Рішення

від 26.09.2019 по справі 925/839/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2019 року м. Черкаси

справа № 925/839/19

Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Ковби І.М., у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Продекспрес ЧТК", м. Черкаси, вул. Добровольського, 6, кв. 136

до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Аль Хамуд", м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 15/1

про стягнення 683 038,51 грн. заборгованості та санкцій,

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: Караван С.В. - директор - за посадою,

Фетісов Д.В.- адвокат - за довіреністю;

від відповідача: не з`явився,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Продекспрес ЧТК" звернулося в господарський суд Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Аль Хамуд" про стягнення заборгованості за поставлену продукцію згідно договору поставки від 03.01.2018р. №17 - в розмірі 683 038,51 грн., в тому числі:

289 460,00 грн. основного боргу,

98 889,90 грн. пені,

33 261,55 грн. інфляційних,

261 427,06 грн. річних

та відшкодування судових витрат.

Короткий опис руху справи:

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 12.07.2019р. відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі.

Ухвалами господарського суду Черкаської області від 21.02.2019р. та від 01.03.2019р. підготовче засідання відкладено.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 13.08.2019р. закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, участь свого представника у судове засідання вдруге не забезпечив, відзив на позов не надав, витребувані документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Ухвала суду від 13.08.2019р. про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті вручена уповноваженому представнику відповідача 16.08.2019р., що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.

В судовому засіданні:

представники позивача позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених в позовній заяві, та просили позов задовольнити.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Адреси сторін в позовній заяві та місце проведення господарської діяльності сторонами відповідає адресам, вказаним в реєстраційних документах сторін та у витягах з ЄДРПОУ.

Інших доказів сторонами не подано.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені та перевірені доказами такі взаємовідносини сторін та обставини.

03.01.2018р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Продекспрес ЧТК" (Постачальником - Позивач по справі), в особі директора Караван С.В., що діє на підставі Статуту, та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Аль Хамуд" (Покупцем - Відповідач по справі), в особі директора Аль Хамуд Омар, що діє на підставі Статуту, було укладено договір поставки №17 (далі - Договір, а.с. 9-10), за умовами якого Постачальник зобов`язався постачати Покупцю продукцію (надалі - товар), а Покупець зобов`язався примати товар і вчасно його оплачувати на умовах даного договору.

На виконання умов Договору згідно видаткових накладних (а.с. 11-38) в період з 15.01.2018р. по 22.01.2019р. Покупцю було поставлено товар (сировина на кондитерське виробництво) на загальну суму 518000,00 грн.

За умовами п. 6.1 Договору Покупець зобов`язується оплатити вартість одержаної партії товару в об`ємі поставки, вказаної в накладній, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (позивача) протягом 7 календарних днів з моменту одержання товару, або шляхом внесення в касу готівкою через реєстратор розрахункових операцій у момент одержання товару.

Покупець зобов`язаний був повністю оплатити поставлений товар у строк не пізніше 29.01.2019р. Фактично в період з 15.01.2018р. по даний час оплачено лише 228540,00 грн.

Станом на момент звернення з позовом заборгованість відповідача складає 289460,00 грн.

30.05.2018р., 31.05.2018р., 31.08.2018р., 31.01.2019р., 18.06.2019р. (а.с. 39-47) між сторонами було підписано акти звірки взаємних розрахунків.

Відповідно до п. 9.3 Договору за кожний день прострочення оплати товару покупець зобов`язаний сплатити постачальникові штрафну санкцію у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу за весь час прострочення.

Відповідач порушив встановлені строки оплати, у зв`язку з чим Позивач нараховує пеню за період з 10.07.2018р. по 01.07.2019р. в сумі 98889,90 грн.

Умовами п. 9.2 Договору встановлено, що у разі несвоєчасного виконання платіжних зобов`язань покупець у відповідності з вимогами ст. 625 ЦК України, зобов`язаний сплатити постачальникові суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 65 відсотків річних від простроченої суми.

Таким чином, Позивач нараховує інфляційні втрати в розмірі 33261,55 грн. за період з лютого 2018 року по травень 2019 року та підвищені проценти річних в сумі 261427,06 грн. за період з 23.01.2018р. по 01.07.2019р. на підставі приписів ст. 625 ЦК України.

Невиконання Відповідачем взятих на себе зобов`язань стало підставою звернення Позивача до суду для захисту порушеного права та примусового стягнення боргу та санкцій з Відповідача.

Відповідач не надав суду та позивачу доказів проведення своєчасного повного розрахунку за отриманий товар.

Інших доказів сторонами не подано.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. №14 Про судове рішення у цивільній справі , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно положень Пленуму ВГСУ від 23.03.2012р. №6 Про судове рішення при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.

Сторони за договором є суб`єктами господарювання та самостійними юридичними особами, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

За приписами ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Суд погоджується з доводами учасників, що їх дії були направлені на настання певних юридичних наслідків, що охоплюється положеннями та приписами ст.ст. 4, 11 Цивільного кодексу України.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою договір поставки від 03.01.2018р. №17 відповідає вимогам статті 712 ЦК України, 264 ГК України, якою передбачено, що за договором поставки постачальник зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій або іншій діяльності, не пов`язаній з сімейним, домашнім або подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж (глава 54 ЦК України), якщо інше не встановлено договором, законом, або характером відносин сторін.

Згідно ч.1 ст. 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктами господарювання, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, - є господарським зобов`язанням.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Договір поставки від 03.01.2018р. №17 не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (положення ст. 204 ЦК України).

Позивач в період з 15.01.2018р. по 22.01.2019р. поставив Відповідачу товар на загальну суму 518000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними.

Відповідно до п. 6.1 Договору Покупець зобов`язується оплатити вартість одержаної партії товару в об`ємі поставки, вказаної в накладній, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (позивача) протягом 7 календарних днів з моменту одержання товару, або шляхом внесення в касу готівкою через реєстратор розрахункових операцій у момент одержання товару.

В період з 15.01.2018р. по даний час Відповідач оплатив лише 228 540,00 грн.

Факт наявності заборгованості підтверджується Договором, видатковими накладними, частковим розрахунком за поставлений товар. Суд враховує, що на момент прийняття рішення жодних первинних та належних доказів належного та повного розрахунку за отриманий товар, в розумінні вимог ст.ст. 74, 76 ГПК України, відповідач суду не подав.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, між Позивачем та Відповідачем було узгоджено строк сплати за отриманий товар, визначений в п. 6.1 Договору.

Суд враховує відсутність претензій відповідача стосовно неналежної поставки товару, недопоставки товару чи іншого невиконання умов спірного договору.

Суд також враховує, що Відповідач свої зобов`язання в частині належної та повної оплати за вже отриманий товар належним чином не виконав. Строк сплати для відповідача за отриманий ним товар вже настав.

Станом на 11.07.2019р. основна заборгованість Відповідача перед Позивачем за поставлений товар становила 289 460,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Частиною першою ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, тому суд вважає обґрунтованим та доведеним право Позивача на стягнення з Відповідача суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 289 460,00 грн. Позов в цій частині підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 9.2 Договору у разі несвоєчасного виконання платіжних зобов`язань покупець у відповідності з вимогами ст. 625 ЦК України, зобов`язаний сплатити постачальникові суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 65 відсотків річних від простроченої суми.

На підставі вказаних вимог Позивачем нараховано Відповідачу інфляційні в розмірі 33261,55 грн. за період з лютого 2018 року по травень 2019 року та 65% річних в сумі 261427,06 грн. за період з 23.01.2018р. по 01.07.2019р.

Розрахунок вимоги виконано вірно та перевірено судом з застосуванням калькулятора санкцій апаратного комплексу Ліга: Еліт Закон . 261 427,06 грн. - 65% річних та 33261,55 грн. інфляційних підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Штрафними санкціями у відповідності з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Договір про забезпечення виконання зобов`язання у виді неустойки сторонами укладено в письмовому виді відповідно до приписів ст.ст. 546, 549 ЦК України.

Відповідно до п. 9.3 Договору за кожний день прострочення оплати товару покупець зобов`язаний сплатити постачальникові штрафну санкцію у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу за весь час прострочення.

На підставі вказаних вимог Позивачем нараховано Відповідачу 98 889,90 грн. пені за несвоєчасну оплату поставлених товарів за період з 10.07.2018р. по 01.07.2019р., яку просить стягнути з відповідача.

Розрахунок перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу Ліга-Закон . 98 889,90 грн. пені підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Суд зазначає, що проведення оплати боргу відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу про оплату боргу - має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання заперечень суду по суті спору чи доказів про проведення розрахунку. Відповідач не надав доказів об`єктивної неможливості погашення боргу.

Згідно ст. 129 ГПК України судові витрати належить покласти на Відповідача повністю та стягнути на користь Позивача 10 245,58 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Аль Хамуд", м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 15/1, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 41554781, номер рахунку в банку невідомий

на користь позивача: товариства з обмеженою відповідальністю "Продекспрес ЧТК", м. Черкаси, вул. Добровольського, 6, кв. 136, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 41356762, номер рахунку в банку невідомий

289460,00 грн. заборгованості, 98889,90 грн. пені, 33261,55 грн. інфляційних втрат, 261427,06 грн. 65% річних та 10 245,58 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення.

Повне рішення складено 26.09.2019р.

Суддя Г.М. Скиба