Ухвала

від 25.09.2019 по справі 927/802/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

"25" вересня 2019 р. м. Чернігів справа № 927/802/19

Суддя Шморгун В. В., розглянувши матеріали позовної заяви № 50-1878-19 від 17.09.2019

За позовом: Заступника керівника Менської місцевої прокуратури,

вул. Чернігівський Шлях, 9, м. Мена, Чернігівська область, 15600в інтересах держави в особі

Позивача: Сновської міської ради Сновського району Чернігівської області,

код ЄДРПОУ 04061932, вул. Банкова, 5, м. Сновськ, Чернігівська область, 15200

до відповідача: Фермерського господарства Підлісне-7 ,

код ЄДРПОУ 35261448, вул. Леніна, 12, с. Підлісне, Козелецький район, Чернігівська область, 17033

Предмет спору: про стягнення 92401, 28 грн

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Менської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Сновської міської ради Сновського району Чернігівської області подав позов до Фермерського господарства Підлісне-7 , у якому просить суд стягнути з відповідача 92401,28 грн заборгованості з орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 21.09.2016.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору оренди землі від 21.09.2016 не виконав зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати орендної плати у зв`язку з чим за період з 01.06.2018 по 01.07.2019 утворилась заборгованість у розмірі 92 401,28 грн.

Згідно з положеннями статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

При цьому, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України Про прокуратуру .

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Прокурором подано позов в інтересах держави в особі Сновської міської ради Сновського району Чернігівської області.

В обґрунтування необхідності здійснення представництва інтересів держави у суді, а саме Сновської міської ради Сновського району Чернігівської області, прокурором зазначено, що Менською місцевою прокуратурою виявлено факт спричинення збитків інтересам держави внаслідок користування земельними ділянками, наданими в оренду, без сплати орендної плати згідно укладених договорів.

Заступник керівника Менської місцевої прокуратури у позовній заяві зазначає, що заявлений позов подається прокурором в порядку ст. 53 ГПК України та ст.23 Закону України Про прокуратуру на захист порушених економічних інтересів держави через недоотримання бюджетом держави відповідних коштів з орендної плати за землю, у зв`язку із систематичною несплатою відповідачем орендних платежів за користування земельними ділянками з 30.05.2018 по 14.05.2019 згідно укладених договорів.

Прокурор звертає увагу, що представництво інтересів держави в особі Сновської сільської ради обумовлено тим, що з 30.05.2018 Сновська міська рада, орган місцевого самоврядування, що представляє інтереси Сновської об`єднаної територіальної громади, як отримувач коштів від оренди земельної ділянки, не вживала та не має наміру вживати жодних заходів по захисту порушених інтересів держави, спрямованих на стягнення заборгованості з орендної плати в судовому порядку, у зв`язку з чим бюджетом Сновської об`єднаної територіальної громади недоотримано 92 401, 28 грн платежів (основного боргу) з орендної плати, які могли бути використанні на розвиток громади та покращення її інфраструктури (лист Сновської міської ради від 08.05.2019 № 09-06/955).

Прокурором зазначено, що дана позовна заява подається до суду на захист інтересів держави в особі Сновської міської ради, як органу місцевого самоврядування, що відповідно до ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні представляє Сновську об`єднань територіальну громаду, що є отримувачем орендної плати за земельну ділянку, орендовану відповідачем, а також згідно зі ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) з 01.01.2019-розпоряджається орендованими земельними ділянками до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

Оцінюючи наявність у прокурора підстав для представництва порушених інтересів держави в особі Сновської міської ради Сновського району Чернігівської області, судом встановлено наступне.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", який визначає підстави для звернення прокурора до суду свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом , і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №922/901/17, від 17.04.2019 у справі №923/560/18.

В поданій позовній заяві прокурор, як на підставу звернення до суду зазначив про відсутність наміру вживати заходи щодо захисту порушених інтересів держави спрямованих на стягнення заборгованості з орендної плати та посилався на лист Сновської міської ради від 08.05.2019 № 09-06/955.

Як вбачається з листа Сновської міської ради від 08.05.2019 № 09-06/955 останньою зазначено, що будь-які заходи, у тому числі представницького характеру, вживатися не будуть, оскільки зазначені договори укладалися Щорською райдержадміністрацією. Також, зазначено, що на ведення позовної роботи та відповідно сплату судового збору відсутні кошти. Крім того, у зв`язку із зайнятістю відповідних фахівців, позов про стягнення заборгованості за договорами оренди та їх розірвання, подавати до суду позов міська рада не буде, оскільки на їх думку цим має займатись прокуратура, якій надано чинним законодавством відповідні повноваження.

В поданій прокурором позовній заяві не надано жодного доказу наявності причин, які реально перешкоджали захисту інтересів безпосередньо Сновською міською радою, зокрема, стосовно відсутності у позивача коштів на сплату судового збору та зайнятості відповідних фахівців, у тому числі вжиття позивачем заходів на встановлення відповідних бюджетних призначень на судові витрати.

Доказів того, що позивач, який є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, не має можливості самостійно захистити права у наведеному випадку, як і неналежності здійснення ним такого захисту, прокурором не надано та, відповідно, матеріали справи не містять.

А тому наведені прокурором обставини не заслуговують на увагу суду, оскільки не звільняють Сновську міську раду від виконання покладених на неї повноважень, в тому числі вжиття належних заходів з метою ефективного захисту інтересів держави.

У листі Сновської міської ради також зазначено, що позов подавати не буде, оскільки цим має займатись прокурор, якому надано відповідні повноваження, що свідчить про перекладання своїх функцій на прокурора, а відтак і про альтернативність звернення до суду і фактичну заміну належного суб"єкта звернення.

Направлення запиту до Сновської міської ради і отримання відповіді про відсутність намірів звернення до суду без з`ясування та оцінки реальних причин та суб`єктивної поведінки органу, розцінюється судом лише, як створення формального приводу для звернення прокурора до суду.

Абстрактні твердження прокурора, що позивачем не здійснюються повноваження відповідно до закону, порушуються економічні інтереси держави в зв`язку з цим, є формальними та декларативними, оскільки не містять посилання на те, що зазначене має місце.

У зв`язку з цим у прокурора відсутні підстави стверджувати про бездіяльність позивача у цьому питанні та про неналежний захист інтересів територіальної громади уповноваженим органом - Сновською міською радою.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що прокурором всупереч вимогам частини 4 статті 53 ГПК України у позовній заяві не обґрунтовано причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належними суб`єктами, на яких чинним законодавством покладено відповідні повноваження, та відповідно не обґрунтовано "виключності випадку", як підстави для звернення до суду з позовом про стягнення орендної плати саме прокурором.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Тобто, про намір подати позов прокурор зобов`язаний повідомити відповідного суб`єкта владних повноважень саме попередньо, до звернення до суду, а не одночасно із самим зверненням.

Прокурором разом з позовною заявою від 17.09.2019 подано копію листа від 17.09.2019 № 4698 вих-19 на адресу Сновської міської ради із змісту якої вбачається, що прокурором повідомляється про пред`явлення позовної заяви в інтересах держави в особі Сновської міської ради до Господарського суду Чернігівської області.

Лист від 17.09.2019 № 4698 вих-19 направлений позивачу не до подання позову, а міститься в додатках до позовної заяви, копія яких направлена позивачу саме у порядку ст. 172 ГПК України.

Прокурором не додано доказів того, що ним попередньо , до звернення до суду із позовною заявою, повідомлено Сновську міську раду Сновського району Чернігівської області про намір подати позов, натомість, таке повідомлення фактично відбулось лише у виді направлення матеріалів позовної заяви позивачу, а відтак, прокурором порушено встановлений порядок звернення до суду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

За наведених підстав у їх сукупності, суд дійшов висновку, що подана позовна заява підлягає поверненню.

Згідно з ч. 8 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Одночасно суд звертає увагу, що відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України необхідно зазначити, на яких підставах належить залучити до участі в справі третю особу з посиланням на норми права.

Керуючись п. 4 ч. 5 ст. 174, ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву та додані до неї документи повернути прокурору.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 25.09.2019. Ухвалу може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Додаток: на 42 арк, у тому числі оригінал платіжного доручення № 2027 від 22.08.2019.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Суддя В.В. Шморгун