Рішення

від 19.09.2019 по справі 917/820/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.19р. Справа № 917/820/19

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" (код ЄДРПОУ 05524713; 37503, Полтавська область, м. Лубни, вул. Л. Толстого, 87)

до Виконавчого комітету Калайдинцівської сільської ради (код ЄДРПОУ 04381252; 37525, Полтавська область, Лубенський район, с. Калайдинці, вул. Рубцова, 34)

про визнання права власності за набувальною давністю

Суддя Ореховська О.О.

Секретар судового засідання Кобець Н.С.

Сторони у справі явку своїх уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, їх явка обов"язковою не визнавалась.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" (далі - ПАТ "Лубнигаз" - позивач) звернулось до господарського суду Полтавської області із позовною заявою (вх. № 1032/19 від 21.05.2019р.) до Виконавчого комітету Калайдинцівської сільської ради (далі відповідач) про визнання права власності за набувальною давністю на шафові газорегуляторні пункти за адресами:

- с. Клепачі, вул. Шкільна, 1; введений у експлуатацію у 1992 році;

- АДРЕСА_1 . Клепачі, вул. Лісна, 37; введений у експлуатацію у 1995 році;

- с. Лушники, вул. Пісчана; введений у експлуатацію у 1991 році;

- с. Клепачі, вул. Польова; введений у експлуатацію у 1992 році;

- с. Лушники, вул. Пісчана, 33; введений у експлуатацію у 1991 році.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.05.2019р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/820/19. Справу постановлено розглядати у порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 18.06.2019р. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст.165 Господарського процесуального кодексу України - 15днів з дня вручення ухвали, після отримання від позивача відповіді на відзив - подати до суду в строк до 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача заперечення з урахуванням вимог ст.ст. 167,184 Господарського процесуального кодексу України. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - 3 дні з моменту отримання відзиву.

Відповідач відзив на позов в порядку ст.165 Господарського процесуального кодексу України та у строк, визначений судом, не надав.

Згідно ухвали господарського суду Полтавської області від 18.06.2019р. у справі № 917/820/19 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; оголошено перерву у підготовчому засіданні до 25.07.2019р.

06.08.2019р. від позивача надійшли письмові пояснення по справі (вх. № 8249).

У зв`язку з перебуванням судді Ореховської О.О. у відпустці судове засідання 25.07.2019р. не відбулося. Ухвалою господарського суду Полтавської області від 16.08.2019р. визначено нові дату та час розгляду справи в підготовчому засіданні - 22.08.2019р.

Відповідач у листі від 21.08.2019р. № 02-30/390 (вх. № 8912 від 22.08.2019р.) повідомив про визнання ним позовних вимог у повному обсязі.

Згідно ухвали господарського суду Полтавської області від 22.08.2019р. закрито підготовче провадження у справі № 917/820/19. Справу призначено до судового розгляду по суті на 19.09.2019р.

Сторони у справі явку своїх уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час, дату та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення - ухвали суду від 22.08.2019р. (а.с. 114, 115).

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В зв`язку з тим, що матеріали справи містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін, а неявка сторін в судове засідання, повідомлених належним чином про дату, час і місце проведення судового розгляду, не перешкоджає розгляду справи, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Оскільки представники сторін в судове засідання 19.09.2019р. не з`явились, відповідно до ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного тексту рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи в Лубенському районі Полтавської області на території Калайдинцівської сільської ради знаходяться безгосподарчі шафові газорегуляторні пункти (далі - ШРП) за адресами: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 та АДРЕСА_4 Шафові газорегуляторні пункти (ШРП) призначені для забезпечення природним газом високого тиску жителів с. Клепачі та с. Лушники.

Згідно з додатком А до ДБН В.2.5 - 20-2001 "Газопостачання", затверджено наказом Держбуду України від 23.04.2001р. № 101 шафовий регуляторний пункт - комплекс обладнання для зниження тиску газу та підтримання його на задньому рівні, повністю змонтований в заводських умовах, розташовані в металевій шафі.

Технічні характеристики:

1) ШРП в АДРЕСА_1 . Клепачі, вул. Шкільна, 1 - типу РД - 50/2; введений у експлуатацію у 1992 році;

2) ШРП в АДРЕСА_1 . Клепачі, АДРЕСА_3 - типу РДНК - 400/2; введений у експлуатацію у 1995 році;

3) ШРП в с. Лушники, вул. Пісчана - типу РДУК - 2-50/1; введений у експлуатацію у 1991 році;

4) ШРП в АДРЕСА_4 , АДРЕСА_4 - АДРЕСА_5 - 50/2; введений у експлуатацію у 1992 році;

5) ШРП в с. Лушники, вул. АДРЕСА_4 - типу РДНК - 400/2; введений у експлуатацію у 1991 році.

Позивач стверджує, що ШРП не стоїть на балансі відповідача (лист - вих. № 02-26/192 від 14.05.2018 року) і не обліковується на балансі позивача (довідка - вих. № 924 від 30.05.2018 р.).

Відомості про власників вищезазначених шафових газорегуляторних пунктів відсутні (лист вих. № 615 від 18.04.2018 р.).

Також позивач зазначає, що на весь час шафові газорегуляторні пункти, які розташовані в с. Клепачі та с. Лушники, обслуговуються позивачем, оскільки є об`єктом підвищеної небезпеки. Відповідно до Статуту ПАТ"Лубнигаз" метою створення товариства безперебійне та безаварійне постачання природного газу споживачам чотирьох районів області - Лубенського, Гребінківського, Оржицького та Пирятинського. Для виконання зазначеної мети товариством використовуються шафові газорегуляторні пункти в АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 та АДРЕСА_4 , АДРЕСА_6 . АДРЕСА_4

У зв`язку з відсутністю власників шафових газорегуляторних пунктів, що знаходиться на території Калайдинцівської сільської ради, з метою забезпечення виконання вимог чинного законодавства щодо здійснення технічного обслуговування газопроводів, ПАТ "Лубнигаз" з 1991 року обслуговує дані ШРП на безповоротній основі, маючи при цьому відповідний дозвіл Держнаглядохоронпраці, та по теперішній час добросовісно, відкрито та безперервно володіє, користується, утримує та проводить ремонтні роботи, про що свідчать журнали технічного огляду, технічного обслуговування та поточного ремонту ШРП-82 за адресою АДРЕСА_4 , АДРЕСА_2 ; ШРП-83 за адресою АДРЕСА_4 , АДРЕСА_6 . АДРЕСА_3 ; ШРП-137 за адресою с. Лушники, вул. Пісчана; ШРП-84 за адресою АДРЕСА_4 , вул. Польова; ШРП-136 за адресою с. Лушники АДРЕСА_4 .

Крім того, товариство має тягар утримання такого майна, а саме: здійснює поточний ремонт за власні кошти. У зв`язку з тим, що власник шафового газорегуляторного пункту не відомий, тому поточний ремонт, технічний огляд та обхід здійснює позивач за власні кошти.

Позивач у позові зазначає, що з листа Державної реєстраційної служби України вих. № 3125/12-13-05 від 08.11.2013 р. щодо надання роз`яснення законодавства з питань віднесення газопроводу до нерухомого майна та відповідно до статті 5 п. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії.

З огляду на це, ПАТ "Лубнигаз" вважає, що шафовий газорегуляторний пункт є рухомим майном та на нього поширюється п`ятирічний строк набуття права власності за набувальною давниною, передбачений ст. 344 Цивільного кодексу України.

Наведене вище обставини, на думку позивача, за приписами статті 344 Цивільного кодексу України, є підставою для визнання за ним права власності на це майно саме за набувальною давністю.

Відповідач у листі від 21.08.2019р. за № 02-30/390 позовні вимоги визнав у повному обсязі, проти задоволення позову не заперечує (а.с. 109).

Згідно ч. 1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України).

При вирішенні спору суд виходив з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність права власності не встановлена судом.

У відповідності до позиції, викладеної в листі Верховного Суду України від 01.07.2013р. "Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ", за нормами ЦК України підставами виникнення (набуття) права власності є різні правопороджуючі юридичні факти, або правовідносини.

Право власності може набуватись різними способами, які поділяються на дві групи: первинні, тобто такі, які не залежать від прав попереднього власника на майно, та похідні, за яких право власності на майно переходить до власника від його попередника в порядку правонаступництва.

За Цивільним кодексом України (в подальшому ЦК України) до первинного способу набуття права власності відноситься: набуття права власності на новостворену (виготовлену) річ (у т. ч. на об`єкт незавершеного будівництва), на яку раніше не було і не могло бути встановлене нічиє право власності (ст. 331 ЦК України); набуття права власності на перероблену річ чи на зібрані плоди або привласнені (добуті) загальнодоступні дари природи, у т.ч. в результаті полювання на диких звірів, вилову риби (ч.2 ст.189, ст. 332, 333 ЦК України); визнання права власності за певних умов на самочинне будівництво (ст. 376 ЦК України); набуття права власності на скарб, знахідку, бездоглядну домашню тварину або інше безхазяйне майно, у т. ч. на майно, від якого відмовився або на яке втратив право попередній власник (ст. 335, 336, 337, 338, 340, 341, 343 ЦК України); набуття права власності на майно добросовісним набувачем від неуповноваженого відчужувача у разі відмови власнику у задоволенні позову про його витребування (статті 330, 388, 389 ЦК України); набуття права власності за набувальною давністю на окремі об`єкти (ст. 344 ЦК України).

До похідних способів належить набуття цього права: на підставі правочинів (ст. 334 ЦК України); в порядку спадкування після смерті громадянина (ст. 1216 ЦК України); в порядку правонаступництва при реорганізації юридичної особи (ч. 2 ст. 104, статті 107, 109 ЦК України); у випадку приватизації державного майна та майна, що перебуває у комунальній власності (ст. 345 ЦК України).

Похідними способами набуття права власності, зазвичай, є різні договори: купівлі-продажу, міни, дарування, ренти, оренди з викупом, а також спадкування майна або правонаступництво щодо майна юридичних осіб або публічно-правових утворень.

Таким чином, підставою первинного способу набуття права власності є правопороджуючі юридичні факти, а для похідного - правовідносини, які виникли на підставі відповідних юридичних фактів.

Цивільний кодекс України розглядає набувальну давність як первинний спосіб набуття права власності. Набувальна давність поширюється на випадки фактичного безпідставного володіння чужим майном за певних умов.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 344 ЦК України особа яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Отже, для набуття права власності на майно за набувальною давністю згідно з правилами ст. 344 ЦК України, необхідно, щоб заволодіння майном було добросовісним, тобто особа при заволодінні майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Разом з тим факт обізнаності особи про те, що вона не є власником речі, не виключає добросовісності володіння за умови, що заволодіння майном не відбулося з порушенням норм права (викрадення, шахрайство).

Аналізуючи поняття "добросовісності володіння" як ознаки набувальної давності за ст. 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна, тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений в тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

При набувальній давності тягар доказування добросовісності лягає на зацікавлену сторону - на позивача. Наявність у володільця певної правової підстави для володіння майном виключає можливість набуття права власності за набувальною давністю.

Як уже зазначалося, позивач звернувся із позовом про визнання права власності на спірне майно саме за набувальною давністю.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

У розумінні наведених положень володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи обставини, у зв`язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна. Встановлення характеру володіння (добросовісне й недобросовісне) при виникненні спору здійснюється судом з урахуванням обставин справи, з якої виникло володіння чужою річчю. Володіння має бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним. Володіння має бути безперервним упродовж визначених законом строків (для нерухомого майна упродовж 10 років, а для рухомого майна - 5 років).

Отже, суттєвим для виникнення права власності за набувальною давністю є встановлення моменту виникнення права власності за набувальною власністю та строк володіння; характер володіння (добросовісне, недобросовісне, відкрите, безперервне); обставини, за яких виникло володіння спірним майном та чи відповідає це володіння ознакам безтитульного володіння; юридичний статус спірного майна.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на чуже нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Враховуючи зазначені положення, слід дійти висновку, що за наявності підстав вважати, що власник майна (якщо такий є) упродовж тривалого часу не виявляє наміру визнати спірне майно своїм, тобто він погодився із його втратою, таке майно може бути визнано власністю фактичного добросовісного володільця.

У матеріалах справи відсутні дані щодо того, що заволодіння позивачем майном відбулось як наслідок протиправних дій (викрадення, шахрайство), а також відсутні будь-які вимоги осіб, що мають права на це майно щодо його повернення.

Судом встановлено, що позивач з 1991р. здійснює технічний огляд та обхід ШРП, що підтверджується журналами технічного огляду, технічного обслуговування та поточного ремонту ШРП-82 за адресою АДРЕСА_2 ; ШРП-83 за адресою АДРЕСА_3 ; ШРП-137 за адресою АДРЕСА_7 Лушники АДРЕСА_8 -84 за адресою АДРЕСА_8 -136 за адресою АДРЕСА_4 (а.с. 10-36) та відомостями щодо робіт, які проводяться по технологічній частині ШРП (а.с. 37-58).

Отже, сукупність вищезазначених обставин, свідчать про добросовісність заволодіння, відкритість, безперервність, тривалість та безтитульність володіння позивачем спірним об`єктом, а отже і про наявність правових підстав для визнання за позивачем права власності на зазначені об`єкт на підставі статті 344 Цивільного кодексу України за набувальною давністю.

Згідно п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 р. "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Враховуючи наведене позов правомірно пред`явлено до сільської ради.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні обґрунтовані, підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, ст.130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у рішенні в порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи те, що відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позов, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом, частково покладається на відповідача в сумі 960,50 грн. Судовий збір в сумі 960,50 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 129, 130, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати право власності за Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" (код ЄДРПОУ 05524713; 37503, Полтавська область, м. Лубни, вул. Л. Толстого, 87) за набувальною давністю на шафові газорегуляторні пункти за адресами:

- АДРЕСА_2 ; введений у експлуатацію у 1992 році;

- АДРЕСА_4 ; введений у експлуатацію у 1995 році;

- АДРЕСА_4 Лушники, АДРЕСА_6 . Пісчана; введений у експлуатацію у 1991 році;

- АДРЕСА_4 . АДРЕСА_8 ; введений у експлуатацію у 1992 році;

- АДРЕСА_4 ; введений у експлуатацію у 1991 році.

3. Стягнути з Калайдинцівської сільської ради (код ЄДРПОУ 04381252; 37525, Полтавська область, Лубенський район, с. Калайдинці, вул. Рубцова, 34) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" (код ЄДРПОУ 05524713; 37503, Полтавська область, м. Лубни, вул. Л. Толстого, 87) 960,50грн. витрат по сплаті судового збору.

4. Повернути Публічному акціонерному товаристваупо газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" (код ЄДРПОУ 05524713; 37503, Полтавська область, м. Лубни, вул. Л. Толстого, 87) з Державного бюджету України 960,50 грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 408 від 15.05.2019р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з ст. 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 24.09.2019р.

Суддя О.О. Ореховська