Постанова

від 24.09.2019 по справі 917/613/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2019 р. Справа № 917/613/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Россолов В.В. , суддя Хачатрян В.С.

при секретарі судового засідання Беккер Т.М.

за участю представників сторін:

позивача - Лезебний Д.В. (посвідчення №1916 від 15.04.2015, довіреність №82 від 01.08.2019);

відповідача - Жарін М.А. (посвідчення №506 від 22.02.2017, довіреність 02.12.2016);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "НДІ Колан" (вх.№2624П/1-43) на рішення господарського суду Полтавської області від 24.07.2019 (суддя Ціленко В.А. повний текст рішення складено 26.07.2019) у справі №917/613/19

за позовом Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" м. Полтава

до Публічного акціонерного товариства "НДІ Колан" м. Полтава

про розірвання договору найму та повернення приміщень з під найму, -

ВСТАНОВИЛА:

Спільне підприємство "Полтавська газонафтова компанія" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "НДІ Колан" про визнання правовідносин з найму нежитлових приміщень припиненими та про зобов`язання прийняти орендовані приміщення.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 24.07.2019 у справі №917/613/19 позов задоволено частково. У позові про визнання правовідносин з найму нежитлових приміщень четвертого та п`ятого поверхів будівлі Б-5 за адресою місто Полтава, вул. Європейська, 153, що виникли між Спільним підприємством "Полтавська газонафтова компанія", (вул. Європейська, 124А, кв.77, м. Полтава, 36002) та Публічним акціонерним товариством "НДІ Колан", (вул. Європейська, буд. 153, м. Полтава, 36002) на підставі договору найму (оренди) від 29.07.2005 року та додаткових угод до нього такими, що припинені з 04 квітня 2019 року відмовлено. Зобов`язано Публічне акціонерне товариство "НДІ Колан", (вул. Європейська, буд. 153, м. Полтава, 36002) прийняти приміщення зазначені у Акті приймання-передачі орендованого майна - приміщень від 01.07.2017 року, підписаного сторонами на дату 03.07.2017 року, від Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" ( вул. Європейська, 124А, кв.77, м. Полтава, 36002) за Актом приймання-передачі (повернення) приміщень на дату 04 квітня 2019 року. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "НДІ Колан" (вул. Європейська, буд. 153, м. Полтава, 36002, код ЄДРПОУ 04637622) на користь Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" (вул. Європейська, 124А, кв.77, м. Полтава, 36002, код ЄДРПОУ 20041662) 1921,00 грн. судового збору.

Відповідач із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 24.07.2019 у справі №917/613/19 в частині зобов`язання ПАТ "НДІ Колан" прийняти приміщення зазначені у Акті приймання-передачі орендованого майна - приміщень від 01.07.2017, підписаного сторонами на дату 03.07.2017, від Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" за Актом приймання-передачі (повернення) приміщень на дату 04 квітня 2019 року та стягнути з Публічного акціонерного товариства "НДІ Колан" на користь Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" 1921,00 грн. судового збору.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, судом першої інстанції зроблено неправомірним висновок про те, що у зв`язку з недотриманням сторонами вимоги нотаріального посвідчення Додаткової угоди №2 від 01.10.2012 (про пролонгацію дії Договору найму (оренди) по 29.07.2020 включно), то така додаткова угода є нікчемною і не потребує доведення цього у суді.

Зазначає, що обов`язок відповідача як орендодавця прийняти від орендаря об`єкт оренди за відповідним актом приймання-передачі, який підписуються повноважними представниками обох сторін, передбачений пунктом 2.2.3. Договору найму (оренди) настає лише згідно Додаткової угоди №2 від 01.10.2012 (про пролонгацію дії Договору найму (оренди) після 29.07.2020.

Вказує, що судом першої інстанції могло бути обрано саме такий спосіб правозастосування, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 16 ЦК України, як застосування примусового виконання обов`язку в натурі шляхом зобов`язання відповідача прийняти майно з оренди у разі закінчення (витоку) строку дії Договору лише після 29.07.2020.

Також вважає, що судом неправомірно застосовано до відповідача примусове прийняття майна заднім числом, а саме 04.04.2019.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2019 визначено колегію у складі: Тихий П.В.- головуючий суддя (доповідач), судді: Россолов В.В., Хачатрян В.С.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.08.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення господарського суду Полтавської області від 24.07.2019 у справі №917/613/19. Встановлено строк позивачу для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 5 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Призначено до розгляду на 17.09.2019 на 11:00 год.

06.09.2019 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№8443), в якому він просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Ухвалою суду від 17.09.2019 клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи задовольнити. Розгляд справи відкласти на 24.09.2019 об 11:30 год.

В судовому засіданні представник відповідача підтримує свою апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

Представник позивача заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.07.2005 між Спільним підприємством "Полтавська газонафтова компанія", м. Полтава та Публічним акціонерним товариством "НДІ Колан", м. Полтава був укладений договір найму (оренди) нерухомого майна, що знаходиться в м. Полтаві по вул. Фрунзе № 153". Відповідно до п. 7.1. договору, даний договір укладений терміном на 10 років - по 29.07.2015. Приміщення були передані в найм та прийняті за Актом приймання-передачі від 29.07.2005.

Додатковою угодою № 2 від 01.10.2012 до договору найму (оренди) від 29.07.2005 дію вказаного договору продовжено на 5 років - до 29.07.2020.

Актом приймання-передачі (повернення) частини орендованого майна-приміщень від 01.07.2017 та Додатковою угодою від 03.07.2017 до договору найму (оренди) від 29.07.2005 змінено п. 1.2. Договору у зв`язку з чим з 03.07.2017 у користуванні позивача знаходилось таке нерухоме майно (приміщення) в будинку Б-4 по вул. Європейська,153 у м. Полтаві: на 4-ому поверсі: загальною площею 1347,1 кв.м., в тому числі на 4-му поверсі: 339 шафа 3,9 кв.м, 340 кімната відпочинку 6,5 кв.м, 341 кабінет 16,2 кв.м, 342 кабінет 16,1 кв.м, 343 кабінет 10,3 кв.м, 344 шафа 3,8 кв.м, 345 лабораторія 50,5 кв.м, 346 шафа 3,8 кв.м, 347 лабораторія 51,1 кв.м, 348 шафа 1,9 кв. м,349 шафа 1, кв.м, 350 кабінет 27.0кв. м, 351 кабінет 12,9 кв.м, 352 коридор 8,2 кв.м, 353 шафа 2,3 кв.м, 354 побутова 8,2 кв.м, 355 шафа 0,9 кв.м, 356 коридор 9,8 кв.м, 357 кабінет 34,2 кв.м, 358 шафа 4,0 кв.м, 359 коридор 8,3 кв.м, 360 кабінет 28,5 кв.м, 361 кладова 6,2 кв.м, 362 шафа 1,9 кв.м, 363 кабінет 13,1 кв.м, 364 кабінет 35,8 кв.м, 365 конференцзал 45,9 кв.м, 366 кабінет 51,2 кв.м, 367 кабінет 9,1 кв.м, 368 кабінет 18,1 кв.м, 369 коридор 61,4 кв.м, 370 кабінет 15,9 кв.м, 371 кабінет 9,4 кв.м, 372 шафа 2,4 кв.м, 373 шафа 1,7 кв.м, 374 кабінет 50,4 кв.м, 375 кабінет 19,6 кв.м, 376 сходи 17,3 кв.м, 377 коридор 23,3 кв.м, 378 кладова 3,8 кв.м, 379 умивальник 3,6 кв.м, 380 туалет 8,2 кв.м, 381 шафа 0,9 кв.м, 382 кладова 3,0 кв.м, 383 душ 1,2 кв.м, 384 приміщення 1,6 кв.м, 385 шафа 1,0 кв.м, 386 умивальник 3,6 кв.м, 387 туалет 8,9 кв.м, 388 шафа 2,1 кв.м, 389 лабораторія 35,4 кв.м, 390 шафа 3,5 кв.м, 391 лабораторія 35.1кв.м, 396 шафа 1,6 кв.м, 399 коридор 112,1 кв.м, 400 шафа 1,7 кв.м, 404 шафа 4,5 кв.м, 406 шафа 1,7 кв.м., на 5 (п`ятому) поверсі : 411 кімната чергового 12,0 кв.м, 412 кабінет 10.7кв.м, 413 шафа1,7 кв.м, 414кабінет 34,9 кв.м, 415 кабінет 12,1 кв.м, 416 шафа 4,1 кв.м, 417 кабінет 16,6 кв.м, 418 кабінет 30,9 кв.м, 419 шафа 1,5 кв.м, 420 кабінет 8,5 кв.м, 421 коридор 28,6 кв.м, 422 кабінет 37,8 кв.м, 423 кабінет 34,3 кв.м, 423а підсобна 3,2 кв.м, 424 кабінет 15,6 кв.м, 426 кабінет 39,1 кв.м, 427 кабінет 15,5 кв.м, 428 тамбур 2,3 кв.м, 429 кабінет 18,1 кв.м, 430 шафа 1,9 кв.м, 431 кабінет 33,1 кв.м, 432 шафа 1,7 кв.м, 433 кабінет 16.7кв.м, 434 коридор 30,5 кв.м, 435 кабінет 18,5 кв.м, 436 коридор 16,4 кв.м, 437 кладова 4,0 кв.м, 438 сходи 17,4 кв.м,; в підвалі 37 склад 29,4 кв.м, 38 склад 5,4 кв.м, 39 тамбур 3,0 кв.м., тимчасова будівля Е-1 площею 11,9 кв.м., в будинку Ж-1: гараж 50,4 кв.м., частина замощення № 5 площею 459,0 кв.м.

У 2018 році, як вказує позивач, чисельність працівників офісу Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" скоротилась і частина орендованих приміщень не використовувалась, у зв`язку з чим позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням зменшити орендовану площу. Відповідач пропозиції про зменшення орендованих площ задовольнити відмовлявся.

22.06.2018 листом № 663-А Спільне підприємство "Полтавська газонафтова компанія", у відповідності до умов договору найму (оренди) від 29.07.2005, в тримісячний строк до ініційованих змін попередило Публічне акціонерне товариство "НДІ Колан" про зменшення орендованої площі з 25.09.2018 та запропонувало укласти додаткову угоду з відповідними змінами та підписати Акт про повернення майна з під оренди.

26.06.2018 листом № 112 відповідач повідомив позивача, що згоден зменшити орендовані площі, але за умови збереження існуючої на даний момент орендної плати. У свою чергу позивач у відповідь листом № 684А від 03.07.2018 заявив про неприйнятність пропозиції щодо такої збільшеної орендної плати, та попередив про зменшення орендованої площі на умовах які діяли між сторонами на той час, та надав проект додаткової угоди, актів повернення приміщень та актів приймання-передачі приміщень на нові площі. Вищевказане питання сторонами узгоджено так і не було.

Листом №1132-А від 02.10.2018 позивач повідомив відповідача про бажання повністю припинити правовідносини з найму приміщень по договору найму (оренди) від 29.07.2005 з 03.01.2019 у зв`язку з відсутністю фінансової можливості сплачувати завищену орендну плату.

07.03.2019 листом № 931-Ю Спільне підприємство "Полтавська газонафтова компанія" направила відповідачу пропозицію про розірвання договору найму (оренди) від 29.07.2005 та пропозицію прийняти приміщення за Актом приймання-передачі (повернення) орендованого майна-приміщень на дату 04.04.2019, а також запропоновано направити представника наймодавця для спільного огляду орендованих приміщень. Однак в запропоновану дату представник відповідача для огляду не з`явився, приміщення були звільнені позивачем на підставі чого був складений акт від 04.04.2019 за участі представника останнього та представника Полтавської Торгово промислової палати, даний акт був направлений листом №1055А від 04.04.2019 відповідачу, який був отриманий останнім, але жодних дій з його боку вчинено не було. У зв`язку з неможливістю врегулювання спору у досудовому порядку, позивач звернувся до суду.

Відмовляючи в задоволенні вимоги позивача про визнання правовідносин з найму нежитлових приміщень припиненими суд першої інстанції зазначив, що додаткова угода від 29.07.2025 №2 про продовження дії договору на 5 років, не є укладеною і не створює прав та обов`язків для сторін, а договір найму (оренди) від 29.07.2005 припинив свою дію 29.07.2015. У зв`язку з чим вимога позивача про визнання правовідносин з найму нежитлових приміщень такими, що припинені з 04 квітня 2019 року не є таким способом, що підлягає захисту у розумінні ст.16 Цивільного кодексу України.

Задовольняючи вимогу про зобов`язання прийняти орендовані приміщення судом вказано, що встановленому законодавством та договором обов`язку орендаря повернути орендоване приміщення після закінчення строку дії договору кореспондує зустрічний обов`язок орендодавця прийняти це приміщення, а отже вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Правовідносини, що склались між сторонами регулюються договором найму (оренди) відповідно до якого наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 Цивільного кодексу України), а також Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 року № 2269-XII.

Відповідно до ст. 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно до укладеного сторонами договору найму (оренди) від 29.07.2005 дія останнього закінчується 29.07.2015. Додатковою угодою від 01.10.2012 №2, яка не була нотаріально посвідчена та не зареєстрована в Державному реєстрі правочинів, дію договору продовжено до 29.07.2020.

Відповідно до статей 215, 220, 236, 640 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення сторонами вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Тобто у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення такий договір є нікчемний, а нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення, та не підлягає визнанню таким у судовому порядку. Натомість договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що додаткова угода від 01.10.2012 №2 про продовження дії договору на 5 років, є нікчемною і не створює прав та обов`язків для сторін, а договір найму (оренди) від 29.07.2005 року припинив свою дію 29.07.2015. У зв`язку з чим вимога позивача про визнання правовідносин з найму нежитлових приміщень четвертого та п`ятого поверхів будівлі Б-5 за адресою місто Полтава, вул. Європейська, 153, що виникли між Спільним підприємством "Полтавська газонафтова компанія", (вул. Європейська, 124А, кв.77, м. Полтава, 36002) та Публічним акціонерним товариством "НДІ Колан", (вул. Європейська, буд. 153, м. Полтава, 36002) на підставі договору найму (оренди) від 29.07.2005 року та додаткових угод до нього такими, що припинені з 04 квітня 2019 року не є таким способом, що підлягає захисту у розумінні ст.16 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на приписи п.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України No12 від 29.05.2013 року де зазначено, що зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відповідач вказує, що проти такого продовження договору за будь - якої умови він не заперечував. На протязі всього часу позивач продовжує користуватись об`єктом оренди (наприклад у гаражі до сих пір перебуває електрогенератор позивача марки ВОЛЬВО і відповідач до цього об`єкту та до інших не має доступу так як там зберігаються речі позивача).

Судова колегія зазначає, що приписи наведеної відповідачем Постанови Пленуму регулюють загальні питання щодо найму (оренди) майна. Натомість спірний договір є договором оренди будівлі та спірні право відносини, зокрема щодо форми укладення договору, регулюються спеціальними нормами Цивільного кодексу України, Параграфу 4 глави 58, Найм будівлі або іншої капітальної споруди.

Статтею 793 Цивільного кодексу України Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.

Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до статті 794 Цивільного кодексу України Державна реєстрація права користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди.

Право користування нерухомим майном, яке виникає на підставі договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки, підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Вказаними спеціальними нормами Цивільного кодексу України встановлено вимоги щодо форми договорів даного виду.

З умов Договору найму (оренди) нерухомого майна від 29.07.2005 вбачається, що він укладений на строк 10 років, а відповідно до статей 793 та 794 ЦК України, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Сторонами додержано вимоги Закону щодо форми даного договору стосовно нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

З наявної в матеріалах справи Додаткової угоди №2 від 01.10.2012 до договору найму (оренди) від 29.07.2005 дію вказаного договору продовжено на 5 років.

Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Отже, спірна Додаткова угода №2 від 01.10.2012 також підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. З огляду на недодержання сторонами форми щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації Додаткової угоди №2, якою сторонами продовжено строк дії договору, вона є нікчемною, а отже договір припинив свою дію 29.07.2015.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині є безпідставними.

Щодо доводів апелянта про неналежність обраного позивачем способу захисту про зобов`язання прийняти орендовані приміщення, колегія суддів зазначає про таке.

Згідно з частиною першою статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина перша статті 763 ЦК України).

Частиною 4 статті 284 ГК України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Згідно зі статтею 291 ГК України договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до частини першої статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За вимогами статті 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Позивач вчиняв заходи щодо передачі орендодавцю об`єкта оренди, а саме направляв відповідачу лист від 07.03.2019 з пропозицією прийняти орендовані приміщення за Актом приймання-передачі (повернення) орендованого майна-приміщень на дату 04.04.2019 та просив направити представника ПАТ "НДІ Колан" для огляду приміщень та підписання Акту 04.04.2019.

Листом від 04.04.2019 позивач направив на адресу відповідача два підписані примірники Акту приймання-передачі (повернення) орендованого майна -приміщень на дату 04.04.2019.

Проте відповідач безпідставно ухиляється від підписання акта приймання-передачі орендованого приміщення.

У статті 1 Конституції України визначено, що Україна проголошується правовою державою, і, як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя. Зобов`язання держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

Відповідно до вимог статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Під правоздатністю пред`являти позови, вимагати відшкодування шкоди й домагатися рішення суду розуміється право подання позову у суд, який наділений повноваженнями розглядати питання фактів й права, що стосуються конкретного спору, з метою постановлення рішення, що матиме обов`язкову силу (рішення ЄСПЛ від 23 червня 1981 року у справі Ле Конт, Ван Левен і Де Мейєр проти Бельгії , заяви № № 6878/75, 7238/75).

ЄСПЛ у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі Ашінгдейн проти Великої Британії).

Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі Беллет проти Франції ).

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються вимоги частини другої статті 11 ЦК України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. За пунктом 5 частини другої зазначеної статті одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Отже, орендар на підтвердження виконання зобов`язання за договором оренди (найму) вправі в судовому порядку вимагати від орендодавця прийняття майна, яке було предметом договору, та документального оформлення такого повернення згідно з частиною другою статті 795 ЦК України.

Крім того, відповідно до статті 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У статті 526 ЦК України визначено загальні умови виконання зобов`язання, а саме: зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частина друга статті 598 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Тобто зобов`язання буде вважатися виконане належним чином, якщо таке виконання здійснене відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Юридичним наслідком належного виконання зобов`язання відповідно до статей 598, 599 ЦК України є припинення зобов`язання.

Таким чином з моменту виконання боржником зобов`язань й прийняття їх кредитором, припиняється існування прав і обов`язків сторін, тобто припиняються правовідносини між сторонами зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до статті 5 Господарського процесуального кодексу України Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України. Разом з тим цей перелік не є вичерпним.

Позовні вимоги, пов`язані з прийняттям майна з оренди (за наслідками припинення відповідного договору оренди), узгоджуються з приписом пункту 5 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, яким передбачений такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як примусове виконання обов`язку в натурі.

Отже, орендар на підтвердження виконання зобов`язання за договором оренди (найму) вправі в судовому порядку вимагати від орендодавця прийняття майна, яке було предметом договору, та документального оформлення такого повернення згідно з частиною другою статті 795 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 20.03.2012 у справі N 3-19гс12.

Договір оренди № 1 від 01.12.2015 з 01.06.2017 припинився саме через закінчення строку його дії, при цьому суд зауважує що згідно частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України може бути самостійною підставою для припинення договору оренди, наприклад, у випадку дострокового повернення майна наймачем за згодою сторін. Однак вона не може скасовувати чинність інших норм законодавства щодо визначення моменту припинення договору оренди, зокрема, у зв`язку із закінченням строку, на який його укладено, ліквідацією суб`єкта господарювання - орендаря, загибеллю (знищенням) об`єкта оренди тощо.

Суд зазначає, що встановленому законодавством та договором обов`язку орендаря повернути орендоване приміщення після закінчення строку дії договору кореспондує зустрічний обов`язок орендодавця прийняти це приміщення.

Так, вимога прийняти майно з оренди та оформити його відповідним документом відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки підтверджує виконання обов`язку орендаря з повернення об`єкта оренди, тому позовні вимоги про зобов`язання відповідача прийняти нежитлове приміщення по вул. Європейська АДРЕСА_1 , в АДРЕСА_2 за актом прийому передачі.

Колегія суддів вважає також безпідставними доводи апеляційної скарги, що суд фактично правильно прийняв рішення про відмову у позові про визнання правовідносин з найму нежитлових приміщень четвертого та п`ятого поверхів будівлі Б-5 за адресою місто Полтава, вул. Європейська, 153, що виникли між Спільним підприємством "Полтавська газонафтова компанія" та Публічним акціонерним товариством "НДІ Колан", на підставі договору найму (оренди) від 29.07.2005 року та додаткових угод до нього такими, що припинені з 2019 року, але таке рішення повинно було бути прийнято з іншої нормативно-правової мотивації.

Апелянт зазначає, що назва позовної заяви та її прохальна частина істотно різняться, так як назва вказує про розірвання Договору найму (оренди) від 29.07.2005 року (з додатковими угодами - надалі Договір), а прохальна частина фактично вказує на встановлення юридичного факту шляхом визнання правовідносин з найму припиненими з 04.04.2019, що по суті є вимогою про встановлення юридичного факту, а це не відповідає передбаченим законом (ст.20 ГК України, стаття 15, частина 2 статті 16 ЦК України) способом захисту порушеного права.

Колегія суддів вказує, що зміст позовних вимог становить саме прохальна частина позовної заяви.

Звертаючись до суду з позовом про визнання договору оренди припиненим у зв`язку з його виконанням та закінченням строку, на який він був укладений, позивач посилався на невизнання відповідачем - орендодавцем цього факту та невчиненням останнім дій, що підтверджують припинення договірних відносин.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність, а також і відсутність обов`язків.

Вимоги про визнання договору припиненим можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору.

Отже, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов`язків сторін (статті 3, 12, 15, 20 ЦК України) необхідно зробити висновок, що в разі невизнання орендодавцем права орендаря на припинення зобов`язання таке право підлягає захисту судом шляхом визнання такого права на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України.

Таким чином, такий спосіб захисту порушеного права та інтересу як визнання договору припиненим чітко передбачений частиною другою статті 20 ГК України та пунктом 1 частини другої, статті 16 ЦК України.

Разом з тим, судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо встановлення в резолютивній частині рішення суду від 24.07.2019 дати підписання Акту приймання-передачі (повернення) приміщень, а саме - 04.04.2019.

Колегія суддів зазначає, що встановлення судом минулої дати підписання Акту прийому-передачі унеможливить виконання рішення суду в майбутньому, а тому колегія суддів вважає за необхідне змінити пункт третій резолютивної частини рішення суду від 24.07.2019, виключивши з нього слова на дату 04 квітня 2019 року .

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, відхиляються колегією суддів, як безпідставні, необґрунтовані та такі, що стосуються виключно переоцінки доказів.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

За таких обставин, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "НДІ Колан" не підлягає задоволенню, проте рішення господарського суду Полтавської області від 24.07.2019 у справі №917/613/19 зміні, шляхом виключення з пункту третього резолютивної частині рішення слів на дату 04 квітня 2019 року .

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені відповідачем, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, пп.1, 2 ч.1 ст.275, ч.4 статті 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "НДІ Колан" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 24.07.2019 у справі №917/613/19 змінити.

Пункт третій резолютивної частині рішення викласти в наступній редакції: Зобов`язати Публічне акціонерне товариство "НДІ Колан", (вул. Європейська, буд. 153, м. Полтава, 36002) прийняти приміщення зазначені у Акті приймання-передачі орендованого майна - приміщень від 01.07.2017 року, підписаного сторонами на дату 03.07.2017 року, від Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" ( вул. Європейська, 124А, кв.77, м. Полтава, 36002) за Актом приймання-передачі (повернення) приміщень .

В решті рішення залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, через Східний апеляційний господарський суд або безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 26.09.2019.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя В.В. Россолов

Суддя В.С. Хачатрян