Рішення

від 26.09.2019 по справі 924/735/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" вересня 2019 р. Справа № 924/735/19

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Вибодовського О.Д., при секретарі судового засідання Сорока Д.В., розглянувши матеріали

за позовом Приватного підприємства "Поділюкс", м.Хмельницький

до ТОВ "Грін Вей К", м. Хмельницький

про стягнення 148 021,02 грн.

Представники сторін:

Від позивача: Мілашевський М.Г. - згідно Договору про надання правової допомоги №13 від 05.06.2019р.;

Від відповідача: не з"явився

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

До господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Поділюкс", м.Хмельницький до ТОВ "Грін Вей К", м. Хмельницький про стягнення 148 021,02 грн.

Ухвалою суду від 17.07.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 11.09.2019р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Присутній в судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, обгрунтовуючи наявними у справі матеріалами.

Відповідач не скористався правом участі свого представника, відзиву на позов не подав, причин не вказав, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повертутими судовими повістками від 18.07.2019 року та від 08.08.2019 року із відміткою Укрпошти "інші причини".

Згідно ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що сторонам, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

Враховуючи обставини справи, належне повідомлення сторін про наявність судового спору та надання можливості забезпечити в повному обсязі право на захист, обов`язок дотримання принципу розумних строків вирішення спору, суд, керуючись з ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Розглядом наявних матеріалів справи судом встановлено наступне:

01 березня 2019 року між Приватним підприємством Поділюкс та Товариством з обмеженою відповідальністю Грін Вей К укладено Договір купівлі-продажу №38 (далі - Договір №38).

Згідно п.1.1 Договору ТОВ Грін Вей К зобов`язалось передати товар, а ПП Поділюкс зобов`язувалось його прийняти та оплатити.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що товар передається продавцем покупцеві на умовах і в строки, визначені в Специфікації.

Загальна вартість товару відповідно до п. 5.1 Договору становить 660 000 грн.

Пунктом 6.2 визначено, що за товар може бути здійснена передоплата.

Відповідно до специфікації замовлення, яка є невід`ємною частиною договору партія №1 підлягала відвантаженню 29.03.2019 року після попередньої передоплати до 05.03.2019 року.

01 березня 2019р. ТОВ Грін Вей К виставлено ПП Поділюкс рахунок на оплату товару № 5 від 01 березня 2019 р.

20.03.2019р. ПП Поділюкс здійснено передоплату у відповідності до вищезазначеного рахунку та сплатило на користь ТОВ Грін Вей К 132 000 грн.

ПП Поділюкс виконало свої зобов`язання визначені Договором №38, натомість, ТОВ Грін Вей К товар у визначений специфікацією строк не поставило.

У зв`язку з неотриманням товару на адресу відповідача позивачем 06.06.2019р. направлено претензію про повернення передоплати у зв`язку з невиконанням умов Договору №38, однак дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до п. 9.1 Договору продавець, в разі несвоєчасного виконання зобов`язання відповідно до умов даного договору, сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непереданого товару за кожен день прострочення.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного його виконання (п. 11.3 Договору).

Крім суми основного боргу, позивачем додатково нараховано відповідачу відповідно до п. 9.1 Договору 13 767, 78 грн. - пені за період з 30.03.2019р. по 15.07.2019р. та відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України 2 253,24 грн. - інфляційних нарахувань за період з з 30.03.2019р. по 15.07.2019р.

Станом на день звернення позивача із позовною заявою до суду відповідач заборгованість у вигляді передоплати не погасив товар не поставив, у зв"язку із чим позивач звернувся до суду для захисту своїх законних прав та інтересів.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги наступне:

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 11 та ст. 509 Цивільного кодексу України, в силу зобов`язання боржник зобов`язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, тобто сплати боргу.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи 01 березня 2019 року між Приватним підприємством Поділюкс та Товариством з обмеженою відповідальністю Грін Вей К укладено Договір купівлі-продажу №38 (далі - Договір №38).

Згідно п.1.1 Договору ТОВ Грін Вей К зобов`язалось передати товар, а ПП Поділюкс зобов`язувалось його прийняти та оплатити.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що товар передається продавцем покупцеві на умовах і в строки, визначені в Специфікації.

Загальна вартість товару відповідно до п. 5.1 Договору становить 660 000 грн.

Пунктом 6.2 Договору визначено, що за товар може бути здійснена передоплата.

Відповідно до специфікації замовлення, яка є невід`ємною частиною договору партія №1 підлягала відвантаженню 29.03.2019 року після попередньої передоплати до 05.03.201 року.

01 березня 2019р. ТОВ Грін Вей К виставлено ПП Поділюкс рахунок на оплату товару № 5 від 01 березня 2019 р.

20.03.2019р. ПП Поділюкс здійснено передоплату у відповідності до вищезазначеного рахунку та сплатило на користь ТОВ Грін Вей К 132 000 грн.

ПП Поділюкс виконало свої зобов`язання визначені Договором №38, натомість, ТОВ Грін Вей К товар у визначений специфікацією строк не поставило.

Відповідно до п. 9.1 Договору продавець, в разі несвоєчасного виконання зобов`язання відповідно до умов даного договору, сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непереданого товару за кожен день прострочення.

Судом враховується, що ст. 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Виходячи із змісту ст. ст. 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому слід врахувати, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Крім суми основного боргу, позивачем додатково нараховано відповідачу відповідно до п. 9.1 Договору 13 767, 78 грн. - пені за період з 30.03.2019р. по 15.07.2019р. та відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України 2 253,24 грн. - інфляційних нарахувань за період з 30.03.2019р. по 15.07.2019р.

Провівши перерахунок в системі "Законодавство" заявлених до стягнення з відповідача 13 767, 78 грн. - пені за період з 30.03.2019р. по 15.07.2019р., судом встановлено, що заявлена сума пені нарахована обґрунтовано та підлягає задоволенню, що ж стосується 2 253,24 грн. - інфляційних нарахувань за період з 30.03.2019р. по 15.07.2019р, суд звертає увагу, що вказані інфляційні нарахування здійсненні не вірно та підлягають частковому задоволенню в сумі 1 581,97 грн.

Таким чином, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову.

Згідно ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.1, ч.3, ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача 8 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

У статті 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Водночас відповідно до ч.5 ст. 131-2 Конституції України та ч.1 ст. 58 ГПК України представником в суді може бути адвокат або законний представником.

Матеріалами справи підтверджено, що між адвокатом Мілашевським М.Г., (м. Хмельницький, свідоцтво на право на зайняття адвокатською діяльністю від 15.04.2011р. №631) та Приватним підприємством "Поділюкс", м.Хмельницький укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги від 05.06.2019 р. № 13.

Відповідно до акту виконаних робіт (наданих послуг) від 10.07.2019р. адвокатом Мілашевським М.Г. надано Приватному підприємству "Поділюкс", м.Хмельницький послуги правової допомоги на суму 8000,00 грн., які оплачені позивачем згідно платіжного доручення №2184 від 12.07.2019р.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 ст.126 ГПК України).

Судом встановлено, що понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн. є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ "Грін Вей К", (м. Хмельницький, вул.Устима Кармелюка, 10, кв.143, код 41209218) на користь Приватного підприємства "Поділюкс", (м.Хмельницький, вул.Шевченка, 8, кв.34, код 38970600) - 132 000,00 грн. (сто тридцять дві тисячі 00 коп.) - попередньої оплати, 13 767,78 грн. (тринадцять тисяч сімсот шістдесят сім гривень 78 коп.) - пені, 1 581,97 грн. (одну тисячу п"ятсот вісімдесят одну гривню, 97 коп.) - інфляційних втрат, 2 210,00 грн. (дві тисячі двісті десять гривень 00 коп.) - судового збору та 8 000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ.

В частині стягнення 671, 27 грн. - інфляційних втрат відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 26.09.2019р.

Суддя О.Д.Вибодовський

Віддрук 3 прим.:

1- до справи

2- позивачу - ПП "Поділюкс", 29017, м.Хмельницький, вул.Шевченка, 8, кв.34;

3 - відповідачу - ТОВ "Грін Вей К", 29029, м. Хмельницький, вул.Устима Кармелюка, 10, кв.143.