Рішення

від 25.09.2019 по справі 910/10591/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.09.2019Справа № 910/10591/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши у спрощеному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа Сек`юріті

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Лідер

про стягнення 61 889, 72 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Альфа Сек`юріті звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Лідер про стягнення 61 889, 72 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем порушено умови виконання договору, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 61 889, 72 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив. Дана ухвала направлена сторонам по справі у встановленому порядку, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

03.01.2019 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладений договір № 01/19 про надання послуг з охорони майна.

Предметом договору є обов`язок виконавця надати замовнику послуги з охорони майна, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці послуги.

Строк дії договору згідно п. 9.2. Договору 1 календарний рік, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов`язань за договором.

За умовами п. 3.2. Договору про передачу замовником об`єкта охорони під охорону виконавцю, уповноважені представники сторін складають Акт - Додаток № 3.

Згідно додатка № 3 сторони склали акт обстеження технічного стану об`єкта та приймання його під охорону від 03.01.2019 відповідно до якого сторони здійснили обстеження технічного стану об`єкта - офіс, що знаходиться за адресою: м. Київ, провулок Куренівський, будинок 12, корпус В, офіс В-102, а також позивач прийняв під охорону об`єкт на умовах договору.

Вартість охоронних послуг визначається сторонами у протоколі узгодження договірної ціни (Додаток № 2 Договору), згідно з яким, за відповідний календарний місяць виконавець видає замовнику рахунок-фактуру для оплати (пункт 4.1 Договору).

Протоколом узгодження договірної ціни (Додаток № 2) встановлено, що вартість послуг охорони за Договором становить 49 500, 00 грн, у тому числі ПДВ - 8250, 00 грн, розрахунки за здійснення оплати послуг охорони, виходячи із визначеної цим протоколом договірної ціни, здійснюється з 03.01.2019.

За умовами п. 4.5. Догоовру замовник оплачує вартість охоронних послуг на умовах передплати у повному розмірі, щомісячно, протягом перших п`яти банківських днів поточного місяця, за цей місяць, на підставі рахунку-фактури виконавця.

Позивач надав відповідачу рахунок-фактуру від 03.01.2019, однак відповідач в порушення п. 4.5 Договору оплату не здійснив.

Відповідно до п. 3.4 Договору про надані впродовж календарного місяця охоронних послуг, виконавець складає два примірники актів про надання охоронних послуг підписані уповноваженою особою виконавця з прикладенням його печатки та в останній робочий день цього місяця передає замовнику для розгляду.

Акт про надання охоронних послуг розглядається замовником протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня отримання, підписується уповноваженою особою замовника з прикладенням його печатки та повертає виконавцю однин примірник акту. При наявності у замовника зауважень щодо якості та обсягу наданих охоронних послуг, він має право підписати акт про надання охоронних послуг за відповідний місяць із письмовими обґрунтованими зауваженнями та передати їх разом з підписаним актом виконавцю для розгляду та надання замовнику письмового повідомлення про вжиті заходи (п. 3.5 Договору).

Факт надання охоронних послуг в січні 2019 підтверджується актом надання послуг № 1 від 31.01.2019 підписаного сторонами без зауважень, в якому зокрема зазначено, що виконавцем були надані послуги з охорони об`єкту за адресою: м. Київ, провулок Куренівський, будинок 12, корпус В, офіс В-102 за січень 2019, загальна вартість послуг склала із ПДВ в розмірі 49 500, 00 грн, замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ст. 978 ЦК України, за договором охорони охоронець, який є суб`єктом підприємницької діяльності, зобов`язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов`язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Частиною 1 ст. 8 Закону України Про охоронну діяльність суб`єкт охоронної діяльності надає послуги з охорони на підставі договору, укладеного із замовником у письмовій формі відповідно до законодавства.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалось на виконання умов договору, позивач надав охоронні послуги за січень 2019 на загальну суму 49 500, 00 грн, однак відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, факту наявності заборгованості у вказаній сумі відповідач не спростував, доказів їх сплати суду не надав, у той час як розмір відповідно заявленої заборгованості за договором до стягнення позивачем доведено в заявленому розмірі.

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

За прострочення грошового зобов`язання, визначеного п. 4.1., 4.5., 4.6. Договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від простроченої суми, за кожен день прострочення.

Позивачем заявлено до стягнення пенню в розмірі 9758, 95 грн за період з 11.01.2019 по 02.08.2019.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

З огляду на наведене нарахування пені має тривати протягом шести місяців, тобто з 11.01.2019 по 11.07.2019.

Отже, за розрахунком суду за вказаний період з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 8735, 06 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 826 грн. 3% річних та 1804, 77 грн. інфляційних втрат.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем зобов`язань за Договором щодо своєчасної сплати за надані послуги, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена статтею 625 ЦК України.

Так, за приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Господарський суд перевіривши розрахунок позивача по інфляційним втратам та періоди по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики ВС про нарахування інфляційних втрат за повний місяць, вважає, що вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 992, 02 грн.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми 3 %, суд вважає його обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме у розмірі 826 грн.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1863, 99 грн відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ :

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ ЛІДЕР СМАКУ (04073, м. Київ, просп. Степана Бендери, будинок 5, офіс 11, ідентифікаційний код 40904033) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬФА СЕК`ЮРІТІ (01601, м. Київ, вул. Мечнікова, будинок 2 літера А, ідентифікаційний код 41298774) основний борг у сумі 49 500 (сорок дев`ять тисяч п`ятсот) грн. 00 коп., пеню у сумі 8 735 (вісім тисяч сімсот тридцять п`ять) грн 06 коп., інфляційні втрати у сумі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн 02 коп., 3 % річних у сумі 826 (вісімсот двадцять шість) грн 00 коп. та витрат по сплаті судового збору в сумі 1863 (одна тисяча вісімсот шістдесят три) грн 99 коп.

3.В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва