Постанова

від 25.09.2019 по справі 420/2773/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2019 р.м.ОдесаСправа № 420/2773/19 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В.

Дата і місце ухвалення 05.06.2019р., м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів: Федусика А.Г,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ШОР ХАУС" до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання надати інформацію на письмові запити,-

В С Т А Н О В И В:

03.05.2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "ШОР ХАУС" звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", в якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання публічної інформації на його запит від 13.12.2018 року та від 05.02.2019 року;

- зобов`язати відповідача надати достовірну, повну та точну інформацію на письмовий запит від 13.12.2018 року та від 05.02.2019 року в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.06.2019 року задоволено позов ТОВ "ШОР ХАУС".

Визнано протиправними дії Одеської філії Державного підприємства Адміністрація морських портів України щодо направлення відповіді Товариству з обмеженою відповідальністю "ШОР ХАУС" на його запит від 13.12.2018 року з порушенням строку, встановленого Законом України Про доступ до публічної інформації та не належну адресу.

Визнано протиправною бездіяльність Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" щодо направлення відповіді Товариству з обмеженою відповідальністю "ШОР ХАУС" на його запит 05.02.2019 року.

Зобов`язано Одеську філію Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" надати інформацію позивачу на письмові запити від 13.12.2018 року та від 05.02.2019 року в порядку, передбаченому Законом України Про доступ до публічної інформації .

Стягнуто з Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ШОР ХАУС" 1921,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) подало апеляційну скаргу, в якій посилалось на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин по справі.

Апелянт зазначив, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не містить висновків, в яких зазначено підстави та обґрунтування віднесення запитуваної ТОВ "ШОР ХАУС" інформації до публічної. На думку апелянта, визначальним для публічної інформації є те, що вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків. Щодо не суб`єктів владних повноважень, то вони можуть бути тільки розпорядниками такої інформації.

Апелянт вказав на те, що для підготовки відповіді на лист позивача, Адміністрацією було цілеспрямовано зібрано та узагальнено відомості щодо викладених товариством питань, що свідчить про те, що запитувана інформація не була готовим продуктом, заздалегідь відображеним або задокументованим.

Відповідач вважає, що відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Закону України "Про управління об`єктами державної власності" суб`єктом владних повноважень, що є розпорядником інформації щодо потенційних об`єктів оренди виступає Фонд державного майна України, а органом, уповноваженим управляти об`єктом відповідно до вказаних законів є Міністерство інфраструктури України. При цьому, будь-які нормативні положення щодо обов`язку зазначених суб`єктів передавати наявну у них інформацію у розпорядження Адміністрації відсутні.

Апелянт вважає, що він не є суб`єктом владних повноважень, який відповідно до закону зобов`язаний отримувати, створювати, зберігати та систематизувати інформацію щодо потенційних об`єктів оренди державної власності.

Крім того, апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що запитувана інформація становить суспільний інтерес, оскільки не містить відомостей, що складають суспільний інтерес, а характеризується суто приватногосподарським інтересом.

Апелянт зазначає, що відповідь на запит була надана в загальному порядку та направлена на юридичну адресу товариства, тобто вважає, що Адміністрацією було дотримано вимоги чинного законодавства.

З огляду на зазначене апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.

04.07.2019 року апелянтом подано доповнення до апеляційної скарги, в якому відповідач посилався на порушення судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального законодавства в частині регулювання розміру судового збору і умов відкриття провадження по справі, а саме, порушення вимог ст. ст. 169, 171 КАС України та Закону України "Про судовий збір", з огляду на те, що позивачем при подачі позову було заявлено дві позовні вимоги, тоді як судовий збір сплачено лише за одну вимогу немайнового характеру.

29.07.2019 року ТОВ "ШОР ХАУС" подало відзив на апеляційну скаргу, в якому висловило не згоду з доводами апелянта. Позивач зазначив, що відповідно до ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" до розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють іншою інформацією, що становить суспільний інтерес. На думку товариства, використання державного майна та підстави такого використання становлять значний суспільний інтерес та не можуть бути приховані від запитувача інформації. Позивач зазначив, що Одеська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за нею власником, а тому доступ до такої інформації не може бути обмежений в силу ч. 5 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації.

З огляду на викладені у відзиві на апеляційну скаргу доводи, позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Справа розглянута в порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів дійшла наступного:

Судом першої інстанції встановлено, 13.12.2018 року ТОВ "ШОР ХАУС" направило засобами поштового зв`язку на адресу Регіонального відділення Фонду Державного майна України Одеській області та на адресу Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - ОФ ДП "АМПУ") запит за №13 про надання відомостей про те, на якій підставі ділянка об`єкта "Митна площа" (інв. №072525, реєстровий номер 38727770.10.АААИГА289) площею 1852,00 кв.м, розміщеного за адресою: м. Одеса Митна площа, 1/2, використовується у господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) та про надання документів, на підставі яких ФОП Молла І. ОСОБА_2 отримала право здійснювати господарську діяльність на ділянці об`єкта "Митна площа".

Звертаючись з вказаним запитом, товариство зазначило, що 20.06.2018 року товариство звернулось до РВ ФДМУ по Одеській області з пропозицією укласти договір оренди державного майна ділянки об`єкта Митна площа (інв. №072525, реєстровий номер 38727770.10.АААИГА289) площею 1852,00 кв.м, розміщеного за адресою: м. Одеса Митна площа, 1/2, яке обліковується на балансі ОФ ДП АМПУ . Відповідно до оголошення на офіційному виданні Відомості приватизації від 05.11.2018 року оголошено конкурс на визначення оцінювача нерухомого майна, особою-платником за роботи з оцінки вказано ПП Е.Д. Сервіс , код ЄДРПОУ 35404671. Об`єкт в оренду передано не було, на сайті ФДМУ зазначений об`єкт знаходиться в переліку потенційних об`єктів оренди. Однак, товариству стало відомо, що на об`єкті, що є потенційним предметом договору оренди, з`явилися паркомати та від імені ФОП Молла І.О видаються паркувальні талони.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення запит ТОВ ШОР ХАУС №13 від 13.12.2018 року отримано ОФ ДП АМПУ 17.12.2018 року (а.с.13).

Також встановлено, що у зв`язку з ненадходженням відповіді на запит №13 від 13.12.2018 року ТОВ ШОР ХАУС повторно направило засобами поштового зв`язку на адресу ОФ ДП АМПУ запит №5 від 05.02.2019 року такого ж змісту щодо запитуваної інформації (а.с.15), яке отримано ОФ ДП АМПУ 08.02.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 16).

Звертаючись з позовом до суду першої інстанції, товариство посилалось на те, що незважаючи на отримання зазначених запитів, ОФ ДП АМПУ не надало у встановленому Законом України "Про доступ до публічної інформації" порядку будь-якої відповіді, чим допустило протиправну бездіяльність та порушило права товариства.

В ході розгляду справи встановлено, що ОФ ДП АМПУ 13.02.2019 року за вих.№231/19-01-06/Вих/19, на запит позивача від 13.12.2018 року, було направлено відповідь з рекомендованим повідомленням засобами поштового зв`язку на адресу: АДРЕСА_1 .4.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що запитувана позивачем інформація є публічною, оскільки є суспільно необхідною та складає суспільний інтерес, а відповідач в силу того, що є балансоутримувачем об`єкта, який стосується запитуваної інформації, є розпорядником зазначеної інформації. З огляду на зазначене, суд посилався на наявність у відповідача обов`язку у встановлений Законом України Про доступ до публічної інформації строк надати позивачу відповідь на його запити, чого в даному випадку зроблено не було.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Статтею 5 Закону України Про інформацію встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Згідно з ст.1 Закону України Про доступ до публічної інформації , публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 5 ст.6 Закону України Про доступ до публічної інформації не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України Про доступ до публічної інформації встановлено, що розпорядниками інформації згідно Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

При цьому, пунктом 4 частини 2 цієї статті визначено, що до розпорядників інформації, зобов`язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб`єкти господарювання, які володіють, зокрема, іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Закон України Про доступ до публічної інформації не містить визначення терміну інформації, що становить суспільний інтерес , однак згідно ст. 29 Закону України Про інформацію предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

З огляду на те, що запитувана позивачем інформація стосується розпорядження державним майном, яке перебуває у господарському віданні стратегічно важливого державного підприємства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що запитувана позивачем інформація є суспільно необхідною та становить суспільний інтерес, оскільки, зокрема, забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків).

При цьому, відповідно до ст. 1 Закону України Про морські порти України адміністрація морських портів України - державне підприємство, утворене відповідно до законодавства, що забезпечує функціонування морських портів, утримання та використання об`єктів портової інфраструктури державної форми власності, виконання інших покладених на нього завдань безпосередньо і через свої філії, що утворюються в кожному морському порту (адміністрація морського порту).

Відповідно до п.3 ст.23 Закону України Про морські порти України державні стратегічні об`єкти портової інфраструктури та інше державне майно, закріплене за адміністрацією морських портів України, належать їй на праві господарського відання. Адміністрація морських портів України володіє, користується та розпоряджається закріпленим за нею державним майном з урахуванням його цільового призначення, а також обмежень правомочностей щодо розпорядження таким майном, визначених цим Законом, іншими законодавчими актами, її статутом.

У наданій відповіді на запит позивача від 13.12.2018 року, відповідач підтвердив, що після реорганізації державних підприємств морського транспорту шляхом виділу стратегічних об`єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов`язків щодо них відповідно до розподільчих балансів, на балансі адміністрації Одеського морського порту перебуває об`єкт за інв. № 072525 Митна площа , загальною площею 6200 кв.м, щодо якого остання здійснює право господарського відання, здійснює витрати з його експлуатації, утримання, тощо. Зазначений об`єкт за номером 38727770.10.АААИГА289 також числиться в Єдиному реєстрі об`єктів державної власності як державне майно, органом управління якого визначено Міністерство інфраструктури України, а балансоутримувачем, тобто, особою, яка здійснює право господарського відання - Державне підприємство Адміністрація морських портів в особі його Одеської філії.

Таким чином, інформація, яка запитувалась позивачем стосується об`єкта державної власності, який перебуває у безпосередньому господарському віданні Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що в силу п. 4 ч. 2 ст. 13 Закону України Про доступ до публічної інформації відповідач є розпорядником публічної інформації, як суб`єкт господарювання, який володіє інформацією, що становить суспільний інтерес.

Посилання відповідача на те, що він не є суб`єктом владних повноважень, а тому не є розпорядником публічної інформації є необґрунтованим, з огляду на те, що Законом України Про доступ до публічної інформації не обмежено коло розпорядників публічної інформації лише суб`єктами владних повноважень. До розпорядників інформації відносяться і суб`єкти господарювання у визначених Законом випадках, які за статусом або характером діяльності володіють публічною інформацією.

Слід зазначити, що згідно ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

В даному випадку з огляду на свій статус балансоутримувача розглядуваного об`єкту державного майна, у господарському віданні якого перебуває таке майно, відповідач є розпорядником публічної інформації, в тому числі щодо розпорядження державним майном (підстав передачі його у користування іншим особам) та зобов`язаний надавати відповіді на запити про надання публічної інформації.

Слід зазначити, Законом України Про доступ до публічної інформації надано право доступу до вже існуючої інформації (документів) і не вимагає створення у відповідь на запит нової інформації. Винятком є ситуація, коли розпорядник не володіє, але повинен був би володіти певною інформацією.

В даному випадку направлений позивачем запит не вимагає від відповідача створення інформації, а передбачає надання тієї інформації, яка перебуває у його володінні, як у розпорядника інформації, або яка повинна бути відома позивачу.

Однак, необхідно звернути увагу на те, що згідно ч. 3 ст. 22 Закону України Про доступ до публічної інформації , розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.

Що стосується строків розгляду запитів на інформацію, статтею 20 Закону України Про доступ до публічної інформації визначено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Частиною 4 ст.20 Закону встановлено, що у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем не дотримано вимог зазначеної статті Закону України Про доступ до публічної інформації , оскільки відповідь на запит ТОВ ШОР ХАУС від 13.12.2018 року була підготовлена відповідачем 13.02.2019 року, тоді як на запит від 05.02.2019 року відповідь взагалі надана не була.

При цьому, незважаючи на встановлені факти підготовлення відповіді на запит позивача від 13.12.2018 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для зобов`язання відповідача надати у встановленому Законом України Про доступ до публічної інформації порядку відповіді на обидва запити позивача (від 13.12.2018 року та від 05.02.2019 року), з огляду на те, що згадувана відповідь на запит від 13.12.2018 року була направлена відповідачем за неналежною адресою позивача та фактично їм не тримана.

Так, при зверненні із запитом від 13.12.2018 року, позивачем була вказана адреса для кореспонденції (поштової адреси) АДРЕСА_2 , тоді як фактично відповідачем відповідь була направлена за адресою: АДРЕСА_1 .4. Власні дії відповідач обґрунтував тим, що адреса, куди направлялась відповідь є юридичною адресою позивача (його юридичним місцезнаходженням).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі дії відповідача суперечать Закону України Про доступ до публічної інформації .

Так, згідно ч. 5 Закону, запит на інформацію має містити, зокрема, ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є.

Відповідно до п.2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМУ №270 від 05.03.2009 року, поштова адреса - це адреса відправника та адресата, яка зазначена на поштовому відправленні, бланку поштового переказу у спеціально призначеному для цього місці.

В даному випадку позивачем в запиті у відповідності до вимог ст.19 Закону зазначена поштова адреса (адреса для кореспонденції), на яку відповідач зобов`язаний був надати відповідь, однак вказаного ним зроблено не було, чим порушено права позивача, зокрема, у зв`язку з неотримання ним згадуваної відповіді на запит, що підтверджується поштовим направленням, з відміткою пошти за закінченням строку зберігання та штампом Укрпошти 15.03.2019 , яке було повернуто на адресу ОФ ДП АМПУ (а.с.43).

Також суд вірно зазначив, що Закон України №2939-VI не звільняє розпорядника інформації від надання відповіді на повторний запит запитувача інформації.

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно визначено спосіб захисту порушених прав позивача шляхом визнання протиправними дій та бездіяльності відповідача та зобов`язання останнього надати відповіді на запити позивача про надання публічної інформації від 13.12.2018 року та від 05.02.2019 року у встановленому Законом України Про доступ до публічної інформації порядку.

Посилання відповідача на порушення судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального законодавства в частині регулювання розміру судового збору і порушення у зв`язку з цим умов відкриття провадження по справі, як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції, не приймається до уваги колегією суддів, з огляду на те, що це не впливає на правильність висновків суду, викладених в оскаржуваному рішенні, законність прийняття рішення. Крім того, Кодексом адміністративного судочинства України у ст. 317 передбачено випадки, коли порушення процесуального законодавства є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, до яких не відносяться вказані відповідачем обставини.

Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на задоволення позовних вимог, судом першої інстанції вірно здійснено розподіл судових витрат, шляхом стягнення на користь позивача фактично понесених ним витрат у вигляді судового збору в сумі 1921 грн.

Відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 327, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу - Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Суддя-доповідач: А.В. Бойко

Суддя: А.Г. Федусик

Суддя: О.А. Шевчук