Рішення

від 25.09.2019 по справі 917/1230/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2019. Справа № 917/1230/19

м. Полтава

За позовною заявою Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022; адреса для листування: проспект Свободи, 8, м. Кременчук, 39601

до Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 74 Кременчуцької міської ради Полтавської області, вул. Молодіжна, буд. 25, м. Кременчук, 39600

про стягнення 66121,04 грн.,

Суддя Господарського суду Полтавської області Семчук О.С.

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Рішення ухвалюється 25.09.2019 у зв`язку із перебуванням судді Господарського суду Полтавської області Семчук О.С. у відпустці.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Полтаваобленерго" (далі - позивач/ АТ "Полтаваобленерго") звернулося з позовною заявою до Господарського суду Полтавської області про стягнення з Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 74 Кременчуцької міської ради Полтавської області (далі - відповідач/ ДНЗ № 74) 66121,04 грн., в тому числі 51169,13 грн. пені, 10613,40 грн. інфляційних нарахувань, 4338,51 грн. 3% річних. В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1727 від 01.01.2010.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 23.07.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Відповідач у відзиві позов заперечує, посилаючись на те, що позовну заяву підписано особою, яка не має на це права. Також у відзиві відповідач просить суд зменшити стягувану суму неустойки.

Рішення приймається в порядку ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2010 між Відкритим акціонерним товариством "Полтаваобленерго", яке пізніше було перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго", а потім на Акціонерне товариства "Полтаваобленерго" (теплопостачальна організація за договором) та ДНЗ № 74 (споживач за договором) було укладено договір № 1727 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору теплопостачальна організація зобов`язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки та на умовах, передбачених цим договором та додатками до нього.

Так, пунктом 1.2 Договору визначено, що тарифи на послуги з теплопостачання затверджуються в установленому порядку відповідно до Закону України Про теплопостачання та діючого законодавства України.

Додатком № 2 до Договору встановлено фактичні обсяги теплового навантаження та теплопостачання і орієнтовна вартість теплової енергії відпущеної споживачу за поточний рік відповідно до тарифів діючих на момент укладання Договору, а додатком № 3 до Договору встановлено тариф на момент укладення Договору, можливість його зміни і повідомлення про це споживача.

Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються у відповідності до п. 23 Правил користування тепловою енергією, (далі Правила) затверджених постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007, п. 2.2.2 Договору та додатку № 4 Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію до Договору.

Пунктом 2 додатку № 4 до договору передбачено, що споживач, який має прилади обліку, щомісяця самостійно знімає показники станом на 25 число календарного місяця (розрахункового періоду), оформлює "Відомість про фактичні покази розрахункових приладів обліку" та надає її теплопостачальній організації для здійснення розрахунку, оформлення рахунку та "Акта про обсяги спожитої Споживачем теплової енергії".

Згідно п. 1 Додатку № 4 до договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує Теплопостачальній організації прогнозовану вартість теплової енергії за вказаними в Додатку № 2 Гкал, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми "заборгованості" на початок місяця. Сплату рахунків Теплопостачальної організації, виписаних на виконання даного Договору, Споживач зобов`язаний проводити не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту їх надсилання (надання).

Згідно п. 4.2.2. договору за несвоєчасну оплату за спожиту теплову енергію споживач несе відповідальність шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, починаючи з дня, наступного за датою остаточного розрахунку, індексу інфляції та 3% річних.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог вказує на те, що відповідач систематично порушував терміни оплати за теплову енергію, встановлені Договором. Так, відповідач стверджує, що за грудень 2018 року, січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року та квітень 2019 року відповідачем до теперішнього часу не сплачена вартість за спожиту теплову енергію в сумі 500797,50 грн. На підтвердження обсягів споживання відповідачем теплової енергії у вказані періоди позивачем надано копії актів про обсяги спожитої (поставлено) споживачу (субспоживачу) теплової енергії:

- за грудень 2018 року від 20.12.2018 на суму 187873,43 грн.;

- за січень 2019 року від 18.01.2019 на суму 187461,78 грн.;

- за лютий 2019 року від 20.02.2019 на суму 204306,50 грн.;

- за березень 2019 року від 20.03.2019 на суму 131888,81 грн.;

- за квітень 2019 року від 11.04.2019 на суму 80405,35 грн.

Також на підтвердження обсягів споживання відповідачем теплової енергії позивачем надано копії відомостей про фактичні покази засобів теплової енергії за період з грудня 2018 року по квітень 2019 року.

Позивачем були виставлені рахунки на оплату відповідачем теплової енергії (копії рахунків та доказів їх вручення відповідачу (відомості про отримання) - в матеріалах справи).

Відповідач за теплову енергію розрахувався не в повному обсязі сплативши 20.11.2018 102000,47 грн. (частина платежу зарахована за листопад 2018 року), 12.12.2018 - 70100,71 грн., 27.02.2019 - 90880,00 грн., 05.04.2019 - 123703,00 грн.

В зв`язку з цим, позивач нарахував відповідачу 51692,13 грн. пені за загальний період з 28.12.2018 по 22.05.2019, 10613,40 грн. інфляційних нарахувань за загальний період з січня 2019 року по квітень 2019 року та 4338,51 грн. 3% річних за загальний період з 28.12.2018 по 22.05.2019 на прострочені суми зобов`язань з оплати за спожиту відповідачем теплову енергію за грудень 2018 року - квітень 2019 року.

Вказані суми пені, інфляційних нарахувань та 3% річних позивач просить суд стягнути з відповідача.

Відповідач позов заперечує. У відзиві посилається на те, що відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України замовником (розпорядником бюджетних коштів) здійснюються платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

Згідно п. 2.2.20 Договору споживач зобов`язався споживати теплову енергію виключно в межах кошторисів витрат як на поточне споживання, так і на покриття заборгованості з поданням до 1 грудня теплопостачальній організації кошторису витрат на кожний рік (з розбивкою поквартально, помісячно).

Отже, на думку відповідача, позивач усвідомлював, що відповідач фінансується тільки в межах затвердженого кошторису, оскільки йому достовірно було відомо, що відповідач є бюджетним закладом дошкільної освіти, є не господарюючим суб`єктом і не наділений іншими коштами, крім бюджетних.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до п. 3.1.2 Договору теплопостачальна організація мала право, у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати за спожиту теплову енергію, за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством України, укласти договір про погашення заборгованості. Проте, жодного разу протягом дії Договору позивач, з метою скорочення своїх втрат не звертався до відповідача з вказаною пропозицією.

На вказане заперечення відповідача суд зазначає, що відповідно до умов п. 3.1.2, укладення договору про погашення заборгованості здійснюється за взаємною згодою сторін. При цьому, не обов`язково з ініціативи саме теплопостачальної організації. Вказаний договір міг бути укладеним і за ініціативою споживача. Проте, в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідачем до позивача з пропозицією укласти договір про реструктуризацію заборгованості за теплову енергію.

Враховуючи викладене, заперечення відповідача судом до уваги не береться.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачена свобода договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання за договором енергопостачання.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Частиною 6 ст. 276 ГК України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Статтею 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Статтею 617 ЦК України визначено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а саме: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Норми статей 614, 617 ЦК України кореспондуються з нормами статті 218 ГК України, згідно з якими учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі коли інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Матеріалами справи підтверджується та не спростовується відповідачем наявність прострочених зобов`язань по оплаті теплової енергії за грудень 2018 року - квітень 2019 року.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно п. 4.2.2. договору за несвоєчасну оплату за спожиту теплову енергію споживач несе відповідальність шляхом сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, починаючи з дня, наступного за датою остаточного розрахунку, індексу інфляції та 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивачем на підставі п. 4.2.2. договору та ст. 625 ЦК України нараховано та заявлено до стягнення з відповідача:

- пеня у розмірі 51169,13 грн. та 3% річних у розмірі 4338,51 грн., нараховані на прострочені зобов`язання відповідача за грудень 2018 року - квітень 2019 року за загальний період з 28.12.2018 по 22.05.2019;

- інфляційні нарахування у розмірі 10613,40 грн., нараховані на прострочені відповідачем зобов`язання за грудень 2018 року - березень 2019 року за загальний період з січня 2019 року по квітень 2019 року.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та встановив його правильність.

Таким чином, позов в частині стягнення 10613,40 грн. інфляційних підлягає задоволенню.

Також судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку пені та річних і встановлено, що в результаті здійснених позивачем арифметичних помилок суми пені та річних були завищені. Зокрема, за період нарахування пені та річних на суму простроченого боргу за грудень 2018 року з 28.12.2018 по 22.05.2019 позивачем вказано 154 дні, тоді як насправді - 146 днів.

Судом здійснено перерахунок пені та річних на вказані позивачем суми боргу за вказані ним у розрахунках (у поясненнях виникнення заборгованості) періоди та встановлено, що стягненню підлягають 50813,78 грн. пені та 4265,33 грн. річних.

Також відповідач у відзиві просить суд зменшити розмір неустойки на 90%.

Позивач у відповіді на відзив заперечує проти зменшення судом стягуваної суми пені, посилаючись на те, що відповідачем не доведено його посилання на те, що заборгованість виникла з незалежних від нього причин та не з його вини.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачена можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно п.п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання вирішується судом оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, враховуючи специфічний вид діяльності відповідача, який є бюджетною неприбутковою установою, а також те, що причиною несвоєчасної оплати зобов`язань за договором стало несвоєчасне фінансове забезпечення з Державного бюджету, суд вважає за можливе зменшити розмір неустойки (пені) на 50%.

Таким чином, стягненню підлягає пеня в сумі 25406,89 грн. (50813,78 грн. - 50%). В іншій частині стягнення пені позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 74 Кременчуцької міської ради Полтавської області (вул. Молодіжна, буд. 25, м. Кременчук, 39600; код ЄДРПОУ 25166552) на користь Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022; адреса для листування: проспект Свободи, 8, м. Кременчук, 39601; код ЄДРПОУ 00131819) 25406 грн. 89 коп. пені, 4265 грн. 33 коп. 3% річних, 10613 грн. 40 коп. інфляційних втрат, 1908 грн. 55 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.С. Семчук