Постанова

від 25.09.2019 по справі 540/638/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2019 р.м.ОдесаСправа № 540/638/19 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

суддів - Осіпова Ю.В., Танасогло Т.М.,

при секретарі Іщенко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року у справі за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро" до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпро" звернулось до суду з позовом до ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.12.2018р. № 0004731422, №0003491305, №0000141401, №0003501305, №0004721422, №0003511305, вимоги № Ю-0001581305, згідно якої вимагається сплата недоїмки з ЄСВ та рішення № 0003871305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Свої позовні вимоги СТОВ "Дніпро" обґрунтувало незаконністю спірних рішень.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.12.2018р. № 0004721422. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.12.2018р. № 0000141401 в частині застосування штрафних санкцій на суму 235247,05 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.12.2018р. № 0003491305 в частині визначення грошового зобов`язання на суму 97919,18 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 72954,17 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.12.2018р. № 0003511305 в частині визначення грошового зобов`язання на суму 6734,44 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 5009,59 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.12.2018р. № 0004731422 в частині застосування штрафних санкцій на суму 140960,50 грн. Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28.12.2018 р. № 0003871305 в частині застосування штрафних санкцій на суму 241,62 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ГУ ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі просить скасувати вищенаведене рішення, як таке, що прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його часткового задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку СТОВ Дніпро .

За результатами перевірки складений акт від 28.11.2018 № 231/21-22-14-01/2475297 Про результати документальної планової виїзної перевірки СТОВ Дніпро податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018 (далі - акт перевірки).

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом 28.12.2018 р. прийняті наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення №0004721422, згідно якого донараховано ПДВ у розмірі 269003,0 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 67250,75грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0000141401, згідно якого застосовані штрафні санкції за порушення термінів реєстрації податкових накладних на загальну суму 235472,86 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0003491305, згідно якого донараховано ПДФО у розмірі 102794,7 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 76437,24 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0003501305, згідно якого застосовані штрафні санкції у розмірі 510,0 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0003511305, згідно якого донараховано військовий збір у розмірі 6786,4 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 5048,29 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0004731422, згідно якого застосовані штрафні санкції у розмірі 159114,3 грн. за порушення законодавства про регулювання обігу готівки та застосування РРО;

- вимогу № Ю-0001581305, згідно якої вимагаєтеся сплата недоїмки з ЕСВ у сумі 805,4грн.;

- рішення № 0003871305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 2529,44 грн.

Не погоджуючись з такими діями та рішеннями податкового органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Як слідує з положень п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, з 01.01.2011 р. він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Щодо правомірності ППР №0004721422, згідно якого донараховано ПДВ у розмірі 269003,0 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 67250,75грн., колегія суддів зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що на порушення підпункту „б» пункту 198.5 ст. 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України підприємство не нарахувало податкові зобов`язання при реалізації металобрухту, отриманого від ліквідації основних засобів та не склало і не зареєструвало в ЄРПН зведені податкові накладні на загальну суму 47640 грн.

Так, як вбачається з матеріалів справи та встановлено перевіркою на підставі даних первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, реалізація відходів і брухту чорних металів, які утворилися внаслідок демонтажу основного засобу здійснювалась зі ставкою ПДВ 0 %.

Відповідно до підпункту „б» пункту 198.5 ст. 198 ПКУ платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними /виготовленими з податком на додану вартість, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу.

Проте, положеннями п. 199.6 ст. 199 Податкового кодексу України передбачено, що правила цієї статті не застосовуються в разі, зокрема, постачання платником податку відходів і брухту чорних і кольорових металів, які утворилися в такого платника внаслідок переробки, обробки, плавлення товарів (сировини, матеріалів, заготовок тощо) на виробництві, будівництві, розібранні (демонтажу) ліквідованих основних фондів та інших подібних операцій.

Та обставина, що брухт чорних металів, що був реалізований позивачем, утворився внаслідок демонтажу основного засобу визнана сторонами у судовому засіданні.

Реалізований Товариством металобрухт не придбавався з метою його використання у неоподатковуваних операціях, що за змістом підпункту п. 199.6 ст. 199 ПК України позбавляє платника права на включення сум податку до податкового кредиту.

Також зазначені відходи власного виробництва позивача не можуть кваліфікуватись як наведений у підпункту «б» пункту 198.5 ст. 198 ПК України товар, який був придбаний чи виготовлений платником і частково використовувався ним у неоподатковуваних операціях, що за правилами цієї норми передбачає перерозподіл податкового кредиту.

Таким чином, немає підстав для нарахування Товариством податкових зобов`язань звітного періоду, в якому реалізований металобрухт внаслідок демонтажу основного засобу, на суму ПДВ, розраховану із вартості цього металобрухту.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 05.03.2013р. по сплаві № 21-45а13 та 16.10.2012 р. по справі № 21-29а12.

Із наведених вище підстав, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок податкового органу про заниження податкових зобов`язань при реалізації металобрухту, отриманого від ліквідації основних засобів на загальну суму 47640,00 грн.

Також відповідачем встановлено, що в порушення підпункту «г» п. 198.5 ст. 198 ПК України СТОВ "Дніпро" занижено податкові зобов`язання з ПДВ за рахунок ненарахування податкових зобов`язань на паливно - мастильні матеріали, які використані не в господарській діяльності підприємства на суму 47106,00 грн.

До перевірки підприємством надано подорожні листи службових легкових автомобілів ЗАЗ110307 ВТ05-86АК, СА-3110 ВТ41-74 НОМЕР_1 водій ОСОБА_1 , ІЖ 21251 ВТ 15-03 НОМЕР_2 водій ОСОБА_2 та облікові листи трактористів - машиністів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 за січень - грудень 2016 року, січень - грудень 2017 року та за січень - червень 2018 року.

При співставленні подорожніх листів службових легкових автомобілів, облікових листів трактористів - машиністів з табелями обліку робочого часу та наказів на відпустку працівників, податковим органом встановлено, що СТОВ "Дніпро" виписував на вищенаведених працівників підприємства подорожні листи службових легкових автомобілів та листи трактористів - машиністів, в той час як вони були вихідними або знаходились у відпустці, а отже не могли здійснювати роботи по обслуговуванню ферми та інші роботи на підприємстві. Із вказаних підстав відповідач прийшов до висновку, що позивачем згідно наданих до перевірки документів (подорожніх листів, облікових листів трактористів - машиністів, табелів обліку робочого часу) не підтверджено використання паливо - мастильних матеріалів в господарській діяльності підприємства.

Надаючи оцінку позиції податкового органу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 14.1.36 ПКУ господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Судами обох інстанцій досліджені подорожні листи, облікові листи трактористів, лімітно-забірні картки на отримання паливно-мастильних матеріалів, табелі обліку робочого часу та накази на преміювання зазначених вище працівників за відповідний період.

В наведених подорожніх листах та облікових листах трактористів, а саме, в найменуванні виконаних робіт зазначені наступні роботи: обслуговування ферми, навантаження кормів, навантаження добрив, культивація, обробка відповідних культур та інші, пов`язані із сільськогосподарською діяльністю підприємства.

Усі види робіт безпосередньо пов`язані із основним видом діяльності позивача, а отже і з господарською діяльністю.

Судова колегія погоджується із позивачем, що робота працівників підприємства у вихідні дні та дні відпустки без належного документального оформлення відзиву з відпустки чи у вихідний день та без додаткової оплати, чи надання іншого дня відпустки є порушенням трудового законодавства, а не порушенням правил формування податкового кредиту та правил нарахування «умовних» зобов`язань. Крім того, під час перевірки не досліджувались документи, які б підтверджували чи спростовували порушення трудових відносин.

Колегія суддів відмічає, що відповідно до наказів на преміювання по підприємству за відповідний період зазначені вище особи отримали премію за роботу у вихідні та святкові дні.

Також податковим органом встановлено , що СТОВ "Дніпро" укладено договір про надання послуг з ПП "Тальне -Агрохім" (код 31999161) від 06.06.2016 р. №1.

Згідно акту здачі - прийняття виконаних робіт від 15.07.2016 р. №б/н виконавцем надано послуги по збиранню врожаю озимої пшениці в кількості 200 га., озимого ячменю в кількості 200 га. та ярого ячменю в кількості 89 га. на загальну суму 337410,00 грн. в т.ч. ПДВ 56235 грн.

ПП "Тальне -Агрохім" зібрано врожаю озимого ячменю з поля №120 в кількості 140 га. Перевіркою встановлено, що кількість гектарів поля 120 становить в 2016 році 151,6 га., з яких 140 га. зібрано ПП „Тальне -Агрохім» та 70,50 га. зібрано СТОВ „Дніпро» згідно листів - тракториста - машиніста від 2-03.07.2016 р. №289, 26-28.06.2016 р. №254.

Враховуючи вищевикладене податковий орган прийшов до висновку, що СТОВ „Дніпро» безпідставно списано дизельне паливо на косіння в кількості 1387 літрів на 59,50 га. поля №120.

Заперечуючи проти позиції податкового органу, директор підприємства суду пояснив, що відповідач здійснивши підрахунок площі поля, не врахував існування різних способів збирання врожаю, які залежать від сорту рослин, засміченості бур`яном, погодних умов та нерівномірності поверхні поля. На полі № 120 застосовувалось роздільне комбайнування із попереднім скошуванням рослин у валки, що передбачає декілька проходів комбайну по полю та спричинює неспівпадіння площі поля та площі роботи комбайна.

На підтвердження своєї позиції позивач надав суду довідку від 22.05.2019 р. № 117, відповідно до якої СТОВ «Дніпро» використовує 2 способи збирання врожаю зерна, а саме: однофазний та роздільний спосіб. Кращим способом збирання озимих зернових культур є однофазний за допомогою прямого комбайнування за початкової вологості зерна 16-17%. Проводити збирання зерна слід у стислі строки, протягом 10-12 днів, аби не допускати втрат урожаю. Прямим комбайнуванням слід збирати чисті поля, з рівномірно дозрілими хлібами та стійким до вилягання стеблостоєм. Роздільним способом, із скошуванням рослин у валки, слід збирати високорослі, схильні до вилягання й осипання сорти, а також нерівномірно достиглі і забур`янені.

Податковий орган не спростував у судовому засіданні зазначену вище позицію позивача.

За таких обставин, судова колегія вважає недоведеним твердження податкового органу про заниження позивачем податкових зобов`язань з ПДВ за рахунок не нарахування податкових зобов`язань на паливно - мастильні матеріали, які використані не в господарській діяльності підприємства на суму 47106,0 грн.

Також перевіркою встановлено, що на порушення пп. 209.15.1. п. 209.15 ст.209 ПК України підприємством завищено податковий кредит по придбанню легкових автомобілів, послуг з ремонту та технічному обслуговуванні таких автомобілів, та придбання товарів та послуг (сервісний збір, ноутбук, крісло офісне та інше), що не пов`язані з виробництвом сільськогосподарської продукції на суму 219403 грн.

Перевіркою встановлено, що СТОВ "Дніпро" до складу податкового кредиту спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства віднесено податкові накладні складені ТОВ "Центр Херсон" (код 38967639), ТОВ "Автоград Херсон" (код 34074625), ТОВ "Автоцентр Херсон" (код 37787069), ТОВ "Юг -Авто" (код 35120389) на придбання легкових автомобілів та здійснення технічного огляду та поточного ремонту легкових автомобілів, що не пов`язані з виробництвом сільськогосподарської продукції.

Відповідно до п. 209.15.1 «а» ПКУ виробничі фактори, за рахунок яких сформовано податковий кредит - це товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

Колегія суддів відмічає, що в акті перевірки не досліджено та не встановлено мету придбання легкових автомобілів, відсутній аналіз використання вказаних автомобілів в господарській діяльності позивача.

Зазначені питання не досліджувались, а висновки відповідачем зроблені лише на припущенні неможливості використання вказаних легкових автомобілів у господарській діяльності.

При цьому відповідачем жодним чином не спростовано той факт, що позивач має у власності та використовує у своїй господарській діяльності і інші легкові автомобілі, а також здійснював їх експлуатацію та ремонт, а саме: ІЖ21251 д.н. НОМЕР_3 , ЗАЗ-110307 д.н. НОМЕР_4 , ВАЗ 212140 д.н. НОМЕР_5 . Однак щодо витрат, у тому числі ПДВ по вказаним автомобілям у податкового органу жодних зауважень не має.

Позивач стверджує, що легкові автомобілі використовуються для забезпечення загальної діяльності сільськогосподарського підприємства.

На підтвердженням використання легкових автомобілів у сільськогосподарський діяльності підприємства позивачем надані накази про використання автомобілів, в яких визначено, хто з працівників на які цілі може їх використовувати, первинні документи, в яких відображено маршрути руху таких автомобілів (подорожні листи), накази про закріплення автомобілів за працівниками.

Зазначені аргументи позивача не спростовані відповідачем.

Також відповідачем не спростовано твердження товариства, що зазначені автомобілі використовуються у тому числі при придбанні запчастин, обладнання тощо. Тобто, за умовами договорів із постачальниками вивезення придбаного товару проводилось власними силами, саме вказаними в Акті перевірки автомобілями.

Також суд звертає увагу, що згідно розрахунку частка сільськогосподарського виробництва СТОВ «Дніпро» за 2015 рік становить 99,25%, за 2016 рік - 98,94%, за 2017 рік - 98,22%, за 2018 рік - 97,58%. Залишок розрахунку, що не пов`язаний із сільськогосподарським виробництвом, становлять послуги проживання в гуртожитку, що належить позивачу. Легкові автомобілі, оргтехніка та інші основні засоби наказами по підприємству закріплено за працівниками і використовуються в господарській діяльності. Позивач фактично не здійснює іншої діяльності окрім сільськогосподарської, тому правомірно відносить понесені витрати до спеціальної декларації.

Витрати пов`язані зі сплатою сервісного збору при придбанні авіаквитків також пов`язані з сільськогосподарським виробництвом, а саме: з відрядженнями керівництва позивача для проведення ділових переговорів із закупівлі сільгосп обладнання та товарів, а також участі в міжнародних сільськогосподарських виставках для підвищення кваліфікації, ознайомлення з новими досягненнями в сфері сільського господарства.

Із наведених підстав судова колегія погоджується із позивачем про безпідставність висновку податкового органу про завищення податкового кредиту по придбанню товарів та послуг, що не пов`язані з виробництвом сільськогосподарської продукції на суму 219403 грн.

Таким чином суди обох інстанцій приходять до висновку про визнання протиправним та скасування ППР №0004721422 від 28.12.2018 р.

Щодо правомірності ППР №0000141401 від 28.12.2018 р., згідно якого застосовані штрафні санкції за порушення термінів реєстрації податкових накладних на загальну суму 235472,86 грн., суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено несвоєчасна реєстрація позивачем податкових накладних:

від 23.02.2017 р. № 10 зареєстрована 14.09.2018 р. - 548 днів затримки, штрафна санкція 115141,55 грн.;

від 31.10.2017 р. № 12 зареєстрована 14.03.2018 р. - 119 днів затримки, штрафна санкція 512,52 грн.;

від 06.10.2017 р. № 13 зареєстрована 18.09.2018 р. - 322 дні затримки, штрафна санкція 125872,76 грн.;

від 31.12.2017 р. № 11 зареєстрована 29.01.2018 р. - 14 днів затримки, штрафна санкція 207,95 грн.;

від 10.12.2017 р. № 12 зареєстрована 01.10.2018 р. - 274 дні затримки, штрафна санкція 318317,93 грн.

У зв`язку з цим на позивача накладені штрафні санкції в сумі 235472,86 грн.

Позивач заперечує проти нарахування штрафних санкцій, зазначаючи, що відповідач не має право здійснювати перевірку та нарахування штрафних санкцій щодо реєстрації податкових накладних №10 на суму 115141,55 грн. (реєстрація - 14.09.2018 р.), №13 на суму 125872,76 грн. (реєстрація 18.09.2018 р.), №12 на суму 318317,93 грн. (реєстрація 01.10.2018 р.) оскільки відповідач вийшов за межі періоду перевірки.

Колегія суддів погоджується із позивачем, оскільки період перевірки позивача визначений з 01.01.2015 р. по 30.06.2018 р. Реєстрація вказаних податкових накладних відбулася за межами періоду перевірки, тобто після 30.06.2018 р., відтак період прострочення реєстрації податкових накладних виходить за межі планової перевірки і штрафні санкції за таке порушення не можуть бути накладені на підставі висновків саме цієї перевірки.

Зазначене не позбавляє податковий орган права провести перевірку даного питання та прийняти відповідні рішення.

Отже, суд вважає неправомірним застосування штрафних санкцій у сумі 235247,05 грн. за несвоєчасну реєстрацію податкових від 23.02.2017р. № 10, від 06.10.2017р. № 13, від 10.12.2017р. № 12.

Щодо несвоєчасної реєстрації податкових накладних №12 на суму 512,52 грн. (реєстрація 14.03.2018 р.), № 11 на суму 207,95 грн. (реєстрація 29.01.2018 р.), позивач зазначив, що на стор. 15 акту перевірки, відображено, що за період з 01.10.2015 р. по 30.06.2018 р. до підприємства було застосовано штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, які узгоджені та сплачені в повному обсязі. За таких умов відповідач повторно застосовує до позивача штрафні санкції, що прямо заборонено ст. 61 Конституції України.

Судова колегія не погоджується із такою позицією позивача, оскільки останній не надав суду доказів застосування штрафної санкції за несвоєчасну реєстрацію вказаних податкових накладних, а акт перевірки не містить посилання за несвоєчасну реєстрацію яких саме податкових накладних вже були застосовані штрафні санкції.

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає правомірним застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 225,81 грн. за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних від 31.10.2017 р. № 12 та від 31.12.2017 р. № 11.

За таких обставин суди обох інстанцій приходять до висновку про визнання протиправним та скасування ППР від 28.12.2018 р. № 0000141401 в частині застосування штрафних санкцій на суму 235247,05 грн.

Щодо правомірності ППР №0003491305 від 28.12.2018 р., згідно якого донараховано ПДФО у розмірі 102794,7 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 76437,24 грн. та ППР №0003511305, згідно якого донараховано військовий збір у розмірі 6786,4 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 5048,29 грн., суд зазначає наступне.

Перевіркою достовірності та повноти включення доходів (як у грошовій, так і не грошовій формах) до складу загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податків встановлено, що СТОВ „Дніпро» до загального місячного оподатковуваного доходу не включено дохід у вигляді додаткового блага (відшкодування витрат на придбання сільськогосподарської продукції, ремонт автомобіля без первинних та розрахункових документів, які підтверджують факт придбання товарів (робіт, послуг), на харчування у кафе та проживання у готелі не перебуваючи у відрядженні, списання паливно-мастильних матеріалів).

Так, відповідно даних бухгалтерських рахунків 301 „Готівка у національній валюті» , 311 „Поточні рахунки у національній валюті» , 3721 „Розрахунки з підзвітними особами» , касової книги, видаткових касових ордерів, платіжних доручень, звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт та документів, наданих до звітів, СТОВ „Дніпро» відшкодовано підзвітним особам витрати на придбання сільськогосподарської продукції, ремонт автомобіля без первинних та розрахункових документів, які б підтверджували факт придбання товарів (робіт, послуг), на харчування у кафе та проживання у готелі не перебуваючи у відрядженні.

Надаючи оцінку зазначеним порушенням, судова колегія зазначає наступне.

Податковим органом встановлено, що підзвітною особою ОСОБА_7 до бухгалтерії товариства були надані звіти про використання коштів виданих під звіт, зокрема, на закупівлю сільськогосподарської продукції у фізичної особи. До звіту щодо понесених витрат на закупівлю сільськогосподарської продукції не надано первинний документ - закупівельний акт, оформлений відповідно до вимог п.1 ст.9 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , а надані акти, затверджені директором СТОВ „Дніпро» , в яких зазначено, що „комісія у складі: заст. директора фінансових та економічних питань ОСОБА_8 С.С, кухаря ОСОБА_7 , склали дійсний акт про те, що на господарські потреби підприємства було придбано у фізичної особи ОСОБА_9 овочі....» та підписані однією особою кухарем ОСОБА_7 , тобто, відшкодовано витрати без первинних документів, які підтверджують факт придбання товарів, заниження податку на доходи фізичних осіб склало у сумі 31911,17 грн., військового збору у сумі 2199,54 грн.

Колегія суддів не погоджується із позицією податкового органу з огляду на таке.

Як пояснив у судовому засіданні суду 1-ї інстанції директор позивача, закупівля сільськогосподарської продукції здійснювалась позивачем у фізичних осіб для організації харчування працівників товариства та святкування Дня працівника сільського господарства.

Зазначена сільськогосподарська продукція вирощена фізичними особами на власних земельних ділянках: присадибних та ОСГ, у власних господарствах. Ці фізичні особи не є суб`єктами підприємницької діяльності.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового кодексу України, відповідно до пп. 165.1.24 п. 165.1 ст. 165 якого, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи, отримані від продажу власної сільськогосподарської продукції, що вирощена, відгодована, виловлена, зібрана, виготовлена, вироблена, оброблена та/або перероблена безпосередньо фізичною особою на земельних ділянках, наданих їй у розмірах, встановлених Земельним кодексом України для ведення:

садівництва та/або для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) та/або для індивідуального дачного будівництва. При цьому якщо власник сільськогосподарської продукції має ще земельні частки (паї), виділені в натурі (на місцевості), але не використовує їх (здає в оренду або обслуговує), отримані ним доходи від продажу сільськогосподарської продукції не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу;

особистого селянського господарства та/або земельні частки (паї), виділені в натурі (на місцевості), сукупний розмір яких не перевищує 2 гектари. При цьому розмір земельних ділянок, зазначених в абзаці другому цього підпункту, а також розмір виділених в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв), які не використовуються (здаються в оренду, обслуговуються), не враховуються.

Якщо розмір земельних ділянок, перевищує 2 гектар, дохід від продажу сільськогосподарської продукції підлягає оподаткуванню на загальних підставах.

При продажу сільськогосподарської продукції (крім продукції тваринництва) її власник має подати податковому агенту копію довідки про наявність у нього земельних ділянок, зазначених в абзацах другому та третьому пп. 165.1.24 п. 165.1 ст. 165 ПКУ.

Також відповідно до пп. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу звільняються від оподаткування військовим збором, зокрема доходи, що згідно з розділом IV ПКУ не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб, крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.

Отже, копія довідки про наявність земельних ділянок, надана фізичною особою - платником податку (продавцем) покупцю, є підставою для не включення доходів, отриманих від продажу власної сільськогосподарської продукції до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника.

Позивач надав суду копії довідок форми 3 ДФ Томинобалківської сільської ради Білозерського району Херсонської області про те, що ОСОБА_10 та ОСОБА_7 мають земельну ділянку для обслуговування житлового будинку (присадибна ділянка) площею 0,16 га, на якій вирощує сільськогосподарську продукцію (овочі) та утримує у підсобному господарстві птицю, свиней та про те, що ОСОБА_10 як фізична особа має право на отримання доходу від податкового агента без утримання податку.

На стор.37 акту перевірки відповідач зазначив: «… Підзвітною особою ОСОБА_7 до бухгалтерії товариства були надані звіти про використання коштів, виданих під звіт, зокрема на закупівлю сільськогосподарської продукції у фізичної особи. До звіту щодо понесених витрат на закупівлю сільгосппродукції не надано первинний документ - закупівельний акт … » .

Разом із тим судами 1-ї та 2-ї інстанцій встановлено, що на сторінках 51-53 акту перевірки, в розділі 4.6., що стосується перевірки дотримання вимог касової дисципліни, надано перелік 83 закупівельних актів, до яких висуваються зауваження, що акти не містять ідентифікаційного номеру, обов`язковість існування якого, на думку відповідача, підтверджується листом Мінфіну від 03.12.2004 р. № 31-03430-01-10/22335, який не є нормативним актом.

Відтак посилання відповідача на відсутність закупівельних актів є необґрунтованим та безпідставним.

Щодо твердження відповідача про необхідність зазначення в закупівельних актах ідентифікаційного номеру платника податків, судова колегія зазначає, що форма закупівельного акту затверджена Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 157 від 17.06.2003р. «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо впровадження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку у сфері громадського харчування і побутових послуг, гармонізованих з міжнародними стандартами» (Додаток 5 до пункту 2.1 Методичних рекомендацій), не передбачає в ньому наявність ідентифікаційного номеру продавця.

Необхідно відмітити, що позивачем оприбутковано сільськогосподарську продукцію для харчування працівників (накладні про передачу продукції досліджені у судовому засіданні).

Враховуючи зазначене, сума доходу, отриманого від такого продажу, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку як інші доходи та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах лише у випадку, якщо при продажу фізичною особою власної сільськогосподарської продукції не виконуються умови, визначені пп. 165.1.24 п. 165.1 ст. 165 ПКУ, а саме, не надання довідки за формою № 3ДФ.

Відтак, судова колегія вважає помилковим висновок податкового органу про заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб у сумі 31911,17 грн., військового збору у сумі 2199,54 грн.

Також податковим органом встановлено, що підзвітній особі ОСОБА_11 у листопаді 2017 року відшкодовано витрати у сумі 3440,00 грн. на ремонт автомобіля без підтверджуючого документа, що засвідчує вартість цих витрат, заниження податку на доходи фізичних осіб склало у сумі 755,12 грн., військового збору у сумі 51,50 грн.

В розділі 4.6. акту перевірки, що стосується перевірки дотримання вимог касової дисципліни, зазначається, що товарний чек від 07.11.2017 р. на суму 3440.0 грн. не містить відомостей про продавця.

Колегію суддів досліджено копію вказаного товарного чеку в якому зазначена назва виконавця ремонтних робіт «Ремкардан» , проте відсутні будь-яка печатка цього підприємства та ідентифікаційний номер, що унеможливлює ідентифікувати особу надавача послуг.

Статтею 2 Закону України від 06.06.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ, тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках передбачених цим Законом зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

За правилами ст.2 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1998 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 р. за № 68/704 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» (із змінами), передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином колегія суддів погоджується із відповідачем, що позивачем відшкодовано витрати у сумі 3440,00 грн. на ремонт автомобіля без підтверджуючого документа, що засвідчує вартість цих витрат, у зв`язку із чим занижено податок на доходи фізичних осіб у сумі 755,12 грн., військовий збір у сумі 51,50 грн.

Під час перевірки податковим органом встановлено, що підзвітною особою ОСОБА_12 у жовтні 2016 року та травні 2017 року до бухгалтерії товариства були надані звіти про використання коштів та розрахункові документи - витрати на харчування у кафе та проживання у готелі без перебування підзвітної особи у відрядженні, заниження податку склало у сумі 2741,95 грн., військового збору у сумі 187,37 грн.

Судомами обох інстанцій встановлено, що директором товариства було оплачено не власне харчування та проживання, а проживання та харчування представників власника (бенефіціара) позивача, громадян Німеччини, які перебували з візитом в Україні з метою здійснення оцінки роботи підприємства та надання рекомендацій щодо подальшої роботи.

На підтвердження позивачем надані суду авіаквитки про переліт Др. Крістіана Віппермана маршрутом Відень - Одеса, Одеса - АДРЕСА_1 , а також лист Др. ОСОБА_13 від 23.05.2019 р. наступного змісту «Цим я підтверджую, що я є Управляючим директором та Генеральним повноважним представником, Його Величності Князя Еттінген-Шпільберг. Сільськогосподарське підприємство СТОВ «Дніпро» є власністю Його Величності Князя Еттінген-Шпільберг с 2008 року. До моїх обов`язків відноситься контроль діяльності підприємства в Україні. З цього приводу я відвідую південь України декілька разів щорічно. В період з 4 до 7 жовтня 2016 року я спільно з аграрними консультантами з Німеччини ОСОБА_14 (тваринництво) та ОСОБА_15 (землеробство) відвідав Україну для того, щоб вищезазначені спеціалісти оцінили роботу підприємства та надали свої поради. В період з 14 до 17 травня я відвідував Україну один. Витрати на подорож були за рахунок головного підприємства в Німеччині, витрати на перебування в Україні були за рахунок сільськогосподарського підприємства СТОВ «Дніпро»» .

Отже, вказані витрати ОСОБА_12 не здійснював на свою користь і вони є представницькими, таким чином відсутні підстави для визнання їх додатковим благом працівника.

Відтак, колегія суддів вважає безпідставним висновок податкового органу про заниження ПДФО у сумі 2741,95 грн. та військового збору у сумі 187,37 грн.

Податковим органом також встановлено, що відповідно даних бухгалтерського рахунку 203 „Паливо» , первинних документів: табелів обліку використання робочого часу, подорожніх листів службового легкового автомобіля, облікових листів машиністів-трактористів, СТОВ „Дніпро» списано паливно-мастильні матеріали, яке використано водіями та машиністами-трактористами у дні коли вони перебували у відпустці або щотижневому вихідному, заниження податку склало у сумі 61892,65 грн., військового збору у сумі 4233,15 грн.

Зазначене порушення суміжне із описаним вище ПДВ, відтак із наведених вище підстав суд вважає необґрунтованими висновки податкового органу про заниження ПДФО у сумі 61892,65 грн. та військового збору у сумі 4233,15 грн.

Перевіркою правомірності надання платникам податку податкової соціальної пільги, розміру та порядку її застосування встановлено, що СТОВ „Дніпро» не вірно застосовано податкову соціальну пільгу до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата, заниження податку склало у сумі 4120,40 грн.

Так, відповідно до даних відомостей нарахування заробітної плати, заяв про застосування податкової соціальної пільги:

- ОСОБА_16 , яка утримує трьох дітей віком до 18 років, одна з яких є дитиною- інвалідом, надано пільгу на чотирьох дітей (одна дитина досягла 18 років, дві дитини не є інвалідами та одна дитина є інвалідом) - на кожну дитину у розмірі 150% суми пільги, що дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, а необхідно було застосувати дві пільги: на кожну дитину (двох дітей) віком до 18 років, яка не є інвалідом, у розмірі 100% суми пільги, та на дитину-інваліда у розмірі 150% суми пільги;

- ОСОБА_17 , який не має права на податкову соціальну пільгу, надано пільгу на двох дітей у розмірі, що дорівнює 100% суми пільги, що дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Щодо надання податкової соціальної пільги працівникам які мають четверо ( ОСОБА_16 ) та двоє ( ОСОБА_17 ) дітей, позивач пояснив, що по працівнику ОСОБА_16 дійсно було застосовано пільгу 150% на всіх дітей, а не лише на дитину інваліда, визнавши тим самим дане порушення. Щодо працівника ОСОБА_17 позивач не погоджується з відповідачем, який стверджує, що пільга була надана особі, яка не мала права на пільгу. ОСОБА_17 мав право на пільгу, надав відповідну заяву та документи.

Колегія суддів не погоджується із позивачем, оскільки останній не спростував жодними доказами твердження відповідача про відсутність підстав для застосування податкової соціальної пільги до працівників, зазначених у додатку 15 до акту перевірки, - жодних документів на підтвердження своєї позиції позивач суду не надав.

Відтак судова колегія вважає правомірним висновок податкового органу про заниження ПДФО у сумі 4120,40грн.

Також перевіркою правильності оподаткування окремих видів доходів, які мають свої особливості щодо їх нарахування (виплати) та оподаткування встановлено, що СТОВ „Дніпро» орендує земельні ділянки, земельні частки (паї) у фізичних осіб згідно договорів оренди (суборенди) землі. Перевіркою правильності визначення розміру об`єкта оподаткування від надання в суборенду землі, встановлено, що до нормативно грошової оцінки землі, яка передана в суборенду, не застосовано коефіцієнта 1,756 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2011 №1185 „Про внесення змін до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів» .

Так, відповідно до даних бухгалтерського рахунку 3777 „Розрахунки з фізичними особами» , 6411 „Розрахунки з податку на доходи фізичних осіб» , 642 „Розрахунки з військового збору» , договору суборенди землі від 28.03.2011 р., СТОВ „Дніпро» у серпні 2016 року нараховано орендну плату фізичній особі ОСОБА_18 у сумі 10092,62 грн., з якої утримано податок з доходів фізичних осіб 1816,67 грн. та військовий збір 151,39 грн.

Згідно договору суборенди землі Орендар - ОСОБА_18 надає Суборендарю СТОВ „Дніпро» в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Томинобалківської сільської ради, загальною площею 14,37 га., договір укладено на 5 років, розмір орендної плати становить 3% від нормативної грошової оцінки землі. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладання договору становить 224460,00 грн.

Розмір орендної плати за 2016 рік товариством розраховано виходячи з розміру 3% від нормативної грошової оцінки землі, з урахуванням коефіцієнтів індексації (2014р. - 1,249, 2015р. - 1,2), що становить 10096,62 грн. (336420,65 х 3%), але не враховано коефіцієнт 1,756 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2011 №1185 „Про внесення змін до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів» , податок на доходи з фізичних осіб з орендної плати утримано у розмірі 18% - 1817,39 грн., військовий збір у розмірі 1,5% -151,39 грн.

Враховуючи вищевикладене, перевіркою встановлено, що СТОВ „Дніпро» невірно визначено розмір об`єкта оподаткування земельної ділянки наданої у суборенду за 2016 рік, який становить 590754,66 грн. (з урахуванням коефіцієнтів індексації 2014р. - 1,249, 2015р. - 1,2 та коефіцієнта 1,756), внаслідок чого не вірно визначено розмір орендної плати, який становить 17722,64 грн. (590754,66 х 3%), що призвело до заниження ПДФО за серпень 2016 року у сумі 1373,41 грн. (17722,64 х 18% - 1816,67), військового збору у сумі 114,45 грн. (17722,64 х 1,5% - 151,39).

Судова колегія не погоджується із висновком податкового органу з огляду на наступне.

Сторонами не заперечується той факт, що позивач орендує (суборендує) земельні ділянки приватної власності у фізичних осіб-орендарів (суборендарів).

Як слідує із Постанови КМУ «Про внесення змін до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів» від 31.10.2011р. № 1185, її дія поширюється лише щодо визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно із п.1 цієї Методики, нормативна грошова оцінка земельних ділянок здійснюється з метою визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також під час розроблення показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Таким чином, саме зміст правочину, який вчиняється стосовно земельної ділянки, є основою для визначення виду грошової оцінки землі.

При цьому, слід зауважити, що законодавець чітко встановив, що для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується виключно нормативно-грошова оцінка земельних ділянок.

Стосовно ж земель приватної власності таку норму не передбачено, як не передбачено і мінімальної суми орендного платежу.

Отже, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності може базуватися на інших видах грошової оцінки земельних ділянок, а не тільки на нормативній грошовій оцінці.

Відтак, колегія суддів вважає безпідставним висновок податкового органу про заниження позивачем ПДФО за серпень 2016 року у сумі 1373,41 грн. та військового збору у сумі 114,45 грн.

Враховуючи зазначене, суд скасовує ППР №0003491305 від 28.12.2018р. в частині визначення ПДФО у сумі 97919,18 грн. (102794,7 - « 755,12 відшкодування коштів під звіт за ремонт автомобіля за чеком без ідентифікації юр. особи» - « 4120,4 порушення застосування податкової соціальної пільги» ) та штрафних санкцій у сумі 72954,17 грн. (76437,24 - « 566,34 відшкодування коштів під звіт за ремонт автомобіля за чеком без ідентифікації юр. особи» - « 2916,73 порушення застосування податкової соціальної пільги» ); та ППР №0003511305 в частині нарахування військового збору у сумі 6434,44 грн. (6786,04 - 51,6 відшкодування коштів під звіт за ремонт автомобіля за чеком без ідентифікації юр. особи) та штрафних санкцій 5009,59 (5048,29 - 38,7 відшкодування коштів під звіт за ремонт автомобіля за чеком без ідентифікації юр. особи).

Щодо правомірності ППР №0003501305 від 28.12.2018р., згідно якого застосовані штрафні санкції у розмірі 510,0 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом п. 176.2 статті 176 ПК України визначено, податкові агенти, зобов`язані, зокрема, подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.

Порядок заповнення та подання Податкового розрахунку передбачено Порядком заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 13.01.2015 № 4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за № 111/26556.

Відповідно до пп.1.6 п.16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних Положень ПК України, платники військового збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 Податкового кодексу України для податку на доходи фізичних осіб.

Згідно п. 110.1 ст.110 ПК України, платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 119.2 ПК України передбачено, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Оскільки судом 1-ї інстанції вірно підтверджено правомірність часткового донарахування позивачу зобов`язань із ПДФО та військового збору, судова колегія вважає правомірним застосування даного виду штрафних санкцій, відтак відмовляє у задоволенні позову в частині скасування ППР №0003501305 від 28.12.2018р.

Щодо правомірності ППР № 0004731422 від 28.12.2018 р., згідно якого застосовані штрафні санкції у розмірі 159114,3 грн. за порушення законодавства про регулювання обігу готівки та застосування РРО, колегія суддів зазначає наступне.

Документальною перевіркою встановлено порушення: п. 2.11 ст. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 (далі - Положення № 637), а саме: звітність про проведення готівкових розрахунків без подання платіжного документа, який би підтверджував сплату готівкових коштів у сумі 3440,00 грн. За вказане порушення згідно абз. 5 ст.1 Указу Президента України від 12.06.1995р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» передбачено застосування фінансової санкції у розмірі сплачених коштів - 3440,00 грн.

Зазначене порушення суміжне із нарахуванням ПДФО та військового збору за безпідставне відшкодування витрат підзвітній особі ОСОБА_11 у листопаді 2017 року у сумі 3440,00 грн. на ремонт автомобіля без підтверджуючого документа, що засвідчує вартість цих витрат (товарний чек не містив печатки та ідентифікаційного коду підприємства надавача послуг).

Із наведених вище підстав, колегія суддів вважає правомірним застосування штрафних санкцій за вказане порушення.

Також перевіркою встановлено порушення позивачем п. 2.11 ст. 2 Положення № 637, а саме: звітність про проведення готівкових розрахунків без подання платіжного документа, який би підтверджував сплату готівкових коштів у сумі 140960,50 грн. За вказане порушення згідно абз. 5 ст.1 Указу Президента № 436/95 передбачено застосування фінансової санкції у розмірі сплачених коштів - 140960,50 грн.

Зазначене порушення суміжне із нарахуванням ПДФО та військового збору за придбання сільськогосподарської продукції у фізичних осіб по закупівельним актам без зазначення у них ідентифікаційних кодів.

Із вищенаведених підстав, судова колегія вважає безпідставним застосування штрафних санкцій за вказане порушення.

Відповідачем під час перевірки також встановлено порушення позивачем п. 2.11ст. 2 Положення № 637 та ст. 19 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148, а саме: видача підзвітній особі готівки під звіт у сумі 58855,20 грн. без звітування щодо раніше отриманих під звіт коштів. За вказане порушення згідно абз. 4 ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» передбачено застосування фінансової санкції у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум - 58855,20 грн. х 25% = 14713,80 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача визнав дане порушення, відтак, колегія суддів вважає правомірним застосування штрафної санкції у сумі 14713,80 грн.

Таким чином судова колегія погоджується з висновком суду 1-ї інстанції про скасування ППР № 0004731422 від 28.12.2018 р. в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 140960,5 (159114,3 - 3440,0 - 14713,8).

Щодо правомірності вимоги №Ю-0001581305, згідно якої вимагаєтеся сплата недоїмки з ЄСВ у сумі 805,40 грн. та рішення № 0003871305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 2529,44 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Перевіркою повноти та правильності нарахування суми єдиного внеску, нарахованого на додаткову базу нарахування на суми нарахованої заробітної плати та на суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами, що не перевищує розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата, допомога по тимчасовій непрацездатності, допомога у зв`язку з вагітністю та пологами встановлено, СТОВ „Дніпро» не визначено додаткову базу нарахування на суму нарахованої заробітної плати та допомоги, яка не перевищує розмір мінімальної заробітної плати, у результаті чого не нараховано єдиного внеску всього 805,40грн. та несвоєчасно відображено у звітності додаткову базу нарахування на суму нарахованої заробітної плати, допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами, яка не перевищує розмір мінімальної заробітної плати, що призвело до своєчасно не нарахованого єдиного внеску всього у сумі 4 253,48 грн.

Із загального розрахунку штрафних санкцій позивач не погодився із нарахуванням штрафних санкцій за квітень, липень, серпень 2015 р. та квітень 2017 р., зазначивши, що відповідач, розраховуючи штраф порушив норми Закону України № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464). В розрахунку штрафних санкцій відповідачем застосовано санкції згідно п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 за квітень 2015р. липень 2015р. серпень 2015р. та квітень 2017р., Однак за вказаний період відповідач самостійно донарахував позивачу суми єдиного внеску. Таким чином за вказаними періодами мала б застосовуватись санкція, що передбачена п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 (розмір штрафу - 20% від донарахованих контролюючим органом сум ЄСВ). Пункт 3 частини 11 ст. 25 Закону № 2464 застосовується до сум своєчасно не нарахованих сум ЄСВ (10% за кожен період несвоєчасного нарахування). Таким чином відповідач незаконно збільшив розмір штрафних санкцій, оскільки, наприклад, за квітень 2015 р. розмір штрафу мав бути 12,94грн. (64,71*20%), однак відповідач незаконно застосовуючи пункт 3 вказаної норми з 64,71 грн донарахованого ЄСВ нарахував штраф в розмірі 284,72 грн., тобто 440% (64,71 *10%* 44 періоди). Невірне застосування норм матеріального права призводить до незаконності розрахунку штрафних санкцій, а рішення № 0003871305 підлягає скасуванню повністю з правом відповідача здійснити законний розрахунок штрафних санкцій та винести відповідне рішення.

Надаючи оцінку позиціям сторін, судова колегія зазначає наступне.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Частиною 12 ст. 9 Закону № 2464 передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

Згідно п. 3 ст. 25 Закону № 2464 суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Пунктом 2 ч.11 ст. 25 Закону № 2464 передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

В свою чергу п. 3 ч.11 ст. 25 Закону № 2464 визначено, що за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Як вбачається з матерів справи, підставою для нарахування підприємству штрафних санкцій по єдиному внеску став висновок податкового органу про порушення позивачем приписів ст.6, абз. 1, 2 ч. 1 ст.7, ч. 5 ст.8, ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» , а саме, не своєчасне нарахування підприємством у період квітень, липень, серпень 2015 р. та квітень 2017 р. єдиного внеску, відповідальність за яке передбачена п.2 ч.11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» .

Проте, ознайомившись зі змістом розрахунку штрафних санкцій, судом встановлено, що оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій за період квітень, липень, серпень 2015 р. та квітень 2017 р. розраховано на підставі п.3 ч.11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» .

Суд 2-ї інстанції відмічає, що представник підприємства неодноразово зазначав, що підприємство не заперечує про наявність встановлених податковим органом порушеннь вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» , проте вважає, що визначені йому податкові зобов`язання розраховані не вірно.

На думку колегії суддів, податковий орган, не довів правильність розрахованої підприємству суми штрафних санкції з єдиного внеску, у зв`язку з чим рішення № 0003871305 від 28.12.2018 року підлягає скасуванню в частині 241,62 грн.

4253,48 х 50%= 2126,74 - сума штрафної санкції нарахована за своєчасно не нарахований позивачем ЄСВ, не більше ніж 50% від суми своєчасно не нарахованого ЄСВ;

64,71 + 0,23 + 20,66 + 719,8 = 805,4 х 20% = 161,08 сума штрафної санкції за донарахований податковим органом ЄСВ.

2126,74 + 161,08 = 2287,82 сума штрафної санкції, що підлягає нарахуванню позивачу за результатами перевірки ЄСВ;

2529,44 - 2287,82 = 241,62 - безпідставно нарахована штрафна санкція ЄСВ, що підлягає скасуванню.

Щодо підстав для скасування вимоги № Ю-0001581305, згідно якої вимагаєтеся сплата недоїмки з ЄСВ у сумі 805,40 грн. позивачем не наведено жодних аргументів, а у судовому засіданні позивач не заперечував факт несплати зазначеної суми ЄСВ, відтак суд 1-ї інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відмову у цій частині позовних вимог.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі - залишити без задоволення.

Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11 червня 2019 року у справі за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро" до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.12.2018р. №0004731422, №0003491305, №0000141401, №0003501305, №0004721422, №0003511305, вимоги № Ю-0001581305 та рішення №0003871305 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст виготовлено 25.09.2019 року.

Головуючий Д.В. Запорожан

Судді: Ю.В. Осіпов

Т.М. Танасогло