Рішення

від 26.09.2019 по справі 911/1872/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2019 р. м. Київ Справа № 911/1872/19

За позовом Малого приватного підприємства АСВА

до Товариства з обмеженою відповідальністю ТМ Трансмеханізація

про стягнення 12 456,28грн

Суддя С.І. Чонгова

Представники сторін не викликались

СУТЬ СПОРУ: Малого приватного підприємства «АСВА» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМ Трансмеханізація» про стягнення 12 456,28грн у т.ч.:

- 11906,97грн - основна заборгованість;

- 467,93грн - пеня за період з 29.05.2019 по 25.07.2019;

- 58,00грн - 3% річних за період з 29.05.2019 по 25.07.2019;

- 23,38грн - інфляційних втрат за період з 29.05.2019 по 25.07.2019.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань щодо оплати за надані послуги.

Відповідач у справі - Товариством з обмеженою відповідальністю «ТМ Трансмеханізація» документально обґрунтованого відзиву на позовну заяву не надало.

Ухвалою господарського суду від 29.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами у справі без проведення судового засідання. Відповідна ухвала суду була направлена сторонам у справі, яка отримана позивачем - 08.08.2019, що підтверджується поштовим рекомендованим повідомленням, що міститься в матеріалах справи. Від відповідача поштове відправлення повернуто із зазначенням причини повернення За закінченням терміну зберігання .

Дослідивши матеріали справи та докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Малим приватним підприємством АСВА надані послуги з виконання шиномонтажу та інших супутніх послуг (балансування та шиноремонтну, тощо) Товариству з обмеженою відповідальністю ТМ Трансмеханізація , що підтверджується актами надання послуг №6252 від 28.09.2018 на суму 1604,00грн, №6331 від 01.10.2018 на суму 1191,00грн, №7425 від 26.10.2018 на суму 1278,00грн, №7520 від 29.10.2018 на суму 1096,01грн, №9368 від 29.11.2018 на суму 825,00грн, №9727 від 07.12.2018 на суму 779,98грн, №9797 від 11.12.2018 на суму 2088,00грн, №791 від 11.02.2019 на суму 572,98грн, №962 від 20.02.2019 на суму 1632,00грн, №1053 від 25.02.2019 на суму 840,00грн (а.с. 19-28) та бланками огляду автотранспортного засобу (39-46, 50), нарядами-замовленнями на автотранспортний засіб (47-49), копії яких міститься в матеріалах справи.

Позивач вказує, що ним були надані послуги з шиномонтажу, накачування шини, балансування, шиноремонту, заміну та/або встановлення автотранспортних деталей тощо на загальну суму 11 906,97грн.

Позивач звертався до відповідача з листом-вимогою №36 від 21.05.2019 (а.с.51), відповідно до якого пропонував сплатити заборгованість у розмірі 13260,00грн.

Проте, позивач вказує, що відповідачем відповіді на лист не надано, заборгованість не сплачено.

Таким чином, просить суд стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги у розмірі 11906,97грн.

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку оплатити надані послуги, які надані відповідно до актів надання послуг та застосування до відповідача відповідальності, встановленої чинним законодавством за порушення відповідного зобов`язання.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджував про виникнення між сторонами у справі договірних відносин з купівлі-продажу вказаного у відповідних актах надання послуг, з чим погоджується суд з наступних підстав.

В силу ч. 2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При цьому, в силу ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Так, згідно ч. 4 ст.203 ЦК України, правочин (договір є правочином за змістом ч.2 ст.202 ЦК України) має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Між тим, згідно ч.1 ст.218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність , крім випадків, встановлених законом; заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами . При цьому, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Факт укладення сторонами договору купівлі-продажу у усній формі підтверджується письмовим доказом - відповідними актами надання послуг, у яких зазначено найменування, кількість, ціна одиниці послуг.

Факт прийняття відповідних послуг за актами надання послуг у відповідній кількості, за відповідною ціною підтверджується підписами на вищевказаних видаткових накладних, що свідчить про висловлення згоди відповідачем на купівлю-продаж послуг на відповідних умовах, вказаних у рахунках та актах.

Доказів у спростування відповідних фактів відповідач під час розгляду справи не надав.

Отже, зазначені накладні підтверджують виникнення між сторонами господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України , якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як визначено спеціальною нормою, яка регулює відносини з надання послуг, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 ЦК України).

Згідно ст. 610 ЦК України , порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідачем під час розгляду справи не надано доказів виконання зобов`язання з надання послуг, вимоги позивача в частині стягнення 11 906,97грн заборгованості підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 58,00грн за період з 29.05.2019 по 25.07.2019 та інфляційних втрат у розмірі 23,38грн за період з 29.05.2019 по 25.07.2019.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком суду сума 3% річних складає у розмірі 56,76грн, яка підлягає задоволенню, в частині стягнення суми у розмірі 1,24грн вимоги задоволенню не підлягають.

За розрахунком суду розмір інфляційних втрат складає 130,62грн, проте суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, а тому розглядає розрахунок інфляційних втрат позивача у розмірі 23,38грн, який підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 467,93грн за період з 29.05.2019 по 25.07.2019.

В силу ч. ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Як визначено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, згідно з п.2 ч.1 цієї норми, сплата неустойки.

Штраф та пеня є видами неустойки згідно з ст.549 ЦК України. При цьому, відповідно до вказаної норми, неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Положеннями Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону , обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, Законом передбачена обов`язкова письмова форма правочину щодо забезпечення виконання зобов`язань (ч. 1 ст. 547 ЦК України ), наслідком недодержання якої є нікчемність правочину (ч. 2 ст. 547 ЦК України ).

Суд звертає увагу, що сторонами у письмовій формі не погоджено підстав, умов і порядку стягнення пені, а тому, заявлена до стягнення пеня у розмірі 467,93грн. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача витрати на правову допомогу у сумі 10 600,00грн на підставі договору №6/19/АСВА від 22.07.2019 про надання правової допомоги.

Стосовно вказаних вимог, суд зазначає про наступне.

На підтвердження факту отримання послуг адвоката позивачем надано суду, зокрема, копію договору №6/19/АСВА від 22.07.2019 про надання правової допомоги; копію протоколу погодження договірної ціни від 22.07.2019; копію рахунку-фактури №13/19 від 22.07.2019 на суму 10600,00грн; копію платіжного доручення №913 від 24.07.2019 на суму 10600,00грн; ордер серія КС №393389 від 22.07.2019; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №6342/10 ВІД 08.12.2017; копію посвідчення адвоката № 6342/10 від 08.12.2017; копію акту №1 від 10.09.2019 про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 123 судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. До витрат, повязаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати повязані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У відповідності до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання адвокатом відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

22.07.2019 між Малим приватним підприємством АСВА (клієнт) та Адвокатським об`єднанням ЮСГАРД (виконавець) було укладено договір №6/19/АСВА від 22.07.2019 про надання правової допомоги (далі - договір).

Згідно п. 1.1 договору, виконавець зобов`язується здійснювати захист, представництво інтересів клієнта та надавати йому інші види правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені цим договором, Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , іншими актами чинного законодавства, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

Відповідно до п.3.1. договору, за надану правову допомогу та послуги, що надаються виконавцем, клієнт сплачує виконавцю гонорар (винагороду), розмір та строки сплати якого узгоджуються сторонами та визначаються у додатках до цього договору. Відповідні додатки до цього договору, а також будь-яке листування чи обмін інформацією щодо розміру гонорару виконавця є конфіденційною інформацією.

Додатком №1 до договору, адвокат та клієнт погодили, що гонорар виконавця за супроводження судової справи до моменту винесення судом першої інстанції рішення у справі складає 10600,00грн.

Позивач сплатив адвокату 10600,00грн, що підтверджується платіжним дорученням № 913 від 24.07.2019, копія якого піститься в матеріалах справи.

Враховуючи те, що позивачем надано суду належні докази на підтвердження отримання юридичних послуг, то суд дійшов висновку, що вказані витрати позивача відносяться до судових витрат в розумінні ст. 123 ГПК України .

Відповідач не надав заперечень та доказів щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу.

Суд дійшов висновку, що витрати на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню з відповідача позивачу у розмірі 10176,00грн, пропорційно задоволеним вимогам.

В силу ст. 129 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з оплатою позову судовим збором, підлягають частковому відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, у розмірі 1921,00грн.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТМ Трансмеханізація (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд.19; ідентифікаційний код 39341280) на користь Малого приватного підприємства АСВА (02002, м. Київ, вул. Флоренції, буд. 12-Б, кв. 103; ідентифікаційний код 16399501) 11906,97грн основної заборгованості, 56,76грн 3% річних, 23,38грн інфляційних втрат, 10176,00грн витрат на правничу допомогу, а також 1921,00грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

3. В частині стягнення 467,93грн пені та 1,24грн відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 26 .09.2019

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.І. Чонгова