Рішення

від 26.09.2019 по справі 905/1541/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.09.2019р. Справа №905/1541/19

за позовом Комунального автотранспортного підприємства 052810, м.Краматорськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Слов`янська птахофабрика , с.Дмитрівка, Слов`янський район, Донецька область

про стягнення заборгованості в сумі 9728,91 грн.

Суддя Г.В. Левшина

при секретарі судового засідання Купченко Р.В.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Комунальне автотранспортне підприємство 052810, м.Краматорськ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Слов`янська птахофабрика , с.Дмитрівка, Слов`янський район, Донецька область, про стягнення заборгованості в сумі 9728,91 грн., у тому числі основний борг в сумі 5083,59 грн., три проценти річних в сумі 307,10 грн., інфляція в сумі 958,40 грн. та пеня в сумі 3379,82 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань на договором про надання послуг №1034/15 від 04.06.2015р. щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманих послуг.

Ухвалою від 21.08.2019р. відкрите провадження у справі №905/1541/19, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 16.09.2019р. об 11.00 год.

05.09.2019р. до суду від позивача надійшов лист №2886-04 від 02.09.2019р. про долучення документів на виконання ухвали суду від 21.08.2019р.

В судове засідання 16.09.2019р. представник відповідача не з`явився.

Ухвалою суду від 16.09.2019р. оголошено перерву в судовому засіданні до 26.09.2019 року о 12:40 год.

В засідання суду 26.09.2019р. сторони не з`явилися.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Згідно позовної заяви та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю Слов`янська птахофабрика зареєстроване за адресою: 84190, Донецька обл., Слов`янський р-н., с.Дмитрівка, вул.Мічуріна, буд.61, за якою і здійснювалось направлення поштової кореспонденції судом.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду про відкриття провадження у справі та про перерву у розгляді справи були направлені рекомендованими листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Станом на дату розгляду справи конверти з ухвалами суду про відкриття провадження у справі та про перерву у розгляді справи були повернуті до суду 04.09.2019р. та 26.09.2019р. відділенням поштового зв`язку з відміткою інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення .

За приписами пунктів 5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалами суду про відкриття провадження у справі та про перерву у розгляді справи у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178, ст.165 Закону України Про доступ до судових рішень .

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

04.06.2015р. між Комунальним автотранспортним підприємством 052810 (позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Слов`янська птахофабрика (відповідач, замовник) укладено договір №1034/15 про надання послуг, за умовами якого замовник зобов`язався надати послуги з вивезення та розміщення твердих побутових відходів, великогабаритних, вивезення нечистот, а також інших послуг спецавтотранспорту, а замовник зобов`язався своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Згідно з п.1.2 договору виконавець на підставі рішення виконкому Краматорської міської ради №650 від 06.10.2010р. визначений виконавцем комунальної послуги з вивезення побутових відходів у м.Краматорську.

Відповідно до п.2.1 договору виконавець надає замовнику послуги: з вивезення та розміщення на звалищному полігоні твердих побутових відходів, великогабаритних, будівельних та промислових відходів; з вивезення рідких нечистот; з регулювання чисельності безпритульних тварин та інші послуги спецавтотранспорту.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що обсяг та вартість надання послуг розраховується виконавцем на підставі норм накопичення відходів, а також на підставі тарифів встановлених рішенням виконкому Краматорської міської ради №846 від 20.11.2013р. та Рішенням виконавчого комітету Краматорської міської ради від 15.04.2015р. №202 Про коригування тарифів на послуги з вивезення твердих побутових відходів, встановлених рішенням виконкому міської ради від 20.112013р. №846 Про встановлення тарифів на послуги з вивезення відходів .

Обсяг послуг з розміщення твердих побутових відходів, вивезених транспортом замовника орієнтовно становить 10 т на рік (п. 3.2 договору).

Згідно з п.4.1 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

За умовами п.4.2 договору вартість послуг з вивезення та розміщення 1 м3 твердих побутових відходів, вивезених транспортом виконавця складає 77,17 грн. з ПДВ.

Тариф на розміщення 1 т відходів, вивезених транспортом замовника складає 26,51 грн. з ПДВ (п.4.3 договору).

Відповідно до п.4.4 договору річна сума оплати за послуги з розміщення твердих побутових відходів, вивезених транспортом замовника орієнтовно складає 265,10 грн. з ПДВ.

Згідно п.4.5 договору, з урахуванням додаткової угоди №1 від 05.09.2016р. вартість послуг з вивезення рідких нечистот розраховується згідно калькуляції за фактичними витратами на підставі підписаних обома сторонами талонів.

Договір діє є з 01.06.2015р. до 01.06.2016р. і набирає чинності з дня його укладення (п.10.1 договору).

Як встановлено судом, за період з 14.07.2017р. по 31.07.2017р. позивачем було вивезено відходи відповідача у кількості 36,75 м3 на суму 5083,59 грн., що підтверджується актами-рахунками №1034/15-7 від 14.07.2017р. на суму 2923,69 грн., №1034/15-7.1 від 31.07.2017р. на суму 2159,90 грн. та талонами від 05.07.2017р. на суму 2923,69 грн., від 26.07.2017р. на суму 2159,90 грн. на вивіз рідких нечистот, які підписані відповідачем.

Разом з тим, позивачем до матеріалів справи додано калькуляцію вартості послуг на вивіз рідких нечистот по заявці відповідача на підтвердження вартості наданих послуг.

Факт надання позивачем послуг на вказану суму відповідачем не спростований.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.5.2.1 договору замовник зобов`язаний оплачувати послуги виконавця щомісячно у сумі, яка вказана у акті-рахунку, у строк до 10 числа місяця наступного за розрахунковим та одночасно здійснювати передоплату послуг виконавця в розмірі 50% від суми рахунку за попередній місяць.

Таким чином, з урахуванням умов підписаного між сторонами договору, відповідач повинен був сплатити вартість наданих позивачем послуг в строк до 10.08.2017р.

Втім, на момент звернення позивача з даним позовом до суду, відповідач кошти за надані послуги в сумі 5083,59 грн. не сплатив.

Таким чином, за висновками суду, всупереч вимог ст.ст.526, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідачем свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати вартості товару в сумі 5083,59 грн. не виконані.

За приписом ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст.551 Цивільного кодексу України та ст.230 Господарського кодексу України предметом неустойки є грошова сума, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 2 ст.551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки встановлюється договором або актом цивільного законодавства, при цьому розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Згідно з п.7.1.1 договору замовник несе відповідальність згідно із законом і цим договором за несвоєчасне внесення плати за послуги - замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно внесених платежів за кожен день прострочення платежу. Строк нарахування пені та строк позовної давності для стягнення неустойки за домовленістю сторін складає 3 (три) роки.

На підставі вказаного пункту договору позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 10.08.2017р. по 14.08.2019р. в сумі 3379,82 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за період з 10.08.2017р. по 14.08.2019р. нараховано та пред`явлено до стягнення три проценти річних в сумі 307,10 грн. та інфляцію в сумі 958,40 грн. за період з 10.08.2017р. по 14.08.2019р.

Перевіривши проведений позивачем розрахунок трьох процентів річних та пені, суд визнає його невірним, оскільки позивачем невірно визначено строк настання за надані послуги 14.07.2017р. та 31.07.2017р. в загальній сумі 5083,59 грн. (прострочення платежу).

Як наслідок, за результатами проведеного судом перерахунку трьох процентів річних та пені стягненню з відповідача на користь позивача підлягають три проценти річних в сумі 306,69 грн. та пеня в сумі 3376,34 грн. за період з 11.08.2017р. по 14.08.2019р., а решта вимог щодо стягнення трьох процентів річних в сумі 0,41 грн. та пені в сумі 3,48 грн. є неправомірною.

Одночасно, щодо вимог про стягнення інфляції, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, розрахунок інфляційних витрат розраховується починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому платіж мав бути здійснений.

Як наслідок, враховуючи, що за умовами підписаного між сторонами договору відповідач мав сплатити вартість отриманих послуг в строк до 10.08.2017р., нарахування позивачем інфляції за серпень 2017р. є невірним.

Водночас, здійснивши власний розрахунок інфляції, судом встановлено, що фактично їх розмір є більшим (964,45 грн.), ніж заявлено позивачем до стягнення, оскільки останній нараховував інфляцію за серпень 2017р. де мала місце дефляція (згідно відомостей Державної служби статистики України індекс інфляції за серпень 2017р. складав - 99,9%).

Відповідно до вимог ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України при ухвалені рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Матеріали справи не містять відповідної заяви про збільшення позовних вимог.

З огляду на вищезазначене, вимоги про стягнення інфляції в сумі 958,40 грн. підлягають задоволенню у розмірі, визначеному позивачем.

Відповідач заперечень проти позову не надав.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що позов доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, проте, в частині вимог про стягнення трьох процентів річних в сумі 0,41 грн. та пені в сумі 3,48 грн. є неправомірним, позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню в сумі 9725,02 грн., у тому числі основний борг в сумі 5083,59 грн., три проценти річних в сумі 306,69 грн., інфляція в сумі 958,40 грн. та пеня в сумі 3376,34 грн.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 74, 76, 120, 129, 165, 178, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального автотранспортного підприємства 052810, м.Краматорськ до Товариства з обмеженою відповідальністю Слов`янська птахофабрика , с.Дмитрівка, Слов`янський район, Донецька область про стягнення заборгованості в сумі 9728,91 грн., у тому числі основний борг в сумі 5083,59 грн., три проценти річних в сумі 307,10 грн., інфляція в сумі 958,40 грн. та пеня в сумі 3379,82 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Слов`янська птахофабрика (84190, Донецька обл., Слов`янський р-н.,с. Дмитрівка, вул. Мічуріна, буд. 61, р/р № НОМЕР_1 в ФДОУ АТ Ощадбанк , МФО 335106, ЄДРПОУ 39552652) на користь Комунального автотранспортного підприємства 052810 (84303, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Охтирська (Артема), буд. 235, р/р № НОМЕР_2 в ПАТ КБ Приватбанк , МФО 335548, ЄДРПОУ 05448946) основний борг в сумі 5083,59 грн., три проценти річних в сумі 306,69 грн., інфляцію в сумі 958,40 грн. та пеню в сумі 3376,34 грн., всього заборгованість в сумі 9725,02 грн., судовий збір в сумі 1920,23 грн.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 26.09.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 26.09.2019р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Г.В. Левшина