Рішення

від 16.09.2019 по справі 910/8971/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.09.2019Справа № 910/8971/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Автокат

до Товариства з обмеженою відповідальністю Карго Лайн Україна

про стягнення 18.222,03 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

09.07.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Автокат до Товариства з обмеженою відповідальністю Карго Лайн Україна про стягнення 18.222,03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі укладеного між сторонами договору на організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом № 5 від 02.05.2019 та на підставі письмової заявки № 2 від 02.05.2019, позивач прийняв для перевезення вантаж. 06.05.2019 вантажоотримувачем прийнято відповідний вантаж, без жодних зауважень по кількості та якості. 06.05.2019 позивачем виписано рахунок № 503 на суму 17.000,00 грн та разом з актом наданих послуг № 503 на відповідну суму, оригіналами CMR 12399, договору № 5 та заявки № П02/05-2 надіслано на адресу відповідача, які останнім отримано 10.05.2019. Умовами договору встановлено, що відповідач оплачує надані йому послуги на протязі 3-4 днів після отримання оригіналів документів. Враховуючи те, що граничний строк сплати відповідачем за надані послуги настав 14.05.2019, а кошти позивачу перераховано не було, останній звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 18.222,03 грн, з яких 17.000,00 грн основного боргу, 1.043,03 грн пені, інфляційні втрати у розмірі 119,00 грн та 60,00 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2019 відкрито провадження у справі № 910/8971/19 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Даною ухвалою суду зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 16.07.2019 було 18.07.2019 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103051235715 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 4, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 11.07.2019 є місцезнаходженням відповідача.

Згідно інформації з офіційного сайту ПАТ Укрпошта в мережі Інтеренет вбачається, що 31.07.2019 відправлення 0103051235715 не вручене під час доставки: інші причини. При цьому конверт разом з ухвалою від 16.07.2019 (номер відправлення 0103051235715) на адресу суду не повернувся.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 16.07.2019 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Карго Лайн Україна (експедитор, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Автокат (перевізник, позивач) було укладено договір про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом № 5 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору предметом договору є відносини сторін, що виникають при плануванні, взаєморозрахунках та здійсненні перевезень вантажів автомобільним транспортом на території України, а також країн дальнього та ближнього зарубіжжя.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору не було сплачено вартість наданих послуг з перевезення, в зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 1.2 договору перевізник на підставі письмових заявок від експедитора виконує транспортне перевезення вантажу шляхом залучення транспортних засобів, належних перевізнику, у відповідності до умов даного договору та заявок.

02.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Карго Лайн Україна та Товариством з обмеженою відповідальністю Автокат було укладено договір-заявку № П02/05-2, предметом якого є виконання автотранспортного перевезення вантажу (ДВП (деревоволокниста плита), палети вага 21 т, об`ємом 86 куб м.), за маршрутом: Білорусь (м. Річиця) - Україна (м. Біла Церква). Вартість перевезення визначена в сумі 17.000,00 грн. Датою завантаження є 02.05.2019, строк доставки не пізніше 06.05.2019.

Наявна в матеріалах справи міжнародна товарно-транспортна накладна CMR свідчить про наступне: 02.05.2019 вантаж був відвантажений у Білорусі (м. Річиця), доставлений у м. Біла Церква (Україна) та отриманий відповідачем 06.05.2019.

Згідно з п. 3.2.3 договору експедитор зобов`язаний своєчасно проводити оплату послуг перевізника в порядку та строки, визначені даним договором або в порядку та строки, обумовлені в заявці.

В заявці визначено строк оплати послуги протягом 3-4 днів з моменту отримання оригіналів документів.

Матеріали справи свідчать, що 08.05.2019 через ТОВ Нова Пошта згідно експрес-накладної № 20450136058205 на адресу відповідача позивачем було направлено необхідні документи (договір № 5, заявку № П02/05-2, акт № 503 від 06.05.2019, рахунок № 503 від 06.05.2019, CMR), які отримані відповідачем 10.05.2019. Дана обставина не спростована відповідачем.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідач підписав надісланий позивачем акт надання послуг № 503 від 06.05.2019 про надання транспортних послуг за маршрутом Білорусь (м. Річиця) - Україна (м. Біла Церква) вартістю 17.000,00 грн та повернув цей акт позивачу.

Суд приходить до висновку, що послуги перевезення вантажу були надані відповідачу, а отже у останнього виник обов`язок по їх сплаті.

З урахуванням умов договору щодо отримання відповідачем оригіналів документів відповідач мав здійснити оплату наданих послуг до 14.05.2019 включно.

Частиною 1 статті 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за договором, вартість наданих послуг перевезення не виконав, в зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем та складає 17.000,00 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням існування належних доказів надання позивачем послуг, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості в розмірі 17.000,00 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема порукою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.3.4 договору визначено, що за порушення строків виконання грошових зобов`язань до винної сторони застосовуються штрафні санкції згідно діючого законодавства України в тому числі пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати за надані послуги.

Розрахунок пені здійснюється за формулою:

Пеня = С х 2ОСД х Д : 100 : 365, де

С - сума заборгованості за період,

2 ОСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення,

Д - кількість днів прострочення

365 - кількість днів в році.

Отже, пеня становить 17.000,00 грн х (2 х 17,5% ставка НБУ) х 44 (дні прострочення з 15.05.2019 по 27.06.2019) : 100 : 365 = 717,26 грн.

В зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті наданих послуг перевезення відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої, за розрахунками суду становить 717,26 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 717,26 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню та відповідно в іншій частині в пені слід відмовити, оскільки нарахована невірно.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті наданих послуг, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути 119,00 грн інфляційних втрат та 60,00 грн - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті Бизнес від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах Законодавство і Ліга .

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 119,00 грн інфляційних втрат та 60,00 грн - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Автокат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Карго Лайн Україна (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 4, код ЄДРПОУ 41528147) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Автокат (04073, м. Київ, ппросп. Степана Бандери, 6, офіс 808, код ЄДРПОУ 39120932) 17.000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп. основного боргу, 717 (сімсот сімнадцять) грн 26 коп. пені, 119 (сто дев`ятнадцять) грн 00 коп. інфляційних втрат, 60 (шістдесят) грн 00 коп. - 3% річних, 1.886 (одна тисяча вісімсот вісімдесят шість) грн 66 коп. витрат судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя В.В.Сівакова