6.5.1. Договору);

- за другий та кожний наступний період розрахунків, орендна плата вноситься попередньо: в строк 3 робочих дня від початку розрахункового місяця (п. 6.5.2. Договору)

- не внесення попередньої орендної плати за період розрахунків, що наступає, є підставою для припинення відносин оренди за цим договором стосовно певного об`єкту оренди, користування яким попередньо не оплачено. Якщо орендар не вніс попередню плату за період розрахунків і продовжує користуватися обладнанням, він вважається таким, що прострочив (несвоєчасно оплатив) цей платіж (п. 6.5.3. Договору).

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що відповідач починаючи з травня 2016 року (останній платіж було здійснено 1 травня 2016 року за квітень 2016) перестав здійснювати орендні платежі по договору, в зв`язку з чим станом на червень 2019 у відповідача наявна заборгованість перед позивачем з орендної плати у сумі 148000,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору 02.07.2019 Позивачем було направлено на адресу Відповідача повідомлення-вимогу щодо усунення порушення в трьохденний термін з дня отримання повідомлення, сплату боргу з орендної плати в повному розмірі у сумі 148000,00 (сто сорок вісім тисяч) грн., надання власнику обладнання (його представнику) можливість перевірки умов користування та стану орендованого обладнання. Також, в цьому повідомленні-вимозі попереджено Відповідача, що у випадку невиконання ним своїх обов`язків, Договір оренди обладнання № 23/02 від 25.02.2016 буде вважатись розірваним з наступного дня, після спливу трьохденного строку від дня надходження цього листа на юридичну адресу Орендаря та про втрату Орендарем права використання обладнання, а також про його негайне повернення Орендодавцю.

З матеріалів справи вбачається, що повідомлення - вимога щодо усунення порушення та розірвання договору від 02.07.2019 отримано Відповідачем 04.07.2019 року та залишена без відповіді та належного реагування. ( а.с. 22).

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що укладений між сторонами договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у їх сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (актом прийому-передачі майна від 26.02.2019) підтверджується факт передачі в оренду та прийняття відповідачем об`єкту оренди за Договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, враховуючи вищезазначене суд приходить до висновку, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за Договором у розмір 148000,00 грн. є обґрунтованою та такою що підлягає задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про повернення орендодавцю об`єкту оренди, суд зазначає наступне:

Відповідно до п. 1. ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Статтею 782 ЦК України унормовано, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Відповідно до п. 13.2. Договору, якщо орендар не виправить порушення, вказані в підпунктах (13.1.1-13.1.4) п. 13.1 в термін 3 календарних дні з дня отримання письмового повідомлення від орендодавця, якій вимагає виправити ці порушення, то даний договір вважається розірваним на наступний день після проходження 3 денного терміну з дня отримання повідомлення.

З урахуванням наведеного, та враховуючи, що письмове повідомлення-вимогу від 02.07.2019 відповідач отримав 04.07.2019 спірний Договір є розірваним з 08 липня 2019 року.

Пунктом 13.3. Договору сторони передбачили, якщо даний договір розірваний з вини орендаря у відповідності до вимог закону та вимог даного договору, орендар миттєво втрачає право використання обладнання, а орендодавець отримує право вилучити обладнання без попереднього повідомлення орендаря, негайно після розірвання даного договору.

Отже, Відповідно до п. 13.3 Договору Відповідач втратив право використання орендованого обладнання, а відповідно до п. 11.5 Договору, ст. 785 ЦК України, Відповідач повинен повернути обладнання негайно (протягом поточного дня).

Згідно із ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Доказів, які б свідчили про повернення відповідачем об`єкта оренди, матеріали справи не містять.

З огляду на вище викладене, вимога позивача щодо зобов`язання відповідача повернути об`єкт оренди є також обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 4141 грн. 00 коп. покладається на відповідача

Керуючись ст. ст. 123, 129, 185, 232, 233, 236 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Маяк 2015 (40000, м. Суми, вул. І Сірка, 2 кв. 52, код ЄДРПОУ 39708009) на користь фізичної особи - підприємця Івченко Володимира Семеновича ( АДРЕСА_4 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 148000 грн. 00 коп. заборгованості, та 44141 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору у даній справі.

3.Зобов`язати Товариства з обмеженою відповідальністю Маяк 2015 (40000, м. Суми, вул. І Сірка, 2 кв. 52, код ЄДРПОУ 39708009) повернути Фізичній особі - підприємцю Івченко Володимиру Семеновичу ( АДРЕСА_4 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди № 23/02 від 25.02.2016, а саме майно - станок стрічковий СЛ6800 УХЛ2 № 25 та дві балки на адресу Фізичної особи - підприємця Івченко Володимира Семеновича 40016 , АДРЕСА_2 .Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України). Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 25.09.2019.

Суддя В.Л. Котельницька