Рішення

від 20.09.2019 по справі 396/744/19

НОВОУКРАЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 396/744/19

Провадження № 2/396/330/19

РІШЕННЯ

Іменем України

20.09.2019 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Гарбуз Ольга Анатоліївна

за участю секретаря судового засідання: Пономаренко Р.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Новоукраїнка Кіровоградської області цивільну справу №396/744/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Державний реєстратор прав на нерухоме майно Новоукраїнської районної державної адміністрації Кіровоградської області Феденюк Світлана Петрівна про визнання права власності шляхом виділення її частки в натурі в праві спільної часткової власності,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності шляхом виділення її частки в натурі в праві спільної часткової власності. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він та відповідач є спадкоємцями за законом Ѕ частини земельної ділянки № НОМЕР_1 загальною площею 8,61 га, кадастровий №3524086400:02:000:0230 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Сотницько-Балківської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, належної спадкодавцю ОСОБА_4 на підставі Державного акту серії КР №016696.

Відповідач ОСОБА_3 провів державну реєстрацію права власності земельної ділянки площею 4.3034 га, державним реєстратором було присвоєно кадастровий номер 3524086400:02:000:0406 та отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно. Позивач також звернувся до Державного реєстратора з метою державної раєстрації права власності на новосформовану земельну ділянку, але державний реєстратор прав на нерухоме майно відмовила йому у державній реєстрації, у зв`язку з відсутністю договору про поділ спільного майна або відповідного рішення суду, тому він звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою від 14.05.2019 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено до підготовчого розгляду.

Ухвалою від 29.07.2019 року закрито підготовче провадження у чправі та призначено до розгляду справи по суті на 22.08.2019 року, яке відкладено на 20.09.2019 року в зв`язку з перебуванням судді у щорічній відпустці.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з обставин викладених в позові.

Відповідач в судове засідання не з`явився, 15.07.2019 року надіслав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги визнав в повному осязі (а.с. 52, 59).

Представник третьої особи в засідання не з`явився, надіслали до суду заяву про розгляд справи без участі.

За частиною 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

У відповідності до ч.1, ч.2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с. 10) позивач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 є спадкоємцями за законом по Ѕ частки земельної ділянки № НОМЕР_1 загальною площею 8,61 га, кадастровий №3524086400:02:000:0230 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Сотницько-Балківської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, що належала спадкодавцю ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі Державного акту серії КР №016696 виданого Новоукраїнської РДА 26.03.2009 року (а.с. 13).

Враховуючи те, що за змістом статей 316 , 317 ЦК України право власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але в межах норм чинного законодавства, які позивач не порушує, частка позивача в спільній частковій власності складається із конкретних приміщень, що розподілили власники добровільно та підтверджується технічним паспортом, суд вважає, що позов слід задовольнити.

Згідно ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно статті 1 Першого Протоколу від 20 березня 1952 року до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04 листопада 1950 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до ч.1 ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно Постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року по справі № 6-12цс13 кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі.

Статтею 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. У відповідності до ч.1, ч.3 ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Положенням статті 364 ЦК України закріплено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Частиною третьою статті 364 цього Кодексу визначено, що у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Виділ часток нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. До такого висновку дійшов Верховний Суд України, розглянувши справу № 6-1443цс16. Вказавши також, що Виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України можна дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_3 провів державну реєстрацію права власності належної йому земельної ділянки площею 4.3034 кадастровий номер 3524086400:02:000:0406, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно №13078343 від 19.11.2013 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №13078359 від 19.11.2013 року (а.с. 14, 15).

Позивач, лише 03.04.2019 року звернувся до ДП Кропивницького науково-дослідного та проектногоінституту землеустро з заявою про виготовлення технічної документації із землеустрою. На підставі технічної документації відомості про земельну ділянку було внесено до Державного земельного кадастру та присвоєно кадастровий номер 3524086400:02:000:0785, що підтверджується витягом Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-3508114302019 від 04.04.2019 року (а.с. 16-20).

Державний реєстратор прав на нерухоме майно ОСОБА_5 відмовила позивачу у державній реєстрації права власності на новосформовану земельну ділянку, зазначивши, що необхідна нотаріально засвідчена, письмова згода всіх співвласників майна або ж відповідне рішення суду (а.с. 21).

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, а відповідно до статті 126 того ж кодексу, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Статтею 88 Земельного кодексуУкраїни встановлено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Учасник у спільній частковій власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Для виділу частки із спільного нерухомого майна повинна бути технічна можливість. Насамперед це означає, що частка яка виділяється повинна бути реально окремим об`єктом нерухомого майна. При цьому частка яка залишається у іншого власника (власників) має також бути окремим об`єктом нерухомого майна в розумінні ст. 181 ЦК України . Тобто, з певної точки зору, при будь-якому виділі частки з нерухомості, завжди відбувається поділ цієї нерухомості на два самостійних об`єкта.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та цим Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою КМУ від 25 грудня 2015 №1127.

Вчинення нотаріальних дій щодо порядку володіння та користування спільним майном або конкретними його частинами та укладення договорів про визначення розміру часток, зміну розміру часток, а також виділення частки в натурі присвячено пункт 6, глави 1, розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року за № 296/5.

Відповідно до пункту 6, глави 1, розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року за № 296/5, зазначено, що договір про виділення частки в натурі може бути укладений між усіма учасниками спільної часткової власності або між кількома з них. Учасники спільної часткової власності вправі укладати договори про визначення розміру часток, зміну розміру часток, а також виділення частки в натурі (поділу). Договори про виділ частки в натурі майна (поділ), право власності на яке підлягає реєстрації, посвідчуються нотаріусом на підставі документів, що посвідчують право власності на таке майно, або на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, якщо державну реєстрацію права власності на нерухоме майно проведено без видачі документа, що посвідчує таке право.

З пояснень представника позивача встановлено, що позивач звертався до відповідача з пропозицією укласти договір про поділ (виділ) в натурі спільного майна як обєкту права спільної часткової власності, але останній через свою непотребу в цьому, ігнорував його пропозиції. На даний час заперечень щодо позову не має.

Також, з матеріалів справи вбачається, що поділ земельної ділянки спадкодавця площею 8.61 га. вже проведено, шляхом реального її поділу на дві окремі земельні ділянки розміром 4.3035 га, яким присвоєно кадастрові номера, але право власності позивач за собою не може зареєструвати.

Частиною 3 статті 364 ЦК України, у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Верховний Суд України під час розгляду справи № 6-37цс13 від 15.05.05.2013 року висловив правову позицію, згідно з якою прийшов до висновку, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Також, у справі № 6-68цс14, Верховний Суд України також сформулював правову позицію від 02.07.2014 року, якою роз`яснив, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Аналогічних висновків дійшов і 15 березня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в контексті справи № 345/2723/17, провадження № 61-5032св18 (ЄДРСРУ № 72793666) досліджував питання щодо критеріїв припинення права на частку в спільному майні.

Суд вказав, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 370 Цивільного кодексу України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності , крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Окрім цього, право власності співвласника на частку у спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників і при цьому суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відповідно до ч.1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Разом з тим, статтею 367 ЦК України передбачено, що майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно зі статтею 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 392 ЦК України, власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Крім того, згідно з ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, наявність можливості виділення частки в натурі в праві спільної часткової власності, відсутність заперечень відповідача, а також наявність законних підстав для визнання права власності на земельну ділянку за позивачем, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні просив судові витрати залишити за позивачем, тому суд ввжає за можливе судові витрати віднести за рахунок позивача.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст. 319, 328, 358, 364, 365 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 13, 81-82, 89, 141, 206, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народженняє, РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на земельну ділянку, кадастровий номер №3524086400:02:000:0785, загальною площею 4.3035 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Сотницько-Балківської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, шляхом виділення її частки в натурі в праві спільної часткової власності із земельної ділянки площею 8.61 га кадастровий номер №3524086400:02:000:0230, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Сотницько-Балківської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, яка за життя належала його матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Державного акту серії КР №016696 виданого Новоукраїнською райдержадміністрацією 26.03.2009 року.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в спадковому майні, на земельну ділянку загальною площею 8.61 га, кадастровий номер №3524086400:02:000:0230, яка знаходиться на території Сотницько-Балківської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Судові витрати по справі віднести за рахунок позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Кропивницького апеляційного суду через Новоукраїнський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення

Повний текст рішення складено 25.09.2019 року.

Головуючий: О. А. Гарбуз