Рішення

від 12.09.2019 по справі 911/1107/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2019 р. м. Київ Справа № 911/1107/19

Розглянувши матеріали справи за позовом Національного банку України

до Товариства з обмеженою відповідальністю КБК

про стягнення 298 450,23 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

При секретарі судового засідання: Фроль В.В.

За участю представників:

позивача: Каратун Т.В.

вiдповiдача: Петренко А.В.

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Національного банку України (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю КБК (надалі - відповідач) про стягнення 298 450,23 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.05.2019 року відкрито провадження у справі № 911/1107/19 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.06.2019 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.06.2019 року підготовче засідання відкладено на 23.07.2019 року

До канцелярії Господарського суду Київської області 22.07.2019 року представником відповідача подано клопотання № 2/19-106 від 22.07.2019 року.

У підготовчому засіданні 23.07.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання, у підготовче засідання 23.07.2019 року не з`явився.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи, що судом під час підготовчого судового засідання 23.07.2019 року вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст.177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд за результатами підготовчого засідання постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 20.08.2019 року.

У зв`язку з викликом судді А.Ю.Кошика до Вищої ради правосуддя, судове засідання, призначене на 20.08.2019 року не відбулося. Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.08.2019 року розгляд справи перенесено на 27.08.2019 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 15.08.2019 року представником відповідача подано заяву б/н від 13.08.2019 року про застосування строку позовної давності.

До канцелярії Господарського суду Київської області 23.08.2019 року представником позивача подано заперечення проти заяви про застосування строку позовної давності б/н від 23.08.2019 року.

У судовому засіданні 27.08.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Представник відповідача проти позову заперечував.

Згідно зі ст. 217 Господарського процесуального кодексу України про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.

У судовому засіданні 27.08.2019 року суд закінчив з`ясування обставин та перевірку їх доказами та оголосив про перехід до судових дебатів. Судове засідання було призначено на 12.09.2019 року.

В судовому засіданні 12.09.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечував.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 12.09.2019 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, між Національним банком України (позивач, Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю КБК (відповідач, Генпроектувальник) на підставі Закону України Про публічні закупівлі був укладений Договір на коригування проектно-кошторисної документації №3278 від 20.12.2013 року, до Договору укладені Додатковий договір №1 від 26.11.2014 року, Додатковий договір №2 від 29.04.2015 року (надалі за текстом -Договір).

Відповідно до умов вказаного Договору (пункт 1.1. Договору) Замовник доручає, а Генпроектувальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, на свій ризик власними силами і засобами у строки, обумовлені в цьому договорі, виконати роботи, зокрема: роботи з коригування проектно-кошторисної документації на реконструкцію з добудовою адмінбудівель Управління Національного банку України в Кіровоградській області по вул. Велика Перспективна, 33 в м. Кіровограді з дотриманням діючих будівельних норм і правил, згідно завдання на коригування проектної документації (додаток 1 до цього договору) і в обсягах, передбачених зведеним кошторисом (додаток 2 до цього договору) та кошторисами (додаток 2.1, 2.2, 2.3 до цього договору) (далі - Проектні роботи).

Загальна вартість робіт за цим Договором становить 1 264 540,85 грн., у т.ч. ПДВ (20%) 210 756,81 грн. (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 7.4.4. Договору Замовник має право зменшувати обсяг виконання робіт та загальну вартість (договірну ціну) цього договору залежно від реального фінансування видатків.

Стадії проектування розподілені на 3 етапи, а саме: сума І етапу - коригування 1-го пускового комплексу зі складанням відомості кошторисної вартості будівництва становить 101 427,95 грн., у т.ч. ПДВ (20%) - 16 904,66 грн.; сума II етапу - виконання стадії Проект становить 484 747,26 грн., у т.ч. ПДВ (20%) - 80 791,21 грн.; сума III етапу - виконання стадії Робоча документація становить 678 365,64 грн., у т.ч. ПДВ (20%) - 113 060,94 грн.

Загальна вартість (договірна ціна) встановлюється твердою і незмінною на весь обсяг та час виконання робіт і не уточнюється, крім випадків передбачених в п. 4.9.1 ДБН 1.1-7-2000, а також якщо в період дії договору впроваджуються нові законодавчі нормативні акти, що впливають на вартість проектно-вишукувальних робіт (п. 3.2. Договору).

Строк виконання проектних робіт в повному обсязі 190 календарних днів, в тому числі за етапами виконання робіт (п. 5.1. Договору).

Згідно з умовами виконання і порядку приймання-передавання робіт Замовник протягом 10 робочих днів після одержання документації та акта приймання-передавання виконаних робіт зобов`язаний розглянути їх та передати Генпроектувальнику підписаний акт або надати письмову мотивовану відмову від приймання робіт з посиланням на невиконані пункти цього договору (пункт 6.2. Договору).

Позивач зазначає, що ним, як Замовником, було здійснено оплату за виконані роботи, передбачені даним Договором, відповідно до порядку проведення розрахунків, узгодженого між сторонами у розділі IV Договору (з урахуванням Додаткового договору № 2 від 29.04.2015), а саме: 30.12.2013 року здійснено авансування робіт у розмірі 50% від загальної вартості договору, що становить 632270,43 грн. та підтверджується меморіальним ордером № 001 (згідно п.4.1. Договору).

Генпроектувальником було виконано І етап проектних робіт та передано Замовнику проектну документацію, загальною вартістю 101 427,95 грн., що підтверджується Актом № 1 приймання-передавання виконаних робіт від 18.12.2014 року;

Відповідно до п. 4.4. Договору протягом 10 робочих днів з дати підписання уповноваженими особами сторін акту про приймання-передавання виконаних робіт І етапу 19.12.2014 року позивачем на рахунок відповідача було перераховано 40% від вартості І етапу робіт (101 427,95 грн.), а саме 40 571,18 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 002.

29.04.2015 року до Договору укладено Додатковий договір № 2 від 29.04.2015 року, яким внесено зміни до Договору, а саме: п.п. 4.4. розділу IV Порядок проведення розрахунків викладено в наступній редакції: 10% від вартості етапу І, що становить 10 142,79 грн., у т.ч. ПДВ (20%) - 1 690,47 грн., здійснюється шляхом погашення авансового платежу після отримання експертного звіту щодо розгляду проектної документації.

Тобто, п. 4.4. Додаткового договору №2 до Договору передбачено, що погашення авансового платежу у розмірі 10% від вартості етапу І (101 427,95 грн.), що становить 10 142,79 грн., буде здійснено лише після отримання експертного звіту щодо розгляду проектної документації (позитивного), прийнятої Актом № 1 приймання-передавання виконаних робіт від 18.12.2014 року, Таким чином, авансовій платіж у розмірі 10 142,79 грн. (10% від вартості І етапу робіт), також не погашено у зв`язку з неотриманням експертного звіту щодо розгляду проектної документації.

Строк дії Договору відповідно до п. п. 16.1. та 16.2. Договору до 31.12.2015 року та у разі невиконання Сторонами умов цього договору в установлений термін діє до повного виконання ними своїх зобов`язань.

Пунктом 11.2. Договору передбачена можливість розірвання договору за рішенням Замовника та встановлено порядок його розірвання. Зокрема, Замовник повідомляє Генпроектувальника у строк не менше ніж за 20 днів до дати розірвання договору із зазначенням підстав для розірвання. Договір вважається розірваним після закінчення встановленого у повідомленні строку. Генпроектувальник у разі розірвання цього Договору зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати його розірвання повернути Замовнику кошти, одержані від нього, з вирахуванням сум витрат, які підтверджені актом, підписаним уповноваженими особами Сторін, (п.п. 11.2.1. - 11.3.1. Договору).

Статтею 651 Цивільного кодексу України унормовані підстави для зміни або розірвання договору, приписами цієї статті зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлені договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, яким право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Позивач зазначає, що 13.10.2015 року Правлінням Національного банку України винесено постанову № 692 Про централізацію функцій та виключення зі структури Національного банку України Управління Національного банку України в Кіровоградській області , якою було прийнято рішення щодо ліквідації Управління Національного банку України в Кіровоградській області, що розташоване за адресою: вул. Велика Перспективна, 33 в м. Кіровограді.

Згідно з п. 7.1.11. Договору передбачено після виконання робіт за цим договором в повному обсязі або у випадку розірвання договору повернути Замовнику, протягом трьох робочих днів, усі документи, отримані від нього для виконання робіт за цим договором.

Керуючись наведеним, позивачем на адресу відповідача направлено лист від 14.12.2017 року № 61-0015/84071 з повідомленням про розірвання Договору за рішенням Замовника та вимогою надати виготовлену проектну документацію.

21.05.2018 року позивачем на адресу відповідача було направлено лист Щодо повернення коштів , в якому позивач зазначав про готовність прийняти виготовлену відповідачем проектну документацію та підписати акт приймання-передавання виконаних робіт на суму 311 134,36 грн. та зауважив щодо необхідності повернення невідпрацьованого авансу у сумі 270 422,09 грн. у строк до 31.05.2018 року. Однак, наведений лист залишено без відповіді та задоволення.

Факт отримання листа 23.05.2018 року відповідачем підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу №0100811520211 від 22.05.2018 року.

Згодом на адресу Національного банку України надійшов лист ТОВ КБК від 08.11.2018 року № 2/18-157 щодо підписання Акту приймання-передавання виконаних робіт на суму 311 134,35 грн. та Акту звірки взаєморозрахунків на суму 260 279,30 грн., а також проханням розглянути можливість виконання додаткових будівельних робіт для погашення суми заборгованості.

Виконану відповідачем проектну документацію було прийнято позивачем, про що було складено та підписано уповноваженими особами Акт №119 від 26.12.2018 року про приймання-передавання виконаних робіт за Договором на суму 311 134,36 грн.

Однак, як зазначає позивач, на момент звернення до суду з даним позовом кошти з невідпрацьованого авансу відповідачем не повернуто.

Загальна сума перерахованих відповідачу коштів на виконання Договору складає: 101 427,95 гривень (І етап виконаних проектних робіт) - 10 142,79 грн. (10% від вартості І етапу робіт, не погашено у зв`язку з неотриманням позитивного експертного звіту щодо розгляду проектної документації) + 311 134,36 грн. (II етап виконаних проектних робіт) = 402 419,52 грн.

В той же час, загальна сума авансованих позивачем робіт за Договором, перерахована на рахунки відповідача, склала: 632 270,43 грн. (авансування робіт у розмірі 50% від загальної вартості договору) + 40 571,18 грн. (40% від вартості І етапу робіт (101 427,95 грн.) = 672 841,61 грн.

Тобто, з перерахованих позивачем шляхом авансування коштів у сумі 682 984,40 грн., відповідачем були здійснені роботи за Договором на суму 402 419,52 грн.

Таким чином залишок невикористаного відповідачем авансу за Договором складає: 672 841,61 грн. - 402 419,52 грн. = 270 422,09 грн.

Згідно з частиною 2 статті 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Водночас, згідно з положеннями чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався а незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 11.03.2011 року у справі №2-22/1351-2009, від 12.06.2012 року у справі №55/385 та від 23.07.2014 року у справі №910/24568/13.

Таким чином, обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідачу було перераховано авансові кошти, передбачені Договором.

Натомість, відповідач Проектні роботи у повному обсязі не виконав, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 270 422,09 грн. з повернення сум авансу.

Існування заборгованості відповідача за Договором підтверджується договором, меморіальними ордерами про перерахування грошових коштів відповідачу, Актом № 1 приймання-передавання виконаних робіт від 18.12.2014 року, Актом № 119 від 26.12.2018 року про приймання-передавання виконаних робіт.

Про необхідність повернення сум авансу позивач надсилав відповідачу листа Щодо повернення коштів від 21.05.2018 року №61-0018/27956, згідно з яким останнім днем для повернення залишку авансового платежу у сумі 270 422,09 грн. було встановлено 31.05.2018 року. Однак, відповідачем вимоги позивача залишені без задоволення.

Згідно з п. 9.8. Договору за порушення строку повернення авансу Генпроектувальник сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних з простроченої суми.

У зв`язку з чим, позивач також просить стягнути з відповідача за період з 01.06.2018 року по 01.04.2019 року три проценти річних від простроченої суми в розмірі 7 134,70 грн. та інфляційних втрат в розмірі 20893,44 грн.

Як вбачається з листа позивача Щодо повернення коштів від 21.05.2018 року №61-0018/27956 останнім днем для повернення залишку авансового платежу у сумі 270 422,09 грн. було встановлено 31.05.2018 року. Таким чином, відповідач за період з 01.06.2018 року по 01.04.2019 року зобов`язаний сплатити позивачу три проценти річних від простроченої суми в розмірі 7 134,70 грн. та інфляційних втрат в розмірі 20893,44 грн.

Всього позивач в позові просить стягнути з відповідача 270 422,09 грн. заборгованості, 20 893,44 грн. інфляційних та 7 134,70 грн. 3% річних.

Відповідач проти позову заперечував, в обґрунтування заперечень посилався на пропуск позивачем строку позовної давності на звернення до суду з даним позовом. Зокрема, відповідач стверджує, що про порушення зобов`язання позивач міг і повинен був знати починаючи з ІІ етапу робіт, а саме, з 26.02.2015 року, відповідно трирічний строк позовної давності минув з 26.02.2018 року.

Також, відповідач зазначає, що у зв`язку з ліквідацією у жовтні 2015 року Управління НБУ у Кіровоградській області (Замовника), останній не попередив про це відповідача, а лише обмежився усним повідомленням про те, що подальші роботи виконувати не потрібно.

Також, відповідач вважає ліквідацію Замовника форс-мажорною обставиною, що згідно зі ст. 617 Цивільного кодексу України є підставою звільнення від відповідальності.

Позивачем подано пояснення, в яких фактично викладено відповідь на відзив відповідача. Позивач зазначає, що мали місце обставини, які є підставою для зупинення та переривання строків давності.

Зокрема, пунктом 5.4. Договору передбачено, що строк проведення експертизи проекту будівництва, у тому числі виправлення зауважень та терміни погоджень проектних рішень із відповідними відомствами, департаментами Національного банку України не включається до загального строку виконання робіт з проектування.

Таким чином, строк позовної давності за для стягнення позивачем з відповідача заборгованості розпочався з моменту прийняття позивачем виконаної відповідачем проектної документації II етапу проектних робіт, про що було складено та підписано Акт № 119 від 26.12.2018 року про приймання-передавання виконаних робіт за Договором на суму 311 134,36 грн.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України від 07.06.2017 року у справі №6-298цс17 у дослідженні обставин, пов`язаних із вчиненням зобов`язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку (частина перша статті 264 Цивільного кодексу України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

Відповідно до пункту 4.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів передбачено що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати:

визнання пред`явленої претензії;

зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;

письмове прохання відстрочити сплату боргу;

підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;

письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;

часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій тощо.

Позивач зазначає та надав докази, що строк позовної давності неодноразово переривався діями самого відповідача, а саме:

26.11.2014 року між Національним банком України та ТОВ КБК укладено Додатковий договір №1 до Договору від 20.12.2013 року № 3278;

29.04.2015 року між Національним банком України та ТОВ КБК укладено Додатковий договір №2 до Договору від 20.12.2013 року № 3278;

Таким чином, Договір було змінено за згодою сторін і такі дії відповідача свідчать про визнання ним наявного боргу щодо відшкодування авансових коштів та обов`язку виконати зобов`язання за Договором, отже з 29.04.2015 року строк позовної давності переривався і з 30.04.2015 року розпочався заново.

Крім того, 15.08.2017 року TOB КБК було направлено лист № 2/17-358 Національному банку України (отримано 21.08.2017 року вх. № 526/81492) щодо прохання розглянути кошторис на виконані роботи та прийняти виконану ТОВ КБК на даний час проектно-кошторисну документацію, а також повідомити порядок дій, щодо подальшого виконання Договору.

Відповідний лист відповідача свідчить про визнання відповідачем своїх зобов`язань за Договором. Відповідно, з 15.08.2017 року строк позовної давності перервався визнанням відповідачем обов`язків за Договором.

22.03.2018 року відповідачем на адресу позивача (отримано 22.03.2018 року вх. № 526/81492) направлено лист № 2/18-25 щодо передання проектної документації. Наведене свідчить про визнання та часткове виконання обов`язків за Договором, що також було підставою для переривання строку давності.

26.04.2018 року ТОВ КБК було направлено лист № 2/18-46 Національному банку України (отримано 03.05.2018 року вх. № 526/37134) щодо закриття дебіторської заборгованості, а саме з проханням прийняти розроблену проектну документацію, яка не зазначена у технічному завданні; відкоригувати технічне завдання та надати дозвіл для розробки нових розділів проектної документації згідно діючих нормативних документів; або розглянути можливість виконання проектної документації по іншим об`єктам в залік дебіторської заборгованості.

Наведені дії відповідача свідчать про визнання ним наявного боргу щодо відшкодування авансових коштів та обов`язку виконати зобов`язання за Договором, отже з 26.04.2018 року строк позовної давності перервався.

08.11.2018 року відповідачем на адресу позивача (отримано 15.11.2018 рокувх. № 526/94283) направлено лист № 2/18-157 щодо підтвердження отримання коштів у суми 632 270,43 грн. та 40 571,18 грн., виконання проектної документації на суму 101 427,95 грн. та 311 134,35 грн., а також проханням розглянути можливість виконання будівельних робіт для погашення суми заборгованості.

З огляду на викладені позивачем обставини та надані докази, відсутні підстави стверджувати про пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки відповідачем неодноразово вчинялись дії, які свідчать про визнання невиконаних зобов`язань за Договором та існування заборгованості.

Крім того, з огляду на наведені позивачем обставини та надані докази щодо звернень відповідача та визнання ним зобов`язань за Договором, суд відхиляє посилання відповідача на наявність обставин непереборної сили.

Посилання відповідача на припинення сторони Замовника за Договором спростовуються обставинами справи, зокрема, стороною Договору (Замовником) виступав саме Національний банк України.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

Згідно зі ст. 890 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний, зокрема, виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором; передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт;

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Частиною 3 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Аналогічні положення передбачені ч. 2 ст. 220 Господарського кодексу України, яка передбачає, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Звернення позивача з листом від 14.12.2017 року № 61-0015/84071 з повідомленням про розірвання Договору за рішенням Замовника та вимогою надати виготовлену проектну документацію, надіслання 21.05.2018 року позивачем на адресу відповідача листа Щодо повернення коштів , подання до суду позову з вимогою про повернення передплачених коштів, свідчить про втрату позивачем інтересу до подальшого виконання зобов`язання в натурі, що у зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання Договору з огляду на ст. 612, 615 Цивільного кодексу України та 220 Господарського кодексу України є правомірним.

Таким чином, оскільки позивач здійснив попередню оплату за Договором, на яку роботи не були виконані, наведені в позові кошти в сумі 270 422,09 грн. підлягають поверненню позивачу.

Крім того, з моменту надіслання позивачем відповідачу вимоги про повернення передплачених коштів, а саме, листа Щодо повернення коштів від 21.05.2018 року №61-0018/27956 з визначеним строком виконання зобов`язання 31.05.2018 року, відповідне зобов`язання набуло статусу грошового, за прострочення якого у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено нарахування 3% річних та інфляційних, що також передбачено п. 9.8. Договору.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що річні та інфляційні нараховані за фактичні періоди прострочення платежу, в розмірах, визначених законодавством та Договором. Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача 20 893,44 грн. інфляційних та 7 134,70 грн. 3% річних обґрунтовані та підлягають задоволенню в заявлених сумах.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73 , 74 , 129 , 233 , 236-241 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Національного банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю КБК про стягнення 298 450,23 грн. задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КБК (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Черкаська, 26, код 32556142) на користь Національного Банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, 9, ідентифікаційний код 00032106) 270 422,09 грн. заборгованості з повернення передплачених коштів, 20 893,44 грн. інфляційних, 7 134,70 грн. 3% річних та 4476,75 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу XI Господарського процесуального кодексу України.

повне рішення складено 26.09.2019 року

Суддя А.Ю. Кошик