Рішення

від 16.09.2019 по справі 587/1054/19

СУМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 587/1054/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2019 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., при секретарі Токаревій В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до Бездрицької об`єднаної територіальної громади Сумського району, треті особи: Державний нотаріус Сумської районної державної нотаріальної контори Блошенко В.І., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на землю в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому спадкове майно у вигляді земельної ділянки площею 3,5 га, яка належала останньому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю. За життя ОСОБА_5 заповіту не залишив. Вона разом з дітьми ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є спадкоємцями померлого за законом. Діти подали заяву до Сумської райдержнотконтори про відмову від прийняття спадщини на користь позивача. Позивач є єдиною спадкоємицею після померлого, спадщину прийняла шляхом звернення до нотконтори з відповідною заявою, однак, оформити свої спадкові права вона позбавлена можливості, оскільки у Державному акті на право користування землею назва закреслена та змінено на право приватної власності на землю, на якому зазначено, що це тимчасовий документ підлягає обміну о 15 березня 1994 року . Просила визнати за нею право власності на вказану земельну ділянку в порядку спадкування за законом після померлого чоловіка.

Позивач в судове засідання не з`явилася, від її представника надійшла заява з проханням слухати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав.

Представник Бездрицької сільської ради Сумського району Сумської області для розгляду справи до суду не з`явився, просив справу слухати без його участі, проти позову не заперечив.

Третя особа Державний нотаріус Сумської районної державної нотаріальної контори Блошенко В.І. в судове засідання не з`явилась, направила до суду заяву, в якій просила розглядати справу у відсутність їх представника.

Треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з`явились, направили заяви про розгляд справи в їх відсутність, проти задоволення позову не заперечували.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, - і не оспорюється сторонами, - що 16 квітня 1967 року позивач ОСОБА_1 зареєструвала у Сергеєвській сільській раді Глушковського району Курської області шлюб з гр. ОСОБА_5 і змінила прізвище на ОСОБА_1 (арк.с.13).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 , чоловік позивача, що підтверджується свідоцтвом про смерть (арк.с.23).

Після його смерті відкрилась спадщина на належне померлому майно - земельну ділянку площею 3,5 га для ведення селянського (фермерського) господарства, розташована на території Бездрицької сільської ради Сумського району.

Дана земельна ділянка ОСОБА_5 , як голові селянського (фермерського) господарства була надана на підставі рішення Сумської районної ради народних депутатів Сумського району Сумської області.

Вказане фермерське господарство було зареєстровано відповідно до чинного на той час законодавства Сумською районною державною адміністрацією 28 грудня 1993 року за реєстраційним № 203 (арк.с.20).

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України Про селянське (фермерське) господарство від 20.12.1991 року №2009-ХІІ, яка була чинною на час надавання земельної ділянки спадкодавцю, земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства надавалися громадянам за їх бажанням у довічне успадковуване володіння, приватну власність або в оренду.

ОСОБА_5 отримав відповідний державний акт (Серія Б № 017654 ) на право користування на вищевказану земельну ділянку в межах згідно з планом землекористування (арк.с.24).

За життя ОСОБА_5 заповіту не залишив.

Позивач ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею першої черги за законом, спадщину прийняла шляхом спільного проживання з померлим за адресою: АДРЕСА_1 та шляхом звернення до Сумської райдержнотконтори і отримала свідоцтва про право на спадщину за законом на частину спадкового майна, зокрема на житловий будинок та земельні ділянки площами 0,0600 га та 0,2000 га за вказаною адресою (арк.с.58,59). Інші спадкоємці - сини та донька померлого ОСОБА_5 - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на спадщину не претендують (арк.с.40,41).

Згідно довідки Бездрицької сільської ради Сумського району від 24 вересня 2018 року ОСОБА_5 на день смерті був зареєстрований та постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 разом з Дружиною ОСОБА_1 , донькою ОСОБА_4 та онуком ОСОБА_6 (арк.с.42).

Спадкова справа після померлого ОСОБА_5 заведена 24 жовтня 2018 року за заявою ОСОБА_1 (а.с. 39-63).

Згідно звіту ФОП ОСОБА_7 про експертну грошову оцінку земельної ділянки для ведення фермерського господарства загальною площею 3,5000 га, кадастровий номер: 5924788300:02:004:0013, що розташована на території Бездрицької сільської ради Сумського району Сумської області, становить 65 300 грн. 00 коп. (а.с.14-18).

За змістом ст. 392 Цивільного Кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до положень статті 1216 Цивільного кодексу України, спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до положень частини 1 статті 1220 Цивільного кодексу України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до частини 3 статті 1223 ЦК України, право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Позивач зверталась до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Однак оформити спадкові права на вказану земельну ділянку не має можливості, оскільки виявилось, що у державному акті на право користування землею маються виправлення у назві, закреслено та змінено на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 , виданий виконавчим комітетом Сумської районної ради народних депутатів, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 315, на якому зазначено, що це тимчасовий документ підлягає обміну до 15 березня 1994 року , тому їй було відмовлено, пояснивши, що вона має звертатися до суду з відповідним позовом.

Так, введеним в дію 15.03.1992 року Земельним кодексом Української PCP надання такого права, як право довічного успадковуваного володіння землею, не передбачалось, однак підпунктом другим пункту 5 Постанови Верховної Ради Української PCP від 18.12.1990 року №562 Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української PCP визначалось, що громадяни, підприємства, установи і організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію цього Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.

Відповідно до пункту 8 Постанови Верховної Ради України від 13.03.92 № 220 Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до Земельного кодексу України.

Згідно з пунктом 6 Постанови Верховної Ради Української PCP від 18.12.90 N 563 "Про земельну реформу" визначено, що громадяни, підприємства, установи й організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення у дію Земельного кодексу Української PCP, повинні до 15 березня 1994 року оформити право власності або право користування землею. Після закінчення вказаного строку, раніше надане їм право користування земельною ділянкою втрачається.

Згідно з Постановою Верховної Ради України від 19.12.1999 року за 1312-XIV дію вказаного пункту продовжено до 01.01.2004 року, а постановою ВРУ від 17.02.2004 №1492-V даний пункт продовжено до 01.01.2008 року.

Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України та пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року № 563-ХІІ визнано неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення зазначеного рішення.

Таким чином, користувачі земельних ділянок, право яких посвідчене державним актом на право приватної власності на землю, не можуть бути позбавлені права користування, якщо самі цього не забажають.

В мотивувальній частині рішення КСУ від 22.09.2005 року, суд зазначав, що визнавши право приватної власності громадян на земельні ділянки, які були надані в постійне користування, встановивши порядок набуття цього права у зазначених нормативно- правових актах шляхом безоплатної передачі, держава має вжити всіх необхідних заходів щодо забезпечення безперешкодного набуття громадянами права приватної власності на земельні ділянки.

Відповідно рішення спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/04-13 від 16.05.2013 року належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року, та інших нормативно-правових актів.

Статтею 1218 Цивільного кодексу України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Позивач є спадкоємицею після померлого ОСОБА_5 , успадкувала частину належного йому майна, тому має право успадкувати належну йому за життя земельну ділянку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 263, 264, 265 ЦПК України, ст. 392, 1220, 1268 ЦК України, ст. 81 ЗК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , мешканкою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на земельну ділянку загальною площею 3.5 га, кадастровий номер 5924788300:02:004:0013, надану для ведення селянського (фермерського) господарства, розташовану на території Бездрицької сільської ради Сумського району, на яку право приватної власності надано на підставі рішення Сумської районної ради народних депутатів Сумського району Сумської області від 21 травня 1992 року, в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду через Сумський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.А.Степаненко