Рішення

від 19.09.2019 по справі 120/1974/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 вересня 2019 р. Справа № 120/1974/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жданкіної Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Кушніренко О.В.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Вербицької Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Могилів-Подільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначив, що з грудня 1995 року йому була призначена пенсія за віком, відповідно до Закону України "Про державну службу", обчислена з урахуванням його повного трудового стажу - 44 роки 6 місяців 11 днів.

У 2017 році за заявою позивача його було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Однак при проведенні перерахунку пенсії відповідач, на переконання позивача, протиправно не зарахував до його трудового стажу період роботи в КСП "Світанок" з 1951 по 1955 роки.

Ухвалою суду від 08.07.2019 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання.

29.07.2019 представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, в якому пенсійний фонд заперечив щодо заявлених позовних вимог та просив в їх задоволенні відмовити. Зокрема зазначив, що розбіжності в прізвищі позивача, яке вказане в довідці від 10.11.1995 №67 виданій КСП "Світанок" про роботу в 1951-1960 роках та в паспорті позивача, не дають змоги пенсійному фонду врахувати її дані при обрахунку пенсії ОСОБА_2 . Крім того, матеріали пенсійної справи не містять дати про прийняття позивача в члени колгоспу "Світанок". Крім того, архівні довідки від 12.04.2018 №08-18/15 та № 08-11/127, в яких міститься інформація про кількість відпрацьованих трудоднів за 1951-1956 роки містить розбіжності з іменем позивача, що вказано в паспорті останнього. Наведені розбіжності, з врахуванням відсутності відомостей про прийняття позивача в члени колгоспу "Світанок" не дають можливості зарахувати періоди роботи з 15.06.1955 по 15.08.1955, з 15.10.1955 по 31.10.1955 та 15.03.1956 по 31.03.1956.

Ухвалою від 08.08.2019 вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання, яке призначено на 22.08.2019.

22. 08.2019 представником відповідача через канцелярію суду подано доповнення до відзиву (вх. №43314) в яких наведено заперечення щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди. Зокрема зазначено, що необхідною умовою для виникнення підстав для відшкодування моральної шкоди має бути, окрім іншого, встановлений причинно-наслідковий зв`язок між шкодою і протиправним діянням заподіювача. Доказів наявності відповідного зв`язку стороною позивача до матеріалів позовної заяви не надано, в зв`язку з чим відповідач вважає доводи позивача про відшкодування моральної шкоди необґрунтованими.

Ухвалою від 22.08.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, здійснено заміну неналежного відповідача - Могилів-Подільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області на належного - Головне управління Пенсійного фонду України Вінницької області.

Також, з метою надання відповідачу часу для пред`явлення додаткових доказів в судовому засіданні оголошено перерву до 19.09.2019.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо заявлених позовних вимог заперечила, просила в задоволені позову відмовити покликаючись на мотиви наведені у відзиві на позовну заяву від 01.08.2019 за вх. №39660 та відповіді на відзив від 22.08.2019 за вх. №43314.

Заслухавши пояснення та доводи позивача, заперечення представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачу з 08.12.1995 призначена пенсія за віком відповідно до Закону України Про державну службу . Згідно розпорядження управління пенсійного фонду України у Могилів-Подільському районі №110223 від 03.04.2003, загальний (повний) трудовий стаж позивача складав 44 роки 4 місяці 21 день (а.с. 16).

В грудні 2013 через зміну надбавки як дитині війни позивачу був проведений перерахунок пенсії, також з врахуванням загального (повного) трудового стажу позивача - 44 роки 4 місяці 21 день, про що свідчить розпорядження пенсійного фонду №136255 від 23.12.2013 та розрахунок стажу (а.с. 18-19).

В грудні 2017 року позивач звернувся до Могилів-Подільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області із заявою про переведення його з пенсії за віком відповідно до Закону України Про державну службу на пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

В подальшому в березні 2018 року позивачу був проведений перерахунок пенсії у зв`язку допущення помилки в ПС ,в наслідок чого загальний (повний) трудовий стаж позивача був зменшений та склав 42 роки чотири місяці 5 днів (а.с. 21).

19.07.2018 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок його, за результатами розгляду якої, відповідач листом від 27.08.2018 за №2876/09-73/02-04 повідомив позивачу, що у зв`язку з тим що прізвище особи зазначене в довідці № 67 від 10.11.1995 про стаж роботи в КСП "Світанок" та в довідках, що були витребувані з архівних установ від 12.04.2018 №08-18/15, від 12.04.2018 №08-11/127 про стаж роботи в колгоспі з 1951 по 1960 роки є відмінним від прізвища, що вказано у паспорті позивача, існує необхідність встановити приналежність цих документів заявнику. Крім того, вказаний лист містив інші роз`яснення щодо обставин зарахування позивачу його трудового стажу (а.с. 26-27).

Також, 15.04.2019 позивач повторно звернувся до відповідача і заявою щодо обчислення його стажу роботи, у відповідь на яку, Могилів-Подільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області листом від 03.05.2019 за №1162/09-73/02-01 повідомило позивачу, що його трудовий стаж становить 39 років 6 місяців 21 день. Зокрема роз`яснено, що до страхового стажу управлінням не зараховано наступні періоди:

- з січня 1951 року по 14.02.1951 оскільки позивач не досяг 14 річного віку;

- з 15.02.1951 до 15.02.1953, оскільки відсутні документи з датою прийняття до членів колгоспу з 14 річного віку;

- період роботи в 1953 та 1954 роках не було зараховано по причині невідповідності прізвища позивача у паспорті та прізвища зазначеного у поданих пенсійному фонду довідках про трудовий стаж (а.с. 28-29).

Не погоджуючись з отриманою відповіддю та вважаючи, що йому протиправно не зараховано до страхового стажу роботу в колгоспі в період з 1951 року по 1955 рік, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності з 1 січня 2004 року, передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Згідно ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 17 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. В такому ж порядку показаннями свідків підтверджується час роботи громадян із числа національних меншин, примусово виселених з місць постійного проживання в 30-40 роки, а також час роботи в колгоспі до 1965 року у випадках, коли неможливо одержати документи про наявний стаж роботи, незалежно від причин відсутності необхідних документів.

Згідно з п.7 розділу 5 Статуту сільсько-господарської артілі від 4 липня 1930 року у члени артілі можуть вступити всі трудящі, що дійшли 16 років.

Відповідно до п.7 розділу 5 Статуту сільськогосподарської артілі, затвердженого РНР СРСР і ЦК ВКП (б) 17 лютого 1935 року прийом у члени артілі проводився загальними зборами членів артілі, яке затверджує внесені правлінням списки нових членів. У члени артілі можуть вступити всі трудящі, як жінки, так і чоловіки, які досягли 16-ти річного віку.

Відповідно до ст. 135 Кодексу законів про працю УРСР 1940 року заборонялося приймати на роботу осіб, молодших за 16 років. Відповідно до примітки до ст.135 цього кодексу у виняткових випадках інспектори мали право на підставі спеціальної інструкції, виданої Народним комісаріатом праці за погодженням з Радою професійних спілок України, давати дозволи на вступання на роботу малолітніх, не молодших 14 років.

Згідно наказу № 683 Народного комісару освіти УРСР від 24 травня 1944 року "Про заходи до поліпшення роботи комсомолу в школі" з метою успішної реалізації рішень ХІІ пленуму ЦК ВЛКСМ, скерованих на поліпшення роботи комсомолу в школі, наказано в час літньої перерви організовувати учнів для участі в сільськогосподарських роботах - колгоспах, радгоспах.

Відповідно до п.1 ст. 15 Закону СРСР "Про пенсії і допомогу членам колгоспів" від 15 липня 1964 року до стажу роботи при призначенні пенсій зараховується робота в якості члена колгоспу.

Згідно до Примірного статуту колгоспу, затвердженого постановою ЦК КПРС, Кабміну СРСР від 28.11.1969 року № 91 членами колгоспу можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку і виявили бажання своєю працею приймати участь у громадському господарстві колгоспу.

Аналіз вищенаведених правових норм, що діяли у спірний період часу дає змогу дійти висновку, що до стажу роботи при призначенні пенсій зараховується робота в якості члена колгоспу по досягненню особою 16-річного віку, а в окремих випадках 14-річного віку.

З огляду на викладене, суд критично оцінює посилання сторони відповідача щодо неможливості зарахування позивачу стажу його роботи періоди роботи в КСП "Світанок" в 1951 та 1952 роках, оскільки згідно даних, що містяться в паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а відтак в 1951 році мав необхідний вік (14 років), необхідний для зарахування в колгосп.

Також, в підтвердження наявності в ОСОБА_1 права на зарахування до його страхового стажу роботу в КСП "Світанок" в період з 1951 року по 1955 рік, позивачем пенсійному фонду була надана довідка № 67 від 10.11.1995, зміст якої свідчить, що позивач з 1951 по 1960 роки працював в КСП "Світанок" та отримував грошову винагороду. Отримання коштів за виконану роботу свідчить, що позивач мав статус члена колгоспу, а відтак має право на зарахування відповідного періоду роботи до страхового стажу.

При цьому, суд вважає, що допущена технічна помилка в прізвищі позивача " ОСОБА_1 " замість вірного "ОСОБА_1" не повинно нести негативних наслідків для позивача, адже відповідні помилки також мали місце й в інших документах позивача, зокрема в трудовій книжці, та рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 09.10.2018 у справі №138/2610/18, було встановлено їх належність саме позивачу.

Керуючись відповідними міркуваннями суд дійшов до переконання, що інформація зазначена в архівних довідках від 12.04.2018 №08-18/15, від 12.04.2018 №08-11/127 про стаж роботи ОСОБА_1 в сільському господарстві з 1951 по 1960 роки повинна бути врахована пенсійним фондом при обчисленні страхового стажу позивача.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, які знайшли своє документальне підтвердження матеріалами справи суд дійшов до переконання, що позивач має право на зарахування до свого страхового стажу період його роботи в сільському господарстві в період з 1951 по 1955 роки, що відображений в довідці КСП "Світанок" №67 від 10.11.1995

Пинагідно слід зазначити, що при первинному призначенні пенсії відповідні періоди пенсійним фондом були зараховані до страхового стажу позивача, що додатково підтверджує наявність в ОСОБА_1 права на врахування вказаного страхового стажу при обрахунку розміру його пенсії.

Таким чином, наявні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дії Могилів-Подільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області щодо відмови в зарахуванні до трудового стажу ОСОБА_1 період його роботи в КСП "Світанок" з 1951 по 1955 роки (п`ять років), відображений в довідці КСП "Світанок" №67 від 10.11.1995 та зобов`язання зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 період його роботи в КСП "Світанок" з 1951 по 1955 роки (п`ять років).

Що стосується заявленої вимоги позивача, щодо відшкодування моральної шкоди заданої неправомірними діями Могилів-Подільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 5 КАС України Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна (немайнова) шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями, чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як зазначено у п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 № 4, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходив, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Як стверджує позивач у позовній заяві, що пенсійним фондом йому заподіяно моральну шкоду, оскільки внаслідок незаконної відмови в нього було порушено звичайний ритм життя, хвилювання, переживання. На підтвердження завданої моральної шкоди позивач надав суду листок профілактичного огляду від 27.08.2019 за №302 позивач має захворювання "атеросклеротичний кардіо-склеріз", а тому оцінює розмір моральної шкоди в сумі 25000,00 грн. Цей розмір позивач вважає достатнім для відновлення фізичного та психологічного стану.

Відповідальність держави за зобов`язаннями визначено у Главі 11 ЦК України та ст. ст. 1173-1175 ЦК України, якими встановлено правило про відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі, незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю органу державної влади посадових чи службових осіб цих органів та шкоди, завданої у результаті прийняття органом державної влади нормативно-правового акта.

Встановивши фактичні обставини, суд приходить до висновку, що правові підстави для стягнення моральної шкоди відсутні, оскільки позивачем не доведено у відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України факту заподіяння шкоди законами, зокрема взаємопов`язаність наявного в нього захворювання з протиправністю дій відповідача.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають задоволенню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Вінницькій області понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Могилів-Подільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області щодо відмови в зарахуванні до трудового стажу ОСОБА_1 період його роботи в КСП "Світанок" з 1951 по 1955 роки (п`ять років), відображений в довідці КСП "Світанок" №67 від 10.11.1995.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Вінницької області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 період його роботи в КСП "Світанок" з 1951 по 1955 роки (п`ять років), з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.) (судовий збір, що був сплачений згідно квитанції №7 від 19.06.2019) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України Вінницької області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Могилів-Подільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області (вул. Вірменська, 19, м. Могилів-Подільський, 24000, код ЄДРПОУ 38031323)

Повний текст рішення виготовлено та підписано: 25.09.2019

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна