Рішення

від 23.09.2019 по справі 910/8394/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.09.2019Справа № 910/8394/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Товариства з обмеженою відповідністю "АСТРА ПАК"

до Товариства з обмеженою відповідністю "АМГРЕЙТ ГРУП"

про стягнення 132071,51 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідністю "АСТРА ПАК" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідністю "АМГРЕЙТ ГРУП" про стягнення 132071,51 грн., з яких: заборгованість у сумі 70248,40 грн., 3% річних у сумі 6389,68 грн., 24 % річних від простроченої суми у розмірі 22679,43 грн., пеня у сумі 32754,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №03/04 на виготовлення флексодрукарської продукції від 03.04.2017.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 02.07.2019 вказану позовну заяву залишив без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

11.07.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, допущених при поданні до суду вказаного позову.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 23.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/8394/19, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд справи відповідач був повідомлений належним чином ухвалою суду від 23.07.2019, повернутою на адресу суду поштовим відділенням зв`язку, у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також, у відповідності до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

За змістом пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, вказана ухвала вручена відповідачу та відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

При цьому, суд зазначає, що не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії ухвали про відкриття провадження у справі за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням відповідачем, зумовлене суб`єктивною поведінкою відповідача щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АСТРА ПАК" (підрядник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АМГРЕЙТ ГРУП" (замовник, відповідач) укладений договір №03/04 на виготовлення флексодрукарської продукції (надалі - договір), відповідно до умов якого підрядник зобов`язується передати замовнику виготовлений за завданням (далі - заявка) останнього товар - пакувальний матеріал (упаковка) з нанесенням на нього меленка, виконаного флексографічним способом друку, іменований надалі продукція, а замовник зобов`язується прийнята виготовлену продукцію і оплатити її вартість на умовах, передбачених цим договором.

За змістом пункту 1.1. договору продукція виготовляєтеся підрядником і поставляєтеся замовнику окремими партіями. Номенклатура, вартість та кількість продукції, що поставляєтеся, а також додаткові умови, не передбачені цим договором, узгоджуються сторонами окремо для кожної партії і вказуються в специфікаціях на дану партію. Специфікації на кожну конкретну узгоджену партію товару до цього договору розробляються підрядником на підставі заявок замовника і підписуються обома сторонами. Всі специфікації є невід`ємними частинами цього договору.

Відповідно до 2.12. договору, замовник має право на пред`явлення претензій, щодо невідповідності поставленої продукції за кількістю та якістю протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня поставки продукції. Замовник зобов`язаний письмово повідомити підрядника про виявлені невідповідності, підрядник зобов`язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання повідомлення від замовника направити до нього свого представника для проведення перевірки партії продукції та складання відповідного акта.

Ціна на продукцію, що поставляється за цим договором, узгоджується сторонами окремо для кожного виду продукції, вказується в Специфікаціях до даного договору (п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 3.2. договору замовник здійснює оплату виготовленої за цим договором продукції шляхом перерахування коштів у національній грошовій одиниці України на розрахунковий рахунок підрядника.

Згідно з п. 3.3. договору, умови оплати кожної партії продукції узгоджуються сторонами і вказуються в Специфікаціях цього договору.

Вартість партії продукції, зазначена підрядником в Специфікації, є базовою і може відрізнятися з залежності від кількості фактично виготовленої продукції в межах + / -7 (сім) відсотків (%). Остаточна вартість кожної партії продукції вказується підрядником у видаткових накладних на дану партію. Коригуючі платежі здійснюються сторонами протягом терміну не більше 5 (п`яти) банківських днів з дня з підписання уповноваженими представниками сторін видаткових накладних на поставку цієї партії (п. 3.4. договору).

У Специфікації до договору сторони погодили, що замовник перераховує грошові кошти на поточний рахунок підрядника у розмірі 100 % від вартості партії товару, що вказана у відповідному акті виконаних робіт, видатковій накладній та рахунку-фактурі, протягом 20 банківських днів з моменту виконання замовлення підрядником та отримання замовником акту виконаних робіт, видаткової накладної та рахунку-фактури.

Як підтверджена наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 64 від 02.07.2018, №56 від 21.05.2018, №46 від 14.05.2018, №40 від 20.04.2018, № 32 від 28.03.2018, № 16 від 20.02.2018, № 4 від 11.01.2018, № 3 від 10.01.2018, товарних-транспортних накладних №ПГП18 від 28.03.2018, №ПГП9 від 20.02.2018, №0000000002 від 29.01.2018, №ПГП6 від 08.02.2018, №ВП4 від 11.01.2018, №ВНЗ від 10.01.2018, №ПГП31від 02.07.2018, актів здачі - приймання робіт (надання послуг) №24 від 02.07.2018, №14/18 від 12.06.2018, №31 від 02.07.2018, №20 від 21.05.2018, , №19 від 14.05.2018, №12/18/1 від 05.05.2018, №20 від 20.04.2018, №11/18 від 17.04.2018, №15 від 28.03.2018, №9 від 20.02.2018, №1/18 від 29.01.2018, №6 від 08.02.2018, №5 від 08.02.2018, №4/18 від 05.02.2018, №4 від 07.02.2018, №5/18 від 05.02.2018, №36 від 16.09.2017, №28 від 05.09.2017, №10 від 31.08.2017, №19 від 21.06.2017, №5 від 17.06.2017, №15 від 19.05.2017, №1 від 17.05.2017, актами передачі готової продукції №31 від 02.07.2018, №24 від 14.05.2018, №18 від 28.03.2018, №9 від 20.02.2018, №6 від 08.02.2018, №4 від 07.02.2018, №36 від 16.09.2017, №29 від 05.09.2017, №19 від 21.06.2017, №15 від 19.05.2017, актами списання готової продукції від 02.07.2018, від 14.05.2018, від 28.03.2018, від 20.02.2018, від 08.02.2018, від 07.02.2018, від 16.09.2017, від 05.09.2017, від 21.06.2017, від 19.05.2017, на виконання умов договору позивач виготовляв та поставляв відповідачу продукцію.

03.04.2017 між сторонами підписано акт звіряння взаємних розрахунків за травень 2018 року, згідно із яким заборгованість відповідача перед позивачем за договором №03/04 від 03.04.2017 станом на 31.05.2018 становить 79241,31 грн.

В обґрунтування позову, позивач посилається на те, що відповідач всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором, оплати наданих позивачем послуг та поставленої позивачем продукції у повному обсязі не здійснив, у зв`язку із чим, у позивача виникла заборгованість у сумі 70248,40 грн.

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховані: 3% річних у сумі 6389,68 грн., 24 % річних від простроченої суми у розмірі 22679,43 грн., пеня у сумі 32754,01 грн.

05.06.2019 позивачем направлено на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості за договором №03/04 від 03.04.2017.

Оскільки відповідач відповіді на вимогу позивача не надав, заборгованість за договором №03/04 від 03.04.2017 у сумі 70248,40 грн. не погасив, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідністю "АМГРЕЙТ ГРУП" заборгованості у сумі 70248,40 грн., 3% річних у сумі 6389,68 грн., 24 % річних від простроченої суми у розмірі 22679,43 грн., пені у сумі 32754,01 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про частково задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 1 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Наявними у матеріалах справи видатковими накладними. товарними-транспортними накладними, актами здачі - приймання робіт (надання послуг), актами передачі готової продукції, актами списання готової продукції підтверджується виконання позивачем взятих на себе зобов`язань за договором щодо виготовлення та поставки відповідачу продукції та прийняття відповідачем такої продукції.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони погодили, що відповідач здійснює оплату протягом 20 банківських днів з моменту виконання замовлення підрядником та отримання замовником акту виконаних робіт, видаткової накладної та рахунку-фактури.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання за договором №03/04 від 03.04.2017 у сумі 70248,40 грн, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, суд визнає обґрунтованим позов в частині стягнення заборгованості у розмірі 70248,40 грн.

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховані пеня у сумі 32754,01 грн, 24 річних у розмірі 22679,43 грн, 3% річних у сумі 6389,68 грн.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Згідно з розрахунку позивача, нарахування пені та проценти річних від простроченої суми основного боргу позивач здійснює за періоди з 13.06.2017 по 17.07.2017, з 13.06.2017 по 27.07.2017, з 16.07.2017 по 27.07.2017, з 18.07.2017 по 27.07.2017, з 30.09.2017 по 27.10.2017, з 11.10.2017 по 27.10.2017, з 05.02.2018 по 16.03.2018, з 09.02.2018 по 16.03.2018, з 04.03.2018 по 16.03.2018, з 05.03.2018 по 27.03.2018, 17.03.2018 по 30.03.2018, з 17.03.2018 по 23.04.2018, з 22.04.2018 по 12.06.2018, з 15.05.2018 по 28.09.2018, з 08.06.2018 по 02.11.2018, з 08.06.2018 по 26.06.2019, з 15.06.2018 по 26.06.2019, з 27.07.2018 по 26.06.2019.

Однак, судом встановлено, що при здійсненні розрахунку позивач припустився помилки з датою настання строку оплати за договором.

Враховуючи, строки оплати погоджені сторонами (20 банківських днів), рішення Правління Національного банку України від 07.04.2017 №216-рш Про регламент роботи системи електронних платежів Національного банку України та банківської системи України у зв`язку з перенесенням робочих днів у 2017 році , рішення Правління Національного банку України від 13 лютого 2018 року № 89-рш Про регламент роботи системи електронних платежів Національного банку України та банківської системи України у зв`язку з перенесенням робочих днів у 2018 році , судом встановлено, що нарахування пені та проценти річних від простроченої суми основного боргу необхідно здійснювати з 19.06.2017 по 17.07.2017, з 19.06.2017 по 27.07.2017, з 21.07.2017 по 27.07.2017, з 25.07.2017 по 27.07.2017, з 04.10.2017 по 27.10.2017, з 16.10.2017 по 27.10.2017, 08.02.2018 по 16.03.2018, з 09.02.2018 по 16.03.2018, 07.03.2018 по 16.03.2018, з 08.03.2018 по 27.03.2018, 22.03.2018 по 30.03.2018, з 22.03.2018 по 23.04.2018, з 27.04.2018 по 12.06.2018, з 23.05.2018 по 28.09.2018, з 13.08.2018 по 02.11.2018, з 13.06.2018 по 26.06.2019, з 20.06.2018 по 26.06.2019, з 31.07.2018 по 26.06.2019.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати передбачена у п. 4.3. договору, у разі прострочення оплати поставленої продукції замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

За змістом пункту 4.3. договору випливає, що сторони, реалізуючи при укладенні договору своє законодавчо визначене право забезпечення виконання грошових зобов`язань встановленням відповідальності у вигляді пені, не узгодили іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховується пеня.

Позивачем, в порушення приписів ч. 6 ст. 232 ГПК України, на заборгованість за видатковими накладними та актами за 14.05.2018, 21.05.2018, 02.07.2018 здійснено нарахування пені за порушення строків оплати за періоди, які перевищують шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане.

За таких обставин, оскільки сторони не передбачили іншого періоду нарахування пені, аніж шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України), то визначений позивачем період нарахування пені обмежується шестимісячним строком, а тому нарахування пені за видатковими накладними та актами за 14.05.2018, 21.05.2018, 02.07.2018 має здійснюватися за період з 13.06.2018 по 13.12.2018, з 20.06.2018 по 20.12.018, з 31.07.2018 по 31.01.2019.

Здійснивши перерахунок пені, з урахуванням правильних періодів нарахування, судом встановлено, що сума пені становить 20230,90 грн, а тому вимоги у даній частині суд задовольняє частково.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.4 договору сторони погодили, що у разі порушення термінів оплати продукції замовник сплачує підряднику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 24% річних від простроченої суми.

Оскільки сторони у договорі погодили інший розмір процентів річних ніж передбачений у ст. 625 ЦК України, суд вважає, що позивачем правомірно здійснено нарахування 24% річних.

Здійснивши перерахунок 24% річних, судом встановлено, що сума 24% річних становить 22451,37 грн, а тому вимоги у даній частині суд задовольняє частково.

Водночас суд вважає необґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення 3% річних у сумі 6389,68 грн, оскільки 24% річних та 3% річних є одним і тим самим видом відповідальності за прострочення відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати виготовленої та поставленої позивачем продукції.

При цьому, суд вважає необґрунтованими посилання позивача на приписи ст. 536 ЦК України, оскільки підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України) (п. 6.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача про стягнення 3% річних у сумі 6389,68 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, суд задовольняє частково позовні вимоги "АСТРА ПАК"

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідністю "АМГРЕЙТ ГРУП" (03169, м. Київ, проспект ПОВІТРОФЛОТСЬКИЙ, будинок 64 ЛІТЕРА Е, 1 ПОВЕРХ, ідентифікаційний код 39660471) на користь Товариства з обмеженою відповідністю "АСТРА ПАК" (04073, м. Київ, ВУЛИЦЯ СИРЕЦЬКА, будинок 84, ідентифікаційний код 38671042) заборгованість у сумі 70248,40 грн, пеню у сумі 20230,90 грн, 24% річних у сумі 22451,37 грн. та судовий збір у розмірі 1693,96 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Дата складення повного тексту рішення: 26.09.2019.

Суддя О.В. Гулевець