Рішення

від 26.09.2019 по справі 400/1144/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2019 р. № 400/1144/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Прамен", вул. Спаська, 24, кв. 1, (вул. Димитрова, 89, м. Миколаїв, 54001), м. Миколаїв, 54001 про:стягнення податкового боргу в сумі 119 000 грн.,

Головне управління ДФС у Миколаївській області (надалі - позивач) звернулось з позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Прамен (надалі - відповідач або Товариство), на підставі статті 17 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів (надалі - Закон № 481), фінансових санкцій в сумі 119 000 грн.

Ухвалою від 22.04.2019 суд відкрив провадження у справі в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та призначив справу до судового розгляду. Відповідачу було запропоновано подати відзив на позовну заяву. Відповідач правом подання відзиву не скористався.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (ар. с. 65).

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд

в с т а н о в и в:

Відповідно до Висновків про неподання чи несвоєчасне подання звіту та подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів (надалі - Висновки, ар. с. 14-15, 18-19, 22-23, 26-27, 31-32, 35-36), Управління на підставі абзацу 19 частини 2 статті 17 Закону № 481, 26.04.2018 прийняло рішення № 000069, № 000070, № 000071, № 000072, № 000073, № 000074 та № 000075 (надалі - Рішення) про застосування до відповідача фінансових санкцій на загальну суму 119 000 грн. - за неподання чи несвоєчасне подання звіту або подання з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів (ар. с. 16, 20, 24, 28, 33, 37, 67).

Фактичною підставою для звернення до суду Управління визначило несплату Товариством штрафу; юридичною підставою - частину 5 статті 17 Закону № 481 і пункт 10 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 790.

Відповідно до вказаних норм, у разі невиконання суб`єктом підприємницької діяльності рішення про застосування фінансових санкцій протягом 30 днів після його отримання сума санкцій стягується на підставі рішення суду.

На думку суду, позовні вимоги Управління задоволенню не підлягають, виходячи з такого.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону № 481, контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Компетенція контролюючих органів яким, відповідно до пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, є позивач, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України, про що вказано у статті 1.

Так, згідно з підпунктом 19 1 .1.14 пункту 19 1 .1 статті 19 1 Податкового кодексу України, контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19 3 цього Кодексу : здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері, а відповідно до 19 1 .1.34 пункту 19 1 .1 статті 19 1-забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов`язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України, податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Як вказано у підпункті 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, функції органів державної податкової служби, визначені законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, реалізуються шляхом здійснення фактичної перевірки.

Відповідно до частини 4 статті 17 Закону № 481, рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.

Суд зазначає, що такого змісту частина 4 статті 17 Закону № 481 набула 01.01.2011 (одночасно із набранням чинності Податковим кодексом України), після внесення до неї змін Законом України від 02.12.2010 № 2756-VI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Податкового кодексу України . До 01.01.2011 Закон № 481 не уповноважував органи державної податкової служби приймати рішення про стягнення штрафів.

Визначення штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) наведено у підпункті 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України: плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Штрафна санкція, відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є грошовим зобов`язанням платника податків.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (стаття 110 Податкового кодексу України).

Отже, порушення платником податків вимог Закону № 481 є податковим правопорушенням.

Як зазначено у пункті 111.2 статті 111 Податкового кодексу України, фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов`язань (пункт 113.1 статті 113 Податкового кодексу України). Згідно з пунктом 113.3 статті 113 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Процедура прийняття контролюючим органом рішення про стягнення штрафу за податкове правопорушення (порушення вимог Закону № 481) встановлена виключно нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за застосування штрафних (фінансових) санкцій, є контролюючий орган.

Як вказано у пункті 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, у разі коли сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов`язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Пунктом 116.1 статті 116 Податкового кодексу України встановлено, що у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.

Враховуючи викладене, притягнення платника податків до відповідальності за податкове правопорушення (порушення вимог Закону № 481) здійснюється шляхом надіслання (вручення) такому платнику податків податкового повідомлення-рішення. Відповідно до пункту 2.2 розділу ІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204), за порушення норм іншого (крім податкового) законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відповідний структурний підрозділ органу державної податкової служби складає податкове повідомлення-рішення за формою С (додаток 10).

Рішення Управління про застосування фінансових санкцій не є податковим повідомленням-рішенням. Норми Податкового кодексу України не передбачають права контролюючого органу приймати рішення про стягнення штрафу у будь-якій іншій формі, крім у формі податкового повідомлення-рішення.

Форма, за якою позивачем були прийняті Рішення, була затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 790 Про затвердження Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів .

Відповідно до пункту 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, у разі якщо поняття, терміни правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що Управління, застосовуючи до Товариства фінансову відповідальність за податкове правопорушення у вигляді штрафу, діяло у спосіб, що не передбачений Податковим кодексом України, в зв`язку з чим суд вважає Рішення позивача протиправними, що, в свою чергу, виключає можливість стягнення за таким рішеннями.

Крім того, суд зауважує, що, згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Оскільки, на думку суду, штраф в сумі 119 000 грн. не є податковим боргом, а норми Податкового кодексу України не передбачають права Управління звертатися до суду з позовом про стягнення сум, які не є податковим боргом, підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись статтями 9, 12, 19, 77, 241-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прамен" (вул. Спаська, 24, кв. 1 (вул. Димитрова, 89, м. Миколаїв, 54001), м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 38934430) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна