Рішення

від 24.09.2019 по справі 922/2329/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2329/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Волевському Л.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Клаудгруп" (03062, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. 67, офіс 213) до Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (61023, м. Харків, вул. Сумська, буд. 132) про стягнення 251579,17 грн. за участю представник:

від позивача - не прибув

від відповідача - Ситнік О.О., адвокат за довіреністю №6 від 24.01.2019

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 р. на розгляд Господарського суду Харківської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Клаудгруп" до Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" про стягнення 251579,17 грн. Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов`язань за Договором №87/19-205 від 28.03.2019 в частині повного та своєчасного здійснення розрахунку за отриманий товар, погоджений сторонами у пункті 2.2. вказаного Договору, з урахуванням чого, до стягнення з відповідача заявлено суму основного боргу у розмірі 248612,84 грн., 3 % річних у розмірі 1226,04 грн. та інфляційні витрати у розмірі 1740,29 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 20.08.2019 о 10:00.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.08.2019 усне клопотання представника відповідача задоволено та на підставі п.3 ч.2 ст.183 ГПК України підготовче засідання відкладено на 10.09.2019 на 10:30.

23.08.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду Харківської області від позивача надійшла заява про відмову від позовних вимог в частині стягнення основного боргу (вх. № 20279) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.09.2019 об 11:00. Також, у вказаній ухвалі судом зазначено про те, що заява позивача про відмову від частини позовних вимог буде розглянута судом під час розгляду справи по суті.

Позивач в судове засідання 24.09.2019 не прибув, про розгляд справи повідомлявся своєчасно та належним чином.

Відповідач в судове засідання 24.09.2019 з`явився та надав суду усні пояснення, в яких проти вимог позивача не заперечив.

З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 24.09.2019 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника відповідача, господарським судом встановлено наступне:

28.03.2019 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Клаудгруп" (продавець) та відповідачем - Державним підприємством "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (покупець) було укладено договір № 87/19-205 (далі - Договір) (а.с. 12-14), відповідно до умов якого, продавець зобов`язався передати у власність покупця персональні комп`ютери, ноутбуки, БФП, іменовані надалі товар, у кількості, за ціною і на суму визначених у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору, а покупець зобов`язався прийняти товар та сплатити за нього на умовах, зазначених у Договорі.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов вищевказаного Договору позивачем було здійснено постачання відповідачу товару, визначеного сторонами договору у Специфікаціях № 1-5 до Договору (а.с. 17-21).

Так, із наявних матеріалів справи вбачається, що відповідачу було поставлено товар за видатковими накладними: № 102 від 19.04.2019 на суму 22600,77 грн, № 103 від 19.04.2019 на суму 23810, 48 грн, № 104 від 19,04.2019 на суму 12789,25 грн, № 106 від 19.04.2019 на суму 144936,00 грн, № 107 від 19.04.2019 на суму 44476,34 грн, а всього на суму 248612,84 грн.

Товар було отримано уповноваженим представником відповідача, що підтверджується наявною у матеріалах справи довіреністю № 628 від 17.04.2019 (а.с. 27).

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до умов пункту 2.2. Договору, розрахунок за поставлений товар проводиться протягом 10 банківських днів з моменту отримання товару.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідач товар отримав, натомість його вартість у встановлені Договором строки позивачу не сплатив, у зв`язку із чим, у відповідача перед позивачем станом на липень 2019 р. утворилася заборгованість, яка склала 248612,84 грн., що й стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи, після звернення з даним позовом до господарського суду, відповідачем було сплачено на користь позивача заявлену до стягнення заборгованість за Договором № 87/19-205 від 28.03.2019 у розмірі 248612,84 грн., про що свідчать наявні у матеріалах справи примірники платіжних доручень (а.с.75-80), у зв`язку із чим, 23.08.2019 позивачем було подано до суду заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення основного боргу (вх. № 20279 від 23.08.2019).

Розглянувши вказану заяву позивача про відмову від позовних вимог в частині стягнення основного боргу (вх. № 20279 від 23.08.19), дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, відмовитись від позову на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з частиною 1,2 ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Дослідивши заяву позивача, суд встановив, що вона підписана директором ТОВ "Клаудгруп" Селявкіним Д.О.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Оскільки, звернення до суду з позовом, як і відмова від нього чи його частини, є формою реалізації прав позивача, тому суд приймає відмову позивача від позову в частині заявленої до стягнення заборгованості.

За приписами ч. 3 ст. 231 ГПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Про наслідки відмови від позову позивачу було роз`яснено ухвалою суду від 10.09.2019 р.

За вказаних обставин, суд вважає, що вказана заява не суперечить чинному законодавству і не порушує права та охоронювані законом інтереси сторін та інших осіб, у зв`язку із чим, суд приймає заяву позивача про відмову від позовних вимог в частині стягнення основного боргу (вх. № 20279 від 23.08.19) та в частині позову щодо стягнення 248612,84 грн. основного боргу провадження у справі закриває у зв`язку із відмовою від позову в цій частині.

Водночас, вирішуючи решту позовних вимог в частині заявлених позивачем до стягнення: 3 % річних у розмірі 1226,04 грн. та інфляційних витрат у розмірі 1740,29 грн., суд дійшов до наступних висновків.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, керуючись положеннями статті 625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу 3 % річних у розмірі 1226,04 грн. за період: з 07.05.2019 по 05.07.2019 та інфляційні витрати у розмірі 1740,29 грн. за період: травень 2019 року.

В обґрунтування визначеного періоду, за який позивачем нараховано відповідачу 3 % річних, позивачем зазначено, що виходячи з умов договору платіж повинен був здійснений відповідачем не пізніше 06.05.2019.

Днем отримання товару є день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками накладної, тобто 19.04.2019.

Натомість позивачем невірно визначено термін останнього дня для здійснення відповідачем оплати (06.05.2019), без врахуванням умов Договору, оскільки за умовами пункту 2.2. Договору, розрахунок за поставлений товар проводиться протягом 10 банківських днів з моменту отримання товару.

Тобто, банківські дні не є тотожнім поняттям календарних днів.

Судом здійснено перерахунок 3 % річних, у відповідності до умов п. 2.2. Договору (з урахуванням святкових та вихідних днів), тому за розрахунком суду, 3 % річних, які підлягають до стягнення становлять 1185,17 грн.

Окрім того, позивачем за травень 2019 р. нараховано відповідачу інфляційні нарахування в сумі 1740,29 грн.

Відповідно до приписів пункту 3.2. Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17 грудня 2013 року № 14, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, позивач мав право нараховувати інфляційні витрати за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць, у якому мала місце інфляція. Тобто, у даному разі починаючи з червня 2019 р., оскільки травень 2019 р. - це місяць, у якому мав бути здійснений платіж.

З урахуванням наведеного, заявлені до стягнення інфляційні витрати у розмірі 1740,29 грн., нараховані за період: травень 2019 р. задоволенню не підлягають.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Клаудгруп" підлягають задоволенню частково.

Розподіл судових витрат у справі № 922/2329/19.

Відповідно до частини 3 статті 130 ГПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

У своїй заяві про часткову відмову від позову позивачем заявлено до стягнення понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 3773,70 грн. (а.с. 73-74).

Водночас, вирішуючи питання розподілу судових витрат, з урахуванням вимог статті129 ГПК України, та враховуючи висновки господарського суду про часткове задоволення позовних вимог, витрати зі сплати судового збору покладаються у даному разі на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, п. 4 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД" (61023, м. Харків, вул. Сумська, буд. 132, код ЄДРПОУ 14310052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Клаудгруп" (03062, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. 67, офіс 213, код ЄДРПОУ 37842700) - 1185,17 грн. 3 % річних та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3746,97 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині позову щодо стягнення 0,40 грн. 3 % річних та 1740,29 грн. інфляційних - відмовити.

В частині позову щодо стягнення 248612,84 грн. основного боргу - провадження у справі закрити у зв`язку із відмовою від позову в цій частині.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "25" вересня 2019 р.

Суддя Є.М. Жиляєв