Рішення
від 25.09.2019 по справі 927/653/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

25 вересня 2019 року м. Чернігів справа № 927/653/19 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

Позивач: Приватне підприємство ЯВІР-2000 ,

код ЄДРПОУ 31175036, вул. Степана Кондратенка, 6, м. Полтава, 36007

Відповідач: Комунальне підприємство АТП-2528 Чернігівської міської ради,

код ЄДРПОУ 03358216, вул. 1-го Травня, 173, м. Чернігів, 14034

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з додатковою відповідальністю Міжнародна страхова компанія ,

вул. Мироносицька, 99, літ. А-3, м. Харків, 61023

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

Предмет спору: про стягнення 23549,53 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство ЯВІР-2000 звернулось до суду з позовом до Комунального підприємства АТП-2528 Чернігівської міської ради, у якому позивач просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП, у розмірі 23549,53 грн.

Дії суду, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 07.08.2019 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, залучено до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з додатковою відповідальністю Міжнародна страхова компанія та зобов`язано позивача у триденний строк з дня отримання ухвали надіслати копію позовної заяви та додані до неї документи третій особі.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

Також ухвалою від 07.08.2019 встановлено сторонам строк для подання заяв по суті, а саме:

- відповідачу - п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами;

- позивачу - п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами;

- відповідачу - п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами;

- третій особі - ТДВ Міжнародна страхова компанія (далі - третя особа-1): п`ятиденний строк з дня отримання позовної заяви для подання до суду, позивачу та відповідачу письмових пояснень щодо позову з доданими до них документами; десятиденний строк з дня отримання відзиву на позов для подання до суду, позивачу та відповідачу письмових пояснень щодо відзиву з доданими до них документами;

- позивачу та відповідачу - триденний строк з дня отримання письмових пояснень третьої особи щодо позову та відзиву для подання до суду та іншим учасникам справи відповіді на такі письмові пояснення з доданими до неї документами.

Ухвалою суду від 05.09.2019 залучено до участі у справі, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - фізичну особу ОСОБА_1 (далі - третя особа-2); зобов`язано позивача та відповідача у дводенний строк з дня отримання ухвали надіслати копію позовної заяви та відзиву на позов з доданими до них документами третій особі-2; встановлено третій особі-2: дводенний строк з дня отримання позовної заяви, а у разі отримання позовної заяви раніше отримання цієї ухвали суду - дводенний строк з моменту отримання ухвали суду для подання до суду та іншим учасникам справи письмових пояснень щодо позову з доданими до них документами, десятиденний строк з дня отримання відзиву на позов для подання до суду та іншим учасникам справи письмових пояснень щодо відзиву з доданими до них документами.

13.08.2019, тобто у встановлений судом строк, відповідач направив позивачу, третій особі-1 та подав до суду відзив на позовну заяву.

19.08.2019 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів надіслання 14.08.2019 третій особі-1 копії позовної заяви та доданих до неї документів, які суд долучив до матеріалів справи.

Судом зроблено витяг з офіційного веб-сайту Укрпошти про відстеження поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 3601410145922, тобто позовної заяви, направленої на адресу третьої особи-1, з якого вбачається, що позовна заява з доданими до неї документами отримана третьою особою-1 16.08.2019.

Отже, останнім днем для подання третьою особою письмових пояснень щодо позову є 21.08.2019, а щодо відзиву - 27.08.2019.

22.08.2019 третя особа-1 направила до суду, позивачу та відповідачу письмові пояснення, з доданими до них документами, зі змісту яких вбачається, що вони є саме письмовими поясненнями щодо позову, оскільки третя особа заперечує проти позовних вимог.

Тобто письмові пояснення щодо позову подані третьою особою-1 після закінчення встановленого строку для їх подання.

27.08.2019 позивач направив до суду, відповідачу та третій особі-1 відповідь на відзив та заяву про зменшення позовних вимог.

Обґрунтовуючи заяву про зменшення позовних вимог, позивач зазначає, що відповідно до платіжного доручення від 28.05.2019 №21 відповідач сплатив позивачу франшизу у розмірі 2000,00 грн, яка була включена до позовних вимог, а тому просить зменшити розмір позовних вимог на цю суму.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

За приписами ч. 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи те, що зменшення позовних вимог є процесуальним правом позивача, яке передбачене п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, заява про їх зменшення подана позивачем у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, суд прийняв заяву позивача про зменшення позовних вимог, а тому спір вирішується з її урахуванням.

29.08.2018 позивач направив до суду, відповідачу та третій особі-1 відповідь на письмові пояснення третьої особи-1.

Судом зроблено витяг з офіційного веб-сайту Укрпошти про відстеження поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 3601410180922, тобто відповіді на відзив та заяви про зменшення позовних вимог, направлених на адресу відповідача, з якого вбачається, що відповідь на відзив отримана відповідачем 30.08.2019.

Отже, останнім днем для подання відповідачем заперечень є 04.09.2019.

11.09.2019 відповідач направив позивачу та третій особі-1 та подав до суду заперечення на відповідь на відзив.

Тобто заперечення подані відповідачем після закінчення встановленого строку для їх подання.

Оскільки відзив на позов та відповідь на відзив подані у порядку та строк встановлені Господарським процесуальним кодексом України та судом, суд долучив вказані заяви по суті до матеріалів справи, а спір вирішується з їх урахуванням.

При цьому суд відхиляє викладені у відповіді на відзив доводи позивача про невиконання відповідачем вимог ч. 7 ст. 165 ГПК України, оскільки до відзиву на позов, надісланому суду, відповідач додав довіреність від 13.08.2019 №01-21/24, яка надає право підпису відзиву від імені КП АТП-2528 Чернігівської міської ради Морозу М.М.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи те, що письмові пояснення третьої особи-1 щодо позову та заперечення відповідача подані не у встановлений судом строк, заяв про поновлення пропущеного процесуального строку для подання заяв по суті вказані учасники справи суду не надали, суд на підставі положень ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України залишив подані письмові пояснення та заперечення без розгляду, а спір вирішується без їх урахування.

Оскільки суд залишив без розгляду пояснення третьої особи-1 щодо позову, подана відповідь позивача на такі пояснення не враховується при вирішенні спору.

На виконання вимог ухвали суду від 05.09.2019 позивач та відповідач надали суду докази направлення 11.09.2019 копії позовної заяви з доданими до неї документами та відзиву на позов третій особі-2.

Відповідно до поштового повідомлення про вручення ухвалу суду від 05.09.2019 третя особа-2 отримала 10.09.2019.

Письмових пояснень щодо позову та відзиву від третьої особи-2 до суду не надходило, а відтак суд вважає, що третя особа-2 не виявила бажання скористатись своїми процесуальними правами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась з вини водія відповідача та на транспортному засобі, що належить відповідачу, автомобілю позивача завдано матеріальну шкоду, сума понесених витрат на відновлення пошкодженого автомобіля складає 68433,38 грн. Страховик відповідача - Товариство з додатковою відповідальністю Міжнародна страхова компанія виплатив позивачу страхове відшкодування у розмірі 46833,85 грн. На підставі ст. 1187, 1194 Цивільного кодексу України, Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів позивач просить стягнути з відповідача різницю між понесеними витратами на відновлення пошкодженого автомобіля та отриманим страховим відшкодуванням, а також суму франшизи, загальний розмір яких становить 23549,53 грн.

Відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилаючись на норми Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного суду від 20.06.2019 у справі №308/3162/15-ц, Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №757/22706/15-ц, від 06.07.2018 у справі №924/675/17, відповідач не погоджується з позовом з таких підстав:

- оскільки у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику виплата здійснюється без податку на додану вартість, позивач міг отримати ПДВ, звернувшись до страховика з документами про оплату запчастин/відновлювального ремонту на суму, що включає ПДВ, в межах страхового відшкодування. Однак позивач до страховика - ТДВ Міжнародна страхова компанія не звернувся, а вирішив стягнути кошти безпосередньо з власника транспортного засобу, незважаючи на той факт, що розмір збитків, які він хоче стягнути з відповідача, не виходить за межі деліктної відповідальності страхувальника за полісом №АК/8520019, що суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності;

- позивач включив до суми позовних вимог вартість придбаних ним нових запчастин до автомобілю без урахування коефіцієнту фізичного зносу, що є неправомірним;

- доказів сплати за проведені роботи з ремонту пошкодженого автомобіля позивач не надав;

- вимоги щодо стягнення з відповідача суми франшизи у розмірі 2000,00 грн є безпідставними, оскільки відповідач вже сплатив вказану суму, що підтверджується платіжним дорученням №21 від 28.05.2019.

У наданій відповіді на відзив позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позов, та зазначає, що:

- позивач має право на власний розсуд обирати спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність. З урахуванням норм ст. 1187, 1194 Цивільного кодексу України, різниця між страховим відшкодуванням та фактичним розміром шкоди має бути відшкодована саме відповідачем;

- твердження відповідача про неправомірне пред`явлення вимоги про виплату страхового відшкодування у розмірі повної вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту фізичного зносу є недоречним, оскільки позивач звернувся з відшкодуванням різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням саме до КП АТП-2528 Чернігівської міської ради;

- оплата робіт у розмірі 26505,38 грн, виконаних для відновлення пошкодженого автомобіля згідно з рахунком-фактурою №W8100026693 від 05.06.2019, підтверджена платіжним дорученням від 08.07.2019. Цим платіжним дорученням також було оплачено ремонт іншого автомобіля ПП ЯВІР-2000 ;

Щодо заявленої до стягнення суми франшизи у розмірі 2000,00 грн позивач підтвердив сплату відповідачем вказаної суми, у зв`язку з чим подав заяву про зменшення розміру позовних вимог на суму франшизи у розмірі 2000,00 грн.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 28.03.2019 у справі №750/2780/19, яка набрала законної сили 09.04.2019, притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн (а.с. 16).

Вказаною постановою Деснянського районного суду м. Чернігова встановлено, що 11.03.2019 о 08 год. 40 хв., ОСОБА_1 в м. Чернігові по вул. Доценка 2, керуючи транспортним засобом марки ЗИЛ 433362-КО-431 номерний знак НОМЕР_1 та, рухаючись заднім ходом, не переконався, що це буде безпечним та не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, внаслідок чого трапилось зіткнення з автомобілем марки Рено Сандеро номерний знак НОМЕР_2 , в результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив пункт 10.9 Правил дорожнього руху України, тобто скоїв правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 транспортний засіб Renault Sandero, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску - 2017, зареєстрований за ПП ЯВІР-2000 (далі - автомобіль Renault Sandero) (а.с. 15).

Згідно з наказом ПП ЯВІР-2000 від 06.03.2019 №4 ОВД вказаний службовий автомобіль закріплений за водієм ОСОБА_2 (а.с. 14).

На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу ЗИЛ 43362, номерний знак НОМЕР_1 , який належить КП АТП-2528 Чернігівської міської ради, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/8520019 (далі - Поліс №АК/8520019), була застрахована ТДВ Міжнародна страхова компанія (а.с. 21).

Відповідно до Полісу №АК/8520019 страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась за участю забезпеченого засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом); страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну становить 100000,00 грн, розмір франшизи - 2000,00 грн.

У зв`язку з настанням страхового випадку, позивач звернувся до страховика відповідача - ТДВ Міжнародна страхова компанія із заявою від 25.03.2019 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП (а.с. 17).

Листом від 06.05.2019 №1394 ТДВ Міжнародна страхова компанія повідомила позивача про те, що на підставі зібраних матеріалів страхової справи встановлено: вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становить 67256,64 грн; коефіцієнт фізичного зносу - 0,1851; вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу складає 58660,62 грн; сума податку на додану вартість, нарахованого на суму вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу - 9776,77 грн, франшиза, встановлена під час укладення договору - 2000,00 грн, сума страхового відшкодування становить 46883,85 грн (а.с. 18).

Тобто сума страхового відшкодування визначена страховиком із вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу, яка зменшена на суми франшизи та податку на додану вартість.

У листі від 10.05.2019 №1448 ТДВ Міжнародна страхова компанія повідомила позивача про те, що комісія визнала дорожньо-транспортну пригоду, яка сталась 11.03.2019, страховою подією і визначила страхове відшкодування у розмірі 46883,85 грн (а.с. 19).

Платіжним дорученням №4200 від 08.05.2019 ТДВ Міжнародна страхова компанія перерахувало ПП ЯВІР-2000 страхове відшкодування у розмірі 46883,85 грн (а.с 20).

Відповідно до платіжного доручення №21 від 28.05.2019 відповідач перерахував позивачу 2000,00 грн, що становить суму франшизи.

У позовній заяві позивач зазначив, що загальна сума понесених ним витрат на відновлення автомобіля, пошкодженого внаслідок ДТП, становить 68433,38 грн, з яких 41928,00 грн вартість матеріалів та 26505,38 грн вартість ремонтних робіт.

Позивач надав видаткову накладну №2295 від 13.05.2019 на запчастини до автомобіля на суму 41928,00 грн, платіжне доручення №908 від 15.05.2019 про сплату 41928,00 грн, рахунок-фактуру №W8100026693 від 05.06.2019 на суму 26505,38 грн, наряд-замовлення автосервісу ГК АІС №W8100049873 від 12.07.2019 на виконання робіт на суму 26505,38 грн, акт виконаних робіт №W8100002328 від 12.07.2019 (ремонтні роботи автомобіля Renault Logan BI9025CM) на суму 26505,38 грн та платіжне доручення №3268 від 08.07.2019 на суму 41486,06 грн (призначення платежу за ремонт авто згідно рах. 25404, 26693 від 24.03.2019 у сумі 34571,72 грн, ПДВ-20% 6914,34грн. .

Позивач вважає, що оскільки він за ремонт пошкодженого автомобіля сплатив кошти у розмірі 68433,38 грн, а отримав страхове відшкодування у розмірі 46883,85 грн, різницю між фактичним розміром матеріальної шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням у розмірі 21549,53 грн йому повинен сплатити відповідач.

Оцінка суду.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України Про страхування договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За приписами ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з:

1) життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);

2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);

3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Згідно з п. 9 ч. 1 статті 7 Закону України Про страхування страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим.

Відносини у цій сфері регулює Закон України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (ст. 9 Закону України Про страхування ).

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до п. 36.6 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (п. 22.1 ст. 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 ст. 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з п. 12.1 ст. 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно з абзацом 2 п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника) сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Відповідно до ст. 29 та п. 32.7 ст. 32 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Визначення вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу (КТЗ) здійснюється із застосуванням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика).

Відповідно до п. 1.3 Методики вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (п. 1.6 Методики).

Вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ (п. 2.3 Методики).

Згідно з п. 4.3. Методики за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб`єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. У разі проведення судової автотоварознавчої експертизи за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта. У разі виконання судовим експертом відповідно до частини шостої статті 13 Закону України "Про судову експертизу" оцінки на договірних засадах з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, він складає висновок експертного дослідження з урахуванням особливостей його оформлення згідно із законодавством.

Відповідно до вимог п. 8.2 Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:

Сврз = С р + С м + С с Х (1- Е З), де:

С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.;

С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.;

С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.;

Е з - коефіцієнт фізичного зносу.

У п. 7.38 Методики встановлено, що значення Е з приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Щодо підстав звернення до позивача.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів порядку.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц

При цьому суд зазначає, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.07.2018 у справі №924/675/17.

Крім того, за змістом ст. 36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає податок на додану вартість, в межах суми страхового відшкодування. У разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілим, а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта, які мають бути використані в процесі його ремонту, то розрахунок суми виплати на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №757/22706/15-ц.

Отже, сума податку на додану вартість, яка входить до заявленої позивачем до стягнення суми, повинна відшкодовуватись страховиком відповідача після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту.

Оскільки розмір вказаних позивачем витрат, які він поніс на відновлення автомобіля, становить 68433,38 грн, а отже не перевищує розміру страхового відшкодування, встановленого у Полісі №АК/8520019, суд вважає, що позивач повинен був звернутись до страховика відповідача із заявою про виплату різниці між понесеними витратами та отриманими страховим відшкодуванням (крім франшизи), надавши при цьому необхідні документи, оскільки відповідний обов`язок з відшкодування шкоди в межах суми страхового відшкодування покладений саме на страховика особи, яка завдала шкоди.

Таким чином, пред`явлення вимоги щодо відшкодування різниці між понесеними витратами та отриманими страховим відшкодуванням у розмірі 21549,53 грн саме до власника транспортного засобу, який завдав шкоди, у даному випадку є неправомірним.

Щодо наданих позивачем доказів понесених ним витрат на відновлення пошкодженого автомобіля.

Як вказує позивач у позовній заяві, розмір понесених ним витрат становить 68433,38 грн, з яких вартість робіт з відновлення автомобіля становить 26505,38 грн, вартість матеріалів - 41928,00 грн.

На підтвердження виконання ремонтних робіт у розмірі 26505,38 грн позивач надав рахунок-фактуру №W8100026693 від 05.06.2019 на суму 26505,38 грн, наряд-замовлення автосервісу ГК АІС №W8100049873 від 12.07.2019 на виконання робіт на суму 26505,38 грн, акт виконаних робіт №W8100002328 від 12.07.2019 на суму 26505,38 грн та платіжне доручення №3268 від 08.07.2019 на суму 41486,06 грн (призначення платежу за ремонт авто згідно рах. 25404, 26693 від 24.03.2019 у сумі 34571,72 грн, ПДВ-20% 6914,34грн. .

У вказаних рахунку-фактурі, наряду-замовлення та акті виконаних робіт зазначена однакова сума - 26505,38 грн, однак усі документи містять розбіжності щодо вказаних у них позицій (робіт та запчастин).

Так, у рахунку фактурі від 05.06.2019 відсутні такі види робіт як мийка комплексна та мийка технологічна, які вказані у наряді-замовленні від 12.07.2019.

Водночас зазначені у рахунку -фактурі від 05.06.2019 види робіт відсутні у наряді-замовленні від 12.07.2019, а зазначено, окрім мийки, сервісне обслуговування - без розшифрування, що до нього входить.

Крім того, у наданому акті виконаних робіт від 12.07.2019 на суму 26505,38 грн зазначено лише про виконання ремонтних робі автомобіля Renault Sandero, однак не вказано, які саме роботи були виконані, а також не зазначено, що до цієї суми включена вартість запчастин (фіксатора), яка міститься у рахунку-фактурі від 05.06.2019 та наряді-замовленні від 12.07.2019, та чи включена до цієї суми вартість мийок, зазначених у наряді-замовленні.

Страховиком відповідача вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля Renault Sandero була визначена у розмірі 8308,00 грн.

Позивач надав видаткову накладну на придбання автозапчастин на суму 41928,00 грн та платіжне доручення від 15.05.2019 №908 про сплату вказаної суми.

Відповідно до листа ТДВ Міжнародна страхова компанія від 06.05.2019 №1394 вартість необхідних для ремонту матеріалів та нових складників (без врахування коефіцієнту фізичного зносу) була визначена у розмірі 58948,64 грн.

Тобто, у наданих позивачем документів щодо понесених ним витрат та розрахунку суми страхового відшкодування містяться істотні розбіжності щодо вартості ремонтних робіт та необхідних матеріалів.

Доказів, на підставі яких можна встановити отримані автомобілем під час ДТП пошкодження (звіту про оцінку, протоколу, складеного поліцейськими після ДТП, тощо), позивач суду не надав, а відтак не можливо встановити, чи відповідає виконаний на автосервісі обсяг робіт з ремонту автомобіля Renault Sandero реальному обсягу пошкоджень, отриманих (та оцінених страховиком) саме внаслідок ДТП.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що позивач не надав суду належних і достовірних доказів, на підставі яких можливо встановити дійсний розмір витрат, понесених позивачем на відновлення автомобіля Renault Sandero саме внаслідок пошкоджень, завданих при ДТП.

Щодо врахування при визначенні розміру шкоди коефіцієнту фізичного зносу.

Доводи відповідача про те, що позивач неправомірно не застосовував коефіцієнт фізичного зносу до вартості придбаних ним нових запчастин до автомобілю відхиляються судом, оскільки автомобіль Renault Sandero 2017 року випуску, а відповідно до п. 7.38 Методики значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 7 років - для інших легкових КТЗ. Відтак, суд вважає, що і при визначенні розміру страхового відшкодування до вартості робіт з відновлення автомобіля Renault Sandero коефіцієнт фізичного зносу не підлягав застосуванню.

Щодо франшизи.

Оскільки страховиком відповідача одразу зменшено розмір виплати на відновлювальний ремонт на суму франшизи, така франшиза автоматично закладається в різницю між загальною вартістю ремонту та виплаченою страховиком. Не може потерпіла особа отримати більше, ніж загальна вартість ремонту, зокрема на суму франшизи.

Натомість, у позовних вимогах позивач до суми відповідної різниці ще раз додав суму франшизи, тобто мова йде вже про подвійне стягнення такої франшизи.

Враховуючи, що у зв`язку з відшкодуванням відповідачем суми франшизи, позивач зменшив позовні вимоги лише на 2000,00 грн, у ціні позову продовжує перебувати ще 2000,00 грн франшизи, яку не може бути повторно стягнуто з відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позивач не обґрунтував і не довів свої позовні вимоги, а тому у позові слід відмовити.

Щодо судових витрат.

Оскільки у позові відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua /.

Суддя В.В. Шморгун

Дата ухвалення рішення25.09.2019
Оприлюднено26.09.2019

Судовий реєстр по справі —927/653/19

Постанова від 04.12.2019

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Сітайло Л.Г.

Ухвала від 11.11.2019

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Сітайло Л.Г.

Рішення від 25.09.2019

Господарське

Господарський суд Чернігівської області

Шморгун В.В.

Ухвала від 05.09.2019

Господарське

Господарський суд Чернігівської області

Шморгун В.В.

Ухвала від 07.08.2019

Господарське

Господарський суд Чернігівської області

Шморгун В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні