Ухвала

від 25.09.2019 по справі 922/387/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 922/387/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства Українська транспортна страхова компанія

на рішення Господарського суду Харківської області від 15.04.2019 (суддя Новікова Н. А.)

і постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.08.2019 (головуючий суддя Чернота Л. Ф., судді Зубченко І. В., Радіонова О. О.)

у справі № 922/387/19

за позовом Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія ІНГО Україна

до Товариства з обмеженою відповідальністю ЛТК Європа

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 1) Товариство з обмеженою відповідальністю АТП Європа та 2) Приватне акціонерне товариство Українська транспортна страхова компанія

про стягнення 236 306,69 грн

ВСТАНОВИВ:

15.04.2019 рішенням Господарського суду Харківської області від 15.04.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.08.2019, позовні вимоги задоволено повністю.

12.09.2019 скаржник надіслав безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Харківської області від 15.04.2019 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.08.2019 у справі № 922/387/19.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 16.09.2019 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.

За результатами перевірки матеріалів поданої касаційної скарги Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на рішення Господарського суду Харківської області від 15.04.2019 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.08.2019 у справі № 922/387/19 і в обґрунтування цієї відмови зазначає про таке.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено і у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.02.2019 про відкриття провадження у справі, з урахуванням клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного провадження та положень Господарського процесуального кодексу України, суд визнав справу № 922/387/19 справу малозначною.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Аналіз наведених норм закону дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у малозначних справах після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження, передбачені підпунктами а , в та г пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник у поданій касаційній скарзі зазначає, що розгляд поданої касаційної скарги має виняткове значення для нього, справа становить значний суспільний інтерес, а суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Втім, зазначені обставини не свідчать про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, оскільки саме власне твердження скаржника про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, про те, що справа становить значний суспільний інтерес, а також те, що справа віднесена до категорії малозначних справ віднесена помилково, так як справа є складною, а позивач наполягав на малозначності справи тільки тому, що у представники позивача на момент розгляду справи не мали статусу адвоката, не може бути визнано судом автоматичними підставами, на яку поширюється дія положення підпунктів а , в та г пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім цього, доводи скаржника у поданій касаційній скарзі по суті зводяться до дослідження та оцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції та має індивідуальний характер.

Суд зазначає, що в силу приписів частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а тому всі доводи скаржника про недоведеність обставин справи та про необхідність додаткової оцінки доказів Судом не приймаються.

При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: суспільний інтерес , виняткове значення , малозначні справи тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення розгляду заради розгляду .

У рішенні Європейського суду з прав людини Levages Prestations Services v. France (№ 21920/93, § 48, ЄСПЛ, від 23.10.1996) акцентовано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Враховуючи те, що інших доводів у підтвердження необхідності відкриття касаційного провадження у цій справі скаржником не наведено та не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпункту б пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а Суд не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі тому відмовляє у такому відкритті, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За таких обставин, керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства Українська транспортна страхова компанія на рішення Господарського суду Харківської області від 15.04.2019 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.08.2019 у справі № 922/387/19.

2. Матеріали касаційної скарги повернути скаржнику разом з доданими до неї додатками, у тому числі, з платіжним дорученням від 16.09.2019 про сплату судового збору у розмірі 7 089,20 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил