Рішення

від 24.09.2019 по справі 420/3183/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/3183/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гусева О.Г.,

за участю: секретаря судового засідання - Селімової О.В.,

представник позивача - не з`явився (надав клопотання про розгляд справи за його відсутності)

представника відповідача - Наумової К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Будтекстиль» до Головного управління ДФС в Одеській області про зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пром-Будтекстиль» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про зобов`язання вчинити певні дії.

24.09.2019 року у ході судового засідання від позивача надійшла уточнена позовна заява, у якій позивач просив суд зобов`язати Головне управління державної фіскальної служби в Одеській області (ідентифікаційний код 39398646) внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого Товариством з обмеженою відповідальністю Пром-Будтекстиль (ідентифікаційний код 40303175) у сумі 26 225 412 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Пром-Будтекстиль» з питання законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість на рахунок платника у банку, який визначений у рядку 20.1.1 по декларації з ПДВ за квітень 2017 року.

За наслідками проведеної перевірки 22.10.2018 року був складений акт № 2277/15-32-12-02/40303175, при цьому позивач не згоден з висновками даного акту перевірки та з винесеним на його підставі податковим повідомленням-рішенням, яке на думку позивача суперечило вимогам чинного законодавства України, а тому підлягало скасуванню.

Крім того позивач вважав, що відповідач не виконує належним чином свої обов`язки щодо внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані, щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування заявленого ТОВ Пром-Будтекстиль .

Позивач посилаючись ст., ст.44,47 КАС України, вважав, що їх позов підлягає задоволенню.

Ухвалою суду від 18.06 .2019 року по справі було відкрито загальне позовне провадження.

09.09.2019 року Ухвалою суду закрито підготовче провадження та справа була призначена до розгляду по суті на 24.09.2019 року о 10 год. 00 хв.

У судове засідання не з`явився представник позивача надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, уточнені позовні вимоги підтримав у повному у обсязі з підстав викладених у позові.

У судове засідання з`явився представник відповідача, щодо задоволення позову заперечувала з підстав викладених у відзиві.

В судовому засіданні встановлено наступні факти та відповідні ним правовідносини.

ТОВ «Пром-Будтекстиль» має статус юридичної особи, про що видано Свідоцтво про державну реєстрацію.

Позивач є платником податку на додану вартість.

05.10.2018 року Наказом Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області № 7512 було призначено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Пром-Будтекстиль» з питання законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість на рахунок платника у банку, який визначений у рядку 20.1.1 по декларації з ПДВ за квітень 2017 року

За наслідками проведеної перевірки був складений акт № 2277/15-32-12-02/40303175від 22.10.2017 року, за висновками якого було встановлено, що позивачем було порушено вимоги Податкового кодексу України в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку по податковій декларації з ПДВ за квітень 2017 року, а саме було встановлено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ, заявленого на рахунок платника у банку у сумі - 26225412 грн. 00 коп.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем було прийняте оскаржуване повідомлення-рішення № 0221951202 року від 31.10.2018 року про завищення позивачу суми бюджетного відшкодування на суму - 26225412 грн.00 коп.

У судове засідання представник позивача не з`явився, однак як вбачається з уточненої позовної заяви, на думку представника позивача, висновки відповідача про наявність порушень ведення ними господарської діяльності є загальними та необґрунтованим, які ґрунтуються на викривленні фактичних обставин перевірки, на припущеннях, що не підтверджені необхідними первинними документами та не вірному тлумаченні норм діючого законодавства.

У свою чергу, як зазначив у судовому засіданні представник відповідача, вони правомірно дійшли висновків про порушення позивачем діючого податкового законодавства, оскільки вони під час перевірки діяли в межах наданих їм повноважень та зокрема вони не є адміністратором Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування, оскільки формування реєстру здійснюється автоматично, а тому на думку представника відповідача вони правомірно завищили позивачу суми бюджетного відшкодування.

Крім того у судовому засіданні також було встановлено, що не погоджуючись з вищевказаним повідомленням-рішенням № 0221951202 року від 31.10.2018 року позивач 25.10.2018 року звернувся до Одеського окружного адміністративного суду.

27.02.2019 року рішенням Одеського окружного адміністративного суду ТОВ Пром-Будтекстиль у задоволені позову було відмовлено.

При цьому не погоджуючись з вищевказаним рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2019 року позивач звернувся з апеляційною скаргою до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

19.09.2019 року Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ТОВ Пром-Будтекстиль було задоволено, а Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.02.2019 року було скасовано.

На час розгляду даної справи у суді Постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2019 року набрала чинності.

Встановлені обставини підтверджуються доказами, які містять матеріали справи.

Враховуючи вищевикладене, а також з урахуванням матеріалів справи за даними обставинами суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного:

Так відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

А тому суд виходячи із положень ч. 4 ст. 78 КАС України вважає, що обставини встановлені Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2019 року не підлягають доказуванню під час розгляду даної справи.

Крім того суд звертає увагу, що право на податковий кредит при імпорті товарів виникає за наявності митної декларації оформленої відповідно до законодавства та сплати податкових зобов`язань з ПДВ за такою митною декларацією, саме митна декларація підтверджує як суму податку так і факт її сплати, а тому вказана у митній декларації сума податку може бути включена до податкового кредиту.

Також у судовому засіданні було встановлено, що позивач сплатив податкові зобов`язання на підставі митних декларацій та при здійсненні імпорту товарів останнім було виконано всі необхідні формальності з питань державної митної справи, а тому суд може зробити висновок, що позивач мав законне право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Разом з тим відповідач не бажає добровільно внести в Реєстр заяв про повернення сум бюджетного відшкодування дані позивача щодо узгодження суми бюджетного відшкодування у розмірі - 26 225 412 грн. 00 коп.

А тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо зобов`язання внести в Реєстр заяв про повернення сум бюджетного відшкодування дані щодо узгодження суми бюджетного відшкодування у розмірі - 26 225 412 грн. 00 коп. підлягають задоволенню, оскільки відповідно до п.,п. г п. 200.12 ст. 200 ПК України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з дня визнання протиправним або скасування податкового повідомлення-рішення.

При цьому у випадках передбачених п.,п. а , г п. 200.12 ст. 200 ПК України, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його сума відображається в Реєстрі контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Згідно ч. 3 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ формування Реєстру здійснюється на підставі бази даних ДФС та Казначейства, тобто орган ДФС вносить до Реєстру такі дані як суму узгодженого органом ДФС бюджетного відшкодування за кожною заявою на дату її узгодження.

Також п. 4 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, закріплено, що орган ДФС, серед іншого вносить до реєстру дані про суму узгодженого органом ДФС бюджетного відшкодування.

Таким чином суд критично ставиться до пояснень представника відповідача, стосовно того, що орган ДФС не має можливості самостійно вносити такі дані як сума узгодженого органом ДФС бюджетного відшкодування до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ.

Згідно до п. 36.5 ст. 36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

У відповідності до п. 110.1 ст. 110 ПК України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Так п. 28 рішення по справі Інтерсплав проти України ЄСПЛ зазначав про недопустимість покладення відповідальності на заявника за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань . Практика Європейського суду з прав людини є самостійним джерелом права і підлягає застосуванню судами України відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини .

Відповідно до п.56.21 ст.56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акту суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Згідно до ч.1 ст.5 Господарського Кодексу України правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб`єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність та визначення України як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави.

У відповідності до п., п.4,6 ч. 1 ст. 6 Господарського Кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є: обмеження державного регулювання економічних процесів у зв`язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві , екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування , їх посадових осіб у господарські відносини .

При цьому згідно до п.8 ч. 1 Господарського Кодексу України основними напрямами економічної політики, що визначаються державою, є: податкова політика, спрямована на забезпечення економічно обґрунтованого податкового навантаження на суб`єктів господарювання , стимулювання суспільно необхідної економічної діяльності суб`єктів, а також дотримання принципу соціальної справедливості та конституційних гарантій прав громадян при оподаткуванні їх доходів .

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З аналізу даної норми випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:

- лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;

- повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;

- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

А тому суд застосував дану норму з метою повного захисту позивача та визнав протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області щодо повернення Товариству з обмеженою відповідальністю Пром-Будтекстиль узгодженої суми бюджетного відшкодування.

У відповідності до ч. 2 ст. 76 КАС України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Крім того в рішенні № 37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі "Суомінен проти Фінляндії" Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення.

В ході розгляду справи представник відповідача, не надав до суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.

А тому можна зробити висновок, що відповідач не діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також у відповідності до п. 1 ст. 139 КАС України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

Керуючись: ст.,ст. 2, 7, 9, 77-78, 94, 244-246, 295 КАС України суд,-

В И Р І Ш И В:

Задовольнити позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Будтекстиль» до Головного управління ДФС в Одеській області про зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області щодо повернення Товариству з обмеженою відповідальністю Пром-Будтекстиль узгодженої суми бюджетного відшкодування.

Зобов`язати Головне управління державної фіскальної служби в Одеській області (ідентифікаційний код 39398646) внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого Товариством з обмеженою відповідальністю Пром-Будтекстиль (ідентифікаційний код 40303175) у сумі 26 225 412 грн.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, адреса: вул. Семінарська, 5, м.Одеса, 65044) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пром-Будтекстиль» (вул. Базарна, 71, м.Одеса, 65020, ідентифікаційний код 40303175) судовий збір у розмірі 3842 грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст Постанови складений та підписаний суддею 24.09.21019 року.

Суддя О.Г.Гусев

.