Ухвала

від 24.09.2019 по справі 340/2055/19

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження

24 вересня 2019 року м. Кропивницький справа № 340/2055/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до третя особаДержавного кадастрового реєстратора Відділу у Новомиргородському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області Котляренко Валентини Павлівни (26000, АДРЕСА_2 , м. Новомиргород, АДРЕСА_3 , 105/40) Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (вул. Академіка Корольова, 26, м. Кропивницький, 25030, код ЄДРПОУ - 39767636) провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

1) визнати бездіяльність Котляренко Валентини Павлівни, Державного кадастрового реєстратора Відділу у Новомиргородському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, яка полягає у не виконанні нею своїх посадових обов`язків стосовно внесення змін до відомостей до Державного земельного кадастру щодо зазначення власником земельної ділянки площею 5,36 гектарів, яка розташована на території Оситнянської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 3523885600:02:000:0054 - ОСОБА_1 та стосовно виключення з відомостей Державного земельного кадастру інформації про державну реєстрацію речового права - оренди на земельну ділянку площею 5,36 гектарів яка розташована на території Оситнянської сільської ради Новомиргородського район Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровим номером 3523885600:02:000:0054 - протиправною.

2) зобов`язати державного кадастрового реєстратора Відділу у Новомиргородському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, внести зміни до відомостей Державного земельного кадастру, а саме зазначити власником земельної ділянки площею 5,36 гектарів, яка розташована на території Оситнянської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 3523885600:02:000:0054 - ОСОБА_1 та виключити з відомостей Державного земельного кадастру інформацію про державну реєстрацію речового права - оренду на земельну ділянку площею 5,36 гектарів яка розташована на території Оситнянської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровим номером 3523885600:02:000:0054.

З матеріалів справи вбачається, що згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії КР НОМЕР_2 виданого 23.09.2005 року Новомиргородською районною державною адміністрацією - Сай О.М. є власником земельної ділянки площею 5.36 гектарів, яка розташована на території Оситнянської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва Кадастровий номер земельної ділянки кадастровий номер 3523885600:02:000:0054 (а.с.7).

Разом з тим, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельні ділянки №НВ-3505484482018 від 21.03.2018 р. власником земельної ділянки кадастровий номер 3523885600:02:000:0054 значиться ОСОБА_2 Л ОСОБА_3 . Також, зазначено відомості про те, що вказана земельна ділянка передана в оренду ТОВ Оситнянське 18.05.2017 року (а.с.8-12).

17 липня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з вимогою внести до Державного земельного кадастру зміни стосовно власника Земельної ділянки з кадастровим номером 3523885600:02:000:0054 (а.с.15,16).

Листом від 08.08.2019р. №339/118-19 відповідач відмовив у задоволенні зазначеної заяви мотивуючи це тим, що внесення змін до відомостей Державного земельного кадастру та виключення з Державного земельного кадастру відомостей про державну реєстрацію речового права, державним кадастровим реєстратором можливе за наявності та на підставі відповідного рішення суду (а.с.17).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наявна в Державному земельному кадастрі недостовірна інформація про власника Земельної ділянки та наявність речового права - оренди, порушує права ОСОБА_1 , а саме його право на Земельну ділянку, однією зі складових якого (права власності) є право розпоряджатися власним майном на власний розсуд. Натомість наявна недостовірна інформація в Державному земельному кадастрі унеможливлює здійснення ним свого права на Земельну ділянку. В тому числі позивач не може передати її в оренду, здійснити обмін, заповісти і т. п. (а.с.4)

Вважаючи, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Однак, у контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між його суб`єктами, суд вважає, що даний позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)

Відповідно до п.п.1, 2, ч.1 ст.4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Позивач звернувся до адміністративного суду, вважаючи, що фактично оспорюване рішення відповідача викладене листом від 08.08.2019р. №339/118-19 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру про земельну ділянку із кадастровим номером 3523885600:02:000:0054 стосується законного інтересу позивача, оскільки останній правомірно очікував на набуття такої земельної ділянки у власність.

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії КР НОМЕР_2 від 23.09.2005 року - ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 3523885600:02:000:0054.

За нормами статей 125 і 126 ЗК та ст. 377 ЦК право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Звертаємо увагу, що відповідно до частини другої статті 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Пунктом 53 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, передбачено, що для державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельну ділянку, права власності на об`єкт нерухомого майна, реєстрацію яких проведено до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, у зв`язку із втратою, пошкодженням чи псуванням відповідного державного акта на право власності чи постійного користування земельною ділянкою, свідоцтва про право власності на нерухоме майно використовуються відомості з Державного земельного кадастру або Реєстру прав власності на нерухоме майно, який є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, та паперовий носій інформації (реєстрові книги, реєстраційні справи, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації).

Згідно з пунктом 107 Порядку державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку.

Відповідно до пункту 109 Порядку державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (стаття 126 Кодексу). Разом з тим, питання щодо проведення державної реєстрації речових прав на земельні ділянки з набранням чинності 1 січня 2013 року Законів України Про Державний земельний кадастр та Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень належить до компетенції Міністерства юстиції України та Державної реєстраційної служби України. Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснюють органи державної реєстрації прав Міністерства юстиції України. Територіальні органи Держземагентства здійснюють державну реєстрацію земельних ділянок.

Отже, предметом спору у даній справі є захист, зокрема, права власності, порушеного, на думку позивача, відповідачем, який своїм рішенням викладеним у листі від 08.08.2019р. №339/118-19 відмовив у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру щодо власника земельної ділянки із кадастровим номером 3523885600:02:000:0054. По своїй суті, доведення позивачем протиправності дій чи бездіяльності відповідача є спором про доведення права на земельну ділянку. Тому, щоб вирішити спір про протиправність дій та скасування прийнятого відповідачем рішень розглянутої по суті заяви від 17.07.2019 року, має бути розв`язано конкуренцію підстав виникнення права власності на спірну земельну ділянку.

Отже, звертаючись до суду із цим позовом позивач має намір усунути допущені, на його думку, органом виконавчої влади порушення свого переважного права на земельну ділянку, яка перебуває у його власності.

Відповідно до ч.1 ст.2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За приписами ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Частиною 1 ст.15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Таким чином, предметом позову у цій справі є не оскарження процедури прийняття рішень суб`єктом владних повноважень щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру, а забезпечення можливості набуття речового права на земельну ділянку, яка належать позивачу на праві власності, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 року (справа №661/3925/16-а) та від 12.12.2018 року (справа №809/48/18 ).

У постанові від 20.09.2018 року (справа №816/389/15-а) Велика Палата Верховного Суду вказала, що неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Суд зауважує, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясувати також характер спірних правовідносин за захистом яких прав звернулась особа.

Як вбачається з матеріалів справи, спір що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, відмовляючи у внесенні змін про власника земельної ділянки, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем рішення про відмову у внесені змін до відомостей Державного земельного кадастру щодо власника земельної ділянки стосувались реєстрації прав іншої особи, а не позивача.

Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

При цьому, відповідно до статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

В той же час, суд звертає увагу, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін.

Суд вважає, що даний спір має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право власності щодо тієї ж земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Участь державного реєстратора в якості відповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Верховний Суд у постанові від 04.04.2018 р. дійшов висновку, що в подібних справах спір стосується не законності чи незаконності дій державного реєстратора, а права на земельну ділянку, а тому подібні спори є спорами про право та мають розглядатись в господарських чи цивільних судах. При цьому, Суд зазначив, що подібна позиція висловлювалась раніше Верховним Судом України у постановах від 14.06.2016 р. та від 11.04.2017 р., і суд не знаходить підстав для відступу від неї.

Таку ж позицію Верховний Суд висловив і в постанові від 18.04.2018 р.

Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження, фактично рішення про відмову у внесенні змін до відомостей Державного земельного кадастру про власника земельної ділянки безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо цього ж нерухомого майна з іншою особою. Такий спір має приватно-правовий характер. З огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Вищенаведені висновки відповідають висновку, викладеному у постанові Великої палати Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі №823/2042/16 , а тому суд, у відповідності до вимог ч.5 ст.242 КАС України, враховує такий при вирішенні даної справи.

Ураховуючи суть спірних правовідносин, приватно-правовий характер та суб`єктний склад сторін у справі, суд приходить висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів. Оскільки такий виник із цивільних відносин, його вирішення віднесено до компетенції суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства, відповідно до підсудності, визначеної Цивільним процесуальним кодексом України.

В свою чергу, статтею 238 КАС України визначені підстави закриття провадження у справі.

Так, зокрема, за змістом п.1 ч.1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За практикою Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі Сокуренко і Стригун проти України ) суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

При цьому, статтею 239 КАС України передбачені наслідки закриття провадження у справі.

Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (ч.1, ст.239 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Частиною другою статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Згідно з частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, питання щодо повернення судового збору буде вирішено у разі надходження відповідного клопотання позивача.

Керуючись статтями 2, 19, 20, статтями 238, 256 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Державного кадастрового реєстратора Відділу у Новомиргородському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області Котляренко Валентини Павлівни (26000, Кіровоградська область, м. Новомиргород, вул. Соборності, 105/40) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - закрити.

Роз`яснити позивачеві, що даний спір підсудний місцевому загальному суду в порядку цивільного судочинства, а також вказати на те, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про закриття провадження, не допускається.

Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду, через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 15 - денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Згідно п.п.15.5 п.1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук