Постанова

від 19.09.2019 по справі 640/5956/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/5956/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Аліменка В.О., Кобаля М.І., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Кофе Інн Плюс на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кофе Інн Плюс до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання неправомірною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю Кофе Інн Плюс звернулось до суду з позовом у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області №КВ256/1323/АВ/ТД/ФС-146 від 05 березня 2019 року про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю Кофе Інн Плюс у розмірі 125 190,00 грн.

Також позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови Головного управління Держпраці у Київській області №КВ256/1323/АВ/ТД/ФС-146 від 05 березня 2019 року про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю Кофе Інн Плюс у розмірі 125 190,00 грн.

Назване клопотання вмотивовано тим, що виконання оскаржуваної постанови призведе до порушення прав та законних інтересів позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2019 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю Кофе Інн Плюс , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким задовольнити заяву про вжиття заходів забезпечення позову.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову, дійшов висновку що вжиття заходів забезпечення позову у зазначений позивачем спосіб, а саме шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, можливе виключно за документами, стягнення за якими здійснюється у безспірному порядку, водночас стягнення штрафу, накладеного постановою КВ256/1323/АВ/ТД/ФС-146 від 05 березня 2019 року, відбувається в порядку, визначеному Законом України Про виконавче провадження .

Судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.

За змістом статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому, колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та доведеності належними доказами обставин, на які посилається заявник в заяві; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи наявна хоча б одна з вищенаведених обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

За правилами частини 1 статті 77 КАС України тягар доведення необхідності вжиття заходів забезпечення позову з наданням відповідних доказів покладається саме на позивачів, які ініціюють таке клопотання.

Згідно роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ , при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи з забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Із наведеного випливає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Позивачем оскаржується постанова Головного управління Держпраці у Київській області №КВ256/1323/АВ/ТД/ФС-146 від 05 березня 2019 року про накладення штрафу на Товариство з обмеженою відповідальністю Кофе Інн Плюс у розмірі 125 190,00 грн.

Як вбачається з постанови про накладення штрафу, її прийнято відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509, на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України.

Так, згідно абзацу 4 пункту 11 Порядку №509 не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України).

Статтею 3 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року №1404-VIII (надалі за текстом - Закон № 1404-VIII ) визначено перелік документів, що підлягають примусовому виконанню, до яких належать і рішення інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Постановою державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 29.05.2019 р. відкрито виконавче провадження ВП № 59220916 про стягнення з ТОВ Кофе Інн Плюс боргу у сумі 125 190,00 грн.

Також, постановою державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 06.06.2019 р. накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках ТОВ Кофе Інн Плюс .

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону № 1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Отже, єдиною підставою зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання постанови Відповідача є вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі оскаржуваної постанови.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2019 року не може залишатися в силі, а підлягає скасуванню зі задоволенням заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

У відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись статтями 150, 312, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Кофе Інн Плюс задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 червня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Кофе Інн Плюс про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.

Зупинити стягнення на підставі постанови Головного управління Держпраці у Київській області №КВ256/1323/АВ/ТД/ФС-146 від 05 березня 2019 року про накладення штрафу.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 24 вересня 2019 р.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.О.Аліменко

суддя М.І.Кобаль