Ухвала

від 24.09.2019 по справі 342/173/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 342/173/19

Провадження № 11-кп/4808/297/19

Категорія ст. 286 ч. 2 КК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2019 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:

суддів ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

з участю секретаря ОСОБА_6 ,

прокурора ОСОБА_7 ,

представників потерпілого ОСОБА_8 ОСОБА_9 , адвоката ОСОБА_10 ,

обвинуваченого ОСОБА_11 ,

захисника ОСОБА_12 ,

розглянувши у кримінальному провадженні № 12018090150000173 апеляційні скарги представника потерпілого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_10 ,

прокурора, який брав участь в суді першої інстанції та заступника прокурора області

на вирок Тлумацького районного суду від 24.06.2019 року щодо ОСОБА_11 ,

в с т а н о в и л а:

Цим вироком ОСОБА_11 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вікно,

Городенківського району,

проживаючого за адресою:

АДРЕСА_1 , раніше не судимого

засуджено за ст. 286 ч. 2 КК України до 3 років позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами.

Згідно ст. 75 КК України його звільнено від відбування основного покарання у виді 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки та покладенням на нього відповідних обов`язків.

Цивільний позов законного представника, представника потерпілого, цивільного позивача малолітнього ОСОБА_8 задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_8 50 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди та 8 000 гривень в рахунок відшкодування судових витрат на правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

За вироком суду злочин вчинено за наступних обставин.

18.08.2018 року близько 17 год. обвинувачений ОСОБА_11 , керуючи автомобілем «Mercedes Benz Vito- 120» НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 60 км/год, автодорогою з с. Вікно в с. Чернятин Городенківського району. При цьому він, порушивши п.п. 10.1, 11.3, 12.1 Правил дрожнього руху, .проявив неуважність, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем «Nissan Micra» НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_13 . Внаслідок цього водій ОСОБА_13 отримав легкі тілесні ушкодження, а малолітній пасажир ОСОБА_8 - тяжкі тілесні ушкодження.

В апеляційних скаргах:

- представник потерпілого ОСОБА_10 вважає вирок суду незаконним через м`якість покарання. Немає пом`якшуючих обставин. Розмір відшкодування не відповідає ступеню тяжкості моральних страждань потерпілого. Каяття обвинуваченого носить формальний характер з метою уникнення покарання у виді реального позбавлення волі. Під час досудового розслідування він вину не визнав, не з`являвся до відділу поліції із зізнанням, намагався перекласти вину на іншого водія ОСОБА_13 . Підстави застосування ст. 75 КК України відсутні. Обвинувачений не визнав вимогу про відшкодування моральної шкоди потерпілому. Суд повинен був застосувати до обвинуваченого додаткове покарання позбавлення права керування транспортними засобами. Малолітній потерпілий зазнав тяжких тілесних ушкоджень, в результаті чого йому було видалено частину селезінки, не може відвідувати дошкільний заклад у звичному режимі, тому відшкодування призначене судом є несправедливим. Просить вирок суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_11 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 2 роки. Цивільний позов про відшкодування моральної шкоди задовольнити повністю, стягнути з обвинуваченого на користь ОСОБА_8 200 000 грн та 8 тисяч гривень витрат за надання правничої допомоги;

- прокурор, який брав участь в розгляді справи в суді першої інстанції, вважає вирок суду незаконним, внаслідок м`якості покарання. Стверджує, що суд при призначенні покарання ОСОБА_11 не вмотивував підстави непризначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Крім того, малолітній ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження. Просить дослідити характеризуючі дані на особу обвинуваченого. Вирок суду в частині покарання скасувати, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_11 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік. На підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 роки, з покладенням відповідних обов`язків згідно ст. 76 КК України;

- заступник прокурора області вважає вирок суду незаконним внаслідок м`якості покарання. Суд необгрунтовано застосував ст. 75 КК України. Фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення ОСОБА_11 свідчать про його підвищену суспільну небезпеку, а покарання не відповідає меті кримінального покарання. Поза увагою суду залишились обставини вчинення злочину та його наслдіки, адже своїми діями обвинувачений грубо порушив низку вимог ПДР України, в результаті чого сталась аварія, а пасажир автомобіля малолітній ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження. При цьому шкода потерпілому не відшкодована, тому висновок суду про щире каяття безпідставний. Судом не застосовано покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, що не відповідає ступеню тяжкості скоєного злочину та особі обвинуваченого. Просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_11 покарання 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

В апеляційній інстанції:

- представники потерпілого адвокат ОСОБА_10 та ОСОБА_9 підтримали доводи своєї апеляції та апеляції заступника прокурора області, частково апеляцію прокурора, який брав участь в суді першої інстанції, просять повністю задовольнити їх апеляційну скаргу;

- прокурор підтримав доводи апеляції заступника прокурора області, частково інші апеляційні скарги, просить вирок суду скасувати, постановити новий, призначити обвинуваченому 3 роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки;

- обвинувачений ОСОБА_11 та його захисник заперечили доводи поданих апеляційних скарг, просять вирок суду залишити без змін, апеляції без задоволення.

З`ясувавши обставини справи, обговоривши доводи й мотиви апеляційних скарг, дослідивши окремі дані про особу винного, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Висновок суду про винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України, не оспорюється, тому в цій частині вирок не перевіряється.

Згідно ст. 370 КПК України судове рішення має бути законним, обгрунтованим і вмотивованим.

Оскаржений вирок суду вказаним вимогам закону відповідає.

Доведеність вини обвинуваченого і кваліфікація його дій не оспорюється, тому вирок суду в цій частині не перевіряється.

Всі доводи апелянтів про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину і про заниження розміру морального відшкодування потерпілому є необґрунтованими і не дають підстав для зміни чи скасування вироку, оскільки вони фактично враховані судом першої інстанції.

Призначене ОСОБА_11 покарання і звільнення від його відбування відповідає вимогам ст.ст. 50, 65, 75 КК України. Визначеного судом покарання та умов його відбування достатньо для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення нових злочинів.

Судом враховано тяжкість вчиненого, його наслідки, що злочин належить до тяжких необережних правопорушень.

Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.

Колегія суддів визнає обгрунтованим визнання судом як пом`якшуючу покарання обвинуваченого обставину щире каяття, оскільки він частково відшкодував збитки від злочину, визнав вину. Тому доводи апелянтів в цій частині є необгрунтованими.

До позитивних даних про обвинуваченого суд підставно відніс те, він вчинив злочин вперше, при цьому він був у тверезому стані, позитивно характеризується, утримує хворого батька, інваліда ІІ групи. Крім того, він в апеляційній інстанції ствердив, що крім батька, він утримує тяжко хвору дружину, яка лікується за кордоном. Саме ці його витрати не дали можливості раніше відшкодувати всі збитки потерпілим. Представив підтвердження про часткове відшкодування потерпілому моральних збитків, які присудив суд і підтвердив намір на їх повне відшкодування.

Вказані обставини, а також висновок органу пробації про те, що ризик повторного вчинення обвинуваченим злочину та рівень його суспільної небезпеки є низькими і він може бути виправлений без ізоляції від суспільства при умовному звільненні від покарання, спростовують доводи апелянтів про необхідність його реально позбавити волі з обов`язковим додатковим покаранням.

Посилання апелянтів на те, що він під час досудового розслідування не визнавав вини, не з`являвся зі зізнанням, не можуть бути самі по собі підставами для посилення йому покарання.

Доводи апелянтів про те, що через отримання малолітнім потерпілим тяжких тілесних ушкоджень та невідшкодуванням всіх збитків, обвинувачений має бути реально позбавлений волі з додатковим покаранням, колегія суддів вважає необґрунтованими. Як з`ясовано, обвинувачений шляхом використання автомобіля має єдиний засіб для забезпечення проживання себе та хворих рідних, не втік з місця події, був тверезим при автопригоді. Крім того, істотною обставиною, яку неможливо спростувати, є доводи захисника обвинуваченого про те, що в значній мірі тяжкість тілесних ушкоджень малолітнього потерпілого наступила через явну неправомірну необережність батьків, що проявилась у відсутності в їх автомобілі на момент автопригоди спеціального дитячого крісла із ременями безпеки, що є порушенням п. 21.11 Правил дорожнього руху.

Вказані обставини, на переконання апеляційного суду, є важливими даними, що підтверджують обгрунтованість звільнення судом обвинуваченого від основного та додаткового покарання й необгрунтованість апеляційних доводів апелянтів в цій частині.

Суд у вироку навів переконливі мотиви на застосування до покарання обвинуваченого ст. 75 КК України. При цьому ним враховано щире каяття обвинуваченого, часткове відшкодування збитків та позитивні дані про особу винного.

За таких обставин колегія суддів вважає, що наведених апелянтами підстав для скасування такого звільнення ОСОБА_11 від покарання недостатньо.

Вирішення судом цивільного позову про відшкодування потерпілому моральних збитків відповідає вимогам ст.ст. 23, 1167 ЦК України.

Апеляційні доводи представника потерпілого ОСОБА_10 про збільшення розміру морального відшкодування слід визнати необгрунтованими.

При визначенні розміру морального відшкодування судом належно враховано вимоги цивільного законодавства. При цьому судом враховано характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань потерпілого з приводу отриманих тілесних ушкоджень, ступінь вини обвинуваченого, а також незадовільний стан його матеріального забезпечення, перебування на нього утриманні дружини й батька. Колегія суддів вважає, що при цьому також доречно брати до уваги неправомірну необережність батьків, що проявилась у відсутності в їх автомобілі на момент автопригоди спеціального дитячого крісла для дитини.

Тому колегія суддів не вбачає підстав для збільшення розміру морального відшкодування і вважає, що при його визначенні судом враховано всі вимоги розумності і справедливості.

Таким чином колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування вироку і залишає апеляційні скарги без задоволення.

Клопотання адвоката ОСОБА_10 про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_11 на користь потерпілого ОСОБА_8 3000 грн за надання нею правової допомоги в апеляційному суді підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Апеляційні скарги представника потерпілого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_10 , прокурора, який брав участь в суді першої інстанції та заступника прокурора області залишити без задоволення, вирок Тлумацького районного суду від 24.06.2019 року щодо ОСОБА_11 - без змін.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_11 на користь потерпілого ОСОБА_8 3000 грн за надання правової допомоги в апеляційному суді.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5