Постанова

від 25.09.2019 по справі 812/1407/16

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2019 року справа №812/1407/16

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Геращенко І.В., Сіваченко І.В., секретар судового засідання Макаренко А.С., за участю представника Офісу великих платників податків ДФС - Харчишина О.С., представника управління ДФС у Луганській області -Кузьминової І.І., розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року (повний текст складено 04 липня 2019 року в м. Сєвєродонецьк) у справі № 812/1407/16 (суддя І інстанції - Тихонов І.В.) за позовом публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Офісу великих платників податків ДФС, Головного управління ДФС у Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківський області, про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» (далі - Товариство, позивач) звернулося в Луганський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області, Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області, в якому, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, просило суд: - визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, що втілилася у невнесенні Заяви ПАТ «Луганськтепловоз» про повернення суми бюджетного відшкодування за травень 2015 року на суму 13 437091, 00 грн до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування; - зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у Луганській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування ПАТ «Луганськтепловоз» суми податку на додану вартість за травень 2015 року на суму 13437091, 00 грн. (т. 8 а.с. 174-176, т. 9 а.с. 173-178, т. 12 а.с. 162-170).

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що подало до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2015 року, в якій заявило до бюджетного відшкодування суду ПДВ в розмірі 13437091 грн. Документальна позапланова виїзна перевірка достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість контролюючим органом проведена не була, жодного податкового повідомлення - рішення відповідачами не приймалося, проте дотепер зазначені грошові кошти на рахунок Товариства не надійшли.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року, позов задоволено повністю: - визнано протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо не внесення до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету, заяви публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 13437091 (тринадцять мільйонів чотириста тридцять сім тисяч дев`яносто одну) гривні згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2015 року; - зобов`язано Головне управління ДФС у Луганській області внести до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету, дані щодо відшкодування публічному акціонерному товариству «Луганськтепловоз» (ідентифікаційний код 05763797, місцезнаходження: 93406, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Гагаріна, будинок 52-Б) суми податку на додану вартість у розмірі 13437091 (тринадцять мільйонів чотириста тридцять сім тисяч дев`яносто одну) гривню згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2015 року; - стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби судовий збір в розмірі 1 378, 00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач, як платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення сум бюджетного відшкодування, у відповідності до вимог законодавства, подав контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображена у податковій декларації за травень 2015 року. Враховуючи, що жодних порушень розрахунку зазначених сум бюджетного відшкодування контролюючим органом не встановлено, податкових повідомлень - рішень на цій підставі не прийнято, заява Товариства про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2015 року підлягає включенню у відповідний Тимчасовий реєстр.

Постановою Верховного суду від 05.02.2019 касаційні скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області та Офісу великих платників Державної фіскальної служби у Луганській області задоволено частково, рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2018 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В постанові зазначено, що суди не дослідили зміст листів Служби безпеки України, на які посилається відповідач та орган Казначейства як на підставу для зупинення будь-яких дій щодо виплат з Державного бюджету України на користь Товариства коштів, відтак не з`ясували, чи мають вони наслідком унеможливлення відповідачу та органу казначейства вчиняти дії передбачені статтею 200 Податкового Кодексу України.

В обґрунтування остаточних уточнених позовних вимог позивач зазначив, що подав до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську податкову декларацію з ПДВ за травень 2015 року, в якій заявлено бюджетне відшкодування на суму ПДВ в розмірі 12 640 333,00 грн. В подальшому позивач направив до контролюючого органу уточнюючі розрахунки, тим самим збільшив суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, розмір якої становить 13437091,00 грн. Станом на сьогоднішній день за податковою декларацією та уточнюючими розрахунками з податку на додану вартість за травень 2015 року документальна позапланова перевірка достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 13437,091,00 грн відповідачами не проводилась, тому позивач вважає зазначену суму бюджетного відшкодування за травень 2015 року узгодженою.

За результатами звітності підприємство - позивач не досягло критеріїв великого платника податку, у зв`язку з чим з 01 січня 2018 року ПАТ «Луганськтепловоз» було переведено на обслуговування до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області.

На теперішній час повноваження щодо бюджетного відшкодування, а саме контроль за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість та збір податкової інформації та внесення до інформаційних баз з 01.01.2018 перейшли до Головного управління ДФС у Луганській області, яке забезпечує реалізацію повноважень ДФС на території Луганської області.

З урахуванням зазначених змін позивач просив суд: - визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, що втілилася у невнесенні Заяви ПАТ «Луганськтепловоз» про повернення суми бюджетного відшкодування за травень 2015 року на суму 13437091,00 грн до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування; - зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у Луганській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування ПАТ «Луганськтепловоз» суми податку на додану вартість за травень 2015 року на суму 13437091,00 грн.

Крім того в додаткових поясненнях зазначив, що листи СБУ від 15.12.2015, 25.02.2016 року, 01.08.2016, 26.08.2016, були предметом дослідження у справі № 812/245/17 за позовом ПАТ «Луганськтепловоз» до ДКС України. Судами першої та другої інстанцій досліджувалися обставини та була надана оцінка інформації, зазначеної у листах. Позиція судів першої та другої інстанція була підтримана Верховним Судом у постанові від 02.05.2018 року, у якій зокрема зазначено, Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що листи СБУ від 15.12.2015 року, 25.02.2016 року, 01.08.2016 року, 26.08.2016 року, на які відповідач посилається, як на підставу для зупинення безспірного списання коштів на користь ПАТ «Луганськтепловоз» , за своїм змістом є інформаційним повідомленням про те, що після переміщення позивача на контрольовану державною владою територію Луганської області виробничі потужності останнього залишились за своїм попереднім місцем знаходження. Вказану інформацію СБУ просить враховувати при вирішенні питання про можливість відкладення списання коштів на користь позивача, однак, листи не містять жодних заборон щодо виконання рішення суду. Зазначені листи носять лише рекомендаційний характер.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року у справі № 812/1407/16 позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо не внесення до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету, заяви публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 13437091 (тринадцять мільйонів чотириста тридцять сім тисяч дев`яносто одну) гривні згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2015 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 05 вересня 2019 року у задоволенні заяви Офісу великих платників податків ДФС про продовження строку усунення недоліків по сплаті судового збору за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків ДФС на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року у справі № 812/1407/16 - відмовлено. Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року у справі № 812/1407/16 - повернуто заявникові.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції представники відповідачів заперечували проти доводів апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідачів, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанцій встановлено, що позивач - публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» (код ЄДРПОУ 05763797) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 18 червня 2003 року, що підтверджується інформацією зазначеною у виписці з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 а.с. 9-10).

Як платник податків публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» перебувало на обліку до 16.09.2016 у Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС, з 16.09.2016 у Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС, яка на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 № 247 «Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби» реорганізована у Харківське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, що підтверджується інформацією, зазначеною у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 16.09.2016, довідці про взяття на облік платника податків від 09.07.2015 за № 1528051400090, розпорядженні від 08.09.2016 № 47-р (т.1 а.с. 9-10, т.12 а.с. 105-108).

З 01.12.2016 до 31.12.2017 ПАТ «Луганськтепловоз» як платник податків перебувало у Харківському управлінні Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, а з 01.01.2018 передано на облік до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області, оскільки не включено до затвердженого наказом Державної фіскальної служби України від 26.09.2017 № 632 «Про затвердження Реєстру великих платників податків на 2018 рік» Реєстру великих платників податків на 2018 рік, що підтверджується інформацією, зазначеною у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 23.01.2018 за № 1003515865 та листі Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 04.01.2018 № 156/7/28-10-50-03-08 (т.12 а.с. 96-101), зареєстрований платником податку на додану вартість.

ПАТ «Луганськтепловоз» 17 червня 2015 року до СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУМД подало податкову декларацію з ПДВ за травень 2015 року, у рядку 23.2 якої визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 12450604,00 грн (т.1 а.с.16-18).

17.07.2015 позивачем до СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУМД подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ за звітній період травень 2015 року у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (т.8 а.с. 177-181), відповідно до якого у рядку 23.2 визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 12635283,00 грн, оскільки різниця суми складає 184679,00 грн. Також до податкової декларації позивачем 17.07.2015 подано розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) в якому зазначено сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 12635283,00 грн (т.8 а.с. 183) та заяву про повернення суми бюджетного у розмірі 12635283,00 грн (т.8 а.с. 184-185).

12.08.2015 Позивачем до СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУ ДФС подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ за звітній період травень 2015 року у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (т.8 а.с. 238-242), відповідно до якого у рядку 23.2 визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 12635891,00 грн, оскільки різниця суми складає 608,00 грн. Також до податкової декларації позивачем 12.08.2015 подано розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) в якому зазначено сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 12635891,00 грн (т.8 а.с.246) та заяву про повернення суми бюджетного у розмірі 12635891,00 грн (т.8 а.с.247-248).

21.09.2015 позивачем до СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУ ДФС подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ за звітній період травень 2015 року у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (т.9 а.с. 6-10), відповідно до якого у рядку 23.2 визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 12640333,00 грн, оскільки різниця суми складає 4442,00 грн. Також до податкової декларації позивачем 21.09.2015 подано розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) в якому зазначено сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 12640333,00 грн (т.9 а.с.13) та заяву про повернення суми бюджетного у розмірі 12640333,00 грн (т.9 а.с.14-15).

19.10.2015 позивачем до СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУ ДФС подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ за звітній період травень 2015 року у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (т.9 а.с. 26-30), відповідно до якого у рядку 23.2 визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 13727051,00 грн, оскільки різниця суми складає 1086718,00 грн. Також до податкової декларації позивачем 19.10.2015 подано розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) в якому зазначено сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 13727051,00 грн (т.9 а.с.32) та заяву про повернення суми бюджетного у розмірі 13727051,00 грн (т.9 а.с. 33-34).

19.11.2015 позивачем до СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУ ДФС подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ за звітній період травень 2015 року у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (т.9 а.с. 87-91), відповідно до якого у рядку 23.2 визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 13961192,00 грн, оскільки різниця суми складає 234141,00 грн. Також до податкової декларації позивачем 19.11.2015 подано розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) в якому зазначено сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 13961192,00 грн (т.9 а.с. 95) та заяву про повернення суми бюджетного у розмірі 13961192,00 грн (т.9 а.с.69-97).

18.12.2015 позивачем до СДПІ з ОВП у м. Луганську МГУ ДФС подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ за звітній період травень 2015 року у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (т.9 а.с. 106-110), відповідно до якого у рядку 23.2 визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 13961192,00 грн, оскільки різниця суми складає 151669,00 грн. Також до податкової декларації позивачем 18.12.2015 подано розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) в якому зазначено сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 14112861,00 грн (т.9 а.с. 112) та заяву про повернення суми бюджетного у розмірі 14112861,00 грн (т.9 а.с. 113-114).

22.12.2016 позивачем до Харківського управління офісу великих платників податків ДФС подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ за звітній період травень 2015 року у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (т.9 а.с. 121-123), відповідно до якого у рядку 20.2 визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 20.21+20.2.2) (рядок 3Д3) у розмірі 14122861,00 грн, оскільки різниця суми складає - 675770,00 грн. Також до податкової декларації позивачем 22.12.2015 подано розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) в якому зазначено сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 13437091,00 грн (т.9 а.с.124-125).

Позивач вважає порушеним право платника, у зв`язку із неподанням Відповідачем висновку до Третьої особи про відшкодування позивачу податку на додану вартість (далі - ПДВ) за травень 2015 року на суму 13437091,00 грн.

11.08.2015 Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС проведено камеральну перевірку даних правомірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового кредиту та щодо суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за травень 2015 року, за наслідками якої складено довідку № 31/19-0/05763797 (т.11 а.с. 218-220), при перевірці охоплено також уточнюючий розрахунок від 17.07.2015 № 9150360294 до податкової декларації.

Висновками перевірки, викладеними у довідці від 11.08.2015 № 31/19-0/05763797, визначено, що камеральною перевіркою підтверджене відображене ПАТ «Луганськтепловоз» по уточнюючому розрахунку за травень 2015 року бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку було збільшено на суму 184679,00 грн, та становить 12635283,00 грн.

Відповідно до інформації, зазначеної у витягах з АІС «Податковий блок» , всі уточнюючи розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 12.08.2015 № 9169147784, від 21.09.2015 № 9194846322, від 19.10.2015 № 9214284657, від 19.10.2015 № 9214284657, від 19.11.2015 № 9236686184, від 18.12.2015 № 9256207577, від 22.12.2016 № 9249060539 пройшли камеральну перевірку, будь яких порушень податковим органом не встановлено (т.12 а.с. 16-22).

Внаслідок подання уточнюючих розрахунків сума податку на додану вартість, яка на думку позивача підлягає бюджетному відшкодуванню за декларацією за травень 2015 року становить 13437091,00 грн.

Сторонами визнаються обставини, що сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 13437091,00 грн. Позивачу не повернута.

Відповідачами не надано доказів на спростування зазначеної суми в наслідок проведених перевірок.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Пунктами 52 та 56 підрозділу 2 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, якими цей підрозділ був доповнений Законом України від 21.12.2016 № 1797-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» , визначено:

- до 10 січня 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, зобов`язаний на підставі реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають та які не відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 цього Кодексу, в редакції, що діяла до 1 січня 2017 року, сформувати єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування у хронологічному порядку їх надходження. Формування, ведення, бюджетне відшкодування та офіційне публікування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу;

- до 1 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету. Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу. Відшкодування узгоджених сум податку на додану вартість, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 № 189 «Деякі питання бюджетного відшкодування податку на додану вартість» установлено, що відшкодування узгоджених сум податку на додану вартість, зазначених у Тимчасовому реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, поданих до 1 лютого 2016 р., за якими станом на 1 січня 2017 р. суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в межах сум, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Місячний обсяг такого бюджетного відшкодування не може перевищувати 2,8 відсотка загальної суми бюджетного відшкодування з державного бюджету за попередній календарний місяць за Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Внесення даних та ведення Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснюється у порядку, визначеному статтею 200 Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 № 26 «Про затвердження Порядку ведення реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість» .

Оскільки позивач як платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подав контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображена у податковій декларації за травень 2015 року, у межах спірних правовідносин заява публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2015 року у розмірі 13437091,00 грн підлягає включенню у Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету, а не у Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Статтею 200 Податкового кодексу України врегульовані порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків (тут і надалі посилання на норми Податкового кодексу України наводяться в редакції, що діяла на час узгодження спірної суми бюджетного відшкодування).

Відповідно до абзацу першого пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Так, підпунктом 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

До такого Реєстру вносяться такі дані:

1) найменування платника податку та його індивідуальний податковий номер;

2) дата подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку, поданої у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання);

3) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначена у кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов`язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

4) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зменшена на суму податкового боргу;

5) реквізити поточного рахунка платника податку для перерахування бюджетного відшкодування;

6) реквізити бюджетних рахунків для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

7) реквізити бюджетного рахунка, з якого здійснюється бюджетне відшкодування податку;

8) дата початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява про повернення суми бюджетного відшкодування, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);

9) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, та дата поданої до контролюючого органу заяви в разі виникнення у платника податку необхідності змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування;

10) дата складення та вручення платнику податків акта перевірки;

11) дата та номер податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування за кожною заявою з урахуванням (у разі подання) уточнюючого розрахунку, неузгоджена контролюючим органом;

12) дата початку оскарження податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування, що оскаржується;

13) дата закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування, узгоджена за результатами оскарження;

14) сума узгодженого контролюючим органом бюджетного відшкодування за кожною заявою та дата її узгодження;

15) дата та сума повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку;

16) дата та сума зарахування (перерахування) в рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Внесення даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування посадовими особами відповідних органів здійснюється з дотриманням вимог законів щодо електронного підпису та електронного документообігу.

Порядок ведення та форма Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 200.7.2 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення (підпункт «ґ» абзацу пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України).

У випадках, передбачених підпунктами «а» , «г» і «ґ» цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку (абзац пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України).

Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 200.13 статті 200 Податкового кодексу України на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статуту узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунку для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів.

Згідно з абзацом першим пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Абзацом другим пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

Відповідно до підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України Кабінет Міністрів України постановою від 25.01.2017 № 26 затвердив Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - Порядок № 26), який набрав чинності з 01.04.2017.

Згідно з пунктами 2, 3 Порядку № 26 Мінфін адмініструє Реєстр як окремий інформаційний ресурс та забезпечує захист інформації відповідно до законодавства у сфері захисту державних інформаційних ресурсів. Формування Реєстру здійснюється автоматично на підставі баз даних ДФС та Казначейства.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 26 орган ДФС вносить до Реєстру такі дані:

найменування платника податку на додану вартість (далі - платник податку) та його індивідуальний податковий номер;

дату подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - заява) на рахунок платника податку у банку, поданої у складі податкової декларації з податку на додану вартість (далі - податкова декларація) або уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість (далі - уточнюючий розрахунок) (в разі їх подання);

дату надсилання платнику податку органом ДФС повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання);

суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначену в кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов`язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зменшену на суму податкового боргу;

реквізити поточного рахунка платника податку для перерахування бюджетного відшкодування;

реквізити бюджетних рахунків для перерахування бюджетного відшкодування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

реквізити бюджетного рахунка, з якого здійснюється бюджетне відшкодування;

дату початку та закінчення проведення перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);

суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, та дату поданої до органу ДФС заяви у разі виникнення у платника податку необхідності змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування;

дату складення та вручення платнику податку акта перевірки;

дату та номер податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування за кожною заявою з урахуванням уточнюючого розрахунку (у разі їх подання), не узгоджену органом ДФС;

дату початку оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, що оскаржується;

дату закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, узгоджену за результатами оскарження;

суму узгодженого органом ДФС бюджетного відшкодування за кожною заявою та дату її узгодження.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 26 інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Пунктом 12 Порядку № 26 передбачено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу Казначейства для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі та перераховується органом Казначейства у строки, передбачені пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

При цьому органу Казначейства стають доступними для виконання узгоджені суми бюджетного відшкодування, зазначені в Реєстрі, які підлягають поверненню.

Таким чином, як Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, так і Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету, які діють з 01.04.2017, передбачають їх інформаційне наповнення, зокрема, внесення інформації про узгоджену суму бюджетного відшкодування, яка підлягає перерахуванню платнику податків, саме контролюючими органами.

Верховний Суд України у постанові від 24.11.2015 по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (реєстраційний № рішення в ЄДРСР 54398764).

Оскільки в порушення вимог абзацу другого пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби не вніс до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету, заяву публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 13437091,00 грн згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2015 року, контролюючий орган допустив бездіяльність, яка є протиправною.

Згідно із пунктом 41.1 статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється (пункт 41.2 статті 41 Податкового кодексу України).

У зв`язку зі змінами до Податкового кодексу України, внесеними Законом України від 21.12.2016 № 1797-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» , для державних податкових інспекцій статтею 19-3 Податкового кодексу України встановлено окремі функції.

Відповідно до статті 19-3 Податкового кодексу України «Функції державних податкових інспекцій» державні податкові інспекції: здійснюють сервісне обслуговування платників податків; здійснюють реєстрацію та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням; формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи; виконують інші функції сервісного обслуговування платників податків, визначені законом.

Згідно з підпунктом 14.1.226-1 пунктом 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сервісне обслуговування платників - надання адміністративних, консультаційних, довідкових, інформаційних, електронних та інших послуг, пов`язаних з реалізацією прав та обов`язків платника відповідно до вимог податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган.

В той же час, відповідно до пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (підпункт 19-1.1.1); здійснюють контроль за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість (підпункт 19-1.1.6.); формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи (підпункт 19-1.1.9).

Головне управління ДФС у Луганській області (ідентифікаційний код 39591445) є органом державної влади та зареєстровано юридичною особою, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (т.12 а.с. 248-249).

Згідно з Положенням про Головне управління ДФС у Луганській області, затвердженим наказом Державної фіскальної служби України від 31.07.2017 № 503 (т.12 а.с. 110-122), Головне управління ДФС у Луганській області є територіальним органом Державної фіскальної служби України, який підпорядковується Державній фіскальній службі України. Головне управління ДФС у Луганській області є органом доходів і зборів. Основними завданнями Головного управління ДФС у Луганській області є забезпечення реалізації державної податкової політики та політики у сфері державної митної справи, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного (при виконанні повноважень з контрольно-перевірочної, оперативно-розшукової роботи, досудового розслідування, перевірок фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом) законодавства, здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів та інших платежів, державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, державної політики з адміністрування єдиного внеску, а також боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Головне управління ДФС у Луганській області, затвердженого наказом Державної фіскальної служби України від 31.07.2017 № 503, Головне управління ДФС у Луганській області відповідно до покладених на нього завдань здійснює адміністрування податків і зборів та інших платежів, єдиного внеску в порядку, встановленому законом, забезпечує контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою їх нарахування та сплати до бюджету і відповідних позабюджетних фондів.

Відповідно до підпункту 16 пункту 4 зазначеного Положення Головне управління ДФС у Луганській області здійснює у межах повноважень, передбачених законом, формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб-платників подків, Єдиного банку даних про платників податків-юридичних осіб, Реєстру отримувачів бюджетної дотації для розвитку сільськогосподарських товаровиробників та стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції відповідно до Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» , реєстрів, банків та баз даних, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи, а також забезпечує ведення реєстру страхувальників єдиного внеску.

Підпунктами 45, 59 пункту 4 Положення визначено, що Головне управління ДФС у Луганській області здійснює контроль за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Організовує збір податкової інформації та вносить її до інформаційних баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

З вищевикладеного суд дійшов висновку, що з 01.01.2018 у зв`язку з переданням позивача на облік як платника податків до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління ДФС у Луганській області вжиття певних заходів для повернення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість - внесення відповідних даних до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету, належать до компетенції Головного управління ДФС у Луганській області як контролюючого органу.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Станом на час розгляду справи, представником ІІ відповідача - Головним управління державної фіскальної служби у Луганській надано лист стосовно інформації щодо переліку обсягу залишків у розрізі кожної заяви платників, які повинні бути відображені в Тимчасовому реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовано з бюджету з відповідним додатком. (т.15. арк.спр. 41-42).

Тобто на час розгляду справи відомості щодо суми бюджетного відшкодування, зазначеної у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2015 року на суму 13437091,00 грн., включені та відображені у Тимчасовому реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.

Зазначені обставини визнаються сторонами.

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ «Луганськтепловоз» в частині зобов`язання Головне управління ДФС у Луганській області внести до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету, дані щодо відшкодування публічному акціонерному товариству «Луганськтепловоз» суми податку на додану вартість у розмірі 1343709 гривню згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2015 року є безпідставними.

Колегія суддів зазначає, що на час розгляду справи, а ні Податковий кодекс України, а ні постанови Кабінету Міністрів не містять приписів щодо можливості одночасного внесення заяв про повернення суми бюджетного відшкодування до Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, так і до Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що вимоги ПАТ «Луганськтепловоз» в частині зобов`язання Головне управління ДФС у Луганській області внести до Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету, дані щодо відшкодування публічному акціонерному товариству «Луганськтепловоз» суми податку на додану вартість у розмірі 1343709 гривню згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2015 року є безпідставними.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд першої інстанції на підставі частини другої статті 9 КАС України дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним.

Посилання І-го та ІІ - го відповідача на листи Служби безпеки України та Державної казначейської служби України як на тимчасову заборону здійснення бюджетних операцій на користь публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» суд першої інстанції визнав безпідставними, оскільки судом вжиті всі заходи, передбачені КАС України щодо отримання доказів по справі, а саме листів СБУ від 15.12.2015, від 25.02.2016, від 01.08.2016, від 26.08.2016, направлених до Держаної казначейської служби України, щодо яких Верховний Суд зазначив в постанові від 05.02.2019 по цій справі. Однак зазначені документи, що містять конфіденційну інформацію щодо можливого протиправного проведення операцій з бюджетними коштами посадовими особами підприємств, установ, організацій, які знаходяться на тимчасово непідконтрольній української влади території, у тому числі щодо ПАТ «Луганськтепловоз» , які знищені у встановленому законом порядку (акт № 8/1/2-6823 від 28.04.2017), (т.15 арк. спр. 82).

Також суд зазначив, що листи СБУ від 15.12.2015, від 25.02.2016, від 01.08.2016, від 26.08.2016 були об`єктом дослідження у справі № 812/245/17.

Так в постанові від 02.05.2018 по справі № 812/245/17 Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що листи Служби безпеки України від 15 грудня 2015 року, 25 лютого 2016 року, 01 серпня 2016 року, 26 серпня 2016 року, на які відповідач посилається, як на підставу для зупинення безспірного списання коштів на користь ПАТ «Луганськтепловоз» , за своїм змістом є інформаційним повідомленням про те, що після переміщення позивача на контрольовану державною владою територію Луганської області виробничі потужності останнього залишились за своїм попереднім місцем знаходження. Вказану інформацію Служба безпеки України просить враховувати при вирішенні питання про можливість відкладення списання коштів на користь позивача, однак, листи не містять жодних заборон щодо виконання рішення суду. У зазначених листах відсутня будь-яка інформація щодо відкритих кримінальних проваджень стосовно позивача. Тобто, зазначені листи носять лише рекомендаційний характер.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Посилання представника відповідача на те, що у відповідності до п. 24 розділу VІ Бюджетного кодексу України повернення надміру сплачених сум з податку на додану вартість такому підприємству може надаватись виключно після повернення територій під контроль державної влади, оскільки виробничі потужності підприємства знаходяться на території, на яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень (м. Луганськ), судом першої інстанції визнано незмістовними, оскільки місцезнаходженням ПАТ «Луганськтепловоз» з 2015 року є м. Сєвєродонецьк Луганської області, тобто підконтрольна українській владі територія, і п. 24 розділу VІ Бюджетного кодексу України в даному випадку не застосовний.

При викладених обставинах, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року у справі № 812/1407/16 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 червня 2019 року у справі № 812/1407/16 - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 26 вересня 2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді І.В. Геращенко

І.В. Сіваченко